Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвер ЛТД"(надалі –позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Фаворит-плюс"(надалі - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару на загальну суму 74 418,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов’язань за усним договором не виконав, вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ №978223 станом на 22.11.2011р., яким засвідчується той факт, що ухвали суду направлялась на юридичну адресу відповідача.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18.09.1997 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) "(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвалою від 14.11.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 29.11.2011. В судове засідання 29.11.2011р. відповідач уповноважених представників не направив, проте подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке було відхилено судом з мотивів його необґрунтованості, розгляд справи було відкладено до 13.12.2011, в яке представники відповідача повторно не з’явились, проте відповідачем до суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке було залишено судом без задоволення з тих же підстав.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

Між позивачем та відповідачем у листопаді 2008 року було укладено усний договір згідно якого позивач відпускав, а відповідач приймав товар.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було поставлено відповідачу, а відповідачем було прийнято, товар за видатковою накладною № лт-0000013 від 07.11.2008р. на загальну суму 227 418,76 грн. Факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною підтверджується наявною в матеріалах справи довіреністю серії НБЖ № 226692846, виданою на ім’я ОСОБА_2. та його підписом про отримання у видатковій накладній.

Відповідач здійснив частковий розрахунок за отриманий товар на суму 153 000,00 грн., що визнано позивачем та не заперечувалось відповідачем. Решту вартості поставленого товару відповідач не оплатив, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 74 418,76 грн. (227 418,76 грн. вартості поставленого товару –153 000,00 грн. оплата).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України (435-15) ) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною другою ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем було направлено відповідачу лист вих. № 267 від 20.09.2011р., яким позивач вимагав від відповідача розрахуватись за поставлений товар та акт звірки розрахунків станом на 20.09.2011р. Факт направлення позивачем вказаного листа підтверджується поштовою квитанцією № 7120 від 23.09.2011р. та повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання 28.09.2011р. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

У відповідь на лист позивача, відповідач направив лист вих. № 3/131 від 30.09.2011р., яким зазначив, що борг буде погашено у разі стягнення заборгованості з контрагентів відповідача та повернув позивачу один екземпляр акту звірки розрахунків станом на 20.09.2011р., заповнений з його сторони.

Таким чином, зважаючи на положення частини другої ст. 530 ЦК України обов’язок відповідача виконати зобов’язання по оплаті вартості поставленого товару на суму 74 418,76 грн. виник з моменту пред’явлення вимоги та мав бути виконаний відповідачем протягом семи днів від пред’явлення вимоги, тобто до 05.10.2011р. (з урахуванням того, що вимога відповідачем отримана 28.09.2011р.).

Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару у строк, визначений вимогою позивача, не виконав. Заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті вартості поставленого товару складає 74 418,76 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 74 418,76 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1488,38 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд –

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Фаворит-плюс"(ідентифікаційний код 25285759, адреса: бул. Праці, 8, м. Київ, 02094, р/р 2600631121 в ТОВ "Фортуна-Банк"в м. Києві, МФО 300904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвер ЛТД"(ідентифікаційний код 31608875, адреса: вул. Сергієчка, 2/3, м. Київ, 02090, р/р 26008286490001 в КРУ КБ "Приватбанк"в м. Києві, МФО 321842) основний борг в розмірі 74 418,76 грн. (сімдесят чотири тисячі чотириста вісімнадцять гривень 76 копійок) та судовий збір в розмірі 1488,38 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень 38 копійок). Видати наказ.

рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 91, 93 ГПК України.