За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"

До Поліклініки № 2 Дніпровського району м. Києва

Про визнання договору оренди від 01.06.2008 подовженим

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 –по дов. № 25/03 від 25.03.2011

Від відповідачів ОСОБА_2 –по дов. № 1035 від 18.10.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"до Поліклініки № 2 Дніпровського району м. Києва про визнання договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду від 01.06.2008, укладений між позивачем та відповідачем, подовженим до 27.05.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.06.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди про передачу майна комунальної власності територіальної громади м. Києва. Відповідно до п. 9.1. договору, цей договір діє з 01.06.2008 до 29.05.2011. Так як, з боку орендодавця протягом місяця після закінчення строку дії договору не надходило заяв до орендаря про припинення або зміну умов договору, позивач способом мовчання, прийняв пропозицію, щодо продовження дії договору. Проте відповідач у листі № 666 від 06.07.2011 вимагає від позивача виселення з займаних площ, а отже не визнає подовження договору, тому позивач звернувся із захистом своїх прав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2011 порушено провадження у справі № 3/282 та призначено її до розгляду на 15.11.2011.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 15.11.2011 відзиві зазначає наступне. Основний договір між поліклінікою № 2 Дніпровського району та TOB "Діамед"№ 2231/8 від 15.04.2008 укладений терміном дії з 27.07.2007-25.07.2008 закінчився. На період отримання рішення Київради на подовження договору оренди на новий термін та оформлення договору між орендарем та орендодавцем була підписана тимчасова угода від 26.07.2008. рішенням Київської міської ради від 19.02.2008 № 67/1122 (ra0067023-09) TOB "Діамед"було погоджено оренду на 2 роки 364 дні, але орендар не надав висновок експертної оцінки для розрахунку орендної плати, яка є основним документом для оформлення договору та не заключив договір оренди. В зв'язку з тим, що орендар належним чином не оформив договірні стосунки, орендарю неодноразово надсилались листи про вирішення цього питання, або звільнення орендованого приміщення. В зв'язку з тим, що договір оренди № 2231/8 від 15.04.2008 діяв до 25.07.2008, а додаткова угода почала діяти з 26.07.2008 то договір оренди, який TOB "Діамед"надав до суду та вважає продовженим не міг бути укладений 01.06.2008 при ще діючому договорі. рішенням Київської міської ради від 08.07.2010 № 1015/4453 (ra1015023-10) були внесені зміни до рішення Київської міської ради від 19.02.2008 № 67/1122 (ra0067023-09) згідно з яким TOB "Діамед"відмовлено в продовжені оренди приміщення за адресою: м. Київ, пр. П.Тичини, 22 в поліклініці № 2 Дніпровського району. Поліклінікою отримані листи від головного управління комунальної власності від 22.06.2011 щодо вирішення питання в судовому порядку про виселення TOB "Діамед"із займаного приміщення. Також повідомляємо, що в Господарському суді міста Києва порушено провадження у справі № 4/508 від 24.10.2011 до TOB "Діамед"про виселення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/282 від 15.11.2011, в зв‘язку з невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 01.11.2011, розгляд справи був відкладений на 24.11.2011.

Позивачем до відділу діловодства суду 21.11.2011 подано письмові заперечення на відзив відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/282 від 24.11.2011, в зв‘язку з нез‘явлення представника відповідача в засідання суду, розгляд справи був відкладений на 08.12.2011.

В судовому засіданні 08.12.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

27.07.2007 між Поліклінікою № 2 Дніпровського району м. Києва (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед"(орендар) було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (далі –договір-1).

Відповідно до п. 1.1. договору-1 орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 526/583-1 від 21.12.2006 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (об‘єкт оренди) за адресою : м. Київ, пр-т Тичини, 22 для розміщення аптечного пункту.

Об‘єктом оренди згідно договору-1 є нежиле приміщення на 1 поверсі будівлі загальною площею 28,40 кв. м. (п. 2.1. договору-1).

Згідно п. 9.1. договору-1 строк дії договору встановлено з 27.07.2007 до 25.07.2008.

Пунктом 9.3. договору-1 визначено, що після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

26.07.2008 між позивачем та відповідачем укладено угоду на тимчасову оренду нерухомого майна, за умовами п. 1 якої орендодавець –відповідач передав на підставі рішення Київради № 526/583-1 від 26.12.2006 в користування позивачу площу 28,4 кв. м. на 1 поверсі по пр. Тичини, 22 терміном на 1 рік.

Позивачем поданий договір (далі –договір-2) про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду укладений між Поліклінікою № 2 Дніпровського району м. Києва (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед"(орендар) 01.06.2008 зі строком дії до 29.05.2011.

Згідно пунктів 1.1., 2.1. договору-2 орендодавець передає, а орендар приймає в оренду приміщення за адресою: м. Київ, пр. Тичини, 22 загальною площею 28,4 кв. м., що розміщено на 1 поверсі будівлі.

Отже, на момент укладення договору-2 був чинний договір-1, предметами оренди яких є одне те саме приміщення.

Слід зазначити, що чинне законодавство України не передбачає можливості укладення договору оренди, тоді як в момент його укладення є чинним договір оренди між тими сторонами на той же самий об’єкт.

Дослідивши договір-2 суд відзначає наступне

Згідно п. 2 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що право комунальної власності –це право територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 5 статті 60 Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності…

Згідно ст. 29 Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно із частиною 2 ст. 41 вказаного Закону районні у містах ради та їх виконавчі органи відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України здійснюють управління рухомим і нерухомим майном та іншими об‘єктами, що належать до комунальної власності територіальних громад районів у містах.

Відповідно до ст. 59 Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Із змісту договору-2 не вбачається та позивачем не доведено, що договір-2 укладено на підставі рішення органу уповноваженим управляти майном комунальної власності територіальної громади міста Києва - Київської міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київської міської ради № 67/1122 від 19.02.2009 (ra0067023-09) "Про питання оренди об‘єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва"Поліклініці № 2 Дніпровського району міста Києва було дозволено переукласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед"договір оренди нежитлового приміщення площею 28,4 кв. м., що знаходиться по пр. П.Тичини, 22 строком на 2 роки 364 дні.

В подальшому Київська міська рада своїм рішенням № 1015/4453 від 08.07.2010 (ra1015023-10) "Про питання оренди об‘єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва" внесла зміни до рішення № 67/1122 від 19.02.2009 (ra0067023-09) , згідно якого в переукладенні договору оренди нежитлового приміщення площею 28,4 кв. м., що знаходиться по пр. П.Тичини, 22 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед"відмовлено.

Слід зазначити, що дані рішення Київської міської ради стосувались виключно можливості переукласти договір-1.

Доказів того, що органом уповноваженим управляти майном комунальної власності територіальної громади міста Києва прийнято рішення про надання дозволу позивачу переукласти або продовжити оренду приміщення за договором-2 не подано.

Відповідно до п. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 284 Господарського кодексу України визначає, що істотними умовами договору оренди є: об‘єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації ); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його поверненні або викупу.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Більш конкретизовані істотні умови, що стосуються укладення договорів оренди комунального майна визначені в статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка також встановлює таку істотну умову як об‘єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації).

Разом з цим в п. 2.2. договору вартість об‘єкта оренди згідно із затвердженим звітом про експертну (незалежну) оцінку не зазначена .

Тоді як, статтею 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"встановлено, що оцінка об‘єкта оренди передує укладенню договору оренди .

Відповідно до статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або договором.

Згідно ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статті 793, 794 Цивільного кодексу України визначають, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладений на строк більше 1 року підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Проте, як вбачається з п. 9.1. договору-2 він укладений на строк з 01.06.2008 до 29.05.2011, тобто більше ніж на 2 роки, при цьому договір не посвідчений нотаріально та не зареєстрований.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу . Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення правовідношення.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги про визнання продовженим договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 01.06.2008 подовженим до 27.05.2014 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України,-

В позові відмовити повністю.

рішення підписано 13.12.2011.