Публічне акціонерне товариство "Донецькобленерго" м.Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м.Донецьк про стягнення 3% річних – 1 674, 64 грн., інфляційних – 4 782, 78 грн., пені – 548, 11грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду договір про постачання електричної енергії №1586 від 23.10.2003р. з додатками; рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2009р. №25/69, від 12.11.2009р. №25/193, від 25.08.2010р. №20/217, від 26.04.2011р. №20/67, від 24.03.2009р. №20/29, від 22.09.2009р. №25/153, від 11.10.2010р. № 20/234.

В заяві №51юр-42714 від 16.11.2011р. про збільшення позовних вимог позивач просить:

- стягнути реструктуризований борг у сумі 2 610грн.;

- стягнути донарахування по рішенням суду, а саме 3% - 1 833, 35 грн., пеню – 548, 11 грн., інфляційні – 5 247, 98 грн.

В обґрунтування заяви позивач посилається на ст. 22 ГПК України.

Вказана заява судом до уваги не прийнята, у зв’язку з нижчевикладеним.

Згідно приписів ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а також, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вищевказаною заявою №51юр-42714 від 16.11.2011р., поданою в процесі розгляду справи, позивач не збільшив позовні вимоги, а заявив нові додаткові вимоги (стягнення реструктуризованої заборгованості згідно додаткової угоди № 156-Г про реструктуризацію та стягнення донарахування 3% та інфляційних на реструктиризовану заборгованість), які не пов’язані з раніш заявленими та носять самостійний характер.

Заявлення додаткових вимог статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено.

До того ж, ці додаткові вимоги заявлені із інших підстав та документів, якими такі вимоги обґрунтовуються.

У зв’язку з наведеним заява позивача №51юр-42714 від 16.11.2011р. судом до розгляду не прийнята, а справа розглянута з урахуванням вимог, заявлених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначив, що рішення суду, які набрали чинності за своїми ознаками є новацією та повинні бути виконані вже в порядку виконавчого провадження, вважає відсутньою свою вину в несвоєчасному виконанню як умов Договору так і судових рішень, оскільки відповідач є комунальним підприємством та знаходиться в тяжкому фінансовому стані. Зазначив, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що порушення такого зобов’язання вчинене не з її вини (ст. 617 ЦК України). Просить зменшити розмір стягуваної пені на 50% та відмовити у задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних та залучити до участі у справу третю особу ВДВС Ворошиловського РУЮ.

У судовому засіданні 07.12.2011р. повідомив про здійснення оплат, які не враховані при нарахуванні штрафних санкцій. У судовому засіданні 20.12.2011р. повідомив, що позивачем враховані всі оплати, здійснені відповідачем.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2009р. №25/69, від 12.11.2009р. №25/193, від 25.08.2010р. №20/217, від 26.04.2011р. №20/67, від 24.03.2009р. №20/29, від 22.09.2009р. №25/153, від 11.10.2010р. № 20/234, які набрали чинності, за неналежне виконання умов договору про постачання електричної енергії №1586 від 23.10.2003р., з ОКП "Донецьктеплокомуненерго" стягнуто на користь ВАТ "Донецькобленерго", правонаступником якого є позивач – ПАТ "Донецькобленерго" кошти за неналежне виконання договірних зобов’язань (несвоєчасну та не в повному обсязі оплату вартості електроенергії).

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598- 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов’язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на наявність у відповідача протягом періоду з 22.05.2009р. по 10.10.2011р. невиконаного грошового зобов’язання, позивач просить стягнути 3% річних – 1 674, 46грн., пеню – 548, 11грн., інфляційні – 4 782, 78 грн.

Під час розгляду даних вимог суд виходить з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов’язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України (436-15) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору про постачання електричної енергії №1586 від 23.10.2003р., укладеного між сторонами, за внесення платежів передбачених пунктами 2.2.3 -2.2.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 "Порядок розрахунків" до цього договору, споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Разом з цим, згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов’язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов’язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов’язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов’язань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобов’язаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобов’язання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов’язання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов’язань передбачено сторонами безпосередньо в договорі про постачання електричної енергії.

За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних та пені є обґрунтованими та правомірними, у зв’язку з чим заперечення відповідача судом до уваги не прийняті.

Господарським судом перевірено розрахунок заявлених до стягнення, та відповідно:

- 3% річних складають 1 674, 46 грн.;

- інфляційні складають 4 782,78 грн.;

- пеня складає 548, 11 грн.

Вимоги про стягнення інфляційних в сумі 4 782, 78 грн., 3% річних в сумі 1 674, 46 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача стосовно зменшення суми стягуваної пені на 50%. В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, надав суду баланс станом на 01.10.2011р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2011р., витяг про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, довідку про наявність значної заборгованості перед іншими юридичними особами (біля 600 наказів на загальну суму 92022021,42 грн.); виписку з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) станом на 27.09.2011р., яка дійсна до 27.10.2011р.

Позивач заперечує проти зменшення розміру стягуваної пені, посилаючись на той факт, що позивач по справі є суб’єктом господарювання державного сектора економіки та входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значне для економіки та безпеки держави, а також на тяжке фінансове становище свого підприємства.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством, згідно наявних у справі документів, є збитковим підприємством, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 438,50 грн.

Вимоги про стягнення пені в залишковій сумі задоволенню не підлягають уз в’язку із зменшенням стягуваної суми пені господарським судом.

Судом також розглянуто клопотання відповідача, в якому він просить залучити у справу в якості третьої особи ВДВС Ворошиловського РУЮ м.Донецька.

З огляду на приписи статей 26, 27 господарського процесуального кодексу України, той факт, що рішення, прийняте за результатами даної справи ніяким чином не вплине на права та обов’язки ВДВС Ворошиловського РУЮ м.Донецька, у задоволенні клопотання судом відмовлено.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 551, 598-609, 625, Цивільного кодексу України (435-15) , ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4- 6, 22, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" м.Горлівка до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" м.Донецьк про стягнення 3% річних – 1 674, 46 грн., інфляційних – 4 782, 78 грн., пені – 548, 11грн. задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" м. Горлівка (84600, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; п/р Краматорського РЕМ відокремл.підрозділ Краматорські ЕМ № 26003306564739 в філії "Відділення ПІБ в м. Горлівка Донецької області", МФО 334464, ЄДРПОУ 00131127) 3% річних в сумі 1 674, 46 грн., інфляційні в сумі 4 782, 78 грн., пеню в сумі 438, 50грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" м. Горлівка (84600, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; рахунок 26001307550283 в філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) державне мито у сумі 102, 00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236, 00 грн.