З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні з 01.12.11р. по 20.12.11р. згідно вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву, без винесення процесуального документа суду, за наслідком якого було складено протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ :

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація"звернулося до господарського суду з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"про стягнення з останнього основного боргу в сумі 956 249,75 грн. грн., пені в сумі 22 171,89 грн., трьох процентів річних в сумі 26 571,69грн. та інфляційних в сумі 92 318,75 грн. за прострочення грошового зобов’язання згідно договору № 07/101К від 01.04.2007року. на відшкодування витрат на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами, зокрема:

· відповідачем не було вчинено дій на схвалення правочину, пов’язаного з прийняттям обсягу робіт та підписання актів по технічному обслуговуванню та ремонту колекторів;

· первинні документи на відображення факту проведених між сторонами операцій за спірним Договором не містять обов’язкових реквізитів, як це зазначено у пункті 24 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995 року (z0168-95) , із змінами та доповненнями, далі Положення;

· Директор Департаменту експлуатації водопровідного господарства, ким був підписаний спірний Договір, перевищив свої повноваження на вчинення дій відносно підписання укладеного між сторонами правочину, оскільки відповідно до вимог п.8.2, п.7.2.7 Положення про Департамент йому належить право на підписання лише договорів, сума яких не перевищує в еквіваленті - 200 доларів США. Втім, сума спірного Договору дорівнює 458 999,83 грн., тому такі права має лише Голова правління –генеральний директор;

· таким чином підстав для задоволення позову не існує за законом.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.04.2007року, між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація", далі Власник, та Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", далі Користувач, було укладено договір № 07/101К від 01.04.2007року. на відшкодування витрат на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів, далі Договір.

Відповідно до вимог пункту 1.1 Договору Користувач, інженерні мережі якого прокладені в колекторах Власника, відшкодовує йому витрати на утримання, технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартальних колекторів, перелік яких визначено в Додатку №2 до даного Договору.

Згідно вимог пунктів 5.1,5.2 Договору сторонами передбачено вартість витрат на утримання,технічне обслуговування та ремонт колекторів ( з розрахунку на кожні 100п/м на рік), яка дорівнює 9 510, 00 грн. погоджену у протоколі, з урахуванням калькуляції таких витрат. Додатковою угодою, яка є невід’ємною частиною Договору сторонами внесені зміни до Додатків №2 відносно кількості мереж (збільшена до 380м), визначено вартість технічного обслуговування та ремонту в розрахунку на рік в сумі 448 158,43 грн. та в розмірі 458 999,83 грн.

На підставі Додатку №2 від 19.07.2007року до Договору погоджені умови вартості послуг на місяць, яка становить 38 249,99 грн. та підтверджені калькуляцією станом на 01.02.2007року.

Відповідно до пункту 5.2 Договору Користувач щомісячно проводить розрахунки з Власником за технічне обслуговування та ремонт колекторів протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт за попередній місяць. Свої зобов’язання відповідач не виконав, у зв’язку з чим за ним за період з червня 2009року по червень 2011 року утворився основний борг в сумі 956 2459,75 грн., який позивач і намагається стягнути. Доказами виконання умов Договору є акти про технічне обслуговування та ремонт колекторів, підписаних сторонами, акти виконаних робіт надісланих на адресу відповідача, у тому числі вимога від 19.05.2011рок про відшкодування вартості робіт. Позивач обґрунтовує свої вимоги рішенням Господарського суду міста Києва у справі №35/625-53/255 від 11.04.11р., яке залишено в силі Вищим господарським судом України, та стверджує про встановлення судами інших інстанцій факті щодо виникнення правовідносин між сторонами за Договором.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивач з посиланням на пункт 5.5 Договору намагається стягнути з відповідача пеню в сумі простроченого платежу, яка дорівнює 22 171,89 грн. окремо за рахунками, та не перевищує строку визначеного в пункті 6 статті 232 ГК України.

Прострочення грошового зобов’язання мало місце, а тому позивач з посиланням на приписи ст. 625 ЦК Украйни намагається стягнути з відповідача додатково три процента річних в сумі 26 571,69грн. та інфляційні в сумі 92 318,75 грн. за період з червня 2009 року по травень 2011 року.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (калькуляцію), порядок прийомки виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 844 ЦК України договір вважається укладеним.

Так, стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (Замовника), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Тобто даний тип Договору має обов’язковий матеріальний результат.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зобов’язання не припинилося виконанням належним чином проведеним з боку відповідача, і позивачем доведений факт неналежного виконання відповідачем зобов’язання за Договором. Факт виникнення між сторонами правовідносин за спірним Договором, підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва у справі №35/625-53/255 від 11.04.11р., відносно фактів, які є загальновідомими та не потребують доказуванню, та не доводяться знову у спорах, в яких беруть участь ті самі сторони, в розумінні вимог статті 35 ГПК України.

Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 956 249,75грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Ствердження відповідача на те, що первинні документи складені між сторонами за Договором не відповідають вимогам законодавству, яке регулює бухгалтерських облік та фінансову звітність є помилковими. Так долучені до матеріалів справи первинні документи відповідають вимогам пункті 24 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995 року (z0168-95) , із змінами та доповненнями та підтверджують факт проведення між сторонами господарський операцій. Питання ведення сторонами бухгалтерського обліку господарських операцій взагалі не є предметом доказування в даній справі, до якого входять обставини пов’язанні з наданням позивачем послуг по ремонту та обслуговуванню колекторів. Тому заперечення відповідача в цій частині позову є хибними.

Щодо перевищення Директором Департаменту експлуатації водопровідного господарства Дараганом В.М. повноважень на підписання спірного Договору, то заперечення відповідача не відповідають дійсності, оскільки законодавець встановлює повноваження посадових осіб органів управлінь товариств не на укладення таких правочинів, різновидом яких є договори, а їх затвердження. Крім того, наступне схвалення юридичної угоди, укладеної її представником який не мав належних повноважень спростовується доказами такого схвалення, а саме: фактом укладення між сторонами Договору, прийняття його до виконання відповідачем (підписання актів на технічне обслуговування та ремонт колекторів). Слід зазначити, що відповідачем було видано довіреність №61 від 28.03.2007року на ім’я Дарагана Володимира Миколайовича –заступника генерального директора –директора Департаменту експлуатації водопровідного господарства на представництво перед третіми особами з наданням всіх повноважень, що відповідає вимогам ст.ст. 237- 244 ЦК України. Посилання відповідача на не підписання ним актів виконаних робіт також необґрунтовано,оскільки обсяг робіт за Договором виконано Власником, а мотивів відмови від їх підписання Користувачем суду не надано.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов’язань. Наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України. Тому позовні вимоги у частині стягнення з відповідача пені в сумі 22 171,89 грн., окремо за рахунками, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних узгоджується з приписами вказаної статті. Судом прийнято до уваги, що інфляційні та три процента річних за прострочення грошового зобов’язання є іншими засобами за хисту порушеного права, які не можливо ототожнювати з неустойкою.

Посиланням позивача на приписи ст. 625 ЦК Украйни також обґрунтовані у зв’язку з чим з відповідача слід стягнути на користь позивача три процента річних в сумі 26 571,69грн. та інфляційні в сумі 92 318,75 грн. за період з червня 2009 року по травень 2011 року., обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту в сумі 10 973,12 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача у справі - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.12.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 625, 638, 639, 837, 844 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 194, 202, п.6.ст. 232 України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 35, 36, ч.3 ст. 43, 44, ст. 47, ст. 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"", 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, р/р 2600155030771 КБ "Хрещатик", у м. Києві, МФО 300830, код ЄДРПОУ 03327664, на користь:

- Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", 01034, м. Київ, вул. Володимирівська, 51а, р/р 2600100010704 в ВАТ КБ "Хрещатик"м. Києва, МФО 300670, код ЄДРПОУ 03366500, основний борг в сумі 956 249,75 грн. грн., пеню в сумі 22 171,89 грн., три процента річних в сумі 26 571,69грн. та інфляційні в сумі 92 318,75 грн. витрати по державному миту в сумі 10 973,12 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.