На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"до Фірми "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення з відповідача на користь позивача 104 495,19 грн. (99 895,28 грн. –основного боргу, 2 993,26 грн. –пені, 1 027,31 грн. –збитків від інфляції, 579,34 грн. –3 %) заборгованості за Договором фінансового лізингу № 710/03/2007 від 20.03.07.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив лізингові платежі за Договором фінансового лізингу № 710/03/2007 від 20.03.07., а тому позивач просить суд стягнути цю заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.11. порушено провадження у справі № 30/207, розгляд справи призначено на 06.09.11. о 15-30.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.11. розгляд справи № 30/207 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 27.09.11. о 10-00.

Представником відповідача в судовому засіданні 27.09.11. подано клопотання про зупинення на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі № 30/207 до вирішення пов’язаної з нею іншої справи № 4/337, яка розглядається Господарським судом міста Києва за позовом Фірми "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"про визнання частково недійсним Договору фінансового лізингу № 710/03/2007 від 20.03.07.

Ухвалою суду від 27.09.11. зупинено провадження у справі № 30/207 до вирішення пов’язаної з нею іншої справи № 4/337, яка розглядається Господарським судом міста Києва.

23.11.11. позивач через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про поновлення провадження у справі № 30/207, оскільки 22.09.11. Господарським судом міста Києва винесено рішення по справі № 4/337, яким в задоволенні позову ТОВ "Фірми Т.М.М." відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.11. вищезазначене рішення залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.11. на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України поновлено провадження у справі № 30/207.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.11. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.12.11. в усній формі проти позову заперечує.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/207.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

20.03.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"(Лізингодавець) та Фірмою "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 710/03/2007 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації, а відповідач - прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно - Краново-маніпуляторну установку Palfinger РК 18500С (дві одиниці) (далі –предмет лізингу), а також відповідач зобов'язався здійснювати лізингові платежі.

На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу предмет лізингу, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000444 від 14.11.07., видатковою накладною № РН- 0000445 від 29.1107. та довіреністю серії ЯОД № 847039 від 05.11.07.

30.07.09. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 710/03/2007/R до Договору фінансового лізингу № 710/03/2007 від 20.0307., якою були внесені зміни до Додатку № 1 - Графік внесення платежів.

Відповідно до п. 7.3. Договору, загальна вартість лізингових платежів, що підлягають до сплати Відповідачем становить 120 804,54 умовних одиниці. Умовна одиниця, відповідно до п. 7.1. Договору, розуміється як сума, що виражена в гривнях України та є рівною одному Євро по курсу НБУ.

Згідно п. 7.5 Договору, відповідач зобов'язаний був вносити на розрахунковий рахунок позивача платежі, розмір яких встановлювався на кожний період в Графіку внесення платежів, що є Додатком № 1 до Договору.

В Графіку внесення платежів визначено, що за 42, 43, 44, 45 періоди, тобто відповідно по 08.04.11., 08.05.11., 08.06.11., 08.07.11., відповідач повинен був сплатити по 1 712,03 умовних одиниць, відповідно до Графи 3 Графіку внесення платежів та по 449,31 умовних одиниць, відповідно до Графи 7 Графіку внесення платежів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач не виконав належним чином умови Договору в частині сплати лізингових платежів, а саме: за 42, 43, 44 та за 45 періоди не здійснив оплати взагалі, наслідок чого у останнього за вказаний вище період утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 99 895,28 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг"передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг"передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що Лізингоодержувач у повному обсязі не виконав умов Договору, та за 42, 43, 44, 45 періоди згідно Графіку платежів не здійснив оплати лізингових платежів, в зв’язку з чим заборгованість Фірми "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"становить 99 895,28 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"в частині стягнення з Фірми "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю 99 895,28 грн. –суми основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції в розмірі 1 027,31 грн. та 3 % річних в розмірі 579,34 грн.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 579,34 грн. –3 % річних та 1 027,31 грн. - збитків від інфляції, що відповідає розрахунку позивача.

Крім того, позивач на підставі п. 9.5 Договору просить суд стягнути з відповідача 2 993,26 грн. - неустойки.

Згідно п. 9.5 Договору, сторонами погоджено, що відповідач повинен сплатити позивачу неустойку в розмірі в розмірі 0,25 % протягом перших п'яти днів та 0,5 % протягом наступних днів від суми платежу лізингоотримувача за кожний день прострочення платежів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка в розмірі 2 993,26 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Господарський суд міста Києва, –

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фірми "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корпус 2, код ЄДРПОУ 33104543) 99 895 (дев’яносто дев’ять тисяч вісімсот дев’яносто п’ять) грн. 85 коп. – основного боргу, 1 027 (одна тисяча двадцять сім) грн. 31 коп. –збитків від інфляції, 579 (п’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 34 коп. –3 % річних, 2 993 (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто три) грн. 26 коп. –неустойки, 1 044 (одна тисяча сорок чотири) грн. 95 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.