На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Госпрозрахункове бюро "ЕНЕРГІЯ"до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА"про стягнення 32 789,04 грн. процентів за користування вкладом, 26 086,30 грн. пені, 4 471,23 грн. трьох відсотків річних та 16 150,10 грн. інфляційних нарахувань. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконане зобов’язання щодо своєчасного повернення вкладу та процентів на вклад з депозитного рахунку згідно з умовами договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 16/2008/Ю000402 від 26 серпня 2008 року. Відтак, позивач у зв’язку із порушенням відповідачем грошового зобов’язання з повернення вкладу та сплати процентів на вклад за договором строкового банківського вкладу (депозиту) 16/2008/Ю000402 від 26 серпня 2008 року просить суд стягнути з відповідача 32 789,04 грн. процентів за користування вкладом, 26 086,30 грн. пені, 4 471,23 грн. трьох відсотків річних та 16 150,10 грн. інфляційних нарахувань за порушення останнім грошового зобов’язання.

Ухвалою суду від 07.11.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/417 та призначено її розгляд на 23.11.2011 року, зобов’язано учасників судового процесу надати певні документи.

У судовому засіданні 23.11.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 07.11.2011 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судовому засідання 23.11.2011 р. надав суду копію виписки з установи банку, письмового відзиву не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву у судовому засіданні до 14.12.2011 р. о 11:30 з метою витребування у відповідача письмового відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2011 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача повторно пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

26 серпня 2008 року між Приватним підприємством "Госпрозрахункове бюро "ЕНЕРГІЯ"(вкладник) і Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "НАДРА"(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "НАДРА") був укладений договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 16/2008/Ю000402, відповідно до пункту 1.1 якого вкладник перераховує на вкладний рахунок № 2652 7 002004 001 в філії ВАТ КБ "Надра", відкритий у відповідності з договором про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного) рахунку № 16/2008/Ю000327 від 10.07.2008р., грошові кошти в сумі 100 000,00 грн.

Пунктом 1.2 даного договору встановлено, що строк вкладу –88 днів. Дата повернення вкладу –21 листопада 2008 року.

Пунктом 1.3 договору вкладу визначений розмір процентної ставки за користування вкладом у розмірі 18 % річних.

Додатковою угодою № 2 від 21.11.2008 р. до договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 16/2008/Ю000402 від 26.08.2008 р. сторони внесли зміни до статті 1 "Предмет договору"даного договору.

Сторонами були погоджені дата повернення вкладу –03 грудня 2009 року, та процентна ставка по вкладу –22 % річних.

У відповідності до пункту 2.2 даного договору сторони встановили, що після закінчення строку вкладу, визначеного в п. 1.2 цього договору, банк повертає вкладнику суму вкладу на його поточний рахунок, зазначений в пункті 8 цього договору.

Пунктом 3.4.5 даного договору передбачено, що при закінченні строку дії договору сплата процентів і повернення вкладу здійснюється шляхом перерахування їх на поточний рахунок вкладника, який зазначений в пункті 8 договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у визначений договором депозиту № 16/2008/Ю000402 від 26.08.2008 р. строк відповідач свої зобов’язання з повернення суми вкладу у розмірі 100 000,00 грн. та частини нарахованих процентів у розмірі 3 809,62 грн. не виконав. Зобов’язання з повернення суми вкладу було виконане лише 31.05.2011 р., а проценти за користування вкладом в сумі 3 809,62 грн. –31.03.2011 р.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 32 789,04 грн. процентів за фактичне користування вкладом за період з 03.12.2009 р. до 30.05.2011 р., 26 086,30 грн. пені, 4 471,23 грн. трьох відсотків річних та 16 150,10 грн. інфляційних нарахувань у зв’язку з порушенням останнім зобов’язання з повернення суми вкладу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд задовольняє позовні вимоги частково з наступних підстав.

Пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст документу становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до п.п. 1 та 5 ст. 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно з п. 2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" № 516 від 03.12.2003 року (z1256-03) , за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Згідно з п. 3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" № 516 від 03.12.2003 року (z1256-03) банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність"відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Умовами пункту 4.2 договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 16/2008/Ю000402 від 26.08.2008 р. передбачено, що проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, що передує його поверненню вкладникові або списанню з вкладного рахунка вкладника. Проценти нараховуються щомісячно в кожний останній робочий день місяця і в день закінчення дії договору.

Відповідно до п. 4.3 договору депозиту, при розрахунку процентів приймається метод "факт/факт", який полягає у нарахуванні процентів за вкладом виходячи з фактичної кількості днів перебування вкладу на зберіганні в банку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договором та нормами законодавства встановлений обов’язок щодо сплати процентів за користування вкладом за фактичним термін такого користування - до дня фактичного повернення позивачу суми вкладу.

Відповідно до пункту 1.3 договору банківського вкладу встановлено, що дата повернення вкладу –03 грудня 2009 року. Фактичним періодом знаходження суми вкладу в розмірі 100 000,00 грн. відповідача є період часу з 26.08.2008 р. по 31.05.2011 р.

Проте, відповідач, в порушення порядку нарахування та сплати процентів, визначеного пунктами 4.2, 4.3 та 4.4 договору банківського вкладу (депозиту) № 16/2008/Ю000402 від 26.08.2008 р., протягом періоду знаходження вкладу у відповідача з 03.12.2009 р. по 31.05.2011 р. проценти за користування не сплачував.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки матеріалами справи підтверджено фактичний термін користування вкладом з 04.12.2009 р. до 31.05.2011 р., та зважаючи на те, що відповідач в порушення вимог договору та чинного законодавства суму процентів за зазначений період позивачу не сплатив, то позовна вимога Приватного підприємства "Госпрозрахункове бюро "Енергія"в частині стягнення 32 789,04 грн. процентів за користування вкладом задоволенню підлягає повністю.

Також Приватним підприємством "Госпрозрахункове бюро "ЕНЕРГІЯ"заявлена вимога про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА"16 150,10 грн. інфляційної складової боргу та 4 471,23 грн. трьох відсотків річних за період з 03.12.2009 р. до 30.05.2011 р., у зв’язку із порушенням відповідачем грошового зобов’язання по поверненню вкладу та сплати процентів на вклад за договором строкового банківського вкладу (депозиту) 16/2008/Ю000402 від 26 серпня 2008 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання умови договору щодо своєчасного повернення вкладу, то з відповідача підлягають стягненню 16 150,10 грн. інфляційної складової боргу та 4 471,23 грн. трьох відсотків річних за період з 03.12.2009 р. до 30.05.2011 р.

Також Приватне підприємство "Госпрозрахункове бюро "ЕНЕРГІЯ"просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА"26 086,30 грн. пені за неналежне виконання своїх зобов’язань за договором строкового банківського вкладу (депозиту) 16/2008/Ю000402 від 26 серпня 2008 року.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Відповідно до частини 5 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, штрафу вона має бути передбачена законом або договором.

Суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення 26 086,30 грн. пені, оскільки умовами договору строкового банківського вкладу (депозиту) 16/2008/Ю000402 від 26 серпня 2008 р. не передбачена відповідальність у вигляді стягнення пені у зв’язку з неналежним виконанням банком умов даних договорів.

Враховуючи вищевикладене, позов Приватного підприємства "Госпрозрахункове бюро "ЕНЕРГІЯ"підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 599, 1058- 1061 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 49, 55, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Господарський суд міста Києва,–

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Приватного акціонерного товариства "Госпрозрахункове бюро "ЕНЕРГІЯ"(69123, м. Запоріжжя, вул. Георгія Сапожнікова, 8-Б, ідентифікаційний код 19269348) 32 789 (тридцять дві тисячі сімсот вісімдесят дев’ять) грн. 04 коп. процентів за користування вкладом, 4 471 (чотири тисячі чотириста сімдесят одну) грн. 23 коп. трьох відсотків річних, 16 150 (шістнадцять тисяч сто п’ятдесят) грн. 10 коп. інфляційної складової боргу, 534 (п’ятсот тридцять чотири) грн. 10 коп. витрат по сплаті державного мита та 158 (сто п’ятдесят вісім) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.