ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2009 р.
№ 2/143
( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs4542650) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
суддів:
Добролюбової Т.В. Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.10.08
у справі
№2/143
за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до
1. Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації
2. Комунального підприємства з утримання житлового господарства
Святошинського району міста Києва 3. Фонду приватизації
комунального майна Святошинського району міста Києва
про
усунення перешкод, зобов'язання укласти договір та покладення
обов'язку зі здійснення приватизації
В судовому засіданні взяли участь представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1. -паспорт, ОСОБА_2. -дов. від 24.10.07 (136 а.с. ІІ том справи);
від відповідача 1: Микитин С.С. -дов. від 09.01.09;
від відповідача 2: Солодка Л.О. -дов. від 22.01.09;
від відповідача 3: Левицька К.В. -посв. №62/1, нач. Фонду.
Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1у березні 2008 року заявлений позов, з урахуванням змін, про: 1)визнання протиправною з 2004 року бездіяльності Фонду приватизації комунального майна Святошинського району міста Києва з реалізації і виконання рішення Святошинської районної у м. Києві ради ІV скликання від 30.12.04 №300; 2)зобов'язання фонду приватизації невідкладно реалізувати право на приватизацію орендованого позивачем нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 шляхом його викупу, врахувавши при згоді на приватизацію суму 27500 грн; 3)зобов'язання Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації скасувати рішення орендної комісії від 29.12.06 про відмову позивачеві в продовженні дії договору оренди №213 від 03.11.05 і видати нове розпорядження про продовження дії договору оренди зі змінами для поширення побутових послуг; 4)зобов'язання Комунального підприємства з утримання житлового господарства Святошинського району міста Києва продовжити дію договору оренди №213 від 03.11.05 згідно з розпорядженням; 5)зобов'язання Комунального підприємства з утримання житлового господарства Святошинського району міста Києва повернути сплачені кошти за зайву площу - 4,1 кв.м з 1999 року до 2005 року, або врахувати переплату в рахунок орендної плати, при цьому, зобов'язати комунальне підприємство самостійно виконати розрахунок. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що з 1999 року він є орендарем нежитлового приміщення, розташованого за АДРЕСА_1, а тому має переважне право на продовження дії договору оренди та на приватизацію орендованого приміщення шляхом викупу. Проте, за твердженням підприємця, внаслідок бездіяльності, а саме, через невиконання фондом приватизації рішення Святошинської районної у м. Києві ради ІV скликання від 30.12.04 №300 з 2004 року позивач не міг викупити спірне майно. Позивач наголошував на тому, що він належним чином користувався об'єктом оренди, не порушував договірних зобов'язань, однак упродовж 2007 року він був позбавлений можливості на продовження дії договору оренди.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.07.08, ухваленим суддею Домнічевою І.О., провадження у справі в частині вимоги про визнання протиправною бездіяльності Фонду приватизації комунального майна Святошинського району міста Києва з 2004 року в реалізації і виконанні рішення Святошинської районної у м. Києві ради ІV скликання від 30.12.04 №300 припинено на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через те, що така вимога повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Суд першої інстанції виходив з того, що органом приватизації були здійснені заходи з підготовки до приватизації спірного об'єкта, проте приватного підприємця не влаштувала ринкова вартість цього майна. В рішенні зазначено про порушення позивачем умов договору оренди.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.08, у складі колегії суддів Ропій Л.М., - головуючого, Буравльова С.І., Попікової О.В., перевірене рішення господарського суду залишене без змін, а апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1залишена без задоволення. В постанові зазначено, що оскаржувані рекомендації орендної комісії не мають обов'язкового характеру та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів позивача. Суд дійшов висновку про відсутність переплати з орендних платежів з 1999 року до 2005 року. Апеляційним судом спростовані доводи підприємця про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти у справі скасувати, як ухвалені з порушенням приписів матеріального і процесуального права, та задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи скаргу, позивач посилався на те, що з 1999 року він є орендарем нежитлового приміщення, розташованого за АДРЕСА_1, а тому має переважне право на продовження дії договору оренди та на приватизацію орендованого приміщення шляхом викупу. Скаржник наголошує на тому, що за ним зберігається право на користування спірним нежитловим приміщенням, оскільки постановою Верховного Суду України від 09.09.08 у справі №35/361 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.07, яким у позові про виселення Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1відмовлено. На думку заявника, суд мав зобов'язати відповідачів укласти з позивачем договір оренди спірного приміщення та вирішити питання щодо його приватизації шляхом викупу згідно рішення Святошинської районної у м. Києві ради IV скликання від 30.11.04 №300. Заявник вважає сфальсифікованим акт звірки взаєморозрахунків з орендної плати і комунальних послугах КПУЖГ Святошинського району міста Києва від 20.05.08. Скаржник посилається на порушення господарським судом приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки 22.07.08 в засіданні суду не було оголошено перерву, хоча через хворобу позивача він та його представник у судове засідання не з'явились.
Від Комунального підприємства з утримання житлового господарства Святошинського району міста Києва, Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації та Фонду приватизації комунального майна Святошинського району міста Києва відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами установлено і це підтверджено матеріалами справи, що предметом позову у даній справі є вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1про:
1)визнання протиправною з 2004 року бездіяльності Фонду приватизації комунального майна Святошинського району міста Києва з реалізації і виконання рішення Святошинської районної у м. Києві ради ІV скликання від 30.12.04 №300;
2)зобов'язання фонду приватизації невідкладно реалізувати право на приватизацію орендованого позивачем нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 шляхом його викупу, врахувавши при згоді на приватизацію суму 27500 грн;
3)зобов'язання Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації скасувати рішення орендної комісії від 29.12.06 про відмову позивачеві в продовженні дії договору оренди №213 від 03.11.05 і видати нове розпорядження про продовження дії договору оренди зі змінами для поширення побутових послуг; 4)зобов'язання Комунального підприємства з утримання житлового господарства Святошинського району міста Києва продовжити дію договору оренди №213 від 03.11.05 згідно з розпорядженням; 5)зобов'язання Комунального підприємства з утримання житлового господарства Святошинського району міста Києва повернути сплачені кошти за зайву площу - 4,1 кв.м з 1999 року до 2005 року, або врахувати переплату в рахунок орендної плати, при цьому, зобов'язати комунальне підприємство самостійно виконати розрахунок. У спорах, які виникають із господарських правовідносин, звернення до господарського суду здійснюється у формі позовної заяви. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет позову і підстава позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Підстава позову -це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу, до яких входять юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Відповідно до статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Вказаною нормою встановлені правила об'єднання, зокрема, кількох позовних вимог в одній позовній заяві.
Проте, дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги. При цьому, однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно являють собою однаковий спосіб захисту права (про визнання недійсним правочину, про виконання обов'язку в натурі тощо) та мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення. Викладене не було враховане судами.
Також судами не досліджено та не надано належної правової оцінки ефективності обраного позивачем способу захисту права. Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Як вбачається з матеріалів справи, спірне нежитлове приміщення є комунальною власністю, тому, відносини, пов'язані з передачею в оренду спірного майна регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .
Відповідно до приписів статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди. Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що термін дії договору визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Судом апеляційної інстанції зазначені норми не застосовувались, а також не враховано, що Постановою Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі №35/361 за позивачем збережене право на користування спірним нежитловим приміщенням. Розглядаючи спір, суду необхідно було з'ясувати до якої дати визнано продовженим дію договору оренди, з урахуванням названої постанови Верховного Суду України, оскільки листом орендаря на ім'я голови Святошинської у м. Києві райдержадміністрації від 22.03.07 дія договору продовжена на 364 дні.
Викладене свідчить про те, що господарськими судами не вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому судові акти прийняті за неповно з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Разом з тим, визнаються помилковими твердження скаржника про порушення судами приписів процесуального права.
Так, за приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Приписи даної норми визначають дії суду, якщо за якихось причин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явились в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції було ухвалено після оголошеної в судовому засіданні 24.06.08 перерви, сторони обізнані про дату продовження судового засідання, явка сторін обов'язковою не визнавалась. Підприємець не з'явився у засідання через хворобу, проте його представник не був позбавлений можливості з'явитися у судове засідання, про дату якого був обізнаний. Також є вірним висновок судів щодо вирішення спорів про визнання протиправною бездіяльністю суб'єктів владних повноважень судами адміністративної юрисдикції.
Враховуючи викладене та керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.08 у справі №2/143 і рішення Господарського суду міста Києва від 22.07.08 у цій справі скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду міста Києва.
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
С у д д і Т.Гоголь
В.Швець