СУТЬ СПОРУ : 17.10.2011 року за вх. № 6336/2011 Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Одеської залізниці (далі –Відповідач) в сумі 34 690,38 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях проти позову заперечував, відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Між Позивачем - Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський припортовий завод", було укладено Договір № 1006/ ЗК-2010 від 10.12.2009 року про надання послуг –прийому, зберігання та відвантаження карбаміду на експорт.

Вага вантажу визначена вантажовідправником у цеху виробництва карбаміду на вагонних вагах вантажопідйомністю 150 тн. (остання держперевірка 13.04.2011г) статичне положення вагонів вказано у залізничних накладних. Вторинна перевірка ваги проведена при випуску вагонів з території підприємства на вагонних вагах у динамічному стані. Порушення у кількості ваги вантажу, що передавалося залізницею до перевезення, підприємством не зафіксовано.

Вказані маршрути мінераловозів були передані залізниці до перевезення справними у комерційному та технічному відношенні.

31.05.2011 року та 01.06.2011 року після прибуття вказаних маршрутів на станцію зазначення –Чорноморська Одеської залізниці при зважуванні мінераловозів за участю представника вантажоодержувача було встановлено недостачу карбаміду у мінераловозів № 59584557, № 59567586, № 59567412, про що складені акти загальної форми № 4452 від 31.05.2011р., № 4453 від 31.05.2011р., № 4457 та № 4459 від 01.06.2011 року, у яких зазначено наявність пошкоджень у вагонах № 59584557, № 9567586: важелі штанги, фіксуючі верхні завантажувальні люки, підпиляні, при відкритті люків вбачається поглиблення, у вагоні № 59567412 на верхніх люках виявлена розсип вантажу-карбаміду, фіксуючі важелі штанги люків вигнуті, при відкритті вбачається поглиблення, які свідчать про доступ до вантажу під час транспортування та розкрадання.

З урахуванням норми справжньої нестачі у розмірі 1,5 % ваги нетто у залізничних накладних, наднормова нестача у трьох вагонах склала у загальній кількості 9968,5 кг. На суму 34 690,38 грн.

В доповнення до актів загальної форми № 4453 від 31.05.2011р., № 4459 та № 4457 від 01.06.2011 року, станцією Знаменка Одеської залізниці складені комерційні акти, підтверджуючі недостачу вантажу, про що зроблені відмітки у гр. 4 зворотної сторони залізничних накладних, завірених підписом уповноваженого представника перевізника.

Акти загальної форми та комерційні акти складені належним чином, підписані представниками перевізника та вантажеотримувачем, тому вважаються належним доказом встановлених в них фактів та є підставою для матеріальної відповідальності залізниці за перевезення без збереження вантажу.

У відповідності з діючим законодавствам України одним з видів незбереження вантажу при перевезенні є недостача маси вантажу.

Таким чином, одна з головних зобов’язань залізниці - забезпечення збереження вантажу, переданого для перевезення та вручення вантажеотримувачу.

Отже відповідальність за незабезпечення схоронності вантажу виходить з порушення залізницею покладеної на неї договірної відповідальності по перевезенню вантажу.

Тому, при не належному перевезенні задача доказування відсутності провини у нестачі вантажу лежить на залізниці, а це у свою чергу покладає на неї зобов’язання надання належних доказів своєї невинності.

Однак, до моменту подачі позовної заяви якихось належних доказів відсутності своєї провини у нестачі вантажу а також у пошкодженні товару що надійшов на стацію призначення мінераловозів, окрім формального листування, Відповідач не надав.

У даному випадку у графі 2 зворотної сторони залізничних накладних зазначаються належним чином оформлені переуступлені надписи.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія № 23-3-П від 04.07.2011 року про відшкодування вартості нестачі карбаміду у добровільному порядку.

Листом № 56/4,55/4,57/4 від 09.08.2011 року Відповідач залишив претензію без задоволення, посилаючись на те завантаження вагонів засобами вантажовідправника, прибуття вантажу у справному вагоні, за справними ЗПУ вантажовідправника.

Відмова Відповідача від задоволення претензії Позивачем вважається необґрунтованою з наступних причин.

Доказом провини залізниці у нестачі вантажу є наданий Позивачем до суду комплект належним чином оформлених документів: залізничних накладних, актів загальної форми, комерційних актів, вилучення з журналу відвантаження карбаміду у цеху М-3 виробництва карбаміду (мочевина) та (углеаммонийных солей) за травень 2011 року, інформація щодо зважування вантажу на вагонних вагах перед відправкою у статичному стані та перед відправкою з території підприємства у динамічному стані, вилучення з посадових інструкцій залізниці осіб що приймали та здавали товар, Стандарту підприємства "Порядок підготовки, приймання мінераловозів та завантаження у них мінеральних добрив."

Станція відправки Рубіжне Донецької залізниці прийняла вагони до перевезення справними у комерційному та технічному відношенні, так як у відповідності с п. 5.1. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених приказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 28.09.2004 року № 856 (z1316-04) випуск власних вантажних вагонів на шляху загального користування є можливим тільки після відповідної перевірки їх технічного стану робітниками вагонного господарства залізниці, що фіксується у книзі станції відправлення залізниці (форма ВУ-14).

Відповідно з п. 2.2. типової інструкції залізниці осіб що приймали та здавали товар, затвердженої наказом Укрзалізниці від 02.04.2002 року № 157-Ц приймаючи вантаж до перевезення, завантажений у вагон відправником на місцях не загального користування, особи що приймають та здають товар на залізниці повинні перевірити проведення технічного обслуговування вагону перед відвантаженням, несправність кузова вагону, закриття дверей та люків, справність ЗПУ, пломб.

У даному випадку, при прийому вантажу до перевезення порушень у цілісності обладнання верхніх завантажувальних люків особами що приймають та здають товар на залізниці не виявлено, що підтверджується штемпельною відміткою у прийманні вантажу до перевезення, у іншому випадку складається акт загальної форми та вагони до перевезення залізницею не приймаються.

Таким чином виходить, що нестача карбаміду відбулася в результаті обставин, що виникли через провину перевізника, не виконавшого своїх зобов’язань щодо належної охорони прийнятого до перевезення вантажу, що зумовило у несанкціонованому доступу до вантажу та його розкрадання до міста призначення.

Таким чином Позивач - Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а саме стягнути з Відповідача - Одеської залізниці на його користь суму у розмірі - 34 690,38 грн. за нестачу мінеральних добрив (карбамід).

14.11.2011 року представником Позивача були надіслані до суду письмові заперечення разом із додатками які залучені до матеріалів справи, у яких Позивач підтримує свої позовні вимоги та просить задовольнити їх у повному обсязі.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Згідно з ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ч.1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом (435-15) , іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч.2 ст. 908 ЦК України). Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом (435-15) , іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч.1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вище встановлено господарським судом, між Позивачем - Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський припортовий завод" було укладено Договір № 1006/ ЗК-2010 від 10.12.2009 року про надання послуг –прийому, зберігання та відвантаження карбаміду на експорт

На підставі вищезазначеного Договору –21.05.2011 року та 28.05.2011 року Позивач відвантажив зі станції Рубіжне Донецької залізниці на адресу Одеського припортового заводу за маршрутними залізничними накладними № 51813970, № 51814010 та № 52030665 мінеральні добрива (карбамід) у загальній кількості 107 вагонів - мінераловозів.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для

перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому

підприємству, (стаття 110 Статуту (457-98-п) ). Залізниця зобов'язана доставити Одержувачу вантаж у

кількості зазначеній у залізничній накладній з урахуванням норми природної втрати та

граничного розходження визначення маси нетто (п. 27 Правил видачі вантажів).

Залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.( стаття 127 Статуту (457-98-п) ).

Згідно ст. 24 Статуту (457-98-п) , Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

За змістом статті 31 Статуту (457-98-п) та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах

відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у напіввагон повинен

визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції - усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що у комерційному та технічному відношенні, вказані маршрути мінераловозів були передані залізниці до перевезення справними. Тому, господарський суд вважає, що недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що залежать від залізниці, оскільки в порушення вимог ч.2 статті 917 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 308 ГК України, відправник повинен пред’явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню у належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.

З метою забезпечення збереженості вантажу відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу на їх поверхню може наноситися захисне маркування або застосовуватися покриття чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Конструкція відповідних пристроїв і установок, порядок ущільнення вантажів, застосування захисної плівки (емульсії), кріплення та маркування, що забезпечують збереження і свідчать про відсутність втрати вантажу при перевезенні, визначається інструкцією, розробленою відправником і узгодженою з залізницею (пункт 7 названих Правил).

Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (п.а ч.1 ст.129 Статуту (457-98-п) ).

За результатами проведеної перевірки після прибуття вказаних маршрутів на станцію зазначення –Чорноморська Одеської залізниці при зважуванні мінераловозів за участю представника вантажоодержувача було встановлено недостачу карбаміду у мінераловозів № 59584557, № 59567586, № 59567412, про що складені акти загальної форми № 4452 від 31.05.2011р., № 4453 від 31.05.2011р., № 4457 та № 4459 від 01.06.2011 року, у яких зазначено наявність пошкоджень у вагонах № 59584557, № 9567586.

Після перевантаження вказаних вагонів та виявлення невідповідності між масою вантажу в натурі та інформацією, що вказана у залізничних накладних, станцією Чорноморської залізниці були складені комерційні акти: БО 638259/79 від 31.05.2011 року, БО 638258/78 від 31.05.2011 року, БО 638255/80 від 01.06.2011 року, які посвідчують недостачу карбаміду у вказаних мінераловозах загальною кількістю 12 460 кг.

Згідно до ч.1 ст.129 Статуту залізниць України (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Таким чином на момент розгляду справи заборгованість Одеської залізниці перед Позивачем за неналежне виконання своїх обов’язків - становить 34 690,38 грн.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, Одеська область, вул. Пантелеймонівська, 19, р/р 26003000001, МФО 328801) на користь Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (93403, м. Сєверодонецьк, Луганська область, вул.Пивоварова,5, р/р 26004043360401, в АО "УкрСиббанк", м. Харьков, МФО 351005, ЄДРПОУ 33270581) суму основного боргу –34 690, 38 грн., державне мито у розмірі –346, 90 грн., та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.