За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів – Відділ Державного комітету по земельним ресурсам у м. Феодосія Автономної Республіки Крим (98100, м. Феодосія, вул. Галерейна, 7 а).

Про визнання недійсним договору оренди та скасування рішення.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від прокуратури – Тітков К.С., посвідчення НОМЕР_1

Від позивачів – не з’явились, повідомлені належним чином.

Від відповідача-1 – ОСОБА_3 – гол. спец. юр. управління, довіреність № 02-29-3583 від 29.12.2010 р.

Від відповідача-2 – не з’явився, повідомлений належним чином.

Від третьої особи – не з’явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Заступник прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим та Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Феодосійської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіна-Про" про визнання недійсним договір оренди землі від 14.11.2005 р. зареєстрований в книзі запису за № 040601900231 від 10.10.2006 року та повернути надану за цим договором земельну ділянку площею 0,1789 га вартістю 131 617,31 грн. територіальній громаді, про визнання недійсним та скасування рішення Феодосійської міської ради № 2379 від 30.09.2005 р. та п. 12 рішення № 2699 від 24.02.2006 р. та про зобов’язання відділ Держкомзему у м. Феодосії вчинити дії щодо анулювання записів реєстрації оскаржуваного договору оренди землі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення Феодосійської міської ради № 2379 від 30.09.2005 р., спірний пункт 12 рішення № 2699 від 24.02.2006 р. та укладений на підставі цих рішень договір оренди землі від 14.11.2005 р. суперечать ст. 118, 123, 124 Земельного кодексу України, а також нормам природоохоронного законодавства.

10 листопада 2011р. представник Феодосійської міської ради надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що оскільки спірна земельна ділянка передавалась ТОВ "Регіна-Про" після вилучення, то відповідачем-1 надавався дозвіл на складання саме технічної документації, як це передбачалось ст. 123 Земельного кодексу України в редакції на дату винесення спірного рішення, а проект відводу земельної ділянки було складено при первісному наданні ділянки з винесенням меж в натуру.

05 грудня 2011р. у судовому засіданні прокурор, посилаючись на п. 1 ст. 80 ГПК України, надав заяву про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про зобов’язання відділ Держкомзему у м. Феодосії вчинити дії щодо анулювання записів реєстрації оскаржуваного договору оренди землі.

Також, 05.12.2011р. представник ТОВ "Регіна-Про" надав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 677 (677-2004-п) затверджено Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в якому передбачено спрощений порядок надання земельної ділянки в оренду на підставі технічної документації. При цьому, відповідач-2 зазначає, що за час користування спірною земельною ділянкою цільове призначення останньої змінено не було.

Представники позивачів, відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У справі оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався в порядку статті 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, суд –

31 жовтня 2003 року рішенням Феодосійської міської ради № 1054 "Про дозвіл на складання проектів відводу земельних ділянок" (а. с. 93) дозволено складання проекту відводу земельної ділянки, розташованої у м. Феодосія, зокрема, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (район автокемпінгу "Золотий пляж"), площею 0,1789 га для обслуговування будинку рекреаційного призначення (п. 1.37 рішення).

Відповідно до договору купівлі-продажу тимчасового об’єкту торгівлі (обслуговування) № 824 від 20 березня 2003 року, укладеного між МКП "Кафа-Крим" з одного боку, та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – з іншого (а. с. 109), будинки рекреаційного призначення являють собою 12 дерев’яних збірно-щитових будиночків.

Як вбачається з матеріалів справи, на замовлення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ТОВ "Арабат" складено проект землеустрою по відводу земельної ділянки для обслуговування 12 будинків рекреаційного призначення, розташованих за адресою: м. Феодосія, АДРЕСА_1 (а. с. 85-90).

В матеріалах справи наявний висновок Феодосійського міського управління земельних ресурсів № 4028/03-10від 04.11.2004р. (а. с. 95), висновок Управління архітектури та містобудівництва Феодосійського міськвиконкому № 2706 від 04.11.2004р. (а. с. 98-100) та акт обстеження земельної ділянки комісією Феодосійської міської ради (а. с. 112), в яких зазначено, що можлива передача вищезазначеної земельної ділянки в оренду громадянкам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для обслуговування будинків рекреаційного призначення.

11 січня 2005р. зазначеним особам надано висновок № 15-10/7 Державної екологічної інспекції по м. Феодосії (а. с. 96-97), відповідно до якого можливо надання земельної ділянки в тимчасове володіння при дотриманні природоохоронних вимог під час експлуатації будівель, розташованих на земельній ділянці.

29 липня 2005 року рішенням Феодосійської міської ради № 2266 "Про надання дозволу на складання проектів землеустрою по відводу земельної ділянки та технічної документації по землеустрою по складанню документів, які посвідчують право на земельну ділянку" (а. с. 60) дозволено складання технічної документації по землеустрою по складанню документів, які посвідчують право на земельну ділянку, зокрема ТОВ "Регіна-Про" на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Феодосія, АДРЕСА_1, площею 0,1789 га для будівництва готельного комплексу, а також на інші земельні ділянки (площею 6,0 га для будівництва комплексу розваг та відпочинку та 0,8 га для обслуговування пляжу) (п. 2.4 рішення).

Пунктом 2.4.1 рішення вилучено у громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Феодосія, АДРЕСА_1, площею 0,1789 га.

Пунктом 3 (п.п. 3.1) зазначеного рішення зобов’язано ТОВ "Регіна-Про" протягом 3 місяців після прийняття рішення надати у встановленому порядку на затвердження сесії міської ради проект землеустрою по відводу земельної ділянки або технічну документацію по землеустрою по складанню документів, які посвідчують право на земельну ділянку.

В матеріалах справи міститься технічна документація по землеустрою по оформленню правовстановлюючих документів на земельну ділянку ТОВ "Регіна-Про" для будівництва готельного комплексу рекреаційного типу загальною площею 0,1789 га, розташовану за адресою: м. Феодосія, АДРЕСА_1 (а. с. 53-59).

22.07.2005р. Управлінням архітектури та містобудівництва Феодосійського міськвиконкому надано висновок № 3288 (а. с. 63-64), а 31.08.2005р. Феодосійським міським управлінням земельних ресурсів висновок № 3036/03-08 (а. с. 62) відповідно до яких відповідні органи вважають можливим відвід зазначеної земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Регіна-Про".

30 вересня 2005р. рішенням Феодосійської міської ради 41 сесії 4 скликання № 2379 "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіна-Про" (а. с. 14) затверджено технічну документацію по землеустрою по складанню документів, які посвідчують право на земельну ділянку ТОВ "Регіна-Про" для будівництва готельного комплексу рекреаційного типу, код цільового використання 1.17 та передано в оренду строком до 30.09.2015р. земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Феодосія, АДРЕСА_1, кадастровий № 01 116 000 000 00 150 203, площею 0,1789 га. Пунктом 2 зазначеного рішення зобов’язано ТОВ "Регіна-Про" виконувати обов’язки землекористувача відповідності з вимогами ст. 96 Земельного кодексу України, а також протягом 2 місяців після прийняття рішення виконати роботу по виносу в натуру меж земельної ділянки та оформити договір оренди землі.

14 листопада 2005 року між Феодосійською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіна-Про" (орендар) укладено договір оренди землі (а. с. 48-50).

Відповідно до п. 1.1 договору, на підставі рішення 41 сесії 4 скликання Феодосійської міської ради від 30.09.2005р. № 2379 та 47 сесії 4 скликання від 24.02.2006 р. № 2699, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходяться: АДРЕСА_1 зона "Ближні комиші" № 92, кадастровий номер ділянки 01 116 000 000 001 50 203.

В пункті 3 договору вказано наступне: на земельній ділянці знаходяться об’єкти: вільний від забудови.

Відповідно до п. 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 131 617,31 гривень.

Пунктом 8 договору визначено, що договір укладено строком до 30.09.2054 р., після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Зазначений договір оренди землі зареєстровано у Феодосійському міському відділенні Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10 жовтня 2006р. за № 040601900231.

24 лютого 2006 року рішенням Феодосійської міської ради 47 сесії 4 скликання № 2699 "Про внесення змін в рішення міської ради", а саме пунктом 12 (а. с. 12) внесено зміни в п. 1 рішення 41 сесії 4 скликання міської ради від 30.09.2005 року № 2379 "Про надання земельної ділянки ТОВ "Регіна-Про" в частині зміни строку оренди та замість слів "до 30.09.2015 року" читати "до 30.09.2054 року". Решту тексту рішення залишено без змін.

Заступник прокурора м. Феодосії у позовній заяві просить: 1) визнати недійсним договір оренди землі від 14.11.2005 р. зареєстрований в книзі запису за № 040601900231 від 10.10.2006 року та повернути надану за цим договором земельну ділянку площею 0,1789 га вартістю 131 617,31 грн. територіальній громаді; 2) визнати недійсним та скасувати рішення Феодосійської міської ради № 2379 від 30.09.2005 р. та п. 12 рішення № 2699 від 24.02.2006р.; 3) зобов’язати відділ Держкомзему у м. Феодосії вчинити дії щодо анулювання записів реєстрації оскаржуваного договору оренди землі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією (254к/96-ВР) , іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст.ст. 142-145 Основного закону, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Як вбачається з положень Земельного кодексу України (2768-14) , чинне земельне законодавство передбачає два види користування землею: право постійного користування та оренду.

Відповідно до ст. 92 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою встановлено Земельним кодексом України (2768-14) та Законом України "Про оренду землі" (161-14) . Законом України "Про оренду землі" (161-14) встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі (стаття 6).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ст. 116 Земельного кодексу України в редакції на 30.09.2005р.).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 124 Земельного кодексу України, в редакції від 22.09.2005р., яка була чинна на дату прийняття спірного рішення Феодосійської міської ради № 2379 – 30.09.2005р., передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки (п. 6 ст. 123 ЗК України).

При цьому, відповідно до ст. 20 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003р. (в редакції станом на 30.09.2005р.), землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема, надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок та в разі організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою.

Статтею 50 зазначеного закону встановлено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок був встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677 (677-2004-п) , відповідно до п. 2 якого проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли: земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення; земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів).

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка площею 0,1789 га дійсно була відведена громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для обслуговування будинків рекреаційного призначення.

За спірним договором оренди, зазначена земельна ділянка передана ТОВ "Регіна-Про" для будівництва готельного комплексу.

Заступник прокурора вважає, що змінивши цільове призначення вищезазначеної земельної ділянки без додержання вимог закону, Феодосійська міська рада передала ділянку в оренду без виготовлення проекту відведення за технічною документацією, у зв'язку з чим не отримано узгодження з спеціалістами екологічного контролю та СЕС та не отримано висновок державної землевпорядної експертизи.

Відповідно ст. 19 Земельного Кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

При цьому, для кожної категорії земель встановлене різне цільове (функціональне) призначення.

До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів (ст. 50 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 51 ЗК України, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Статтею 52 Земельного кодексу України визначено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Як вбачається з проекту землеустрою по відводу земельної ділянки громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 цільове призначення спірної земельної ділянки – рекреаційне призначення, а код за Українським класифікатором цільового використання землі – 1.17. Земля надавалась для обслуговування 12 будинків рекреаційного призначення.

Відповідно до технічної документації по землеустрою по оформленню правовстановлюючих документів на земельну ділянку ТОВ "Регіна-Про" цільове призначення та код УКЦВЗ спірної ділянки залишені без змін. Однак, земля передавалась для будівництва готельного комплексу рекреаційного типу.

Викладене спростовує доводи заступника прокурора щодо незаконної зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Проте, як свідчать матеріали справи, мала місце зміна об’єкту, розташованого на спірній земельній ділянки, а саме: замість 12 дерев’яних збірно-щитових будиночків планувалось будівництво готельного комплексу, що передбачає будівництво капітальної споруди з необхідними комунікаціями.

Судом встановлено, що на дату розгляду справи, на спірній земельній ділянці відсутні об’єкти нерухомості готельного комплексу, що підтвердив представник Феодосійської міської ради під час розгляду справи.

У свою чергу статтею 90 Водного кодексу України (в редакції станом на 30.09.2005р.) було встановлено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Відповідно до п. 5.28 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92", затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992р. № 44 (v0044481-92) , у приморських курортах підлягає охороні зона суворого режиму (перша зона санохорони), включаючи прибережну смугу моря, пляжі і територію, що прилягає до пляжів, завширшки не менше 100 м, яка повинна використовуватися переважно для організації зелених насаджень загального користування, набережних, бульварів, скверів, кліматолікувальних споруд, спортивних і дитячих майданчиків.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, висновок СЕС з відведення земельної ділянки видається на підставі наданих документів, а саме: рішення міської ради про надання земельної ділянки, висновку управління земельних ресурсів, висновку екологічної інспекції, викопіювання з генплану населеного пункту, висновку органів архітектури, технічних умов. Висновок СЕС про відведення земельної ділянки видається лише при розробці проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, при складанні технічної документації вказаний висновок СЕС не надається. Крім того, надання такого висновку взагалі неможливо при виділенні земельної ділянки в двох кілометрової прибережної захисної смуги або 100 - метровій санітарної зоні, оскільки на цій території відсутня центральна каналізація.

Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає, що рішення Феодосійської міської ради № 2379 від 30.09.2005 р. не відповідає вимогам ст.ст. 123, 124 ЗК України та зазначеного Порядку, у зв’язку з чим, підлягає визнанню недійсним та скасуванню. Відповідно, п. 12 рішення № 2699 від 24.02.2006 р., яким внесено зміни в рішення № 2379, також підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України закріплено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів за п. 10 цієї статті може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Щодо вимог заступника прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 14.11.2005р., зареєстрованого в книзі запису за № 040601900231 від 10.10.2006 року та повернення наданої за цим договором земельної ділянки площею 0,1789 га вартістю 131 617,31 грн. територіальній громаді, суд зазначає наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом (435-15) , нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З наведеного вище вбачається, що при укладенні оспорюваного договору були порушені вимоги п. 1 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання недійсним договору.

Відповідно до п. 8. Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги заступника прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 14.11.2005р., зареєстрованого в книзі запису за № 040601900231 від 10.10.2006 року та повернення наданої за цим договором земельної ділянки площею 0,1789 га вартістю 131 617,31 грн. територіальній громаді, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відділ Держкомзему у м. Феодосії вчинити дії щодо анулювання записів реєстрації оскаржуваного договору оренди землі, суд зазначає наступне.

Звертаючись з цією позовною заявою заступник прокурора м. Феодосії визначив як відповідачів у справі лише Феодосійську міську раду та ТОВ "Регіна-Про", при цьому Відділ Державного комітету по земельним ресурсам у м. Феодосія Автономної Республіки Крим, до якого заявлені вимоги про зобов’язання вчинити дії щодо анулювання записів реєстрації оскаржуваного договору оренди землі, не зазначений у позовній заяві як відповідач та залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Згідно ч. 3. ст. 21 ГПК України, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Таким чином, процесуальний статус третьої особи у господарському процесі не передбачає можливості прокурора або позивача заявляти позовні вимоги саме до третьої особи.

Підвідомчість справ господарським судам визначено ст. 12 Господарського процесуального кодексу України. За змістом п. 6 ч. 1 вказаної статті господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Стаття 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлює, що справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої).

При цьому, згідно з визначенням термінів, що дається у ст. 3 цього Кодексу, суб'єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до абзацу шостого підпункту 1.2 пункту 1 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 N 174 та зареєстрованого в Мін'юсті України 25.07.2003 за N 641/7962 (z0641-03) , державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК (автоматизована система державного земельного кадастру).

Порядки ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 р. N 1021 (1021-2009-п) .

За цими порядками відповідні книги відкриваються та ведуться:

- у паперовому вигляді - територіальним органом Держземагентства;

- в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

Згідно з пунктом 1 Положення про управління (відділ) Держкомзему в місті (обласного та районного значення), затвердженого Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 17.06.2008, № 123 (z0626-08) , управління (відділ) Держкомзему в місті (міст обласного та районного значення) (далі - управління (відділ)) є територіальним органом Держкомзему, підзвітним та підконтрольним Держкомзему та відповідно Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управлінню Держкомзему в області.

Отже, Відділ Держкомзему у м. Феодосія під час здійснення реєстрації або анулювання державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, виконує владні управлінські функції, а тому є суб’єктом владних повноважень в розумінні пункту 7 статті 3 КАС.

Враховуючи суб’єктний склад та характер правовідносин, спір у цій справі в частині позовних вимог про зобов’язання відділ Держкомзему у м. Феодосії вчинити дії щодо анулювання записів реєстрації оскаржуваного договору оренди землі, підвідомчий суду, до компетенції якого належить розгляд адміністративних справ.

За таких обставин, спір в цій частині не підвідомчий господарським судам України, у зв’язку з чим, провадження підлягає припиненню у відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до п. 31 Інформаційного листа "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" від 18.03.2008 р. N 01-8/164 (v_164600-08) (з наступними змінами та доповненнями), питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду можуть бути вирішені господарським судом в єдиному процесуальному документі, яким закінчується розгляд справи, - рішенні суду. З урахуванням викладеної позиції Вищого господарського суду України, суд не вважає за доцільне винесення окремого процесуального документу в частині припинення провадження у справі.

Відповідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Відповідач-1 не використав свого права та не представив суду належних доказів, які свідчать про правомірність прийняття спірного рішення Феодосійської міської ради № 2379 від 30.09.2005 р., у зв’язку з чим, позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування рішення Феодосійської міської ради № 2379 від 30.09.2005 р. та п. 12 рішення № 2699 від 24.02.2006 р. та в частині визнання недійсним договору оренди землі від 14.11.2005 р. зареєстрований в книзі запису за № 040601900231 від 10.10.2006 року та повернення наданої за цим договором земельної ділянки площею 0,1789 га вартістю 131 617,31 грн. територіальній громаді - підлягають задоволенню.

Судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 941,00 грн., суд покладає на відповідачів у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені – 13.12.2011р.

рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України – 19.12.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п. 1. ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення Феодосійської міської ради № 2379 від 30.09.2005 р. та п. 12 рішення Феодосійської міської ради № 2699 від 24.02.2006 р.

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 14.11.2005 р. зареєстрований в книзі запису за № 040601900231 від 10.10.2006 року та повернути надану за цим договором земельну ділянку площею 0,1789 га вартістю 131 617,31 грн. територіальній громаді.

4. В частині позовних вимог про зобов’язання відділ Держкомзему у м. Феодосії вчинити дії щодо анулювання записів реєстрації оскаржуваного договору оренди землі – провадження у справі припинити.

5. Стягнути з Феодосійської міської ради на користь державного бюджету (Отримувач - Державний бюджет м. Сімферополь 22030001, р/рахунок 31216206700002, код ЄДРПО України 34740405, МФО 824026 в ГУ ДКУ в АРК) 470,50 грн. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіна-Про" на користь державного бюджету (Отримувач - Державний бюджет м. Сімферополь 22030001, р/рахунок 31216206700002, код ЄДРПО України 34740405, МФО 824026 в ГУ ДКУ в АРК) 470,50 грн. судового збору.