Суть спору: Позов заявлено Дочірнім підприємством "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Моршин Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний девелопмент", м. Львів за участю третьої особи 1: Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ, третьої особи 2: Відкрите акціонерне товариство "Львівський завод телеграфної апаратури", м. Львів; третьої особи 3: Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", м. Стрий, Львівська обл. про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, від15.09.2010 р. в якій позивач відмовився від позовних вимог в частині скасування реєстрації в Стрийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації права власності товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний девелопмент" на частку спального корпусу санаторію "Лаванда" у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. І. Франка, 33.

рішенням господарського суду Львівської області від 02.11.2010 року по справі 22/134 уточнений позов ДП "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до ТОВ "Регіональний девелопмент" про визнання права власності на частку нерухомого майна спального корпусу санаторію "Лаванда", розташованого в м. Моршин, вул. Франка, 33, у розмірі 1846/10000 та про витребування у відповідача зазначеної частини нерухомого майна задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2011 року у справі № 22/134 рішення господарського суду Львівської області від 02.11.2010 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов в частині визнання права власності на спірну будівлю в цілому залишено без розгляду, а в задоволенні позову в частині витребування частини нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію "Лаванда" та стягнення судових витрат –відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26 квітня 2011 року у справі №22/134 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2011 року та рішення господарського суду Львівської області від 02.11.2010 року у справі №22/134 скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 17.06.2011р. призначено позовну заяву до розгляду на 05.07.2011р. . Розгляд справи ухвалами суду відкладався, та в судових засіданнях оголошувалась перерва у зв"язку із необхідністю витребування від сторін додаткових доказів по справі, без наявності яких неможливо розглянути даний спір по суті, та з метою повного і всестороннього з’ясування всіх обставин спору. Ухвалою суду від 28.07.2011р. розгляд справи зупинявся та 16.11.11р. ухвалою суду поновлено провадження у справі.

Представники позивача в судові засідання. з"явилися, позовні вимоги підтримали, вимоги ухвал суду виконали, просять позовні вимоги задоволити з підстав зазначених у позовній заяві. Обгрунтовують позовні вимоги наступним. Позивач зазначає, що він є власником спального корпусу санаторію "Лаванда". На підставі рішення господарського суду Львівської області від 13.09.2005 р. у справі №1/233-21/124 ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури" оформило за собою право власності на частину вказаного корпусу в розмірі що становить 1846/10000. Верховний Суд України 09.09.2008 р. вказану постанову господарського суду Львівської області скасував і провадження по справі припинив. Відтак, відпали підстави, на яких право власності на спірну частину корпусу було зареєстровано за ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури". Однак, до прийняття рішення Верховним Судом України, ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури" відчужив зазначену частину приміщення на користь ТзОВ "Західно-український іпотечний центр", а останній відчужив дане майно ТзОВ "Регіональний девелопмент". Позивач стверджує, що оскільки, право власності продавець не набув, а позивач не є стороною таких договорів про відчуження, такі договори, як нікчемні, не породили у сторін прав та обов’язків. Просить позов задоволити.

Представник відповідача в судові засідання з"явився, вимоги ухвал суду виконав, подав відзив та додаткові пояснення, в яких позовні вимоги заперечив. Посилається на судові рішення по справі №1/233-21/124, чинні на дату укладення договору купівлі-продажу спірного майна від 06.07.2007 р., якими підтверджено наявність підстав у ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури" на дату укладення цього договору відчужити відповідну частку майна. рішеннями по справі №13/197 ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" було відмовлено у визнанні недійсними договорів про відчуження спірного майна. Посилається на добросовісність набуття права власності, заявляє про пропуск позивачем позовної давності. Просить у задоволенні позову відмовити. 15.12.2011р. в канцелярію суду поступило клопотання про зупинення провадження у даній справі, до розгляду касаційної скарги Вищим господарським судом України у справі 29/0229(10) .Судом розглянуто подане клопотання та відхилено, з огляду на наступне. Як вбачається із матеріалів справи №5015/3065/11 її розгляд ухвалою суду від 28.07.2011р зупинявся до розгляду справи №29/0229(10) за позовом ТзОВ"Регіональний девелопмент", м. Львів до відповідачів Моршинської міської ради та Виконавчого комітету Моршинської міської ради за участю третіх осіб про визнання рішення Виконавчого комітету Моршинської міської ради незаконним, його скасування та визнання права власності. Ухвалою суду від 30.08.11р. провадження у справі№29/0229(10) припинено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.11р. у справі № 29/0229(10) ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.08.11р. залишено без змін. Згідно до положень ст. 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Відтак дана постанова набрала законної сили. Окрім цього, як вбачається із матеріалів справи 20.12.11р. є останнім днем строку в порядку ст. 69 ГПК України для розгляду даного спору . Відповідно до ст. 52 ГПК України перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється із зупинення провадження у справі. З дня поновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується. Відтак в силу ст. 69 та ст. 52 ГПК України, у суду відсутні правові підстави для більш тривалого розгляду даного спору. Тому, з огляду на вищевикладені обставини суд приходить до висновку відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник третьої особи –1 в судове засідання не з"явився, 26.07.2011 року в канцелярію суду поступило пояснення на відзив від третьої особи-1 (вх.№16719/11 від 26.07.2011 року). Третя особа-2 явку повноваженого представника в судове засідання не забезпечила, вимог ухвал суду року не виконано. Представник третьої особи - 3 в судове засідання 28.07.2011р. з"явився, вимоги ухвали суду виконав, подав в судовому засіданні копію реєстраційної справи на частку спального корпусу санаторію "Лаванда" у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою Львівська обл., м. Моршин, вул. Ів. Франка, 33.

Розглянувши документи і матеріали, подані суду, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд Львівської області

Як вбачається із матеріалів справи ДП "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до TOB "Регіональний девелопмент" за участю третіх осіб про витребування у TOB "Регіональний девелопмент" частини нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію "Лаванда", розташованого за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. Франка, 33 та скасування реєстрації в Стрийському МБТІ права власності TOB "Регіональний девелопмент" на зазначену частку спального корпусу санаторію "Лаванда". Заявою про зменшення позовних вимог від 15.09.2010р. позивач відмовився від позовних вимог в частині скасування реєстрації в Стрийському МБТІ права власності TOB "Регіональний девелопмент" на частку спального корпусу санаторію "Лаванда" у розмірі 1846/10000. що знаходиться за адресою Львівська область, м. Моршин. вул. І. Франка, 33.

З матеріалів справи також слідує, що в подальшому позивач 20.09.2010 р. звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив визнати за ним право власності на частку нерухомого майна спального корпусу санаторію "Лаванда" за адресою м. Моршин, вул. Франка, 33 у розмірі 1846/10000, та витребувати у TзOB "Регіональний девелопмент" зазначену частину нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію "Лаванда".

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 26 квітня 2011 року у справі №22/134, прийняття судом першої інстанції до розгляду заяви про зміну предмета позову, які були подані позивачем після початку розгляду даної справи по суті, є помилковими, оскільки в даному випадку зміна предмету позову не відбулася, а мало місце збільшення позовних вимог, яке у відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі був зробити до прийняття рішення по справі, що останнім і було вчинено без порушення норм процесуального права. Відтак, з огляду на викладене, судом розглядаються позовні вимоги із врахуванням поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог.

Окрім цього у Постанові Вищого господарського суду України від 26 квітня 2011 року у справі №22/134 зокрема зазначається, що позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог від 15.09.2010р. якою відмовився від позовних вимог в частині скасування реєстрації в Стрийському МБТІ права власності TOB "Регіональний девелопмент" на частку спального корпусу санаторію "Лаванда" у розмірі 1846/10000. що знаходиться за адресою Львівська область, м. Моршин. вул. І. Франка, 33. Касаційна інстанція, зокрема зазначає, що зміст вказаної заяви позивача та текст судових актів суду 1-ї і 2-ї інстанцій свідчить, що останній саме відмовився від позову в частині, натомість дана обставина залишена без належного процесуального оформлення у вигляді ухвали про припинення провадження у справі в цій частині.

Згідно до положень ст. 78, 80 ГПК України, у разі відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі. З огляду на викладене в частині позовних вимог щодо скасування реєстрації в Стрийському МБТІ права власності TOB "Регіональний девелопмент" на частку спального корпусу санаторію "Лаванда" у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Моршин. вул. І. Франка, 33, провадження у справі у цій частині належить припинити.

28.05.2003 р. Господарським судом Львівської області у справі №1/209-20/209 за позовом Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до виконавчого комітету Моршинської міської ради про визнання недійсним рішення та спонукання до оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна, прийнято рішення, яким позов було задоволено та, зокрема, зобов’язано виконавчий комітет Моршинської міської ради в місячний термін розглянути та оформити право власності Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", зокрема, на спальний корпус санаторію "Лаванда", м. Моршин, вул. Франка, 33.

17.09.2003 р. рішенням виконавчого комітету Моршинської міської ради №238 "Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна Прикарпатського ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" було вирішено оформити вказаній організації право власності, зокрема, на спальний корпус санаторію "Лаванда", м. Моршин, вул. І. Франка, 33. 19.02.2004 р. було видано відповідне свідоцтво про право власності на нерухоме майно Моршинською міською радою, а право власності було зареєстровано Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації 19.02.2004 р., що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2870687 від 19.02.2004 р..

рішенням загальних зборів акціонерів №Зб-11/10 від 25.05.2006 р. "Про структурну перебудову (реорганізацію) дочірніх підприємств на курорті Моршин" було вирішено, зокрема, здійснити припинення (реорганізацію) дочірніх підприємств, зокрема, дочірнього підприємства "Санаторій "Лаванда" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", визначивши його правонаступником Прикарпатське дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". рішенням загальних зборів акціонерів №Зб-12/5 від 04.10.2006 р. "Про зміну найменування та місцезнаходження Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" і внесення змін до Статуту шляхом викладення його в новій редакції", було вирішено, зокрема, змінити найменування вказаної особи на Дочірнє підприємство "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Відповідно до п. 1.3. статуту дочірнього підприємства "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", нова редакція якого зареєстрована 01.03.2000 р. зі змінами зареєстрованими 08.02.2008 р., у зв’язку із реорганізацією шляхом приєднання за рішенням загальних зборів акціонерів від 25.05.2006 р., вказане підприємство є правонаступником, зокрема, дочірнього підприємства "Санаторій "Лаванда" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Згідно із п. 7 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 р. №02-5/225 (v_225800-94) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності", вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача

підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством,

яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Згідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно із ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

13.09.2005 р. Господарським судом Львівської області прийнято Постанову у справі №1/233-21/124 за позовом відкритого акціонерного товариства "Львівський завод телеграфної апаратури" до виконавчого комітету Моршинської міської ради, Стрийського державного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації, Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" за участю третьої особи ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", якою позов було задоволено, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Моршинської міської ради №238 від 17.09.2003 р. "Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна Прикарпатського ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" в частині оформлення права власності за Прикарпатським ДП ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на спальний корпус санаторію "Лаванда"; скасовано відповідну державну реєстрацію Стрийського державного комунального міжрайонного бюро технічної інвентаризації на зазначену будівлю; визнано за ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури" право власності на частку в розмірі 18,46% об’єкту нерухомості –спального корпусу санаторію "Лаванда". Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006р. постанову господарського суду Львівської області від 13.09.2005р. скасовано,у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2007р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.06р. скасовано, а постанову господарського суду Львівської області від 13.09.05р. залишено в силі.

Постановою Верховного Суду України від 09.09.2008 р. (справа №21-1883 во 07) скаргу Прикарпатського дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задоволено частково, Ухвалу вищого адміністративного суду України від 17.04.2007 р., постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2006 р., постанову господарського суду Львівської області від 13.09.2005 р. скасовано, а провадження в адміністративній справі закрито.

Відтак, відпали правові підстави, з яких право власності на спірну частину корпусу санаторію "Лаванда" - 1846/10000 було зареєстровано за відкритим акціонерним товариством "Львівський завод телеграфної апаратури". Жодних доказів існування не заборонених законом підстав законного набуття права власності на вказану частину майна відритим акціонерним товариством "Львівський завод телеграфної апаратури" суду надано не було. Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2007 р, зареєструвавши за собою право власності на спірну частину корпусу на підставі пізніше скасованої постанови господарського суду Львівської області від 13.09.2005 р. у справі №1/233-21/124, ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури" укладено договір купівлі-продажу не житлової будівлі- (1846/10000частин спального корпусу санаторію "Лаванда", загальною площею13137,6кв.м., що знаходиться за адресою м.Моршин,вул..Франка буд.33 Стрийського району Львівської області.) із покупцем –ТзОВ "Західно-український іпотечний центр". (посвідчений нотаріально, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Книш Г.М. та зареєстрований в реєстрі за №2956), на підставі якого відчужено спірне майно.

06.09.2007р. між ТзОВ "Західно-український іпотечний центр" та ТзОВ"Регіональний девелопмент"укладено договір купівлі-продажу не житлової будівлі. (1846/10000 частин спального корпусу санаторію "Лаванда", загальною площею13137,6кв.м., що знаходиться за адресою м. Моршин, вул. Франка буд.33 Стрийського району Львівської області відповідно до умов якого ТзОВ "Західно-український іпотечний центр" відчужив майно на користь покупця –ТзОВ "Регіональний девелопмент".

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.09.2007 р., право власності на спірну частину корпусу на дату розгляду справи судом зареєстровано за ТзОВ "Регіональний девелопмент".

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. З матеріалів справи, зокрема, судових рішень, вбачається, що спірне майно вибуло з володіння власника всупереч його волі на підставі судового рішення, яке було згодом скасоване. Згідно із ст. 658 ЦК України, право продажу товару належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 –3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. З урахуванням наведеного, оскільки ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури" не довів у встановленому законом порядку належність йому спірної частини спального корпусу, договір купівлі-продажу від 18.07.2007 р. є нікчемним та не породжує правових наслідків.

Згідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно із п. 10 Постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача –з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Посилання відповідача на факти, встановлені судовими рішеннями в інших справах не звільняють його від процесуального обов’язку, встановленого у ст. 33 ГПК України. Як вбачається з рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2008 р. у справі №19/162 за позовом ДП "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця" до відповідачів ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури", ТзОВ "Регіональний девелопмент", ТзОВ "Західно-український іпотечний центр", за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця" про визнання договору купівлі-продажу частки нерухомого майна 1846/10000 у м. Моршин, вул. Франка, 33 від 06.09.2008 р., а також договорів купівлі-продажу цього ж майна від 18.07.2007 р., 06.09.2007 р. недійсними, було відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 р. було частково задоволено апеляційну скаргу ДП "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця", однак, постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2009 р. було скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 р., а рішення господарського суду Львівської області від 14.11.2008 р. залишено без змін. Крім того, рішенням господарського суду Львівської області від 10.12.2009 р. у справі №13/197 за позовом ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця" до відповідачів ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури", ТзОВ "Регіональний девелопмент", ТзОВ "Західно-український іпотечний центр", Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації, за участю третьої особи –ДП "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця" про визнання договорів купівлі-продажу від 18.07.2007 р. та від 06.09.2007 р. недійсними, скасування реєстрації прав власності на нерухоме майно та визнання права власності на частку нерухомого майна спального корпусу санаторію "Лаванда" за ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", у позові було відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2010 р. було частково задоволено апеляційну скаргу ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів України "Укрпрофоздоровниця", однак, постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2010 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2010 р. було скасовано, а рішення господарського суду Львівської області від 10.12.2009 р. у справі №13/197 залишено в силі.

Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, але лише тих, в яких беруть участь ті самі сторони. Як вбачається зі змісту наведених судових рішень, склад сторін у них не збігається із складом сторін по цій справі. Доказів набуття права власності з законних підстав не було доведено відповідачем у встановленому порядку належними доказами. Фактично, право власності у продавців не виникло, оскільки судове рішення, яким визнавалось право власності за ВАТ "Львівський завод телеграфної апаратури", було скасоване.

Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, належить зазначити наступне. Згідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня,коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права,або про особу яка його порушила.. Як вбачається із письмових пояснень вх.26454 від 15.09.10р. ДП СКК"Моршинкурорт"дізналося про порушення свого права 25.07.07р., а саме із нотаріально звасвідченої заяви-пропозиції від ТзОВ"Західно -український іпотечний центр"про переважне право купівлі частини спірного майна від 25.07.07р. В даній заяві зазначається, що 1846/10000 належить ТзОВ "Західно -український іпотечний центр"на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.07р. Відтак, з огляду на те, що про дані обставини позивач дізнався із листа від 25.07.07р., та враховуючи, що позовна заява подана до суду 12.07.07р, відтак суд приходить до висновку, що строк позовної давності за даних обставин не пропущено.

Слід також зазначити, що за умовами п. 10 Постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації. Враховуючи наведене, позивач не позбавлений права у встановленому порядку звернутись до Стрийського МБТІ щодо прийняття відповідного рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, з"ясувавши фактичні дані, які мають значення для вирішення спору, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині позовних вимог щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на частину нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію "Лаванда", розташованого за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. Франка, 33 є обґрунтованими не спростованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо скасування реєстрації в Стрийському МБТІ права власності TOB "Регіональний девелопмент" на частку спального корпусу санаторію "Лаванда" у розмірі 1846/10000, що знаходиться за адресою Львівська область, м. Моршин. вул. І. Франка, 33 провадження у справі належить припинити

Керуючись ст.ст. 3, 4, 41, 42, 43, 44; 45, 46, 12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 80, 82, 84, 85 ГПК України (1798-12) , суд

1.Позов задоволити частково.

2.Визнати за Дочірнім підприємством "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (м.Моршин, Паркова площа,3, ЄДРПОУ 02649905) на частину нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію "Лаванда", розташованого за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. Франка, 33

3.Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний девелопмент" (м.Львів, вул.Героїв УПА,72, ЄДРПОУ 35382590) частину нерухомого майна в розмірі 1846/10000 будівлі спального корпусу санаторію "Лаванда", розташованого за адресою Львівська область, м. Моршин, вул. Франка, 33 в користь Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (м.Моршин, Паркова площа,3, ЄДРПОУ 02649905).