Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Вищого професійного училища № 26 м. Києва, треті особи: Міністерство освіти і науки України, Регіональне відділення Фонду держмайна України по м. Києву, за участю прокуратури Печерського району міста Києва про визнання права власності на частку в нерухомому майні.

рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2008 в справі № 25/119 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 було задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Печерського району міста Києва, рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2008 в справі № 25/119 – скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові ТОВ "Київ-Авто"відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 03.03.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2008 Господарського суду міста Києва від 27.03.2008 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 в справі № 25/119 –скасовані, а справу направлено на новий розгляд.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що судами попередніх інстанцій не було повно та обєктивно досліджено обставини справи, дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені судові рішення по справі не можна вважати законними та обґрунтованими.

У відповідності до здійсненого розподілу автоматизованою системою документообігу суду, справу № 25/119 передано на новий розгляд судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2011 року прийнято справу № 25/119-58/159 до провадження для нового розгляду, розгляд справи призначено на 22.04.2011.

Розпорядженням від 22.04.2011, В.о. Голови Господарського суду міста Києва, Шевченко Е.О., у зв’язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4- 6 Господарського процесуального кодексу України справу 25/119-58/159 передано для розгляду судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2011 розгляд справи було відкладено на 11.05.2011.

Розпорядженням від 26.04.2011, Голови Господарського суду міста Києва, Ємельянова А.С., у зв’язку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4- 6 Господарського процесуального кодексу України, справу 25/119-58/159 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2011 розгляд справи було відкладено на 25.05.2011.

24.05.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній просив суд визнати за ТОВ "Київ-Авто"право спільної часткової власності на об’єкт оренди: три підвальних підсобних приміщення, розташованих за адресою: м.Київ, вул. Струтинського, 31-37, враховуючи його поліпшення, пропорційно розміру витрат позивача на їх здійснення.

24.05.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли пояснення по справі.

24.05.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.

25.05.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 розгляд справи відкладено на 08.06.2011.

У судове засідання 08.06.2011 з’явились представники сторін. Представник позивача надав усні пояснення по справі та надав підтвердження поштового відправлення.

Представник третьої особи-3 надав усні пояснення по справі та письмові пояснення по справі.

Представник прокуратури надав усні пояснення по справі.

Представник третьої особи-2 надав усні пояснення по справі.

Питання щодо залучення третьої особи-3 буде розглянуто у наступному судовому засіданні.

У судовому засіданні розглянуто клопотання про призначення експертизи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з метою повного, всебічного розгляду справи, суд вважає за доцільне задовольнити клопотання позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, у випадках призначення господарським судом експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 призначено експертизу та зупинено провадження у справі.

23.09.2011 через канцелярію Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли висновок експертизи №5502/11-15 від 19.09.11, акт виконання робіт, матеріали справи від у трьох томах та додатково надані матеріали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2011 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.10.2011.

У судове засідання 03.10.2011 представники позивача, третьої особи-2 з'явились.

03.10.2011 через канцелярію господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про розгляд справи без участі представника.

Суд зобов’язав представника позивача надати витяг про включення підприємства відповідача до ЄДРПОУ, його стан та правонаступників.

В зв'язку з неявкою представників відповідача, третьої особи-1, прокуратури Печерського району м. Києва та необхідністю витребування додаткових документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 розгляд справи було відкладено на 14.10.2011.

10.10.2011 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про заміну відповідача його правонаступником.

Розпорядженням від 14.10.2011, Заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у зв’язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4- 6 Господарського процесуального кодексу України справу 25/119-58/159 передано для розгляду судді Палію В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2011, суддею Палієм В.В. справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 31.10.2011.

Розпорядженням від 19.10.2011, Заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у зв’язку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4- 6 Господарського процесуального кодексу України справу 25/119-58/159 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2011 справу прийнято до розгляду судді Блажівській О.Є., розгляд справи призначено на 31.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 розгляд справи відкладено на 05.12.2011.

14.11.2011 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зміну назви.

05.12.2011 через канцелярію Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 суд ухвалив призначити колегіальний розгляд справи № 25/119-58/159.

Розпорядженням від 05.12.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., справу № 25/119-58/159 передано на розгляд колегії суддів у складі: Блажівської О.Є. (головуючий), Митрохіна А.В., Станік С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 розгляд справи № 25/119-58/159 призначено до розгляду на 16.12.2011 у колегіальному складі суду: головуючий суддя Блажівська О.Є., судді Митрохіна А.В. та Станік С.Р.

В судовому засіданні 16.12.2011 представник позивача, посилаючись на те, що розгляд справи розпочато заново у складі відповідної колегії суддів, заявив в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про уточнення позовних вимог, в яких просив суд визнати за ТОВ "Київ-Авто"право власності на частку нежилих приміщень загальною площею 198,75 кв.м., що становить 75,2% (752/1000 частин) об’єкта нерухомості –двоповерхових окремо розташованих нежилих приміщень, загальною площею 264,3 кв.м.. що розташований за адресою: м.Київ, вул. Струтинського,31-37, які прийняті судом до розгляду.

В судовому засіданні 16.12.2011 суд перейшов до розгляду клопотання відповідача від 14.11.2011 про заміну первісного відповідача: Вищого професійного училища № 26 м.Києва на Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву при вирішенні вказаного клопотання поклався на розсуд суду.

Представник прокуратури проти задоволення клопотання –заперечував.

Ч. 2 статті 24 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Суд, дослідивши матеріалами справи, заслухавши думку присутніх представників сторін та прокуратури щодо заявленого клопотання, дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає. оскільки предмет спору (орендоване позивачем майно) належить до державної власності та перебуває на балансі (в оперативному управлінні) відповідача. Міністерством освіти і науки України, молоді та спорту було надано згоду на передачу в оренду частини підвальних підсобних приміщень. Відповідач в спірних відносинах виступив як орендодавець майна, оскільки воно перебуває на його балансі. Подальші дії відповідача щодо укладення договору оренди та виконання його умов здійснені на підставі повноважень, визначених і його Статутом.

Суд переходить до розгляду справи по суті.

Вимоги позивача (з урахуванням здійснених представником позивача в судовому засіданні 16.12.2011 уточнень позовних вимог), мотивовані тим, що користуючись спірним приміщенням на умовах договору оренди від 27.02.2003, укладеного з відповідачем (орендодавцем), позивач за згодою відповідача, як орендодавця, провів реконструкцію переданого в оренду об'єкту нерухомості –трьох підвальних підсобних приміщень площею 108,0 кв.м., що розташовані в м. Києві по вул. Струтинського. 31-37. Зроблені позивачем, як він стверджує, поліпшення на суму 621 739, 41 грн. відокремити від об'єкту оренди без шкоди для останнього неможна, тому в силу ст. 778 Цивільного кодексу України, позивач набув право власності на 75,2% площі двоповерхових окремо розташованих нежилих приміщень, загальною площею 264,3 кв.м., розташованих за адресою: м.Київ, вул. Струтинського,31-37.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.12.2011 проти заявлених вимог заперечував.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву у письмових поясненнях по справі наголошувало на тому, що відповідач звернувся до регіонального відділення з листом № 01-25 від 11.02.2003, в якому просило погодити розрахунок орендної плати до договору оренди нерухомого державного майна з ТОВ "Київ-Авто". До листа були додані всі необхідні документи. Нерухоме майно, що передавалось в оренду: підвальні підсобні приміщення загальною площею 108,00 кв.м., розміщені в м. Києві по вул.. Струтинського, 31-37, перебували на балансі Вищого професійного училища № 26.

Представник прокуратури Печерського району міста Києва в судовому засіданні 16.12.2011 наголошував на тому, що вимоги позивача (з урахуванням здійснених уточнень) –є необґрунтованими, оскільки той факт, що положення пункту 6.3. договору оренди надавало позивачу право проводити за згодою орендодавця, тобто відповідача, реконструкцію, технічне озброєння, переоснащення, інші поліпшення, що покращують технічний стан об’єкта оренди, ще не є підставою для визнання за позивачем права власності на частину державного майна. Власник майна –держава в особі Міністерства освіти і науки України, молоді та спорту - не надавало своєї згоди на здійснення реконструкції орендованого позивачем майна, як не надавала згоди і на створення позивачем нової речі з об'єкта державної власності. В свою чергу, орендодавець за договором - Вище професійне училище № 26 м. Києва не мало право надавати подібної згоди.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, представника прокуратури Печерського району міста Києва, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши оригінали наявних в справі документів, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

Згідно наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої Міністерством освіти і науки України копії витягу з Єдиного реєстру об’єктів державної власності (форма № 2б(д)), приміщення по вул.. Струтинського, 31-37 в м. Києві належать до державної форми власності та знаходяться на балансоутриманні відповідача.

Згідно Статуту Вищого професійного училища № 26 м.Києва, затвердженого заступником Міністра освіти і науки України, об’єкти права власності, навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди,житло, обладнання, комунікації, тощо, та інше майно Вищого професійного училища є державною власністю, що закріплена міністерством освіти та науки України за Вищим професійним училищем і перебуває у його користуванні. Функції управління майном, закріпленим за Вищим професійним училищем, контроль за ефективністю його використання здійснює міністерство освіти і науки України.

Відповідно до належним чином засвідченої позивачем копії листа Міністерства освіти та науки України, від 23.01.2003 № 10/5-119, адресованого відповідачу, Міністерство не заперечувало проти передачі в оренду терміном на три роки частини підвальних підсобних приміщень площею 180,00 кв.м.

27.02.2003 між відповідачем –Вищим професійним училищем № 26 міста Києва, як орендодавцем, та позивачем –ТОВ "Київ-Авто", як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі –договір оренди від 27.02.2003), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно —три підвальних підсобних приміщення площею 108,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37, що знаходиться на балансі орендодавця (п.1.1.); зазначене майно передається в оренду з метою організації в ньому діяльності з надання послуг побутового обслуговування населення пов'язаних з очищенням та прибиранням приміщень (п.1.2.).

Пунктом 6.3 договору оренди від 27.02.2003 сторони погодили, що орендар має право за згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, переоснащення, здійснювати інші поліпшення, що зумовлюють підвищення вартості орендованого майна, покращують його технічний стан.

Згідно п. 7.4 договору оренди від 27.02.2003, орендодавець (відповідач) зобов’язався відшкодувати орендарю (позивачу) вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу орендодавця (відповідача) на такі поліпшення в межах суми приросту вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень. В цьому випадку вартість орендованого майна, яку воно матиме у зв’язку із здійсненням орендарем його поліпшень, визначається експертним шляхом.

Відповідно до Акту приймання –передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.02.2003, відповідачем –Вищим професійним училищем № 26 міста Києва, як орендодавцем по договору від 27.02.2003 було передано, а позивачем –ТОВ "Київ-Авто", як орендарем, було прийнято в оренду майно - підвальні підсобні приміщення площею 108,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37.

Також, у Акті від 28.02.2003 зазначено, що майно передається в оренду у його фактичному стані, без проведення в ньому капітального ремонту; загалом стан майна є незадовільним та таким, що не передбачає можливості його використання за призначенням, визначеним у договорі оренди; майно не є обладнаним та оснащеним необхідними системами комунікацій, відсутні опалення, водопостачання та електрозабезпечення; стеля потребує її нового покриття та капітального ремонту.

Згідно листа відповідача від 10.04.2003 № 01-97, адресованого позивачу (належним чином засвідчена позивачем копія якого наявна в матеріалах справи), відповідач як орендодавець та балансоутримувач нерухомого майна –підвальних підсобних приміщень, площею 108,00 кв.м., які розташовані за адресою: м.Київ, вул.. Струтинського, 31-37, що орендуються ТОВ "Київ-Авто"згідно договору оренди від 27.02.2003, не заперечувало проти здійснення орендарем капітального ремонту, технічного переозброєння, переоснащення реконструкції та інших необхідних поліпшень орендованого майна з метою приведення його у стан, придатний для використання за призначенням.

Додатковими угодами від 03.06.2003 та від 27.02.2009 до договору від 27.02.2003, відповідачем - Вищим професійним училищем № 26 міста Києва, як орендодавцем, та позивачем - ТОВ "Київ-Авто", як орендарем, було погоджено продовження строку дії зазначеного договору до 03.06.2007 та 27.12.2012 відповідно.

Також, позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчені наступні документи в підтвердження проведення робіт по реконструкції орендованого примііщення:

- договір підряду № 16/05-2003 на проведення ремонтних робіт від 01.04.2003, який укладено між ТОВ "Київ-Авто", як замовником, та ТОВ "Хризоліт", як підрядником, відповідно до умов якого підрядник зобов’язався за завданням замовника виконати зі своїх матеріалів та матеріалів замовника роботу по ремонту будівлі по вул. Струтинського, 31-37 у м.Києві, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити виконані підрядником роботи;

- акти приймання передачі будівельних матеріалів в монтаж від 27.06.2003, від 02.06.2003,від 02.06.2003, від 02.06.2003;

- дефектний акт об’ємів робіт і витрат на ремонт приміщень, боксів і улаштування критого майданчика будівлі по вул.. Струтинського, 31-37;

- договірну ціну на будівництво, затверджену замовником та підрядником;

- об’єктний кошторис № 3-1 та локальний кошторис на будівництво, погоджені замовником та підрядником;

- довідку про вартість виконаних робіт (КБ-3) та акт виконаних підрядних робіт (КБ-2в) від 30.09.2003, підписані представниками замовника та підрядника і посвідчені їх печатками;

- договір № 3 від 18.03.2003, який укладено між ТОВ "Київ-Авто", як замовником, та ТОВ "Симбіоз", як виконавцем, відповідно до умов якого виконавець зобов’язався за завданням замовника виконати проектні роботи з розробки робочого проекту реконструкції авто мийки по вул.. Струтинського у м.Києві; акт приймання –передавання виконаних робіт по договору;

- договір № 2010/2 на виконання проектних робіт по електрооснащенню від 20.10.2003, укладений між ТОВ "Енергоспецпроект"та ТОВ "Київ-Авто";

- договір № 019-КА-121/03 від 15.12.2003, укладений між ТОВ "Київ-Авто"та ЗАТ "Укртехзв’язок"щодо виконання робіт по розробці та затвердженню проекту будівництва телефонної каналізації та прокладання телефонного кабелю в будинок по вул.. Струтинського, 31-37; акт приймання виконаних робіт;

- договір № 3023620 про постачання електричної енергії від 31.12.2003, укладений між ТОВ "Київ-Авто"та АЕК "Київенерго";

- договір № 04466/5-06 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 15.06.2004, укладений між ТОВ "Київ-Авто"та ВАТ "АК "Київводоканал";

- договір на виконання будівельних робіт від 26.01.2006, який укладено між ТОВ "Київ-Авто", як замовником, та НВП "Зеніт", як підрядником, відповідно до умов якого підрядник зобов’язався за завданням замовника виконати у строк до 15.09.2006 (який в подальшому продовжено додатковою угодою до 17.09.2007) зі своїх матеріалів будівельні роботи на об’єкті: підсобні приміщення площею 108,00 кв.м., розташовані по вул. Струтинського, 31-37 у м.Києві, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити виконані підрядником роботи;

- акт приймання –передачі виконаних робіт від 17.09.2007 до договору на виконання будівельних робіт від 26.01.2006, який укладено між ТОВ "Київ-Авто", як замовником, та НВП "Зеніт", як підрядником, згідно якого замовником (позивачем) прийнято від підрядника виконані будівельні роботи на об’єкті.

Згідно Технічного паспорту на будівлю на вул. Струтинського, 31-37 у Печерському районі міста Києва, затвердженого КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна 30.09.2008, загальна площа нежитлових приміщень у будівлі за зазначеною адресою за даними журналу обміру площ складає загалом 246,3 кв.м.,

Відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №14914/14915 від 17.12.2007, належним чином засвідчена позивачем копія якого наявна в матеріалах справи, встановлено, що будівля, розташована по вул. Струтинського, 31-37 в м. Києві, відповідає чинним вимогам нормативних документів, будівельна готовність об'єкта по вул. Струтинського, 31-37 в м. Києві становить 100%, будівля по вул. Струтинського, 31-37 в м. Києві після її реконструкції, здійсненої ТОВ "Київ-Авто"є новим (знову створеним) окремо розташованим об'єктом нерухомого майна, внаслідок здійснення ТОВ "Київ-Авто" реконструкції цокольного поверху приміщень по вул. Струтинського, 31-37 в м. Києві створено нову річ (об'єкт нерухомого майна).

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються зокрема висновками судових експертів.

Згідно статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В свою чергу, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2011 у справі № 25/119-58/159 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої були поставлені питання щодо наявності у орендованих позивачем приміщеннях по вул. Струтинського, 31-37 у м. Києві невід’ємних поліпшень, а також у випадку їх наявності –суд просив експерта визначити їх вартість та процентне співвідношення відносно з попереднім станом спірного орендованого приміщення.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 5502/11-15 від 19.09.2011, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, по питанню першому експертизи щодо ринкової вартості орендованого майна, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Струтинського, 31-37, експертом надано відповідь про те, що ринкова вартість орендованого майна (нежитлових приміщень площею 108,00 кв.м. по вул. Сергія Струтинського. 31-37 у м. Києві), станом на момент проведення дослідження становить 581 181 грн. (п'ятсот вісімдесят одна тисяча сто вісімдесят одна гривня) без ПДВ.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 5502/11-15 від 19.09.2011, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, по питанням другому та третьому експертизи щодо здійснених позивачем поліпшень та їх вартості, експертом надано відповідь про те, що ТОВ "Київ-Авто"дійсно здійснювались невід'ємні поліпшення в орендованому нерухомому майні (нежитлових приміщеннях площею 108.0 м по вул. Сергія Струтинського. 31-37 у м. Києві), ринкова вартість здійснених ТОВ "Київ-Авто" невід'ємних поліпшень в орендованому майні (нежитлових приміщеннях площею 108.0 кв.м. по вул. Сергія Струтинського, 31-37 у м. Києві), станом на момент проведення дослідження, становить 436 962 грн. (чотириста тридцять шість тисяч дев'ятсот шістдесят дві гривні) без ПДВ.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 5502/11-15 від 19.09.2011, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, по питанню п’ятому експертизи щодо питомої частки орендаря в орендованому майні, експертом надано відповідь про те, що питома вага частка орендаря (ТОВ "Київ-Авто") в орендованому майні (нежитлових приміщеннях площею 108,0 кв.м. по вул. Сергія Струтинського, 31-37 у м. Києві), що дорівнює вартості ідентифікованих поліпшень, здійснених за рахунок його коштів, становить 75,2%.

Зокрема, у мотивувальній частині висновку судової будівельно-технічної експертизи № 5502/11-15 від 19.09.2011 по даному п’ятому питанню, експертом зазначено про те, що порівнюючи отриману величину ринкової вартості невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна (436 962 грн. без ПДВ) з фактично сплаченою сумою коштів орендаря у здійснення ідентифікованих поліпшень (516 366 грн. без ПДВ), сума фактично сплачених коштів більша величини приросту ринкової вартості майна. У зв'язку з чим. керуючись положеннями "Методики оцінки майна", яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2003 року за №1891 (1891-2003-п) , а також "Порядки оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійсненні за час його оренди, під час приватизації", який затверджений наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 року за №377 (z0343-04) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.03.2004 року за №343/8942 (z0343-04) , за остаточний результат ринкової вартості невід'ємних поліпшень, приймається значення 436 962 грн. без ПДВ. Тоді, питома вага частки орендаря (ТОВ "Київ-Авто") в об'єкті оцінки становить: 436 962 грн./581 181 грн. х 100% =75,2%.

Суд, дослідивши висновок судової будівельно-технічної експертизи № 5502/11-15 від 19.09.2011, складений судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, приймає його як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його складено уповноваженою ліцензованою особою відповідної установи, і яка попереджена про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку.

Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Згідно вимог статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з вимогами статей 316, 317, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 3 ст. 773 ЦК України визначено, що наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.

Статтею 778 Цивільного кодексу України визначено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця (ч. 1). Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення (ч. 2). Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю (ч. 3). Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4). Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості (ч. 5).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідач, на підставі отриманої від Міністерства освіти та науки України згоди (лист від 23.01.2003 № 10/5-119) та використовуючи своє право на розпорядження нерухомим майном державної власності, уклав з позивачем договір оренди нерухомого майна від 27.02.2003 щодо оренди трьох підвальних підсобних приміщень площею 108,0 кв.м., розміщених за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37.

Також, судом встановлено, що оскільки під час дії договору оренди від 27.02.2003 позивач, за письмовою згодою відповідача (лист від 10.04.2003 № 01-97), здійснив реконструкцію орендованих приміщень, але внаслідок реконструкції об’єкт оренди зазнав кількісних, якісних та функціональних змін, а відтак, за рахунок позивача створено новий об’єкт нерухомості, загальна площа якого складає 264,3 кв.м., що зокрема підтверджується висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №14914/14915 від 17.12.2007, а площа –відповідним технічним паспортом, а тому суд дійшов висновку, що згідно ч. 4 статті 778 Цивільного кодексу України позивач набув право власності на нову річ –частку нежилих приміщень загальною площею 198,75 кв.м., що становить 72,5 % (752/1000 частин) об’єкта нерухомості –двоповерхових окремо розташованих нежилих приміщень, загальною площею 264,3 кв.м., що розташований за адресою: м.Київ, вул. Струтинського,31-37, які створені за рахунок позивача внаслідок поліпшення, зробленого саме за згодою відповідача (орендодавця за договором оренди від 27.02.2003, як передбачено ч. 4 статті 778 Цивільного кодексу України (що саме згоду надає наймодавець), а не власника - держави в особі Міністерства), а відтак, став співвласником відповідної будівлі, у якій розміщені відповідні приміщення, з часткою 75,2 % (752/1000 частин), яка встановлена згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 5502/11-15 від 19.09.2011, який приймається судом як належний та допустимий доказ по справі у розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, посилання як представника відповідача у судових засіданнях, так і Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України у своїх запереченнях по справі на те, що станом на момент укладення між позивачем та відповідачем договору оренди від 27.02.2003 діяв Цивільний кодекс УРСР (1540-06) 1963 року, який підлягає застосуванню щодо правовідносин сторін, і який не передбачав права орендаря на визнання за ним права власності на частину орендованого майна внаслідок зроблених поліпшень в результаті реконструкції –судом відхиляються з огляду на нижченаведене.

Відповідно до п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) (в редакції від 16.01.2003 року) положення останнього, в частині цивільних відносин, що виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , застосовуються лише до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, положення Цивільного кодексу України (435-15) (в редакції 2003 року) не застосовуються саме до правовідносин щодо надання відповідачем погодження на проведення реконструкції позивачем орендованого майна, що мало місце в 2003 році. В свою чергу, в результаті відповідного погодження відповідача позивачем було створено нову річ, створення якої як нового об’єкту, і відповідно, набуття на нього права власності, відбулось вже після завершення усіх будівельних робіт та відповідної будівельної готовності об’єкту, що відбулось лише у 2007 році, що зокрема підтверджується як матеріалами справи, так і мотивувальною частиною висновку судової будівельно-технічної експертизи № 5502/11-15 від 19.09.2011, в якому зазначено, що саме внаслідок укладення позивачем договору на виконання будівельних робіт від 26.01.2006, який укладено між ТОВ "Київ-Авто", як замовником, та НВП "Зеніт", як підрядником, відповідно до умов якого підрядник зобов’язався за завданням замовника виконати у строк до 15.09.2006 (який в подальшому продовжено додатковою угодою до 17.09.2007) зі своїх матеріалів будівельні роботи на об’єкті: підсобні приміщення площею 108,00 кв.м., розташовані по вул. Струтинського, 31-37 у м.Києві, а замовник зобов’язався прийняти та оплатити виконані підрядником роботи. До цього часу, позивачем укладались договори щодо розробки проектної документації відповідної реконструкції та забезпечення орендованого майна електро-, водопостачанням та телефонним зв’язком, а також проведенням ремонтних робіт.

Отже, до правовідносин набуття позивачем прав на новостворений об’єкт нерухомості підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (435-15) (в редакції 2003 року), оскільки створення нової речі в розумінні ч. 4 статті 778 Цивільного кодексу України, яка є предметом даного спору, відбулось вже під час дії саме Цивільного кодексу України (435-15) (в редакції 2003 року).

Також, посилання Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України у своїх запереченнях по справі на те, що позивачу передавалось в оренду згідно договору оренди від 27.02.2003 майно державної форми власності, а відтак норма ст. 778 ч. 4 Цивільного кодексу України є загальною, а спеціальною нормою щодо даних правовідносин є ч. 4 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також те, що нормами наведеного Закону не передбачено право орендаря створювати нову річ з майна державної власності, на що також наголошував прокурор у своїх поясненнях по справі –судом відхиляється як необґрунтоване з огляду на нижченаведене.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді таких справ, застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , так і норми Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) в сукупності.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно п. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна, а п. 4 цієї ж статті Закону (в редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27 квітня 2007 року N 997-V (997-16) ) передбачає, що у випадку, якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Отже, суд дійшов висновку, що до набрання чинності Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27 квітня 2007 року N 997-V (997-16) , яким було доповнено ч. 4 статтю 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у наведеному Законі норми щодо набуття орендарем власності на створену нову річ у частині необхідних витрат на поліпшення –не було, а відтак підлягали застосуванню норми загального закону, тобто Цивільного кодексу України (435-15) , зокрема ч. 4 статті 778.

В свою чергу, суд враховує і те, що згідно п. 7.4 договору оренди від 27.02.2003, орендодавець (відповідач) зобов’язався відшкодувати орендарю (позивачу) вартість зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу орендодавця (відповідача) на такі поліпшення в межах суми приросту вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень, тобто зазначеним пунктом договору передбачено відшкодування відповідачем здійснених позивачем невід’ємних поліпшень орендованого майна, а правовідносини щодо створення нової речі –не врегульовані відповідним договором між сторонами, а відтак як зазначалось вище, до спірних правовідносин сторін підлягає застосуванню ч. 4 статті 778 Цивільного кодексу України.

П. п. 1.2, 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N 1692/5 (z0582-10) ), державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно п 3.2.2 Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 28.01.2003 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 12.10.2010 N 2480/5 (z0925-10) ), внесення до Реєстру прав запису про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта цього права проводиться шляхом внесення таких відомостей про кожного власника: підстава виникнення права власності цього власника: тип документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості щодо документа, який є підставою виникнення права власності; тип власника, форма власності; вид спільної власності; розмір частки, право на яку реєструється (якщо майно належить на праві спільної часткової власності), тощо.

Згідно пункту 3.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року N 55 (z0774-07) , право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2; 1/3; 3/5 тощо). При цьому вказані в правовстановлювальних документах розміри часток співвласників на об'єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимоги позивача (з урахуванням уточнення позовних вимог, здійснених в судовому засіданні 16.12.2011 представником позивача) про визнання за ТОВ "Київ-Авто"право власності на частку нежилих приміщень загальною площею 198,75 кв.м., що становить 75,2 % (752/1000 частин) об’єкта нерухомості –двоповерхових окремо розташованих нежилих приміщень, загальною площею 264,3 кв.м., що розташований за адресою: м.Київ, вул. Струтинського,31-37.

Державне мито за вимогу майнового характеру (з урахуванням вартості здійснених поліпшень в орендованому майні, встановленої висновком експертизи), судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та витрати на проведення судової експертизи в справі № 25/119-58/159, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто"(код ЄДРПОУ 31029805; місцезнаходження: 01023 м.Київ, бул. Дружби Народів, 28) право власності на частку нежилих приміщень загальною площею 198,75 кв.м., що становить 75,2% (752/1000 частин) об’єкта нерухомості –двоповерхових окремо розташованих нежилих приміщень, загальною площею 264,3 кв.м.. що розташований за адресою: м.Київ, вул. Струтинського,31-37.

3. Стягнути з Вищого професійного училища № 26 м.Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Авто"(код ЄДРПОУ 31029805; місцезнаходження: 01023 м.Київ, бул. Дружби Народів, 28) витрати по сплаті державного мита – 4 369 (шість тисяч двісті вісімнадцять) грн. 62 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп., 5 063 (п’ять тисяч шістдесят три) грн. 04 коп. судових витрат по оплаті експертизи.