Державна освітня установа вищої професійної освіти "Саратовський державний соціально-економічний університет"звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Мусон"про зобов’язання спростувати розповсюджену інформацію в листах № 329 від 16.08.2011 на ім’я керуючого справами Саратовської області Каменевої Е.В. і № 398 від 13.09.2011 на ім’я заступника Голови уряду Саратовської області Жандарова А.В. шляхом направлення на їх адресу спростовуючих листів і стягнення шкоди у розмірі 50 000,00 грн з відповідача за приниження честі, гідності і ділової репутації Саратовського державного соціально-економічного університету.

Ухвалою суду від 06.10.2011 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 24.10.2011.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва.

Ухвалою суд від 30.11.2011 було продовжено строк розгляду справи на 15 днів –до 19.12.2011 та розгляд справи відкладено на 13.12.2011.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надала відзив на позов, якій суд прийняв та долучив до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд

19.11.2003 між відкритим акціонерним товариством "Мусон"(яке перейменовано в публічне акціонерне товариство "Мусон") і урядом Саратовської області Російської Федерації було укладено договір купівлі-продажу № 130 будівлі (споруди) - трьох поверхового виробничого корпусу № 4, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29 площею 4979,90 кв. м. (а.с. 74-75).

12.03.2004 між державним унітарним підприємством "Готельний комплекс управління справами Уряду Саратовської області"і державною освітньою установою вищої професійної освіти "Саратовський державний соціально-економічний університет"(далі- ДОУ ВПО "Саратовський ДСЕУ") було укладено договір № 1, відповідно до умов якого позивачу у безкоштовне користування було передано приміщення (з вбудованим обладнанням) загальною площею 4033,00 кв. м. в будівлі, розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29 з метою використання для відкриття філії Саратовського державного соціально-економічного університету в м. Севастополі строком на 49 років.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору майно, що є предметом договору являється власністю Саратовської області (а.с. 76-78).

01.02.2004 між сторонами у справі було укладено договір № 265-Э, предметом якого є надання відповідачем позивачу послуг по обслуговуванню електромереж, теплових і водоканалізаційних мереж і об’єктів ВАТ "Мусон", пов’язаних з забезпеченням електричною енергією, водою, тепловою енергією по енерготранспортним системам відповідача до меж відповідальності позивача (а.с. 25-26).

Сторонами було підписано додаток № 3 до договору –акт розмежування відповідальності за експлуатацію і схоронність енергетичних мереж між енергопосточаючею організацією і споживачем (а.с. 27).

Вказані документи свідчать про існування між сторонами господарських відносин.

У зв’язку з тим, що ВАТ "Мусон"було розпочато будівництво самопливного каналізаційного колектору ним 12.03.2007 на адресу керуючого справами Саратовської області було скеровано листа з пропозицією прийняти участь в частковому будівництві цього колектору.

16.08.2011 ПАТ "Мусон"надіслало на адресу керуючого справами Саратовської області Каменевої Є.В. лист за вих. № 329 в якому зазначено, що Севастопольська філія ДОУ ВПО "Саратовський ДСЕУ"в період часу з 2003 року по 2011 рік здійснювала викиди стоків в землю, не були встановлені локальні очисні споруди і випускний і відводячий колектор перебувають у незадовільному стані (а.с. 11, 20).

У листі від 13.09.2011, адресованого позивачем на ім’я заступника голови Уряду Саратовської області Жандарова А.В. зазначено, що студентами Севастопольської філії ДОУ ВПО "Саратовський ДСЕУ"здійснюється забруднення парка порожніми пляшками і сміттям, прибирання цього сміття здійснюється силами ПАТ "Мусон", а також повідомлено, що позивачем тривалий час здійснюється скид стоків в землю, чим заподіяно шкоду навколишньому середовищу і стоки попадали в артезіанську свердловину ПАТ "Мусон" (а.с. 12, 22).

Позивач вважає, що вказана інформація є недостовірною та її розповсюдження заподіяло шкоду честі, гідності та ділової репутації позивача, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною першою ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров’я, життя, честь, гідність і ділова репутація, ім’я (найменування), авторство, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині, то юридична особа має право на спростування поширеної про неї недостовірної інформації та право на відповідь.

Аналізуючи наведені правові норми суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині захисту честі та гідності задоволенню не підлягають з огляду на те, що за своєю правовою природою вони юридичній особі належать не можуть.

Згідно з чинним законодавством ділова репутація –це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб’єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв’язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Відповідно до статей 94, 277 вказаного кодексу юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією цей Закон (2657-12) розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Відповідно до статті 14 вказаного Закону поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошеної інформації. Відповідно до статті 26 Закону України "Про інформацію" джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом (2657-12) носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи. При цьому, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Питання про те, чи має поширена про дану особу інформація негативною стосовно неї, вирішується у кожному випадку з урахуванням обставин конкретної справи.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) визначено, що відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Як свідчать матеріали справи, згідно з пунктом 3 акту розмежування відповідальності за експлуатацію і схоронність енергетичних мереж між енергопосточаючею організацією і споживачем, що є додатком № 3 до договору № 265-Э "На послуги по обслуговуванню мереж і відшкодування витрат ВАТ "Мусон", укладеного між сторонами, позивач зобов’язаний здійснювати злив стічних вод з буфера через жироулавлювач (а.с. 27).

В той же час 02.09.2010 при проведенні перевірки стану "жироулавлювачів"комісією зафіксовано, що на час перевірки "жироулавлювачи"не встановлені, про що складено відповідний акт (а.с. 23).

Крім того, 03.09.2010 комісією в складі представників ВАТ "Мусон"за участю представника позивача Шпунера Я.М. було складено акт, з якого вбачається, що нанесена на схему криниця № 110, а також випускний і відводючий трубопроводи повністю знищені (а.с. 24).

При цьому в копії цього акту, яка надана представником позивача дописано "обследование проведено без вскрытия канализационной системы"(а.с. 104).

Комісією, утвореною позивачем, 28.10.2010 було складено акт з якого вбачається, що нанесена на схему криниця № 110, а також випускний і відводючий трубопроводи при їх вкритті виявились повністю справними і такими, що знаходяться у хорошому стані. Виходу стоків із буфера в ґрунт не виявлено. При цьому в акті дописано, що представник ВАТ "Мусон"Пусенков від підпису акту відмовився (а.с. 105).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані акти, на які представники сторін посилаються як на підтвердження своїх доводів і заперечень, не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, які б підтвердили чи спростували інформацію, викладену у листах № 329 від 16.08.2011 і № 398 від 13.09.2011 щодо попадання змивних вод в землю чи в артезіанську свердловину ПАТ "Мусон".

В той же час будь-яких документів, складених компетентними органами, які б підтвердили чи спростували інформацію щодо попадання стоків в землю сторонами суду не надано.

Згідно з частиною 3 статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі існувало листування, яке спрямоване не врегулювання питань, які виникли в ході господарської діяльності.

Суд дійшов висновку, що направлення позивачем листів на адресу керуючого справами Саратовської області і заступника Голови Уряду Саратовської області обумовлено намаганням вирішити питання, пов’язані з господарською діяльністю, зокрема, в частині фінансування будівництва каналізаційного колектору та використання каналізаційних мереж.

Поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей завдає майнової та моральної шкоди суб’єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами ст.ст. 1166 та 1167 Цивільного кодексу України.

Позивачем не доведено, що інформація, зазначена у листах ПАТ "Мусон"за вих. № 329 від 16.08.2011 і № 398 від 13.09.2011 потягнула для нього будь-які негативні наслідки, які вплинули на його діяльність чи призвела до погіршення результатів господарської діяльності.

Також відсутні факти, які б доводили, що згадана вище інформація мотивована цілеспрямованими діями з метою принизити ділову репутацію позивача.

Доводи представника позивача, що направлення ПАТ "Мусон"зазначених листів на адресу керівництва Саратовської області могло призвести до виселення Севастопольської філії з займаного приміщення та для переїзду необхідно було витратити, щонайменше, 50 000 грн не може бути підставою для задоволення позову, як такі, що ґрунтуються лише на припущеннях.

Як вже зазначалось, Саратовська область являється власником приміщення, в якому розташована філія державної освітньої установи вищої професійної освіти "Саратовський державний соціально-економічний університет".

Відповідно до положень статті 13 Конституції України передбачено, що власність зобов’язує.

За таких обставин, суд вважає, що ПАТ "Мусон"звернулось до керівництва Саратовської області із листами, як до власника майна та особі, яка наділена повноваженнями на вирішення питань, що виникли між сторонами.

Щодо відомостей, викладених у листі стосовно забруднення парку студентами позивача суд зазначає, що частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, розповсюдження інформації стосовно того, що фізичними особами - студентами здійснюється забруднення парку, позивача - як юридичної особи, на стосується, та не порушує його прав та інтересів.

Належних доказів на підтвердження того, що інформацією, викладеною у листах ПАТ "Мусон" № 329 від 16.08.2011 на ім’я керуючого справами Саратовської області Каменевої Е.В. і № 398 від 13.09.2011 на ім’я заступника Голови уряду Саратовської області Жандарова А.В. ділової репутації позивача заподіяно шкоду як і обгрунтованого розрахунку цієї шкоди останнім суду не надано.