Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви уточнення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресін" 1204803,30 грн. боргу та 191370,71 грн. штрафних санкцій за договором № 1 від 04.01.2011 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

19.12.2011 року позивач надав до суду Заяву про уточнення розміру позовних вимог (вхідний № 36847), в якій, з урахуванням часткової оплати відповідачем суми боргу у розмірі 139803,30 грн., просить суд стягнути з відповідача 1167000,00 грн. боргу, 189718,85 грн. штрафу на підставі п. 4.2. договору та 15653,52 грн. 3 % річних за період до 19.12.2011 року.

Оскільки у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. До господарського суду повернулась ухвала від 01.12.2011 року, яка була направлена на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, з відміткою поштового відділення: "організація вибула".

Позивачем надано до суду Довідку про включення відповідача до ЄДРПОУ, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресін" зареєстроване за адресою: 61058, м. Харків, вул. Сумська, буд. 53, тобто за тією ж адресою, що вказана позивачем в позовній заяві.

Відповідно до Закону України № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , розділу XII Прикінцеві положення ч.3.3 п.14 "Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином".

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

04.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ц-Л Україна" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресін" (Покупець) укладений договір № 1.

Згідно з умовами п. 1.1 договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця за його письмовими заявками (по факсу, електронної пошти та інш.) сировину, матеріали та іншу наявну продукцію (далі - Продукція), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити її на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.2. договору Покупець проводить оплату продукції на умовах відстрочки - протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту отримання продукції згідно видаткових накладних.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

На підставі ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 цієї статті до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Таким чином, дослідивши умови спірного договору, суд вважає, що договір № 1 від 04.01.2011 року за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу з відстроченням платежу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання та відповідно до видаткових накладних, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи, поставив відповідачеві Продукцію на умовах та в строки, передбачені Договором. Загальна сума отриманого відповідачем товару складає 1369700,89 грн.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов’язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість наданих позивачем послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 1306803,30 грн..

Під час судового розгляду відповідачем частково погашена сума основного боргу у розмірі 139803,30 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що між сторонами відсутній предмет спору в частині стягнення 139803,30 грн. боргу, суд вважає необхідним припинити провадження по справі в цій частині на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно решти заявленої до стягнення суми, суд вважає, що своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги ст. 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 1167000,00 грн. боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. При цьому право на неустойку, згідно частини 1 статті 550 вказаного кодексу, виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати поставленої на умовах відстрочки продукції (пункт 3.2. Договору) покупець виплачує постачальнику штраф в розмірі 0,1 % вартості продукції за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3.2. Договору оплата повинна була провадитись протягом 30 днів з моменту поставки.

Проте, відповідач не виконав свого обов'язку сплати за товар з 13 серпня 2011 року (так як остання поставка товару повадилась 13.07.2011 року).

Позивачем наданий розрахунок штрафу у розмірі 189718,85 грн.. Суд вважає, що сума, наведена у вказаному розрахунку, за своєю правою природою є пенею, оскільки вона розрахована в розмірі 0,1% за кожний день прострочення, в той час як сума штрафу обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

З огляду на викладене, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача 189718,85 грн. пені обґрунтованою, законною та підлягаючою задоволенню..

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 15653,52 грн. 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покласти на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до суду.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 80 п. 1.1., 82-84 ГПК України (1798-12) , - ' Текст '

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресін" (61058, м. Харків, вул. Сумська, 53, код ЄДРПОУ 36988495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л Україна" (м. Львів, вул. Наукова, 7 Б, оф. 1107; адреса для кореспонденції: м. Луцьк, вул. С.Бендери, 8, кв. 2, код ЄДРПОУ 33607627) 1167000,00 грн. боргу,189718,85 грн. пені та 15653,52 грн. 3 % річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.