Предмет спору: стягнення заборгованості за активну електроенергію – 122 849, 02 грн., реактивну електроенергію – 13 661, 21 грн., 3% річних – 3 961, 47 грн., інфляційних – 780, 12 грн., пені – 20 467, 73 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. – довір.

від відповідача: ОСОБА_2 – довір.

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 06.12.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 12.12.2011р.

Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго" м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькшахтометробуд" м.Донецьк про стягнення заборгованості за активну електроенергію – 122 849, 02 грн., реактивну електроенергію – 13 661, 21 грн., 3% річних – 3 961, 47 грн., інфляційних – 780, 12 грн., пені – 20 467, 73 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії №18 від 01.03.2003р. за період з травня по серпень 2011р. та за стягнутої рішенням господарського суду Донецької області від 10.08.2011р. №24/90 суми за невиконання вказаного договору №18 від 01.03.2003р.

Позивач вимоги підтримав.

Відповідач у відзиві та у судовому засіданні зазначив про те, що заявлені суми нараховані арифметично вірно, суму боргу визнав в повному обсязі, повідомив про скрутне фінансове становище.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п.1.3 Правил користування електричною енергією (z0417-96) (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №18 від 01.03.2003р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатків до Договору, що є його невід’ємними частинами.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків узгоджені сторонами у розділі 7 Договору та у Додатку №5 "Порядок розрахунків" до Договору.

Пунктом 4.5 Додатку №5 "Порядок розрахунків" до Договору передбачено здійснення споживачем попередньої оплати за електроенергію.

Згідно з п.7 Додатку №5 "Порядок розрахунків" до Договору, отриманий споживачем рахунок під час остаточних розрахунків між сторонами має бути оплачений протягом 5 банківських днів з дня його отримання.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у травні - серпні 2011р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи, а також відповідачем. Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним у відповідача перед позивачем виник борг за активну електроенергію в сумі 122 849, 02 грн., який підтверджено матеріалами справи, визнаний відповідачем та підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов’язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання. Крім того, у своєму клопотанні про застосування строку позовної давності, відповідач також стверджує про те, що 3% річних та інфляційні є додатковими вимогами.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України (436-15) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3 -2.2.4 Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 "Порядок розрахунків" до цього договору, споживач оплачує постачальнику пеню у розмірі 0,19% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Таким чином, відповідальність у вигляді спати пені передбачена безпосередньо сторонами в Договорі.

При цьому, згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору №118 від 01.03.2003р., як в частині несплати заборгованості за травень – серпень 2011р., за несвоєчасну оплату рахунків на попередню оплату за лютий – вересень 2011р., так і в частині несплати коштів, стягнутих вищевказаним рішенням господарського суду Донецької області від 10.08.2011р. №24/90, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3 961, 47 грн., інфляційні в сумі 780, 12 грн., пеню в сумі 20 467, 73 грн.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у вказаний в розрахунках позивача період відповідачем зобов’язання в повному обсязі не були виконані, стягнуті за вищевказаним рішенням суду суми внаслідок неналежного виконання відповідачем саме умов спірного Договору в повному обсязі не сплачені, що також підтверджено відповідачем у судовому засіданні.

Відповідно до приписів ст.ст. 598- 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов’язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тобто, наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов’язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов’язань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов’язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов’язання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов’язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних та пені є обґрунтованими та правомірними.

Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних перевірено господарським судом у відповідності до приписів діючого законодавства, ці суми нараховані позивачем арифметично вірно, згідно приписів діючого законодавства.

Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 3 961, 47 грн., інфляційні в сумі 780, 12 грн., пеню в сумі 20 467, 73 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 598- 609, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про електроенергетику" №575/97-ВР від 16.10.1997р. (575/97-ВР) , Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N 28 (z0417-96) , керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4- 6, 22, 33, 34, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" м.Горлівка задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькшахтометробуд" (юр.адреса: 83030, м.Донецьк, вул.Майська, 86-а, пошт.адреса: 83030, м.Донецьк, вул.Баумана, 1-д, ЄДРПОУ 24656975) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р зі спеціальним режимом використання Кіровських електричних мереж 260363011291 в ОПЕРВ філії ДОУ ПАТ "Ощадбанк" м.Донецьк, МФО 335106, ЄДРПОУ 00130915) борг за активну електроенергію в сумі 122 849, 02 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькшахтометробуд" (юр.адреса: 83030, м.Донецьк, вул.Майська, 86-а, пошт.адреса: 83030, м.Донецьк, вул.Баумана, 1-д, ЄДРПОУ 24656975) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р Кіровських електричних мереж 26006301751415 в філії ГУ ПАТ ПІБ у Донецькій області, МФО 334635, ЄДРПОУ 00130915) 3% в сумі 3 961, 47 грн., інфляційні в сумі 780, 12 грн., пеню в сумі 20 467, 73 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькшахтометробуд" (юр.адреса: 83030, м.Донецьк, вул.Майська, 86-а, пошт.адреса: 83030, м.Донецьк, вул.Баумана, 1-д, ЄДРПОУ 24656975) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р 26001307550283 у філії центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) – державне мито у сумі 1 616, 50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236, 00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .