Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Ляхевич А.А.

при секретарі Нагорній М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №149 від 25.06.2011 р.,

ОСОБА_2. довіреність №297 від 06.12.2011 р.,

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №1074 від 13.12.2011 р. (приймав участь в судовому засіданні 13.12.2011 р.),

ОСОБА_4, довіреність №1076 від 15.12.2011 р.,

ОСОБА_5, довіреність №1091 від 20.12.2011 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІбулон" (м.Миколаїв)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівська солодова компанія" (м.Бердичів)

про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння

з перервою в судовому засіданні, оголошеною згідно ст. 77 ГПК України,

з 13.12.2011 р. до 20.12.2011 р.,

До господарського суду з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівської солодової компанії" про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.

В позовній заяві позивач зазначав, що 14.10.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" та ТОВ "Бердичівська солодова компанія" укладено договір зберігання зерна №15, на підставі якого позивач в період з 16.10.2009 р. по 21.11.2009 р. передав на зберігання відповідачу зерно кукурудзи 3-го класу власного виробництва з вологістю 25,9 відсотки та вмістом смітної і зернової домішок 2,7 та 7,76 відсотки відповідно, загальною кількістю 8526,210 тонни, що підтверджується реєстрами накладних на прийняте зерно. В період з 27.04.2010 р. по 06.06.2010 р. відповідач відвантажив позивачеві 5704,540 тонни зерна кукурудзи 3-го класу, що підтверджується накладними на маршрут або групу вагонів, з вмістом смітної домішки 4,14 відсотки, що підтверджується посвідченнями якості зерна, виданими відповідачем та сертифікатами якості, виданими Житомирською обласною Державною хлібною інспекцією. Крім того, на підставі договору поставки від 01.06.2010 р. №1611/2009 позивач продав 500,00 тонн зерна кукурудзи 3-го класу вологістю 13 відсотків з вмістом смітної та зернової домішок 4,5 та 15 відсотків відповідно, а також 1017,880 тонн зерна кукурудзи 3-го класу вологістю 14 відсотків з вмістом смітної та зернової домішок 4,5 та 15 відсотків, що підтверджується видатковими накладними від 03.06.2010р. №2249 та від 10.06.2010 р. №2312, а також податковими накладними від 03.06.2010р. №2249 та від 10.06.2010р. №2312. Позивач вказує, що згідно п.4.1. договору, вологість зерна кукурудзи мала бути зменшена відповідачем з 25,9 до 14,0 відсотків, а вміст сміттєвої домішки - з 2,7 до 2,0 відсотків. Відповідно до п.1.16 розділу VII Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008р. №661 (z1111-08) та п.6.14. договору внаслідок зменшення вологості маса зерна виправдано мала зменшитись на 1180,027 тонни, а внаслідок збільшення вмісту сміттєвої домішки - збільшилась на 127,893 тонни. Посилаючись на зазначене, позивач вказує, що залишок зерна кукурудзи 3-го класу, переданого позивачем на зберігання відповідачеві згідно з договором, складає 251,656 тонни (8526,210-5704,540-500-1017,880-1180,027+127,893=251,656). Зазначає, що згідно п.6.12.3 Технічного регламенту зернового складу направив відповідачеві телеграфним та поштовим зв"язком вимоги 13.10.2011 р. №10570/12-03 та від 26.10.2011 р. №11088/03-27 про видачу складського документу на залишок зерна кукурудзи, переданого на зберігання згідно з договором, проте, відповідач в порушення вказаної норми не видав позивачеві складський документ за зерно кукурудзи, переданого на зберігання. Позивач вказує, що згоди на зменшення кількості зерна кукурудзи на 251,656 тонн за рахунок зміни його якісних показників він не надавав, акт -розрахунок не підписував. Тому, вважає, що між позивачем і відповідачем виник спір про право власності на 251,656 тонн кукурудзи, який відповідно до ст. 12 ГПК України підвідомчий господарському суду. Зазначає, що відповідно до ст.ст. 949, 953 ЦК України, ст. 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та п.6.1.10 Технічного регламенту зернового складу, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 15.06.2004р. №228 (z0835-04) , відповідач зобов"язаний повернути позивачеві прийняте на зберігання 251,656 тонн зерна кукурудзи. Посилаючись на викладене, позивач просить визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" право власності на 251,656 тонн зерна кукурудзи 3-го класу для кормових потреб якістю згідно ДСТУ 4525:2006, переданого на зберігання ТОВ "Бердичівська солодова компанія" та витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівська солодова компанія" на користь позивача 251,656 тонн зерна кукурудзи 3-го класу для кормових потреб якістю згідно ДСТУ 4525:2006.

Позивачем також подано письмові пояснення від 12.12.2011р. №12967/27, долучені судом до матеріалів справи (а.с.55-57, т.2).

В засіданні суду представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просять позов задовольнити.

ТОВ "Бердичівська солодова компанія" подало письмовий відзив на позовну заяву (а.с.38-41, т.2), в якому заперечило проти позовних вимог у повному обсязі. Відповідач у відзиві вказує, що на підставі договору між сторонами від 14.10.2009 р. в період з 16.10.2009 р. по 21.11.2009 р. позивач передав відповідачу кукурудзу, в загальній кількості 8526,210 тонн з вологістю 25,9% та смітною домішкою - 2,7%, що підтверджується реєстрами накладних на прийняте зерно. Вказана кукурудза не відповідала нормам ДСТУ 45:2006 (прийнято та надано чинності Наказом Держспоживстандарту України від 28.02.2006р. №54 (v0054609-06) ) по вологості (граничний показник вологості для всіх класів 15%). На підставі п.6.4 ДСТУ 42:2006 дана кукурудза була доведена до нормативних показників, після чого була покладена на зберігання, згідно п.1.1. договору. В період з 27.04.2010 р. по 06.06.2010 р. відповідач відвантажив позивачеві 5704,574 тонни кукурудзи 3-го класу, що підтверджується накладними на маршрут або групу вагонів, з середньозваженою вологістю 13,07% та середньозваженою смітною домішкою - 3,56%, що підтверджується посвідченнями якості, виданими відповідачем та сертифікатами якості, виданими Житомирською обласною Державною хлібною інспекцією. В позовній заяві позивач невірно зазначив показник смітної домішки - 4,15%. На підставі договору поставки від 01.06.2010 р. №161/2009 позивач продав відповідачу кукурудзу загальною вагою 1517,88 тонни, з вологістю - 13%. Відповідач вказує, що всупереч доводам позивача, пунктом 1.4. договору не передбачено, що вологість зерна мала бути зменшена з 25,9 до 14%, оскільки вказаним пунктом передбачено лише вирахування залікової ваги при врахуванні базисних показників якості; нічого про те, що відповідач має сушити зерно до 14% не зазначено. Водночас, відповідач вказує, що згідно п.4 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад, яким є відповідач, зобов"язаний досушувати зерно до вологості у відповідність нормативно-правовим актам, для забезпечення схоронності зерна, в той час як діючими нормативними актами передбачено що рівень вологості при зберіганні зерна до року не повинен перевищувати: для кукурудзи в зерні - 13,5%, при тривалості зберігання більше року - не більше 12%. Також, відповідач вказує, що всупереч доводам позивача, згідно п.1.16 розділу VІІ Інструкції, донарахування в масі не проводиться, якщо не виявлено сторонньої органічної домішки або домішки інших культур. Крім того, списання з кількості зерна, переданого на зберігання позивачем, за рахунок зменшення вологості та смітної домішки проводилось після затвердження Житомирською обласною ДХІ акту зачистки у відповідності до п.1.10 розділу 8 Інструкції №661 (z1111-08) .

20.12.2011 р. від відповідача до суду надійшла факсограма - доповнення до відзиву на позовну заяву за вих.№1092 від 20.12.2011р. (а.с.64-68, т.2), оригінал якого надано представниками відповідача у судовому засіданні (а.с.70-74, т.2). У доповненні до відзиву на позов відповідач надав пояснення, зокрема, щодо визначення середньозваженого відсотку вологості, навівши розрахунок та зазначивши, що середньозважена вологість зерна кукурудзи за видатком становить 13,08%. Здійснивши розрахунок відповідно до п.1.12 розділу VІІ Інструкції №661 (z1111-08) , відповідач визначив, з 8526,210 т. кукурудзи виправданий убуток маси становить 1257,613 т (8526,210 т х 14,75%). Відповідно до актів на очистку, сушку зерна, насіння олійних культур і трав списано відходи ІІІ категорії в кількості 46,140 т. Вказує, що з отриманого відповідачем зерна кукурудзи 8526,210 т, було відвантажено: 5704,540 т. - повернуто зі зберігання позивачу, 500,000 т продано позивачем, 1017,880 т продано позивачем, 1257,613 т - виправдані втрати зерна кукурудзи за рахунок зменшення вологості та 46,140 т. вивезено та знищено відходи 3-ої категорії, тому залишок : 8526,210 - 5704,574 - 500,000 - 1017,880 - 1257,616 - 46,140 = 0, тобто, залишок зерна кукурудзи ІІІ класу, що належить позивачу, на складі відповідача відсутній, а тому, будь-які законні підстави для визнання права власності та витребування неіснуючого майна. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В засіданні суду представники відповідача проти доводів позовної заяви заперечили, вважають позов безпідставним та просять відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

14 жовтня 2009 року між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівська солодова компанія" (виконавець) та ТОВ СП "Нібулон" (власник) укладено договір зберігання зерна №15 (а.с.10-12, т.1), відповідно до умов якого виконавець зобов"язується виступити вантажотримувачем, прийняти, сушити, підробити, зберігати і відвантажити на першу вимогу передане власником зерно (кукурудза, в кількості - згідно складських документів), останньому чи його довіреній особі, а власник зобов"язується оплатити надані послуги (п.1.1., п.1.2. договору).

Згідно п.1.3. договору, первинним документом, що підтверджує кількість зерна, яке знаходиться на зберіганні у виконавця в належить до відпуску власнику, є складська квитанція, у відповідності до Наказу міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 р. №198 (z0605-03) та інших чинних нормативно-технічних документів.

Відповідно до п.2.1. договору, договір вважається укладеним з моменту його підпиання сторонами і діє до повного його виконання.

Згідно пунктів 2.2., 2.3. договору, зерно передається на зберігання виконавцю на період з 15 жовтня 2009 року до 01 травня 2010 року. Власник має право в будь-який час вимагати повернення переданого на зберігання зерна. Така вимога оформляється в письмовому вигляді та підлягає виконанню в триденний строк з дня подання, якщо інший термін не зазначений у самій вимозі.

12.04.2010 р. між сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору зберігання зерна №15 від 14.10.2009 р. (а.с.14, т.1), відповідно до якої п.2.2. договору викладено в наступній редакції: "Зерно передається на зберігання виконавцю на період з 15 жовтня до 01 липня 2010 року."

В розділі 3 договору встановлено обов"язки власника, зокрема, згідно п.3.6. договору власник зобов"язується визнати зменшення ваги зерна за рахунок покращення його якості по вологості, смітній і зерновій домішках, розвіювання природних втрат відповідно до вимог діючої Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої Наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 р. №661 (z1111-08) (надалі Інструкція №661).

Відповідно до п.4.1. договору, до обов"язків виконавця відноситься, зокрема, прийняти зерно, доставлене власником, згідно п.3.1. даного договору, визначити його вагу та якість на момент доставки, вирахувати залікову вагу при врахуванні базисних показників якості: культура кукурудза - вологість 14,0 - смітна 2,0.

За змістом пункту 4.2. договору визначено, що виконавець зобов"язується виконувати сушку, очистку зерна в потоці. За умови письмового погодження з власником проводити очищення, активне вентилювання з метою зниження температури, сушку, підробку від зараженості, перевід зерна на осінньо-зимовий період (охолодження зерна) з метою збереження його якості. Проведення робіт з знезараження зерна (фумігації, дегазації тощо із застосуванням хімічних речовин) виконавцем не проводиться. Надати додаткові послуги у разі одержання від власника письмового замовлення на такі послуги.

Згідно п.4.6. договору, виконавець зобов"язаний визначити якість і вагу зерна при його видачі.

Відповідно до п.6.1. договору, приймання і відвантаження зерна по кількості здійснюється відповідно до діючої в Україні Інструкції №661 (z1111-08) та інших чинних НТД.

У відповідності до п.6.7. договору, при виникненні розбіжностей при прийманні чи відвантаженні по якості зерна відповідно до розділу 4 Інструкції №661 (z1111-08) , кожна зі сторін має право звернутися в Державну хлібну інспекцію для проведення аналізів якості зерна чи вимагати проведення аналізів у присутності інспектора ДХІ. При зверненні в ДХІ проби зерна повинні бути відібрані в присутності сторін і інспектора ДХІ, з обов"язковим складанням акта, опломбовані і відправленні на експертизу. Висновок ДХІчи висновок інспектора ДХІ після проведення аналізів є остаточним, і визнається сторонами даного договору як єдиний висновок про якість зерна. При виникненні розбіжностей по якості зерна висновки будь-якої іншої організації, установи повинні бути підтверджені Державною хлібною інспекцією.

Пунктом 6.10. договору передбачено, що усе зерно, яке надходить до виконавця згідно умов цього договору в обов"язковому порядку проходить грубу очистку в пневмо очисних машинах. При цьому, непридатні відходи після такої очистки підлягають знищенню.

В п.6.11 договору сторонами обумовлено, що при надходженні партії вологого та сирого зерна виконавець не несе відповідальності за досушування його з відхиленням від граничної, вказаної в пункті 4.1. в межах норми допустимих відхилень, тобто: +/-0,5% (згідно ГОСТів) для зернових та олійних; +/-7% для кукурудзи.

Згідно п.6.12 договору передбачено, що в процесі зберігання зерна, його вентилювання, підробки та проведення інших робіт, за умови погодження з власником, можливе покращення якості зерна на 0,5% і більше, засміченості - на 0,2% і більше, в результаті чого виникає недостача зерна в межах норм натурального зменшення, про що складається відповідний акт-розрахунок. Внаслідок цього, відпуск зерна проводиться по фактичних якісних показниках на момент відвантаження згідно з п.1.7., 1.10, 1.11 розділу 5 додатку 7 Інструкції №661 (z1111-08) з погодженням розміру втрат власником.

В п.6.14 договору зазначено, що під час технологічного процесу (сушка, оздоровлення) можливе збільшення смітних та зернових домішок в зерні кукурудзи з нарахуванням згідно з п.1.16 розділу 8, додатку 12 Інструкції №661 (z1111-08) .

В пункті 7.4. договору вказано, що за втрату, нестачу чи ушкодження прийнятого на зберігання зерна після того, як настали зобов"язання власника забрати зерно, виконавець несе відповідальність лише при умислі чи грубій необережності. Відповідно до пунктів 7.7 та 7.8 договору, виконавець зобов"язується відшкодувати власнику втрату чи невиправдану нестачу зерна, а також погіршення його якості, якщо таке з"явилося наслідком порушень установлених правил зберігання, коштами за біржовими цінами або однорідною продукцією належної якості. Виконавець не несе відповідальності за нестачі зерна, які виникли у зв"язку з аспіраційними відходами, непридатними відходами та зерновими відходами.

Зміст пункту 9.2. договору засвідчує, що цей договір виражає всі договірні умови і розуміння між сторонами у відношенні всіх згаданих питань і предмету договору.

На виконання даного договору, позивачем в період з 16.10.2009р. по 21.11.2009р. передано на зберігання відповідачу зерно кукурудзи власного виробництва в загальній кількості 8526,210 тонни, з вологістю 25,9% та вмістом смітної домішки 2,7%, що засвідчується реєстрами накладних на прийняте зерно (а.с.15-51, т.1), в яких зазначено, зокрема, показники якості прийнятого зерна та визначену відповідачем відповідно до умов договору залікову масу зерна.

У відповідності до п.5.1. ДСТУ 4525:2006 "Кукурудза.Технічні умови", які прийнято та яким надано чинності наказом Держспоживстандарту України від 28.02.2006 р. №54 (v0054609-06) , встановлено загальні вимоги до зерна кукурудзи (табл.2), зокрема, за різними групами використання вологість зерна кукурудзи має становити не більше 15,0%, після штучного сушіння, не менше 13,0 %.

Відповідно до п.5.4. ДСТУ 4525:2006, за згодою зернових складів, інших суб"єктів підприємницької діяльності вологість зерна та вміст зернової, смітної домішок у кукурудзі допускають вище граничних норм за можливості доведення такого зерна по показників якості, зазначених у таблиці 2.

В Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 р. №661 (z1111-08) (далі - Інструкція №661), в п.1.1., п.1.3 розділу ІІІ, зазначено, що після прийняття зерна на зберігання підприємство проводить технологічні операції щодо забезпечення його кількісного та якісного зберігання; основними операціями з доробки зерна в елеваторах (складах) є його очищення, сушіння, вентилювання, знезараження.

Згідно п.1.5 Інструкції №661 (z1111-08) , при очищенні зерна від смітної домішки утворюються побічні продукти і відходи. В п.2.6 даної Інструкції зазначено, що відходи ІІІ категорії (некормові) у міру накопичення зважуються і вивозяться з території підприємства (знищуються).

Чинною Інструкцією №9-7-88, якою передбачено порядок приймання, розміщення, післязбиральної обробки та збереження зерна, що забезпечує якісне зберігання та раціональне використання (а.с.107-113, т.3), в розділі 4 встановлено технологічні заходи, що забезпечують якісне збереження зерна. Зокрема, в п.4.1. даної Інструкції зазначено, що зерно, яке надходить на підприємство, підлягає обробці (очистці, сушці, охолодженню, знезараженню та ін..) в строки, що забезпечують збереження його якості. В розділі 9 даної Інструкції обумовлено особливості зберігання зерна кукурудзи, а саме в п.9.2. зазначено, що основним заходом, що забезпечує збереження зібраного зерна кукурудзи підвищеної вологості є його сушіння в потоці.

Відповідно до п.4.2. Інструкції №9-7-88, рівень вологості при зберіганні зерна до року не повинен перевищувати, зокрема, для зерна кукурудзи, проса, сорго та вівса - 13,5%.

Згідно п.4 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Діючи відповідно до наведених приписів закону та нормативів, відповідач привів прийняту від позивача кукурудзу до нормативних показників у відповідності до ДСТУ, після чого вказане зерно кукурудзи було покладена на знеособлене зберігання, про що видано складську квитанцію на зерно №62 від 01.12.2009 р. (а.с.75, т.2).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2010 р. ТОВ СП "Нібулон" було направлено ТОВ "Бердичівська солодова компанія" листа за №4837/34 (а.с.76, т.2), в якому просило при відвантаженні кукурудзи власності ТОВ СП "Нібулон" для забезпечення вимог контрактів власника, довести зерно кукурудзи до наступних показників якості (без відхилень): вологість - 14,0 %, смітна домішка - 2,0 %. В складі зернової домішки бите зерно - не більше 5%, пошкоджене зерно - не більше 5%.

На підтвердження проведення очистки, сушки зерна кукурудзи, із зазначенням якісних показників зерна і його маси до та після виконаних робіт, а також виду та кількості побічних продуктів та відходів, відповідачем надано до справи відповідні розпорядження, акти на очистку, сушку зерна, насіння олійних культур і трав, матеріальні перепустки на вивезення з території відходів ІІІ категорії кукурудзи, накази-накладні на відвантаження зі складу відповідача відходів ІІІ категорії кукурудзи, товаро-транспортні накладні (а.с.77- 146, т.2; 1-36, т.3).

Комісією ТОВ "Бердичівська солодова компанія" складено акти від 27.04.2010 р., 12.05.2010 р., від 13.05.2010 р., від 07.05.2010р., від 18.05.2010 р., від 19.05.2010 р., від 20.05.2010 р., від 21.05.2010 р., від 28.05.2010 р., від 03.06.2010 р. про те, що на дати складення актів при відгрузці кукурудзи (в зазначеній в актах кількості) на ТОВ СП "Нібулон" виявлено збільшення смітної домішки та зернової домішки (величини зазначені по кожній відвантаженій партії товару), яке виникло за рахунок технологічних операцій з зерном кукурудзи. Сторонніх домішок в смітній не виявлено. Якість кукурудзи підтверджено сертифікатами ДХІ (а.с.37-46, т.3).

В період з 27.04.2010р. по 06.06.2010р. відповідач відвантажив позивачеві зерно кукурудзи 3-го класу, що підтверджують подані позивачем до справи накладні на маршрут або групу вагонів (а.с.53-115, т.1), а також поданий відповідачем кількісно-якісний облік зерна - реєстри форми №36 по контрагенту ТОВ СП "Нібулон" (а.с.47-97, т.3), з середньозваженою вологістю 13,07% та середньозваженою смітною домішкою 3,56% (в позовній заяві позивачем помилково зазначено 4,15%), що підтверджується посвідченнями про якість зерна, виданими відповідачем (а.с.116-123, т.1) та сертифікатами якості, виданими Житомирською обласною Державною хлібною інспекцією (а.с.124 -125, т.1).

01.06.2010р. між сторонами у справі укладено договір поставки №1611/2009 (а.с.186-188, т.1), за яким ТОВ СП "Нібулон" продало, а ТОВ "Бердичівська солодова компанія" придбало у власність кукурудзу в кількості 1517,88 тонни, з вологістю 13%. Як свідчать видаткові накладні від 03.06.2010р. №2249 та від 10.06.2010р. №2312, податкові накладні від 03.06.2010р. №2249 та від 10.06.2010р. №2312, а також довіреності на отримання матеріальних цінностей (а.с.189-194, т.1), 1517,88 тонн зерна кукурудзи передано відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2011 р. на адресу відповідача позивачем надіслано телеграми №10569/12-03 та №10570/12-03, в яких позивач просив повернути (видати 14.10.2011 р.) залишок зерна кукурудзи, переданого відповідачу на зберігання на підставі договору зберігання зерна від 14.10.2009 р. в повному обсязі (а.с.195,196, 199, 200, т.1). До матеріалів справи позивачем також подано вимоги за №11087/03-27 та №11088/03-27 від 26.10.2011р. (а.с.197-198, 201-202), в яких позивач зазначав про залишок зерна кукурудзи 3-го класу власності ТОВ СП "Нібулон", переданого на зберігання відповідачу згідно з договором зберігання зерна №15 від 14.10.2009 р. в кількості 251,656 тонни, вимагав видати складську квитанцію на вказане зерно та повернути його ТОВ СП "Нібулон". В матеріалах справи відсутні докази надіслання позивачем та отримання відповідачем вказаних вимог. Водночас, як стверджує позивач у позовній заяві, незадоволення відповідачем вказаних вимог стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Розглядаючи питання щодо законності та обгрунтованості позовних вимог, господарський суд враховує вищевикладені встановлені судом обставини справи, а також наступне.

Захист відносин власності в Україні здійснюється на підставі загальних засад, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) , Цивільним кодексом України (435-15) .

Відповідно до ч.4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до приписів статей 317, 319 Цивільного кодексу України право володіння, користування та розпорядження майном належить власникові майна. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до пункту 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 цього ж Кодексу унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Главою 24 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено способи набуття права власності. Зокрема, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або в разі відсутності в неї документів (у зв'язку з їх втратою), що засвідчують належність їй такого права.

Частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України унормовано, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Здійснюючи правосуддя у господарських відносинах, суд повинен у визначеному законом порядку встановлювати по кожній справі об'єктивну істину.

Господарський суд, насамперед, повинен з'ясувати, чи існує суб'єктивне право, за захистом якого позивач звернувся до суду, чи належить воно позивачу, чи дійсно воно порушене або оспорюється, чи порушив або оспорив його відповідач.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Доказами, що підтверджують право власності можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази щодо приналежності позивачеві спірного майна.

Відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

При цьому, власник має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази.

Суд має з'ясувати за допомогою належних та допустимих доказів право власності або інше суб'єктивне право володільця на витребовуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача (відповідачів), відсутність у відповідача (відповідачів) правових підстав для володіння майном.

Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

У даному випадку, заявляючи позов про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" права власності на 251,656 тонн зерна кукурудзи 3-го класу для кормових потреб, переданого на зберігання ТОВ "Бердичівська солодова компанія", а також про витребування у ТОВ "Бердичівська солодова компанія" на користь позивача вказаного зерна кукурудзи, позивач, водночас, не надав доказів, які б підтверджували наявність в нього права власності на майно - 251,656 тонн зерна кукурудзи 3-го класу для кормових потреб, переданого на зберігання ТОВ "Бердичівська солодова компанія", а також взагалі існування вказаного майна на час звернення з позовом до суду та на час прийняття рішення у справі.

Так, як встановлено судом з пояснень сторін, аналізу їх доводів та матеріалів справи, спір у даній справі виник у зв"язку з невизнанням позивачем зменшення кількості зерна кукурудзи (згідно розрахунків позивача - на 251,656 тонн) за рахунок зміни його якісних показників.

При цьому, як пояснив представник позивача в засіданні суду (протокол судового засідання від 13.12.2011 р., а.с.61-62, т.2), позивач визнає, що на даний час в ТОВ "Бердичівська солодова компанія" ймовірно немає в наявності зерна кукурудзи, яке передавалось останньому позивачем на зберігання. Проте, вважає, що у разі дотримання відповідачем умов договору та приведення зерна кукурудзи до обумовлених в договорі показників вологості - 14% та сміттєвої домішки - 2,0%, з врахуванням виправданих втрат зерна за рахунок покращення якості, залишок зерна кукурудзи в кількості 251,656 тонн мав залишатись у відповідача на зберіганні. Вважає, що внаслідок недотримання відповідачем умов договору у вказаній частині позивачу було завдано шкоди у вигляді недоотримання 251,656 тонн зерна кукурудзи, переданого на зберігання.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем не заявлено вимог про відшкодування завданої йому шкоди внаслідок недоотримання переданого на зберігання зерна кукурудзи, а заявлено позов про визнання права власності та витребування майна - зерна кукурудзи, якого, з урахуванням зібраних у справі доказів та встановлених обставин справи, норм законодавства, фактично не існує.

Факт відсутності на зберіганні у відповідача зерна кукурудзи позивача засвідчується, зокрема, актом зачистки №1 від 08.09.2011р., затвердженого 14.09.2011 р. начальником Житомирської обласної Державної хлібної інспекції (а.с.42, т.2). В цьому ж акті зафіксовано списання 3698,332 кг виправданої недостачі зерна кукурудзи, яка утворилася за рахунок покращення якості: зерно кукурудзи було просушено, очищено, переміщення проводилося з ціллю охолодження.

Також, слід зазначити, що відповідно до п.п.а) п.6.12.2 Технічного регламенту зернового складу, видача зерна проводиться в обмін на оригінал складської квитанції.

10.06.2010 р. позивач отримав зерно кукурудзи в повному обсязі, про що свідчить здана відповідачу складська квитанція на зерно №62 від 01.12.2009 р. з відміткою "Погашено" (а.с.75,т.3), оригінал якої оглянуто судом в судовому засіданні 20.12.2011 р.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати, що у відповідача в наявності передане йому позивачем зерно кукурудзи взагалі та в кількості 251,656 тонн зокрема.

Суд приймає до уваги, що визнання права власності на знеособлене та взагалі неіснуюче в природі майно, як і його витребування на користь позивача, положення чинного законодавства не передбачають, а тому, правові підстави для задоволення позовних вимог ТОВ СП "Нібулон" відсутні.

При цьому, стосовно доводів позивача щодо недотримання відповідачем умов договору та посилань на Інструкцію №661 (z1111-08) , господарський суд відзначає наступне.

Як вказує позивач, за умовами договору відповідач повинен був довести зерно кукурудзи до рівня вологості 14%. При цьому, як встановлено судом та зазначено вище, відповідач мав досушити зерно за нормативами - до рівня не менше 13,0%, не більше 13,5%, згідно листа позивача - до 14 % вологості. Згідно розрахунку у відповідності до Інструкції №661 (z1111-08) , середньозважена вологість зерна, виданого позивачу відповідачем, становила 13,08% (а.с.72,т.2). Водночас, як передбачено п.6.11 договору між сторонами, при надходженні партії вологого та сирого зерна відповідач не несе відповідальності за досушування його з відхиленням від граничної норми в межах допустимих відхилень: +/-0,5% (згідно ГОСТів) для зернових та олійних; +/-7% для кукурудзи. Тобто, твердження позивача з даного приводу є безпідставними.

Щодо підвищення вмісту домішок в зерні кукурудзі, виданому позивачеві (пояснення позивача з даного приводу викладені письмового, а.с.55-57,т.2), слід зазначити, що дійсно, пунктом 1.16. розділу VІІІ Інструкції №661 (z1111-08) , встановлено, що у разі, якщо за окремою партією зерна встановлено підвищення вологості чи збільшення кількості смітної домішки, комісія із зачистки складу детально перевіряє причини зміни якості, дає висновок про причетність матеріально відповідальної особи до погіршення якості та відсутності відповідного лишку. При відсутності лишку або якщо він менший, ніж повинен бути в результаті погіршення якості, нарахування різниці в масі проводиться у разі, якщо погіршення якості призводить до збільшення маси за рахунок зволоження або підмішування стороннього сміття чи зерна інших культур, віднесених за ГОСТ, ДСТУ до смітної домішки. Нарахування різниці в масі проводиться за формулою:

100 х (б-а)

Х= __________,

100 - б

де X - відсоток збільшення ваги; а - показник вологості і смітної домішки за надходженням і залишком; б - показник вологості і смітної домішки за видатком і залишком.

Водночас, зі змісту наведеного пункту Інструкції №661 (z1111-08) вбачається, що нарахування різниці в масі здійснюється лише у разі погіршення якості за рахунок підмішування стороннього сміття чи зерна інших культур, віднесених за ГОСТ, ДСТУ до смітної домішки.

Проте, в даному випадку, сертифікати якості, на які посилається позивач, а також жодні інші документи, наявні в матеріалах справи, не підтверджують факту виявлення у виданому позивачу відповідачем зерні стороннього сміття чи зерна інших культур, що могло б бути підставою для нарахування різниці в масі.

Також, як уже зазначалось, при відвантаженні кожної партії зерна комісією ТОВ "Бердичівська солодова компанія" перевірено причини збільшення смітної домішки та зернової домішки та встановлено, що таке збільшення виникло за рахунок технологічних операцій з зерном кукурудзи; сторонніх домішок в смітній не виявлено, про що комісією складено акти (а.с.37-46, т.3).

Крім того, слід зазначити, що у справі відсутні жодні докази звернення позивача до відповідача з претензіями щодо якості отриманого зерна у передбаченому законом та/або договором порядку.

Водночас, положення договору зберігання зерна №15 від 14.10.2009р. чітко передбачали, що під час технологічного процесу (сушка, оздоровлення) можливе збільшення смітних та зернових домішок в зерні кукурудзи (п.6.14 договору). Відповідно до п.7.8 договору, відповідач не несе відповідальності за нестачі зерна, які виникли у зв"язку з аспіраційними відходами, непридатними відходами та зерновими відходами. А за змістом п.3.6. договору позивач зобов"язаний визнати зменшення ваги зерна за рахунок покращення його якості.

Таким чином, наведеними встановленими обставинами справи, положеннями чинного законодавства та самими лише умовами договору між сторонами, укладеного за вільним волевиявленням сторін, спростовуються доводи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги.

З огляду на зазначене, господарський суд дійшов висновку про безпідставність заявленого позову та відмовляє у його задоволенні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

У позові відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

' рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. '

Повний текст рішення підписано 26.12.2011 р.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (прост.)

3 - відповідачу (прост.)

' Поле для текста '