ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"21" грудня 2011 р. Справа № 12/214-11
( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs22239666) )
Господарський суд Київської області у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства "ВЕЛІДІТ"
до Вишгородського районного комунального підприємства
"ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА"
третя особа,
яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
приватне підприємство "СОЛІДІТ"
про стягнення заборгованості у розмірі 453 500,00 грн.
за зустрічним позовом Вишгородського районного комунального підприємства
"ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА"
до: 1) приватного підприємства"ВЕЛІДІТ";
2) приватного підприємства "СОЛІДІТ";
про визнання договору уступки вимоги недійсним
та визнання відсутності права вимоги
за участю представників сторін ( за первісним позовом):
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1 –представник (довіреність №1215/06 від 19.09.2011 року);
від третьої особи,
яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
21 жовтня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного підприємства "ВЕЛІДІТ"(далі - позивач) до Вишгородського районного комунального підприємства "ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 453 500,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що між ним та приватним підприємством "СОЛІДІТ"був укладений договір відступлення права вимоги №01/09/10- 01, згідно з умовами якого до позивача від приватного підприємство "СОЛІДІТ"перейшло право вимоги до відповідача, яке виникло у приватного підприємства "СОЛІДІТ"внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договорів про надання юридичних послуг №14/05/09-05 від 14.05.2009 року, №13/07/09-04 від 13.07.2009 року та №15/10/09-02 від 15.10.2009 року (далі - договори про надання юридичних послуг).
Позивач повідомив відповідача про укладення між приватним підприємством "СОЛІДІТ"та позивачем договору про відступлення права вимоги, проте відповідач коштів позивачу не сплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 453 500,00 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2011 року, справу призначено до розгляду 29.11.2011 року.
24 листопада 2011 року на адресу суду відповідач направив зустрічний позов про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та визнання відсутності права вимоги, який був прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом, на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.
29 листопада 2011 року в судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (далі - позивач) позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Представники відповідача за первісним позовом (далі - відповідач) проти задоволення первісного позову заперечували, просили зустрічний позов задовольнити.
Крім цього, представники відповідача заявили клопотання про виклик до судового засідання для надання пояснень щодо обставин у справі посадових осіб відповідача, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.
Також до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено приватне підприємство "СОЛІДІТ", на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 13.12.2011 року.
13 грудня 2011 року представник позивача заявив клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке підлягало задоволенню судом. У зв'язку з цим, в судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 14.12.2011 року.
14 грудня 2011 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в задоволенні зустрічного позову просив суд відмовити. Крім цього, заявив клопотання про витребування документів у відповідача, яке було задоволено судом частково.
Представники відповідача проти задоволення первісного позову заперечували, просили суд у його задоволенні відмовити, зустрічний позов - задовольнити.
Посадові особи відповідача надали пояснення щодо обставин у справі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі - третя особа), в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 19.12.2011 року.
Ухвалою суду від 14.12.2011 року представників сторін було зобов'язано подати документи на підтвердження обставин у справі.
19 грудня 2011 року в судовому засіданні представники відповідача долучили до матеріалів справи документи.
Представник позивача на адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні, яке підлягало задоволенню судом.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 21.12.2011 року, представника позивача повторно зобов'язано подати витребувані ухвалою суду документи.
21 грудня 2011 року в судовому засіданні представник позивача просила суд в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов - задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних ухвалою суду документів не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, клопотань про продовження строку розгляду спору не заявляв.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:
14 травня 2009 року між приватним підприємством "СОЛІДІТ"(далі - виконавець) та Вишгородським районним комунальним підприємством "ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА"(далі - замовник) був укладений договір про надання юридичних послуг №14/05/09-05 (далі - договір №14/05/09-05), згідно з умовами якого виконавець зобов'язувався надати, а замовник зобов'язувався оплатити послуги по представництву замовника перед ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України" по підписанню та проведенню взаєморозрахунків згідно ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та постанови Кабінету Міністрів України №193 (193-2009-п) "Про реалізацію статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" станом на 01 січня 2009 року та з продовженням згідно постанов, прийнятих станом на 01 квітня 2009 року.
13 липня 2009 року між сторонами був укладений договір про надання юридичних послуг №13/07/09-04 (далі - договір №13/07/09-04), згідно з умовами якого виконавець зобов'язувався надати, а замовник зобов'язувався оплатити послуги по представництву замовника перед ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"по підписанню та проведенню взаєморозрахунків згідно ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та постанови Кабінету Міністрів України №193 (193-2009-п) "Про реалізацію статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" станом на 01 січня 2009 року та з продовженням згідно постанов, прийнятих станом на 01 січня 2009 року.
15 жовтня 2009 року сторонами також був укладений договір про надання юридичних послуг №15/10/09-02 (далі - договір №15/10/09-02), згідно з умовами якого виконавець зобов'язувався надати, а замовник зобов'язувався оплатити послуги по представництву замовника перед ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"по підписанню та проведенню взаєморозрахунків згідно ст. 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та постанови Кабінету Міністрів України №193 (193-2009-п) "Про реалізацію статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" станом на 01 липня 2009 року.
07 вересня 2010 року між приватним підприємством "СОЛІДІТ"(далі - первинний кредитор) та приватним підприємством "ВЕЛІДІТ"(далі - вторинний кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги №01/09/10-01, згідно з умовами якого первинний кредитор передав вторинному кредитору право вимоги до Вишгородського районного комунального підприємства "ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА"(далі - відповідач), яке виникло у первинного кредитора, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договорів №14/05/09-05, №13/07/09-04 та №15/10/09-02 (далі - договори).
За твердженням представника приватного підприємства "ВЕЛІДІТ"(далі - позивач), приватним підприємством "СОЛІДІТ"відповідачу були надані послуги, передбачені умовами договорів, які відповідач оплатив частково. Після цього, борг відповідача був переданий приватним підприємством "СОЛІДІТ"позивачу на підставі договору про відступлення права вимоги №01/09/10-01. Після повідомлення відповідача про відступлення права вимоги до нього, відповідач борг перед позивачем не оплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 453 500,00 грн.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України закріплено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Представники відповідача в судовому засіданні проти наявності боргу перед позивачем заперечували, зазначили, що послуги не були надані приватним підприємством "СОЛІДІТ", а відтак вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Представник позивача в судовому засіданні стверджував, що надані ним послуги були прийняті відповідачем, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000132 від 22.07.2009 року, №ОУ-0000131 від 21.09.2009 року, а також актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.03.2010 року, який відповідачем підписаний не був.
В судове засідання для надання пояснень щодо обставин у справі був викликаний директор підприємства відповідача, який пояснив, що договір про надання юридичних послуг №15/10/09-02 був ним підписаний, проте акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.03.2010 року він підписати відмовився, з огляду на те, що позивачем фактично послуги надані не були.
Ухвалою суду від 29.11.2011 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено приватне підприємство "СОЛІДІТ".
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і,заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з п. 2.1 договорів, виконавець зобов'язувався надати замовнику наступні види послуг:
- підготувати розрахунки з різниці в тарифах та провести всі необхідні дії з його підписання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (193-2009-п) "Про реалізацію статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік";
- складати заяви, скарги, клопотання, протоколи, акти та інші документи правового характеру для проведення взаєморозрахунків на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на2009 рік" (193-2009-п) ;
- представляти інтереси замовника перед державними органами з питань проведення взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (193-2009-п) "Про реалізацію статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік";
- виконувати доручення замовника за його рахунок.
Ухвалою суду від 14.12.2011 року представників сторін було зобов'язано надати документи, що підтверджують обставини, на які послались представники сторін у судових засіданнях.
Представник позивача розрахунки з різниці в тарифах, що були здійснені ним на виконання п. 2.1 договору, копій документів правового характеру для проведення взаєморозрахунків, суду не надав, про причини неподання витребуваних документів не зазначив. У судовому засіданні пояснив, що довіреність, видана йому відповідачем для представництва інтересів останнього, представником позивача втрачена.
Доводи позивача спростовуються у зв'язку з наступним.
Представник відповідача в судовому засіданні надала завірену копію витягу з журналу реєстрації вихідних документів відповідача за 2009 рік, з якого вбачається, що довіреності на представництво відповідача Мамаєву Д.Ю. або іншому представнику приватного підприємства "СОЛІДІТ"відповідачем не видавалась та зареєстрована не була.
Крім цього, представником відповідача були надані завірені належним чином копії штатного розпису підприємства відповідача, посадових інструкцій начальника юридичного відділу та начальника економічного відділу, з яких вбачається, що послуги, передбачені умовами договорів, входять до переліку обов'язків посадових осіб відповідача.
Також начальником економічного відділу підприємства відповідача були надані копії розрахунків з різниці в тарифах, долучені до матеріалів справи, з яких вбачається, що розрахунки здійснювались відповідачем самостійно.
У судовому засіданні директор підприємства відповідача пояснив, що заявок на надання послуг виконавцю не направляв, доручень на виконання послуг не надавав. У зв'язку з цим, відмовився від підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.03.2010 року.
Представник позивача документів, що підтверджують надання ним послуг відповідачу або спростовують доводи відповідача, суду не надав.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є недоведеними, безпідставними та необгрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові, господарські витрати покладаються на позивача.
24 листопада 2011 року на адресу суду представник відповідача направила зустрічний позов, у якому просила визнати недійсним договір відступлення права вимоги, укладений між приватним підприємством "ВЕЛІДІТ"та приватним підприємством "СОЛІДІТ", а також визнати відсутність права вимоги у приватного підприємства "СОЛІДІТ".
В обґрунтування заявлених зустрічних вимог, відповідач послався на те, що договір про відступлення права вимоги (далі - договір) підписаний однією особою. Вважав, що у зв’язку з цим, договір підлягає визнанню судом недійсним.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України закріплено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) , іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 517 Цивільного кодексу України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які посвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно з ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ч. 1 ст. 515 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Частиною ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Так, суд дійшов висновку, що умовами договорів не були встановлені обмеження щодо відступлення права вимоги, кредитор у зобов'язанні міг бути замінений відповідно до закону, а відповідачами було дотримано всіх вимог щодо передачі права вимоги. Крім цього, підстави для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним відсутні.
Щодо вимог відповідача про визнання відсутності права вимоги у третьої особи до нього, суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний спір вирішено судом під час розгляду первісного позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позову господарські витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. ст. 207, ч. ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 3 ст. 92, ст. 203, ч. 1 ст. 215, п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 512, ч. 1 ст. 515, ч. ч. 1, 2 ст. 516, ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 80, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні первісного позову приватного підприємства "ВЕЛІДІТ"до Вишгородського районного комунального підприємства "ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА"про стягнення 453 500,00 грн. відмовити повністю.
У задоволенні зустрічного позову Вишгородського районного комунального підприємства "ВИШГОРОДТЕПЛОМЕРЕЖА"до приватного підприємства "ВЕЛІДІТ"та приватного підприємства "СОЛІДІТ" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги та визнання відсутності права вимоги відмовити повністю.
рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя
С. Дьоміна
рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 26.12.2011 року
Канцелярія