На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "3СТАР"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп"про стягнення 225 798,22 грн. основною боргу, 19 652,21 грн. штрафу, 15 114,59 грн. пені, 5 336, 78 грн. три проценти річних та 10 738, 93 грн. інфляційної складової боргу у зв’язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 4 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях від 01.04.2010 р.

Ухвалою суду від 21.10.2011 р. було порушено провадження у справі № 41/479 та призначено її розгляд на 18.11.2011 р., зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача в судовому засіданні 18.11.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

14.11.2011 року представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позов.

У судовому засіданні 18.11.2011 року представник відповідача надав усні заперечення по справі.

У судовому засіданні 18.11.2011 року на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.12.2011 року.

У судовому засіданні 05.12.2011 року представник позивача надав усні пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.12.2011 року надав усні пояснення по справі, а також надав клопотання про відкладенні розгляду справу, яке суд відхилив, як безпідставне та необґрунтоване.

Крім того, у судовому засіданні 05.12.2011 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/479, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 05.12.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 19.12.2011 року.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва13.12.2011 р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій останній просив стягнути суму основного боргу у розмірі 197 177,84 грн., оскільки відповідачем частково було погашено заборгованість та додатково нараховані 3 % інфляційних втрат за прострочення строків сплати наданих послуг по інших актах резервування, що не були заявлені в первісній позовній заяві.

Через відділ діловодства господарського суду міста Києва 15.12.2011 р. від відповідача надійшли додаткові пояснення на спростування позовних вимог.

Судом у засіданні 19.12.2011 р. було розглянута та прийнята заява позивача від 13.12.11 р. тільки в частині суми основного боргу, в іншій частині заява не прийнята, так як позивач здійснив донарахування інфляційних нарахувань та 3 % річних по інших актах резервування, які не були підставою для первісних позовних вимог, отже, по суті, змінив підставу позову. Оскільки дана справа судом вже розглядалася по суті, суд не приймає подану заяву в частині інфляційних нарахувань та 3 % річних на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 19.12.2011 р. надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 19.12.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

01.04.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "3СТАР"(виконаконавець) було укладено договір № 4 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, відповідно до пунктів 2.1.та 2.2. якого виконавець за дорученням замовника проводить рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності з контрольними макетами рекламного сюжету згідно з додатками до цього договору, які є його невід'ємною частиною, а замовник в свою чергу, своєчасно та у повному обсязі проводить розрахунки з виконавцем згідно з умовами цього договору та додатками.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п.4.1. договору № 4 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях від 04.01.2010 р. загальна сума по договору складається з сум за кожним додатком до договору.

Пунктом п. 4.2. договору встановлений наступний порядок розрахунків: оплата проводиться замовником за кожний місяць проведення рекламної кампанії, але не пізніше 15 числа поточного місяця. Розрахунки проводяться в національній валюті України, безготівково за Договором (або за виставленим рахунком).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що вартість кожної рекламної компанії залежить від кількості зарезервованих поверхонь спеціальних конструкцій, строку рекламної кампанії і зазначається сторонами у додатках до договору до початку рекламної кампанії або до дати ротації реклами.

Умовами пункту 4.4 даного договору встановлено, що вартість послуг складається з розміщення (ротація один раз на місяць) рекламних матеріалів, надання фотозвіту один раз на місяць, експонування рекламних матеріалів на період проведення рекламної кампанії, демонтаж (заклейка) рекламних матеріалів після закінчення рекламної кампанії.

Додатково обговорюється вартість ротації, якщо вона проводиться більше ніж один раз на місяць, фотозвіту, якщо він надається частіше ніж один раз на місяць, фотозвіту про припинення експонування рекламних матеріалів, інших послуг виконавця (п.4.5. договору).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору № 4 від 01.04.2010 р. ТОВ "ЗСТАР"виконало взяті на себе зобов’язання в повному обсязі на загальну суму 1 747 480,08 грн. Проте відповідач свої зобов’язання щодо сплати вартості наданих послуг у строк, встановлений в пункті 4.2 договору від 01.04.2010 р., виконав лише на суму 1 521 681, 86 грн. (підтверджується копіями виписок банку по особовому рахунку ТОВ "ЗСТАР"), у зв’язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп"перед позивачем складає 225 798,22 грн., з яких 199 529,09 грн. сума боргу згідно актів резервування (додані до позовної заяви) та 26 269,13 грн. згідно п.4.5. договору.

17.10.2011 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. №14/10/1 від 14.10.2011 р. з вимогою погасити існуючу заборгованість передало рахунки на оплату і акти приймання-здачі робіт.

В свою чергу, відповідач оплатив вартість наданих послуг частково, сплативши 1 521 681,86 грн. в іншій частині, що становить 225 798,22 грн. борг залишився несплаченим.

Враховуючи наведене, позивач з урахуванням частково сплаченої суми боргу після порушення провадження, просить господарський суд стягнути з відповідача 197 177,84 грн. основною боргу, 19 652, 21 грн. штрафу, 15 114,59 грн. пені, 5 336, 78 грн. три проценти річних та 10 738, 93 грн. інфляційної складової боргу у зв’язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 4 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях від 01.04.2010 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом п. 4.2. договору № 4 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях від 01.04.2010 р. встановлено, що оплата проводиться замовником за кожний місяць проведення рекламної кампанії, але не пізніше 15 числа поточного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином були надані послуги передбачені умовами договору, що підтверджується актами резервування укладеними сторонами договору. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, розрахувався за надані послуги частково, у зв’язку з чим заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп"за надані послуги складає 197 177,84 грн.

Доводи відповідача про те, що сторонами не були підписані акти виконаних робіт, суд не визнає підставою для відмови в позові, оскільки відповідно до пункту 4.2. договору № від 01.04.2010 р. підставою для проведення розрахунків за даним договором є не акти виконаних робіт, а акти резервування, в яких зазначається вартість кожної рекламної компанії, вартість якої визначається від кількості зарезервованих поверхонь спеціальних конструкцій та строку рекламної кампанії.

Також судом не приймаються доводи відповідача щодо порушення з боку позивача в частині нерозміщення оновлених сюжетів рекламного матеріалу, як на підставу для відмови в позові, оскільки таке порушення, навіть за його наявності, є підставою для стягнення штрафних санкцій і не припиняє зобов’язань відповідача щодо оплати наданих послуг.

Інші доводи та заперечення відповідача також належним чином не обґрунтовані та спростовані матеріалами справи.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 197 177, 84 грн.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за надані послуги, керуючись пунктами 6.2.3 та 6.2.2. договору № 4 від 01.04.2010 р. нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у сумі 19 652,21 грн. та пеню в сумі 15 114,59 грн.

Здійснивши перерахунок штрафу та пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, дати направлення рахунку та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 5 336, 78 грн. 3 % річних та 10 738,93 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов’язання, дати направлення рахунку та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 5 336, 78 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частково в сумі 10 390,52 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, –

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп"( місцезнаходження : 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 12А; фактична адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 69-В, код ЄДРПОУ 36592399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "3СТАР"( місцезнаходження: 04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 26, офіс 205; фактична адреса: 04210, м. Київ, проспект Відрадний, буд. 95, офіс 407, код ЄДРПОУ 36924221) 197 177 (сто дев’яносто сім тисяч сто сімдесят сім) грн. 84 коп. –основного боргу, 19 652 (дев’ятнадцять тисяч шістсот п’ятдесят дві) грн. 21 коп. –штрафу, 15 114 (п'ятнадцять тисяч сто чотирнадцять) грн. 59 коп. –пені, 10 390 (десять тисяч триста девяносто) грн. 52 коп. –інфляційних втрат, 5 336 (п’ять тисяч триста тридцять шість) грн. 78 коп. –3% річних, 2 476 (двісті тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 72 коп. - державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 66 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.