На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Агрогаз" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" пені у розмірі 166 645,20 грн. та штрафу у розмірі 270 933,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо поставки товару у строк, встановлений Договором про закупівлю товарів за державні кошти № 110323011 від 11.03.2011, що є підставою для стягнення з відповідача нарахованих сум пені та штрафу відповідно до п. 7.2.2 Договору та ст. 231 Господарського кодексу України.

У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 23.12.2011, відповідач проти позову заперечує та зазначає, що забезпечував поставку товару за Договором № 110323011 від 11.03.2011. Відповідач вважає, що отримання позивачем товару за Договором № 110323011 від 11.03.2011 встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 17.11.2011 у справі № 3/251.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

11.03.2011 між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", філія "Агрогаз" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (постачальник) укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 110323011 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов’язується у 2011 році поставити покупцеві товар –сполуки нітровані (сполуки агрохімічні), перелік яких зазначений у специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору, а покупець прийняти і оплатити вказаний товар.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 5.1 Договору строк поставки товарів: з дати укладення цього Договору до 31.12.2011. Строк поставки кожної окремої партії товарів зазначений в рознарядках до цього Договору.

У відповідності з п. 4 Додатку 2 до Договору покупець надає постачальнику рознарядки в письмовій формі. Якщо постачальник протягом 5 календарних днів з о моменту отримання рознарядки не надав покупцю в письмовій формі мотивовану відмову від прийняття рознарядки або заперечення по окремих її умовах, вважається, що рознарядка узгоджена сторонами і постачальник прийняв її до виконання.

Постачальник зобов’язується передати партію товарі відокремленому підрозділу покупця в зазначеному в рознарядці покупця місці поставки, найменуванні (номенклатурі, асортименту) та кількості, в строк не пізніше 30-ти календарних днів з моменту надання рознарядки покупцем постачальнику (п. 5 Додатку 2 до Договору).

Так, на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу рознарядку №258/1/7-2 від 04.04.2011 (далі - рознарядка). Відповідачем отримано вказану рознарядку 04.04.2011, що підтверджується підписом працівника відповідача про отримання на її примірнику. Згідно рознарядки відповідач був зобов'язаний відвантажити структурним підрозділам філії "Агрогаз" партію товару, зазначену в цій рознарядці, на загальну суму 3 870 478,06 грн. в строк не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання рознарядки (відповідно з 5 квітня до 4 травня 2011 року).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, поставка товару за рознарядкою позивача №258/1/7-2 від 04.04.2011 не була здійснена відповідачем.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів на підтвердження факту належного виконання ним договірних зобов’язань щодо повної і своєчасної поставки товару за Договором № 110323011 від 11.03.2011 згідно рознарядки позивача № 258/1/7-2 від 04.04.2011, суду не надав.

Посилання відповідача на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2011 у справі № 3/251 встановлено отримання позивачем товару за Договором №110323011 від 11.03.2011 судом не приймається, оскільки в межах справи № 3/251 розглядались вимоги про повернення майна з відповідального зберігання за договором №ПР-51 від 11.03.2011 та не було предметом розгляду здійснення поставки і дотримання строків такої поставки партії товару згідно рознарядки позивача № 258/1/7-2 від 04.04.2011 по Договору №110323011 від 11.03.2011.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 1 ст. 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 7.2.2 Договору за порушення строків поставки товару або недопоставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товару, поставку якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартсоті товару, поставку якого прострочено.

Тобто Договором передбачений інший розмір пені за порушення строків поставки, ніж той, який встановлено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Факт порушення відповідачем термінів постачання продукції за рознарядкою позивача № 258/1/7-2 від 04.04.2011 на суму 3 870 478,06 грн. встановлений судом та відповідачем не спростований.

01.07.2011 між позивачем та відповідачем підписано Додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої сторони домовились про зняття з поставки товару, до якого зокрема входить і партія товару, що повинна була бути поставлена за рознарядкою № 258/1/7-2 від 04.04.2011 до Договору. Таким чином з 01.07.2011 позивач та відповідач погодили припинення зобов'язання відповідача щодо поставки товару за вказаною рознарядкою.

Однак, у позовній заяві позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу за невиконання зобов'язання щодо поставки партії товару за рознарядкою № 258/1/7-2 від 04.04.2011 до Договору за час існування зобов'язання щодо поставки зазначеної партії товару (з 05.04.2011 по 30.06.2011).

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання щодо своєчасної поставки товару згідно рознарядки позивача від 04.04.2011 не виконав, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов’язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичну помилку при розрахунку пені та завищено її розмір. За здійсненим судом розрахунком (подвійна облікова ставка НБУ (15,5%) / 100 / кількість днів у році (365) * вартість непоставленого товару (3 870 478,06 грн.) * кількість днів прострочення (57) розмір пені становить 93 686,78 грн.

З огляду на те, що за рознарядкою позивача № 258/1/7-2 від 04.04.2011 по Договору №110323011 від 11.03.2011 відповідачем було прострочено поставку товару понад тридцять днів, а відповідальність у вигляді штрафу передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 270 933,46 грн. підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м.Київ, вул. Ямська, 28-А, ідентифікаційний код 35076670, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) пеню у розмірі 93 686 (дев’яносто три тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 78 коп., штраф у розмірі 270 933 (двісті сімдесят тисяч дев’ятсот тридцять три) грн. 46 коп., державне мито у розмірі 3 646 (три тисячі шістсот сорок шість) грн. 20 коп. та 196 (сто дев’яносто шість) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.