ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 33/341
13.12.11
( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs21399635) )
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос"
до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестком"
про визнання договору недійсним
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - представник за довіреністю № 01/257 від 02.12.2011 року;
від відповідача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю №02-04/792 від 25.11.2010 року;
від третьої особи: не з’явився.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікос"звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"про визнання договору недійсним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.06.2005 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк"та товариством з обмеженою відповідальністю "Нікос"був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 897/08-057, відповідно до умов якого кредитор зобов’язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом –"кредит", на умовах визначених цим договором та додатковими угодами.
Згідно п.1.1. договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 897/08-057 від 10.06.2005 року, що був змінений угодою № 9 про внесення змін від 27.06.2008 року, надання кредиту буде здійснюватися в доларах США окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо –"транш", а у сукупності –"транші", зі сплатою 13,5% річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід’ємною складовою частиною цього договору, надалі за тестом –"тарифи", в межах максимального ліміту заборгованості до 3 340 000,00 доларів США.
Пунктом 1.2. договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 897/08-057 від 10.06.2005 року, що був змінений угодою № 9 про внесення змін від 27.06.2008 року, встановлений порядок погашення траншів кредиту з кінцевим терміном погашення всіх траншів по кредиту 10.06.2013 року на умовах, визначених цим договором.
07.07.2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком"та товариством з обмеженою відповідальністю "Нікос" був укладений договір № 895/09.2-122 про заміну боржника у зобов’язанні, згідно з п.1.1. якого боржник передає (ТОВ "Нікос"), а новий боржник (ТОВ "Інвестком") приймає на себе виконання зобов’язання первісного боржника перед кредитором за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 897/08-057 від 10.06.2005 року, укладеним між первісним боржником та кредитором 10.06.2005 року, надалі за текстом –"основний договір", а саме: щодо погашення кредиту у розмірі 3 340 000,00 доларів США, сплати процентів та комісій, а також виконання інших зобов’язань відповідно до основного договору надалі за тестом –"борг".
У забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії, між позивачем, відповідачем та третьою особою був укладений договір поруки № П-1-895/08-057 від 07.07.2008 року, згідно п.1.1. якого поручитель (ТОВ "Нікос") зобов’язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 897/08-057 від 10.06.2005 року, в редакції договору № 895/09.2-122 від 07.07.2008 року, надалі за текстом –"договір кредиту".
Відповідно до преамбули договору поруки № П-1-895/08-057 від 07.07.2008 року договір від імені позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос", підписаний заступником генерального директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту товариства. Згідно з положеннями п. 5.7. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос"(в редакції на момент підписання спірного договору поруки) визначено, що генеральний директор діє від імені товариства без довіреності в межах встановлених Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) та установчими документами.
Позивач вважає, що договір поруки № П-1-895/08-057 від 07.07.2008 року є недійсним, оскільки не відповідає нормам діючого законодавства, зокрема ст. 203, 207, 215 ЦК України.
На підставі викладеного вище позивач звернувся до суду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.11.2011 року порушено провадження у справі № 33/341, розгляд справи призначено на 05.12.2011 року.
У судове засідання 05.12.2011 року представник третьої особи не з’явився, вимоги ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/341 від 04.11.2011 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103016680749.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/341 від 04.11.2011 року виконав.
Представник відповідача в судове засідання з’явився, надав відзив на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 04.11.2011 року, відповідно до якого просив застосувати позовну давність.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 13.12.2011 року.
У судове засідання 13.12.2011 року представник третьої особи не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/341 від 04.11.2011 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
08.12.2011 року до загального відділу діловодства господарського суду м. Києва надійшли документи від позивача –пояснення до позовної заяви.
Представник позивача в судове засідання з’явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив визнати недійсним договір поруки № П-1-895/08-057 від 07.07.2008 року з дати його укладення, судові витрати покласти на відповідача.
Представник відповідача в судове засідання з’явився, проти позову заперечував та просив застосувати строк позовної давності і відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
10.06.2005 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк"та товариством з обмеженою відповідальністю "Нікос"був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 897/08-057, відповідно до умов якого кредитор зобов’язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом –"кредит", на умовах визначених цим договором та додатковими угодами.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно п.1.1. договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 897/08-057 від 10.06.2005 року, що був змінений угодою № 9 про внесення змін від 27.06.2008 року, надання кредиту буде здійснюватися в доларах США окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо –"транш", а у сукупності –"транші", зі сплатою 13,5% річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід’ємною складовою частиною цього договору, надалі за тестом –"тарифи", в межах максимального ліміту заборгованості до 3 340 000,00 доларів США.
Пунктом 1.2. договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 897/08-057 від 10.06.2005 року, що був змінений угодою № 9 про внесення змін від 27.06.2008 року, встановлений порядок погашення траншів кредиту з кінцевим терміном погашення всіх траншів по кредиту 10.06.2013 року на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.
07.07.2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком"та товариством з обмеженою відповідальністю "Нікос" був укладений договір № 895/09.2-122 про заміну боржника у зобов’язанні, згідно з п.1.1. якого боржник передає (ТОВ "Нікос"), а новий боржник (ТОВ "Інвестком") приймає на себе виконання зобов’язання первісного боржника перед кредитором за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 897/08-057 від 10.06.2005 року, укладеним між первісним боржником та кредитором 10.06.2005 року, надалі за текстом –"основний договір", а саме: щодо погашення кредиту у розмірі 3 340 000,00 доларів США, сплати процентів та комісій, а також виконання інших зобов’язань відповідно до основного договору надалі за тестом –"борг".
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Так, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії, між позивачем, відповідачем та третьою особою був укладений договір поруки № П-1-895/08-057 від 07.07.2008 року.
Згідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно п.1.1. якого поручитель (ТОВ "Нікос") зобов’язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 897/08-057 від 10.06.2005 року, в редакції договору № 895/09.2-122 від 07.07.2008 року, надалі за текстом –"договір кредиту".
Відповідно до преамбули договору поруки № П-1-895/08-057 від 07.07.2008 року договір від імені позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос", підписаний заступником генерального директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту товариства.
Позивач вважає, що договір поруки № П-1-895/08-057 від 07.07.2008 року є недійсним, оскільки не відповідає нормам діючого законодавства, зокрема ст. 203, 207, 215 ЦК України.
Позивач стверджує, що згідно з положеннями Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Нікос"(в редакції на момент підписання спірного договору поруки) лише генеральний директор діє від імені товариства без довіреності в межах встановлених Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) та установчими документами.
Згідно з п. 9.3. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 за № 02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"за загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження. Наприклад, продавець, укладаючи договір, підписаний генеральним директором акціонерного товариства, знає про відповідні обмеження повноважень, оскільки є акціонером товариства і брав участь у загальних зборах, якими затверджено статут.
У цих випадках угода може бути визнана недійсною за позовом особи, в інтересах якої встановлено обмеження, але заявник повинен довести, що друга сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.
Відповідно до ч. 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Судом встановлено, що договір поруки № П-1-895/08-057 від 07.07.2008 року від імені позивача підписано підписаний заступником генерального директора ОСОБА_3 та засвідчений відтиском печатки ТОВ "Нікос".
В матеріалах справи наявна копія протоколу № 75-к зборів учасників ТОВ "Нікос"від 27.06.2008 року, яким, зокрема, доручено заступнику генерального директора ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності від 16.01.2009 року підписати з АКБ "Укрсоцбанк"договори поруки по зобов’язанням ТОВ "Інвестком"перед АКБ "Укрсоцбанк", які виникають за договором уступки боргу по договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 897/08-057 від 10.06.2005 року.
Також, представником відповідача надана копія довіреності, засвідчена Вінніченко Ж.В., приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу від 16.01.2007 року, зареєстрована в реєстрі за № 282, з якої вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Нікос"уповноважує ОСОБА_3 представляти інтереси ТОВ "Нікос"в усіх органах та організаціях, для цього йому надано право укладати всі дозволені законом договори цивільно-правового характеру, зокрема, договори поручительства.
Відповідно до частини 1 статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно частини 1 статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Статтею 246 ЦК України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Усі вище наведені вимоги статті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання договору поруки.
У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"зазначено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Позивач не довів суду належними доказами своїх вимог.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила
Положеннями статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом встановлено, що строк позовної давності почався з дня наступного за днем укладення спірного договору поруки, а саме, з 08.07.2008 року та закінчився через три роки.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання договору поруки № П-1-895/08-057 від 07.07.2008 року, укладеного між сторонами, недійсним, та оскільки позивачем пропущено строк в межах якого він може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Обґрунтованого клопотання про поновлення строків позовної давності не подано, тож суд відмовляє позивачеві в задоволенні його позовних вимог.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.ст. 33, 34, ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя
С.М.Мудрий
Дата підписання рішення: 20.12.2011 року.