Ухвалою суду від 24.11.2011 року порушено провадження у справі № 18/5009/7437/11, судове засідання призначено на 13.12.2011 р. У судовому засіданні 13.12.2011 р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив суд позов задовольнити, представник відповідача заперечив проти задоволення позову, надав відзив. Розгляд справи був закінчений 13.12.2011р., судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Справа розглянута за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на виконання умов договору № 19/8 від 19.05.2008р., ТОВ НВП "Алтай" виконало роботи по даному договору на суму 128375,37 грн., про що свідчать акти виконаних робіт від 30.06.2008р. на суму 108131,78 грн. та від 26.11.2008р. на суму 20243,59 грн. у зв’язку із невиконанням відповідачем зобов’язань по вказаному вище договору, в частині розрахунків за виконані роботи в березні 2010 р. ТОВ НВП "Алтай" звернувся до господарського суду із позовом до ТОВ "Ларан-07", про стягнення заборгованості у розмірі 23375,37 грн., рішенням господарського суду Запорізької області позов задоволено; постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.06.2010р. рішення господарського суду Запорізької області від 31.03.2010 р. скасовано, у позові відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду встановлено, що роботи виконані позивачем у листопаді 2008 р. на суму 20243,59 грн. не є зобов’язанням за договором від 19.05.2008 р., так як сторонами не була підписана відповідна додаткова угода до договору. Отже, позивач вважає, що прийняті відповідачем роботи 26.11.2008 р. на суму 20243,59 грн. мають бути повернуті позивачу, на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, як вартість безпідставно отриманих робіт за не договірними відносинами.

У відзиві зазначено, що 19.05.2008 р. ТОВ Науково-виробниче підприємство "Алтай" та ТОВ "Ларан-07" уклали договір підряду № 19/08. Даним договором не було передбачено виконання робіт, оплату за які вимагає стягнути позивач. У акті приймання виконаних підрядних робіт за червень 2008 р. міститься посилання на договір № 19/08 від 19.05.2008 р., а у акті приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 р. таке посилання відсутнє. Отже, відповідач вважає, що у позивача не настав строк вимоги оплати прийнятих робіт, строк оплати таких робіт не передбачений документально, а відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Оскільки вимога про повернення оплачених робіт за актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 р. позивачем не направлялась, то у відповідач відсутній обов’язок оплатити (повернути) позивачу спірну суму.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд, -

рішенням господарського суду Запорізької області від 31.03.2010 р. у справі № 8/53/10 (суддя Попова І.А.), позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Алтай" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ларан-07" про стягнення 23375,37 грн. за договором № 19/8 від 19.05.2008 р. задоволені.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду рішення господарського суду Запорізької області від 31.03.2010 року по справі № 8/53/10 скасовано, в позові відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду встановлено: сторони у справі № 8/53/10 перебували у договірних відношеннях підряду за договором №19/8 від 19.05.2008р., згідно якому, позивач зобов’язався в межах договірної ціни виконати на свій ризик власними та залученими силами і засобами будівельно-монтажні роботи, передбачені затвердженою проектно-кошторисною документацією. Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що загальна вартість робіт за договором –93986 грн. в поточних цінах на 19.05.2008р. Відповідно до п. 2.2 договору ціна може бути переглянута при наступних умовах: зміні об’ємів і складу робіт; зупинки робіт за рішенням замовника і в зв’язку з непередбаченими обставинами; зміні за рішенням замовника або з його вини строків будівництва. З моменту укладання договору сторонами були підписані два акти виконаних робіт форма КБ2 та довідки КБ-3 на загальну суму 128375,37грн., а саме: 30 червня 2008 р. на суму 108131,78 грн; 26 листопада 2008 р. на суму 42356,40 грн. Відповідач сплатив зазначені акти в загальній сумі 105 000грн. (з врахуванням суми авансу 30000 грн. та вартості переданих матеріалів 75000 грн., що підтверджено довідкою форми № КБ-3 за листопад 2008р.). Суд не прийняв в якості належного доказу узгодження збільшення ціни за договором акти приймання виконаних робіт форми КБ- та КБ-3 за червень та листопад 2008 р., оскільки п. 2.3 договору чітко визначено, що перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунком та оформляється сторонами шляхом складання додаткових угод. Судом встановлено, що підписані сторонами додаткові угоди про збільшення договірної ціни за договором № 19/8 від 19.05.2008 р., відсутні . За таких обставин суд апеляційної інстанції рішення місцевого суду (про стягнення із ТОВ "Ларан-07" на користь ТОВ Науково-виробниче підприємство "Алтай" 23375,37 грн. основного боргу за договором № 19/8 від 19.05.2008 р.) скасував, в позові відмовив.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки в судовому порядку встановлено, що виконані Науково-виробниче підприємство "Алтай" роботи у листопаді 2008 р. на суму 20243,59 грн. не є зобов’язанням за договором від 19.05.2008 р., так як сторонами не була підписана відповідна додаткова угода до договору, то ТОВ Науково-виробниче підприємство "Алтай" звернулося до суду про стягнення із відповідача безпідставно набутих коштів/вартості робіт, послуг.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 20 243,59 грн. підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом (1798-12) заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу –це введення в дію системи правових та організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації цих прав та недопущення їх порушень, що, в свою чергу, відбувається, зокрема, шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов’язання утриматись від їх вчинення.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У статті 15 ЦК України також вказано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Безпідставність отримання майна (грошових коштів) виникає лише у випадку коли майно набувається без правової підстави і за рахунок іншої особи.

Зі змісту багатьох Інформаційних листів Вищого господарського суду України, вбачається, що суд касаційної інстанції наголошує, що підставою позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача, а не законодавчі чи інші нормативно-правові акти, на які він посилається.

Виходячи з загальних засад судочинства, судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права. рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вище зазначене, суд дійшов висновку, що підрядні роботи вартістю 20 243,59грн., дійсно виконувалися позивачем не в межах укладеного сторонами договору та були безпідставно отримані відповідачем, отже їх вартість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позовні вимоги є доведеними, з огляду на обставини, викладені у позові.

Посилання відповідача на приписи ст. 530 ЦК України, як підставу стягнення із нього спірної суми, а не приписи ст.ст. 1212, 1213 ЦК, на які посилається позивач, суд знаходить хибними з точки зору звичаїв ділового обороту, оскільки зазначення позивачем "вірної" норми права не звільняє відповідача від обов’язку сплати вартості виконаних і прийнятих підрядних робіт, навіть без підписання додаткових угод до договору № 19/8 від 19.05.2008 р. про збільшення договірної суми тощо. Позиція відповідача, свідчить проте, що в розумінні ст. 530 ЦК України, він ще не знає, як боржник (який доречи прийняв роботи без зауважень!), про існування зобов’язання перед позивачем щодо оплати виконаних позивачем робіт та строків такої оплати. Розглянуті позовні вимоги у справі № 8/53/10 також нічого не означають для відповідача. Тобто, поки позивач не зазначить вірну норму права, то оплати виконаних, три роки тому робіт, не дочекається. Аналіз обставин справи дає підстави для висновку про невідповідність поведінки відповідача у спірних відносинах загальним засадам цивільного законодавства, зокрема принципам справедливості та добросовісності, які передбачають відповідність поведінки суб’єктів пануючим у суспільстві морально-етичним нормам; фактичну чесність суб’єктів у їх поведінці.

Суд погоджується, що позивачем, дійсно, некоректно викладені та обґрунтовані позовні вимоги, але обставини та факти, викладені у позові та представлені у судовому засіданні, свідчать про законність вимог товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Алтай".

Заперечення відповідача спростовані матеріалами справи та основними засадами господарювання в Україні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, позов задоволений у повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 35, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ларан-07" (69000, м.Запоріжжя, вул. Скорцова, буд. 236, код ЄДРПОУ 35037406, р/р 26004976713026 в Запорізькій філії "ПУМБ", МФО 313623) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Алтай" (юридична адреса: 690371, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 39Б; поштова адреса: 69037, м. Запоріжжя, вул. Ульянова, буд. 107А, код ЄДРПОУ 19278169, р/р 26004065699600 в АКІБ "УкрСибБанк" м. Запоріжжя, МФО 351005) 20 243,59 грн. (двадцять тисяч двісті сорок три грн. 59 коп.) вартості безпідставно виконаних підрядних робіт, 1 411,50 грн. (оду тисячу чотириста одинадцять грн. 50 коп.) судового збору. Видати наказ .