ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2009 р.
№ 9/145/06-НР
( Додатково див. постанову Одеського апеляційного господарського суду (rs2286321) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючий),
Катеринчук Л.Й. (доповідач), Заріцької А.О.
розглянувши касаційну скаргу
сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Христофорівське"
на рішення та постанову
господарського суду Миколаївської області від 20.08.2008 Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2008
у справі господарського суду
№ 9/145/06-нр Миколаївської області
за позовом
державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області
до
сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Христофорівське"
про
стягнення 8320 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача
не з’явились
від відповідача
не з’явились
В С Т А Н О В И В :
У березні 2006 року державна податкова інспекція у Баштанському районі Миколаївської області (далі –позивач) звернулася до господарського суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Христофорівське" (далі –відповідач) про стягнення 8320,00 грн. боргу по сплаті бюджетних позичок.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.05.2006 (суддя Філінюк І.Г.) в задоволенні позовних вимог було відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності на її стягнення.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати зазначене рішення суду від 11.05.2006.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.06.2006 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, здійснено процесуальне правонаступництво Баштанської МДПІ на ДПІ в Баштанському районі, рішення суду від 11.05.2006 залишено без змін з тих же підстав.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2008 касаційну скаргу позивача задоволено, рішення суду першої інстанції від 11.05.2006 та постанову суду апеляційної інстанції від 22.06.2006 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. У Постанові зазначено про те, що судам під час нового розгляду належало дослідити обставини можливого списання або реструктуризації спірної заборгованості відповідно до Закону України №2237-Ш "Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу" (2237-14) та Листа держказначейства України 307-06/213-903 від 01.02.2006 про надання роз'яснень по питанню повернення бюджетних позик.
Рішенням суду від 20.08.2008року, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 28.10.2008року, позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій та залишити позов без задоволення, аргументуючи порушенням норм матеріального права, зокрема, статті 63 Цивільного кодексу УРСР, статей 4-2, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Згідно з частиною 1 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між відділенням Державного казначейства України в Баштанському районі Миколаївської області та Колективним сільськогосподарським підприємством "Вогні комунізму", правонаступником якого є відповідач у справі, було укладено договір №20 від 15.10.1997 про надання фінансової допомоги для підготовки техніки до проведення весняно-польових робіт відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №1003 від 11.09.1997 року "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998року" (1003-97-п) (а.с.10-11).
Згідно з пунктами 1.1, 2.1 зазначеного договору, відділення держказначейства зобов'язалося надати сільськогосподарському підприємству фінансову допомогу в сумі 6200,00 грн. на умовах повернення до 01.10.1998.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договір набирає чинності з моменту початку проплати рахунків сільськогосподарським підприємствам і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Зобов’язання за даним договором вважаються виконаними повністю після повернення фінансової допомоги сільськогосподарським підприємством.
Також, між тими ж сторонами було укладено договір №11 від 30.04.1998 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №220 від 26.02.1998 року "Про фінансову забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно - польових робіт в 1998році " (220-98-п) про надання фінансової допомоги в розмірі 2120грн. на умовах повернення в строк до 01.10.1998.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Договір набирає чинності з моменту початку проплати рахунків сільськогосподарським підприємствам і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Зобов’язання за даним договором вважаються виконаними повністю після повернення фінансової допомоги сільськогосподарським підприємством.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів, про те, що колективне сільськогосподарське підприємство "Вогні комунізму" було реорганізовано шляхом перетворення в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Христофорівське", яке є правонаступником КСП з дня його реєстрації (з 28.02.2000року), про що були внесені зміни до договорів додатковими угодами №12 від 31.05.2000року до договору №20 від 15.10.1997 та №8 від 31.05.2000року до договору №11 від 30.04.1998.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2008року у справі було зазначено, що розглядаючи спір по суті суду належить дослідити обставини можливого списання або реструктуризації спірної заборгованості відповідно до Закону України №2237-Ш "Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу" від 18.01.2001року (2237-14) №2237-ІІІ та Листа держказначейства України 307-06/213-903 від 01.02.2006року про надання роз'яснень по питанню повернення бюджетних позик.
Окрім того, відповідно до Порядку визначення переліку підприємств та врегулювання відповідних сум заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України від 11 липня 2001 року N 207/335 (z0602-01) , передбачено механізм зменшення заборгованості державних та інших сільськогосподарських підприємств усіх форм власності і господарювання, а також обслуговуючих, заготівельних та переробних підприємств, перелік яких встановлює Мінагрополітики України (далі - перелік) згідно зі статтею 6 Закону, з якими такі сільськогосподарські підприємства уклали угоди про закупівлю зерна до державних ресурсів за державним замовленням (контрактом), за станом на 1 січня 2000 року за отримані ними в 1994 - 1999 роках бюджетні позички, включаючи грошові аванси та натуральні насіннєві і фуражні позички, зерно державних ресурсів та державних резервів, використане для придбання матеріально-технічних ресурсів, крім заборгованості за отриману імпортну техніку, коштів, використаних не за цільовим призначенням, та сум, що підлягають списанню відповідно до вимог статті 2 Закону України від 16 березня 2000 року N 1565-III "Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств" (далі - Закон про списання), та реструктуризації решти заборгованості вищезазначених боржників, не врегульованої відповідно до статті 1 Закону. Урегулюванню підлягає заборгованість за бюджетними позичками, включаючи грошові аванси та натуральні насіннєві і фуражні позички, зерно державних ресурсів та державних резервів, використане для придбання матеріально-технічних ресурсів згідно з відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України, зазначеними в додатку 1, за станом на 01.01.2000, але в межах фактичної заборгованості на дату набрання чинності цим Законом.
Відповідно пункту 3.2 зазначеного Порядку для прийняття рішення щодо включення до переліку підприємства (організації) звертаються до регіональних комісій з питань проведення санації підприємств агропромислового комплексу із заявою про врегулювання заборгованості (додаток 3) і подають: акти звірки, які підтверджують суми заборгованості сільськогосподарських підприємств перед підприємствами й організаціями, через які надавались бюджетні позички (додаток 4); довідки про некомпенсовані державою обсяги власних витрат, пов'язаних з будівництвом об'єктів соціально-культурного призначення на селі у 1995 - 2000 роках, за формою згідно з додатком 8; документи, які підтверджують заборгованість держави за зерно, поставлене в рахунок державного замовлення (контракту) до державних ресурсів, та витрати на його доставку до заготівельних підприємств (контракти на закупівлю зерна до державних ресурсів за державним замовленням (контрактом), довідки заготівельних підприємств, які підтверджують надходження зерна від сільгосптоваровиробника на відповідальне зберігання в рахунок держзамовлення (контракту), а також транспортні витрати на його доставку); довідки, що підтверджують правонаступництво підприємств (для реформованих), видані районними державними адміністраціями.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач не звертався у передбаченому вищезазначеними нормативними актами порядку про списання бюджетних позичок по предмету спору, а відповідно до статті 63 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України заборонено у 2008році списання заборгованості суб'єктів господарювання за бюджетними позичками, та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, крім заборгованості суб'єктів господарювання, визнаних у встановленому порядку банкрутами, вимоги щодо погашення заборгованості яких не були задоволені у зв'язку з недостатністю їх активів.
Відтак, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про обґрунтованість задоволення позовних вимог та неможливість проведення списання (реструктуризації) спірної бюджетної позички у зв'язку із забороною вчинення таких дій нормативним актом, який було прийнято після закону, який дозволяв списання (реструктуризацію).
З врахуванням викладеного оскаржувані рішення суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків судів відповідно до прийнятих ними рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 ГПК України Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Христофорівське"залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 та рішення господарського суду Миколаївської області від 20.08.2008 залишити без змін.
Головуючий Н. Ткаченко
Судді Л. Катеринчук
А. Заріцька