ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.12.11 Справа№ 5015/7291/11
( Додатково див. постанову Львівського апеляційного господарського суду (rs21606598) )
Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу
за позовом: Акціонерного товариства закритого типу "Львівський Універмаг "На ринку", м. Львів
до відповідача: Львівської міської ради, м. Львів
третя особа що не заявляє самостійних на предмет спору на стороні відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів
про: визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 29.09.2011 року № 753 року
В судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: ОСОБА_1 - представник на підставі довіреності;
відповідача: ОСОБА_2 - представник на підставі довіреності;
третьої особи: ОСОБА_3 - представник на підставі довіреності.
Обставин розгляду справи:
Ухвалою суду від 09.12.2011 року порушено провадження у справі за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Львівський Універмаг "На ринку"до Львівської міської ради про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради від 29.09.2011 року № 753 "Про розгляд протесту прокурора м. Львова від 30.08.2011 року № 61-2093-11", справу призначено до розгляду в судовому засіданні 15.12.2011 року. Також вказаною ухвалою залучено до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.
В судовому засіданні 15.12.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав додаткові пояснення щодо змісту позовних вимог та докази надсилання третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, хоча ухвалу про порушення провадження у справі отримав 12.12.2011 року. Представник третьої особи подав пояснення у справі. Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відклав розгляд справи на 22.12.2011 року з підстав, наведених в ухвалі.
В судовому засіданні 22.12.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, Представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі щодо подання документів про підтвердження правового статусу відповідача виконав, а також подав відзив на позов, яким просив припинити провадження у справі. Судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 23.12.2011 року.
В судовому засіданні 23.12.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, Представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі щодо подання документів про підтвердження правового статусу відповідача виконав, а також подав відзив на позов, яким просив припинити провадження у справі. Представник третьої особи подав копії повідомлення про оголошення конкурсу з відбору суб’єктів оціночної діяльності, які будуть залучені до проведення оцінки комунального майна при приватизації шляхом викупу нежитлових приміщень по вул. Шевській, та копію протоколу засідання конкурсної комісії з відбору суб’єктів оціночної діяльності, які будуть залучені до проведення оцінки комунального майна при приватизації від 23.09.2011 року.
Представникам сторін, що брали участь в судових засіданнях, роз’яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов’язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
Від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами сторони та третя особа відмовились.
В судовому засіданні 23.12.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2011 року.
Судом встановлено наступне.
Ухвалою Львівської міської ради третьої сесії шостого скликання від 30.06.2011 року № 605 "Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу"затверджено перелік об’єктів комунальної власності міста Львова, що підлягають приватизації способом викупу". Пунктом 26 Переліку визначено об’єкт площею 1850,4 м. кв. по вул. Шевській, 1 у м. Львові як такий, що підлягає приватизації шляхом викупу за заявою позивача (АТЗТ "Львівський Універмаг "На ринку").
30.08.2011 року Першим заступником прокурора м. Львова було винесено протест № 61-2093 вих - 11 на пункт 26 додатку до ухвали Львівської міської від 30.06.2011 року № 605 "Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу"затверджено перелік об’єктів комунальної власності міста Львова, що підлягають приватизації способом викупу", яким прокурор вимагав пункт 26 додатку (переліку) скасувати з підстав, викладених у протесті.
Ухвалою Львівської міської ради четвертої сесії шостого скликання від 29.09.2011 року № 753 "Про розгляд протесту прокурора м. Львова від 30.08.2011 року № 61-2093-11"наведений вище протест прокурора задоволено, ухвалено внести зміни у додаток до ухвали Львівської міської ради від 30.06.2011 року № 605 "Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу", вилучивши з нього пункт 26.
Дані факти матеріалами справи підтверджуються сторонами та третьою особою не заперечувались та документарно не спростовувались.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі докази та обставини, необхідні для вирішення справи, суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню через наступне.
Позивач (АТЗТ "Львівський Універмаг "На ринку") просить суд визнати недійсним акт органу місцевого самоврядування, а саме: ухвалу Львівської міської ради № 753 від 29.09.2011 року "Про розгляд протесту прокурора м. Львова від 30.08.2011 року № 61-2093-11" (надалі –Ухвала № 753) з тих підстав, що вона суперечить вимогам законодавства та порушує його права на приватизацію об’єкта нерухомого майна за адресою місто Львів, вул. Шевська,1 загальною площею 1850,4 кв. м. (об’єкт приватизації), оскільки виключає об’єкт приватизації із Переліку об’єктів комунальної власності міста Львова, що підлягають приватизації шляхом викупу, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.06.11р. № 605 (Ухвала № 605).
Відповідач у відзиві зазначив, що у справі відповідачем залучено Львівську міську раду, яка на його думку у спірних правовідносинах здійснює владні управлінські функції. Тому відповідач доводить, що справа має ознаки адміністративної справи, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) . Тому відповідач у відзиві просить суд припинити провадження у справі, оскільки така на його думку не підвідомча господарському суду.
Відповідно до договору оренди № Г-7308-9 від 20.10.2009 року, укладеного між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та АТЗТ "Львівський універмаг "На ринку"позивач є орендарем об’єкта приватизації з правом першочергового викупу. Із аналізу названих актів Львівської міської ради суд доходить до висновку, що даний спір між позивачем та відповідачем грунтується на законодавстві про приватизацію майна, а відносини щодо приватизації майна є господарськими, в яких органі місцевого самоврядування реалізує не свої владні повноваження, а господарську компетенцію з приводу розпорядження майном, що перебуває у його власності.
Відповідно до пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 (v0010600-11) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з: приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.
Виходячи з цього, на підставі статті 12 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги роз'яснення, викладені у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 (v0010600-11) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", суд доходить до висновку про підвідомчість даної справи Господарському суду Львівської області.
Внаслідок наведеного суд вважає за необхідне відмовити відповідачеві в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі, викладеному у відзиві від 21.12.2011 року № 1104/вих.- 4049.
На думку суду, для повного та всебічного розгляду справи та постановлення правосудного рішення суд повинен належно дослідити зміст правовідносин, що виник між сторонами спору, а також факт порушення суб’єктивних прав та інтересів позивача.
Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами. Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю, та майна, що належить Автономній Республіці Крим. Порядок відчуження такого майна визначається законами, зокрема, Законом України від 6 березня 1992 року N 2171-XII "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) (надалі по тексту рішення - закон України № 2171).
Частиною першою статті 7 закону України № 2171 передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, а також викупу. Зі змісту цієї норми випливає, що саме Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради є органами, які здійснюють функції, відповідно, щодо розпорядження державною власністю, майном Автономної Республіки Крим і комунальною власністю. Способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими органами рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів приватизації.
Право на приватизацію об’єкта приватизації у позивача грунтується на законі України № 2171 (2171-12) та договорі оренди нерухомого майна № Г-7308-9 від 20.10.2009 року. В силу положень закону України № 2171 (2171-12) таке право підлягає реалізації після включення об’єкта приватизації до одного з переліків, визначених у цьому законі. Ухвалою № 605 було затверджено Перелік об’єктів комунальної власності міста Львова, що підлягають приватизації шляхом викупу, до якого було включено і об’єкт приватизації (об’єкт нерухомого майна за адресою місто Львів, вул. Шевська,1 загальною площею 1850,4 кв.м.).
Таким чином, внаслідок прийняття такого акта між відповідачем та позивачем виникли наступні цивільні правовідносини з приводу приватизації об’єкта приватизції: позивач набув права вимагати від відповідача реалізації свого права на приватизацію шляхом вчинення дій, визначених законом України № 2171 (2171-12) , а у відповідача виникло зобов’язання виконати ці дії.
Так, відповідно до частини першої статті 8 закону України № 2171, з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації, яка включає в себе, зокрема, визначення органом приватизації ціни продажу об’єкта приватизації (шляхом замовлення здійснення експертної оцінки в уповноважених суб’єктів), погодження ціни продажу з постійною комісією комунального майна та власності, укладення договору купівлі-продажу об’єкта приватизації. Відповідно до частини 2 статті 8 закону України № 2171 строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Підготовка до приватизації здійснюється органами приватизації, яким у Львові щодо майна територіальної громади міста Львова є Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, яке в силу Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 07.12.2007 № 1100, є юридичною особою, одним із завдань та компетенцією якого є, між іншим, передача в оренду, відчуження (приватизація) майна комунальної власності територіальної громади м. Львова, організація та забезпечення проведення приватизації (продажу) майна, що належать до комунальної власності міста.
З огляду на це суд погоджується із доводами позивача, що невиконання Управлінням комунальної власності своїх обов’язків щодо підготовки об’єкта приватизації до приватизації та неукладення договору купівлі-продажу об’єкта приватизації у визначений законом України № 2171 (2171-12) строк після прийняття Ухвали № 605 (30.06.2011 року), є незаконним та порушує право позивача на приватизацію.
На думку суду, виключення об’єкта приватизації із Переліку об’єктів комунальної власності міста Львова, що підлягають приватизації шляхом викупу, що було здійснено шляхом прийняття відповідачем Ухвали № 753 після того, як між позивачем та відповідачем вже виникли правовідносини з приводу приватизації, порушує права позивача на приватизацію та унеможливлює реалізацію цього права
Відповідно до частини 3 статті 24 закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією (254к/96-ВР) і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
В пункті 5 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"(справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16 квітня 2009 року (справа N 1-9/2009) зазначено, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції (254к/96-ВР) чи законам України).
Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України (254к/96-ВР) закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин"між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Оскільки суд дійшов висновку, що з моменту прийняття рішення відповідачем про включення нерухомого майна до переліку об’єктів, що підлягають приватизації між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо приватизації майна та реалізації суб’єктивного права позивача на приватизацію цього майна, то суд погоджується із позивачем в тому, що Ухвала № 753 прямо порушує право на приватизацію позивача та створює перешкоди в його реалізації.
Суд вважає за необхідне вказати на ту обставину, що Ухвала № 753 була прийнята відповідачем за наслідками розгляду протесту прокурора м. Львова від 30.08.2011 року № 61-2093вих-11, який вимагав виключення об’єкта приватизації з Переліку об’єктів комунальної власності міста Львова, що підлягають приватизації шляхом викупу, затвердженого Ухвалою № 605, з тих підстав, що його приватизація у визначений відповідачем спосіб суперечить вимогам статті 7 закону України № 2171, статтям 10, 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також пункту 3.5 Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2009-2010 роки, затвердженої ухвалою Львівської міської ради № 2453 від 5.03.2009 року (Програма приватизації).
Відповідно до статті 21 Закону України "Про прокуратуру" протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. Підстави невідповідності акта закону зазначаються в протесті. Якщо орган вирішує задоволити протест, то в силу правової природи таких дій це означає, що підстава(и) невідповідності акта закону визнаються таким органом. Органи місцевого самоврядування самостійні в прийнятті актів, що входять до їх компетенції. З огляду на це, при дослідженні питання законності Ухвали № 753 суд розглядає підстави для її прийняття як такі, що стосуються відповідача та були використані ним при обгрунтуванні винесення такого акта.
Відповідно до статті 3.5 Програми приватизації, право на приватизацію способом викупу можуть отримати орендарі, які належно виконують умови, визначені договором оренди і законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) (використання об'єкта оренди за цільовим призначенням, використання і збереження орендованого майна, запобігання його пошкодженню, псуванню, внесення орендної плати своєчасно та у повному обсязі і виконання інших договірних зобов’язань), своєчасно вчиняють необхідні дії для переукладення договорів оренди у разі закінчення строку дії договорів та внесення змін до нормативно-правових актів з питань оренди. В той же час, статтею 3.6 Програми приватизації передбачено, що об’єкт оренди, що перебуває у користуванні орендаря, який неналежно виконує зобов’язання за договором оренди, може бути приватизований на конкурентних засадах на підставі відповідного рішення міської ради після припинення договору оренди у встановленому порядку. Суд вважає, що наведені правові норми повинні тлумачитися комплексно і в поєднанні одна з одною. Тобто, необхідною передумовою для приватизації обєкта, що перебуває в оренді, є припинення договору оренди. Під час дії договору оренди Відповідач має право винести рішення про приватизацію обєкта тільки шляхом викупу орендарем.
Матеріалами справи встановлено, що договір оренди обєкта приватизації між позивачем та відповідачем є чинним та не був припинений. З огляду на це, відповідач при винесенні ухвали № 753 не мав повноважень для вибору іншого способу приватизації обєкта, як на це вказував прокурор міста Львова. Оскільки ця обставина є безумовною передумовою для зміни способу приватизації, суд вважає, що факти виконання чи неналежного виконання договору оренди обєкта приватизації позивачем не стосуються предмету спору та не підлягають доказуванню у справі.
Суд вважає обгрунтованою позицію позивача про те, що встановлені у Програмі приватизації додаткові підстави для відмови в приватизації, в порівнянні з тими, що визначені законом України № 2171 (2171-12) , не відповідають змісту закону України № 2171 (2171-12) .
Так, при винесенні Ухвали № 753, яку суд розглядає як акт, що обмежує реалізацію права позивача на приватизацію, відповідач керувався фактами "неналежного виконання договору оренди обєкта приватизації, що фактично призвело до відмови позивачу у приватизації обєкта".
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2000 року у справі за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні N 163 "Черемшина" (м. Київ) щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), відмова у приватизації можлива лише за наявності підстав, вичерпний перелік яких передбачений у статті 7 закону України № 2171. Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, окрім випадків, визначених законами. Отже, судом встановлено, що серед підстав для відмови в приватизації відсутня така, як неналежне виконання договору оренди обєкта приватизації. Крім цього, законами України не повязується визначення способу приватизації обєкта приватизації з фактом виконання чи не виконання умов договору оренди такого обєкта. На думку суду, такі факти можуть бути підставою для примусового виконання орендарем своїх зобовязань за договором в порядку, визначеному законодавством.
Зі змісту закону України № 2171 (2171-12) також вбачається, що місцеві програми приватизації є актами, які визначають лише організаційні та економічні аспекти та підстави для включення майна до переліків приватизації з огляду на плановане наповнення бюджету, необхідність раціонального використання комунального майна тощо. В частині 3 статті 7 закону України № 2171 вказано, що включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації чи з ініціативи відповідних органів приватизації або покупців. Це означає, що ініціатором приватизації того чи іншого об’єкта може виступити будь-яка зі сторін приватизаційних правовідносин. Очевидно що цей же Закон встановлює і єдині підстави для відмови в приватизації незалежно від того, хто ініціював процедуру. Крім того, статтею 11 встановлено чіткий перелік випадків, в яких орган приватизації зобов’язаний здійснити приватизацію об’єкту шляхом викупу. Цей перелік не може бути звужений підзаконними актами, оскільки це порушує права суб’єктів господарювання.
Суд погоджується із доводами позивача, що пункт 3.5 Програми приватизації фактично встановлює додаткові правові підстави для відмови в приватизації та обмежує право суб’єктів господарювання на здійснення приватизації шляхом викупу, що суперечить положенням закону України № 2171 (2171-12) .
Згідно статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу (1798-12) , інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
З огляду на це, господарський суд не приймає до уваги обгрунтування винесення Ухвали № 753 з посиланням на п. 3.5 Програми приватизації як таке, що не відповідає вимогам законодавства.
Суд вважає, що задоволення позовної вимоги про визнання недійсною Ухвали № 753 буде належним способом захисту прав позивача та матиме наслідком відновлення порушеного права позивача на приватизацію об’єкта нерухомості та обов’язку відповідача і третьої особи здійснити дії з підготовки об’єкта приватизації до приватизації та укладення з позивачем договору купівлі-продажу. Таким чином, виходячи із вищенаведеного, господарський суд вважає, що позов АТЗТ "Львівський універмаг "На ринку"підлягає задоволенню в повному обсязі.
Суд вважає за необхідне судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82- 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Відмовити в задоволенні клопотання Львівської міської ради про припинення провадження у справі, викладеному у відзиві від 21.12.2011 року № 1104/вих.- 4049.
Позов задоволити.
Визнати недійсною ухвалу Львівської міської ради четвертої сесії шостого скликання від 29.09.2011 року № 753 "Про розгляд протесту прокурора м. Львова від 30.08.2011 року № 61-2093-11".
Стягнути з Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Львівський Універмаг "На ринку"79008, м. Львів, пл. Ринок, 32, код ЄДРПОУ 04592888 ) 941 грн. 00 коп. сплаченого державного мита.
Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
Матвіїв Р.І.