Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Музична Видавнича Група", звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "Студія "1+1" про визнання дій відповідача незаконними в частині порушення виключних майнових авторських прав, виплату компенсацій за порушення виключних майнових авторських прав позивача у розмірі 115 200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

17.05.2011 р. з 08 години 07 хвилини по 08 годину 30 хвилину на телевізійному каналі "1+1" транслювалася телепередача "Сніданок з 1+1".

Під час трансляції передачі з 08 години 19 хвилин по 08 годину 20 хвилин було публічно сповіщено відеокліп та музичний твір "Забув" у виконанні гурту "Танок на майдані Конго".

Таке публічне сповіщення відповідачем було здійснене без виплати авторської винагороди, що є порушенням чинного законодавства.

Виходячи з положень ст. 52 Закону України "Про авторське право та суміжні права", розмір компенсації за порушення майнових авторських прав відповідачем на думку позивача становить 115 200 грн., які позивач і просить стягнути з відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2011р. було порушено провадження у справі №59/196 та розгляд справи призначено на 26.10.2011р.

В судовому засіданні 26.10.2011 р. представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі. Клопотання задоволено.

В судовому засіданні 26.10.2011 р. оголошена перерва до 21.11.2011 р.

Позивач у судове засідання 21.11.2011р. з'явився, підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 21.11.2011 р. представник відповідача надав відзив на позов відповідно до якого проти задоволення позовних вимог відповідач заперечує з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 21.11.2011 р. оголошено перерву до 28.11.2011 р.

В судове засідання 28.11.2011 р. представник відповідача не з'явився, про причини нез’явлення представника відповідача суд не повідомлено.

В судовому засіданні 28.11.2011 р. представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку із можливим врегулюванням спору мирним шляхом та в зв’язку із нез’явленням представника відповідача, у зв’язку з чим, подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначені клопотання.

Ухвалою суду від 28.11.2011 р. продовжено строк вирішення спору по справі № 59/196 на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 12.12.11 р.

В судовому засіданні 12.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, –

17.05.11 р. о 08:07 на телевізійному каналі "1+1"транслювалася телепередача "Сніданок з 1+1".

Під час трансляції передачі з 08:19 по 08:20 було публічно сповіщено відео кліп та музичний твір "Забув"у виконанні гурту "Танок на майдані Конго" (автор музики –Михайлюта О., автор слів –Сидоренко О.)

Інформацію про вказаний факт публічного сповіщення отримано ТОВ "Українська музична видавнича група"від ДП "Моніторинг ЗМІ України"згідно акту прийому-передачі від 24.06.11 р., за яким передано компакт-диск із записом трансляції телепередачі "Сніданок з 1+1"від 17.05.11 р.

24.06.11 р. комісія у складі ОСОБА_3., ОСОБА_4., та ОСОБА_5. зафіксувала факт порушення майнових авторських прав позивача шляхом здійснення відповідачем публічного сповіщення музичного та аудіовізуального твору з каталогу позивача та включення музичного та аудіовізуального твору без дозволу на виплати авторської винагороди.

Позивач набув виключні майнові права на музичний твір "Забув"на підставі договору про передачу виключних авторських та суміжних прав №РР1-02/РР2-03 від 01.01.11 р., укладеного між ТОВ "Українська музична видавнича група"та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_6. Вказаним договором передбачено також передачу права публічного сповіщення музичного та аудіовізуального творів під назвою "Забув".

Згідно п. 9.9.1 договору та додатку №1 під №134 зазначено музичний твір, право на використання якого передано позивачу як видавцю, а під №136 зазначено аудіовізуальний твір під назвою "Забув".

24.06.11 р. позивач направив на адресу відповідача претензію №38/11, у якій просив укласти з ТОВ "УМВГ"відповідні договори та виплатити авторську винагороду.

27.07.11 р. позивачем отримано відповідь, у якій відповідачем зазначено, що він не є виробником телепередачі, оскільки не створював зазначених у претензії телепередач, а лише отримав право на їх публічне сповіщення.

Відповідачем не укладено договору про виплату авторської винагороди за використання музичного та аудіовізуального твору шляхом публічного сповіщення та включення до телепередачі ні з позивачем, ні з організацією колективного управління.

В якості законодавчого обґрунтування пред’явлення позову позивач посилається на ст. 418, 424, 445, 432 ЦУ України, ст. 15, 31- 33, 45, 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Щодо розрахунку заявленої до стягнення суми позивач зазначає наступне.

Телевізійний канал "1+1"- це загальнонаціональний україномовний канал, один з лідерів вітчизняного телевиробництва та найулюбленіший канал українських глядачів, який забезпечує покриття 95% території держави.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" позивач має право витребувати з порушника авторського права і (або) суміжних прав дохід, отриманий внаслідок порушення, або виплату компенсації від 10 до 50 000 мінімальних розмірів заробітних плат.

Позивач вважає, що в даному випадку відповідач має виплатити компенсацію в розмірі 30 мінімальних розмірів заробітних плат за кожне порушення, тобто, по 28 800 грн. за кожне порушення.

Також позивач стверджує, що в даному випадку відбулося чотири порушення авторського права та суміжних прав –незаконне публічне сповіщення двох творів –"Забув"як музичного та аудіовізуального та включення цих двох творів до телепередачі "Сніданок з 1+1".

Таким чином, загальна сума компенсації має становити 115 200 грн.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Студія 1+1"- проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідно до договору між відповідачем та Іноземним підприємством "1+1 Продакшн"від 01.08.09 р. та додатку до нього №5 від 01.01.11 р. відповідач отримав виключне майнове право на публічне сповіщення цілісного аудіовізуального твору –телепередачі "Сніданок 1+1", до якого увійшов твір "Забув"як складова частина.

Тобто, сам твір відповідач не використовував, тоді як здійснив публічне сповіщення аудіовізуального твору –телепередачі "Сніданок 1+1".

Відповідач не використовував твір, оскільки не є виробником аудіовізуального твору – телепередачі "Сніданок 1+1", тому не може нести відповідальність за виробника твору.

Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Таке право автора не входить до загального переліку майнових прав, наведеного у ч. 1 цієї статті, а виділене законодавцем окремо, оскільки його здійснення вимагає певної процедури –розмір і порядок виплати авторської винагороди за використання твору встановлюється в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб’єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Між позивачем та відповідачем такого договору не укладалося, розміру та порядку виплати авторської винагороди не встановлювалося.

Обґрунтованість вищенаведених тез додатково підтверджується наявністю методики розрахунку справедливої винагороди, що міститься у постанові Кабінету Міністрів України від 18.01.03 р. №72 "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав" (72-2003-п) .

Згідно вказаної постанови така винагорода має сплачуватися за підсумками року, в якому відбулося публічне сповіщення творів.

Отже, відповідачем не вчинено дій, що відповідно до ст. 50 Закону дають позивачу право на судовий захист.

Також відповідач посилається на ту обставину, що 24.06.11 р. позивач надіслав йому претензію з проханням сплатити авторську винагороду, тоді як позов пред’явлено про стягнення компенсації за порушення авторського права.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Факт публічного сповіщення 17.05.11 р. на телевізійному каналі "1+1"під час трансляції телепередачі "Сніданок з 1+1"з 08:19 по 08:20 відеокліпу музичного твору "Забув"у виконанні гурту "Танок на майдані Конго"(автор музики –Михайлюта О., автор слів –Сидоренко О.) відповідачем по справі не заперечується, тому вважається судом встановленим.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наданий запис телепередачі свідчить про публічне сповіщення не всього кліпу, а його частини.

Відеокліп на будь-який музичний твір, в тому числі, на пісню "Забув"у виконанні гурту "Танок на майдані Конго"(автор музики –Михайлюта О., автор слів –Сидоренко О.), є аудіовізуальним твором в розумінні ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Згідно ст. 1 Закону аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Особливості виникнення та реалізації авторського права на аудіовізуальний твір встановлено ст. 17 Закону, а саме.

Авторами аудіовізуального твору є: а) режисер-постановник; б) автор сценарію і (або) текстів, діалогів; в) автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; г) художник-постановник; д) оператор-постановник.

Якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору.

За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.

Таким чином, Законом (3792-12) чітко передбачено можливість використання аудіовізуального твору шляхом його публічного сповіщення без отримання попереднього дозволу авторів аудіовізуального твору, але з обов’язковою сплатою винагороди, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.

Таким чином, відповідач як телевізійний канал має право на публічне сповіщення аудіовізуального твору, але зобов’язаний сплатити винагороду за його використання.

В даному випадку цього зроблено не було, тому позивач як особа, якій передано майнові авторські права вказаний твір згідно договору про передачу виключних авторських та суміжних прав №РР1-02/РР2-03 від 01.01.11 р., укладеного між ТОВ "Українська музична видавнича група"та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_6, має право вимагати сплати справедливої авторської винагороди.

В даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення не авторської винагороди, а компенсації за порушення авторського права, що є різними видами оплати за використання об’єктів авторського права, а саме.

Якщо авторська винагорода є оплатою за правомірне використання об’єктів авторського права, то компенсація за порушення авторського права, передбачена п. "г"ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" є збитками (шкодою), що має бути сплачена у зв’язку з неправомірним використанням об’єктів акторського права.

Як було зазначено вище, в даному випадку використання аудіовізуального твору здійснено відповідачем правомірно, тому вимоги про сплату компенсації за порушення авторського права не можуть заявлятися взагалі.

Щодо інших правових обґрунтувань сторін у справі суд зазначає наступне.

В даному випадку відповідачем відбулося правомірне використання одного цілісного об’єкта авторського права –аудіовізуального твору –відеокліпу на пісню "Забув"у виконанні гурту "Танок на майдані Конго", тому авторська винагорода може бути стягнута лише за використання цього об’єкта авторського права.

В той же час, при створенні цього аудіовізуального твору було використано низку інших об’єктів авторського права, зокрема, слова, музику та ін., оскільки авторами аудіовізуального твору згідно ст. 17 Закону є: режисер-постановник; автор сценарію і (або) текстів, діалогів; автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; художник-постановник; оператор-постановник.

Питання використання кожного з цих об’єктів авторського права має обумовлюватися під час створення відеокліпу як єдиного цілісного об’єкту акторського права, і будь-яка особа, використовуючи відеокліп як аудіовізуальний твір, не зобов’язана перевіряти, чи дотримано виробниками цього твору авторські права на всі твори, що використані під час його створення.

За таких обставин заявлення позивачем окремо вимог про стягнення авторської винагороди на музичний твір, а також за аудіовізуальний твір, до якого в якості складової частини увійшов цей музичний твір, у будь-якому випадку є неправомірним.

Щодо договору між відповідачем та Іноземним підприємством "1+1 Продакшн"від 01.08.09 р. та додатку до нього №5 від 01.01.11 р., згідно якого відповідач отримав виключне майнове право на публічне сповіщення цілісного аудіовізуального твору –телепередачі "Сніданок 1+1", до якого увійшов твір "Забув"як складова частина, суд зазначає наступне.

На думку суду, той факт, що відповідач не сам є виробником аудіовізуального твору –телепередачі "Сніданок 1+1", а здійснив публічне сповіщення твору, виготовленого іншою особою - Іноземним підприємством "1+1 Продакшн"- не звільняє його від обов’язку сплатити авторську винагороду позивачу, а саме.

В даному випадку відповідач як телерадіоорганізація здійснив трансляцію телепередачі "Сніданок 1+1"з публічним сповіщенням аудіовізуального твору –частини відеокліпу на пісню "Забув"- створеного на його замовлення іншою особою. Оскільки мова йде про публічне сповіщення заздалегідь виготовленого (записаного) твору (а не трансльованого в прямому ефірі), то відповідач мав можливість перевірити дотримання авторських прав у переданому йому для трансляції.

Згідно наданого суду договору на виробництво аудіовізуального твору та передачі (уступці) майнових прав) від 01.08.09 р., виконавець гарантував, що передача не буде порушувати права власності, авторські, суміжні, особисті, цивільні, договірні та інші права третіх осіб, а також не завдасть шкоди їх честі та гідності (п. 7.3), а у випадку пред’явлення замовнику претензій –приймає на себе обов’язок з їх урегулювання (п. 7.4).

Тобто, у випадку невиконання контрагентом відповідача при створенні аудіовізуального твору своїх обов’язків щодо дотримання авторських прав третіх осіб, це питання має бути вирішене між сторонами договору в судовому або позасудовому порядку, проте, претензії щодо стягнення авторської винагороди мають заявлятися безпосередньо відповідачу як особі, що здійснила публічне сповіщення твору.

З врахуванням вищевикладеного, суд констатує, що позивач як особа, якій передано майнові права на аудіовізуальний твір –відеокліп на пісню "Забув" - має право на отримання авторської винагороди від відповідача згідно вимог чинного законодавства.

Проте, це питання не може бути вирішене під час розгляду даної справи, оскільки позивачем заявлено вимоги не про стягнення авторської винагороди, а про стягнення компенсації за порушення авторського права, підстави для чого відсутні.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.