Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Суддя Спичак О.М.

Представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –дов. № 3741/01-12 від 27.12.2010 року;

від відповідача: ОСОБА_2 –дов. № б/н від 12.10.2011 року;

від третьої особи: ОСОБА_3 –дов. № 156/01-12 від 12.09.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний університет державної податкової служби України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товарної біржі "Центральна" про стягнення 306 898, 00 грн.

Ухвалою від 14.10.2011 року було порушено провадження по справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна фінансово-юридична академія", розгляд справи призначено на 11.11.2011 року.

В судовому засіданні 11.11.2011 року представник позивача частково надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі, а також надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 11.11.2011 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, проте через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи в судовому засіданні 11.11.2011 року надав письмові пояснення, відповідно до яких вимоги позивача вважає обґрунтованими, проте вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 11.11.2011 року розгляд справи відкладено на 28.11.2011 року.

В судове засідання, яке відбулося 28.11.2011 року представник позивача не з’явився, вимоги ухвали від 11.11.2011 року не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.11.2011 року проти задоволення позовних вимог заперечував, свою правову позицію обґрунтував у відзиві на позов.

Представник третьої особи в судовому засіданні 28.11.2011 року надав усні пояснення по справі.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника позивача, ухвалою від 28.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 12.12.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2011 року позовні вимоги підтримав повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник третьої особи надав усні пояснення по справі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.12.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також, заслухавши пояснення учасників процесу, господарський суд міста Києва, -

Як стверджує позивач, 15 липня 2008 року між Національним університетом державної податкової служби України (далі –продавець, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна фінансово-юридична академія"(далі –покупець, третя особа ) та Товарною біржою "Центральна" (далі – посередник, відповідач) було укладено Договір купівлі –продажу майна № 15/07-08-2, пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що відповідно до результатів аукціону, проведеного в м. Києві 15 липня 2008 року на товарній біржі "Центральна"за адресою: м. Київ, вул. А. Малишка, 1, готель "Братислава", зал "Форум", продавець продав, а покупець купив таке майно: лот № 2. Адміністративна будівля загальною площею 1 717,86 кв.м., розташована за адресою: м. Житомир, вул. Мануїльського, 18.

Вказаний договір сторони нотаріально не посвідчили.

Відповідно до пункту 1.2 Договору стартова ціна продажу на аукціоні складає 760 817,00 грн. згідно звіту про оцінку.

Згідно з пунктом 1.3 Договору кінцева ціна продажу майна на аукціоні складає 836 898,70 грн. і відображена в протоколі аукціону.

Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили, що продавець продає, а покупець купує майно за 836 898,70 грн.

Відповідно до пункту 3.2 Договору покупець перераховує суму кінцевої ціни в національній валюті України на розрахунковий рахунок ТБ "Центральна"протягом 30 календарних днів з моменту укладення сторонами даного договору, єдиною сумою або рівними частинами протягом цього часу.

Згідно з пунктом 3.3 Договору після отримання коштів на свій рахунок ТБ "Центральна" в п’ятиденний строк перераховує отриману суму на розрахунковий рахунок продавця.

Як покупець, третя особа на виконання умов Договору перерахувала на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 836 898,70 грн., що засвідчується платіжним дорученням № 137 від 10.07.2008 року та квитанцією № ПН726 від 17.09.2008 року.

Проте, відповідач перерахував позивачу лише 530 000,00 грн., у зв’язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 306 898,00 грн. –залишку несплачених коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, як посередник в порушення умов договору купівлі –продажу майна № 15/07-08-2 від 15.07.2008 року не перерахував йому залишок коштів, що були сплачені відповідачу третьої особою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з наданих документів, в провадженні господарського суду Київської області знаходилась справа № 10/246-09 за первісним позовом Національного університету державної податкової служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна фінансово-юридична академія", третя особа –Товарна біржа "Центральна"про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна фінансово-юридична академія"до Національного університету державної податкової служби України, третя особа –Товарна біржа "Центральна"про визнання договору дійсним.

рішенням господарського суду Київської області по справі № 10/246-09 від 30.09.2009 року в задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічні позовні вимоги задоволено частково, а саме визнано договір купівлі –продажу майна № 15/07-08-2 від 15.07.2008 року, укладений між Національним університетом державної податкової служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна фінансово-юридична академія"дійсним, а також визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна фінансово-юридична академія"право власності на нерухоме майно –адміністративну будівлю загальною площею 1 717,86 кв.м., що розташована за адресою: м. Житомир, вул. Мануїльського, 18.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2010 року вищезазначене рішення було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.07.2010 року по справі № 10/246-09/22 первісні та зустрічні позовні вимоги залишено без розгляду.

Частиною 4 статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частина 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Статті 216 та 236 ЦК України визначають, що нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи те, що заявлені вимоги обґрунтовані умовами договору, який є нікчемним, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82- 85 ГПК України, суд, –

1. В позові відмовити повністю.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення

19.12.2011 року