Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах 

Верховного Суду України у складі:

головуючого:               Кривенка В.В.,

суддів:                    Гусака М.Б., Маринченка В.Л., 

                           Панталієнка П.В., Тітова Ю.Г., 

                           Терлецького О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ТОВ "СГ Трейд" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова (далі – ДПІ у Ленінському районі м.Харкова), Відділення державного казначейства у Ленінському районі м.Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

У грудні 2005 року ТОВ "СГ Трейд" звернулось до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 6 червня 2005 року №0001502310/0 про виявлення завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2005 року на 1 295 688 грн. та винесених за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 25 червня 2005 року №0001502310/1 та від 15 серпня 2005 року №0001502310/2. Також позивачем поставлено питання про стягнення з Державного бюджету України заборгованості з податку на додану вартість у сумі 1 295 688 грн.

Постановою Господарського суду Харківської області від 20 грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2006 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2006 року зазначені судові рішення залишені без змін.

У скарзі ДПІ у Ленінському районі м.Харкова до Верховного Суду України поставлено питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування вищенаведених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення норм матеріального права, неоднакове застосування судами касаційної інстанції п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" та додано постанову касаційного суду, в якій по-іншому застосовано вказану норму права.

Скарга ДПІ у Ленінському районі м.Харкова підлягає відхиленню.

Згідно з ч.1 ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

Підставою для провадження за винятковими обставинами у цій справі, відповідно до вимог п.1 ст. 237 Кодексу, було неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Разом із тим, у ході розгляду справи за винятковими обставинами неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права не встановлено.

Касаційний суд, який постановив ухвалу у цій справі, та Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, яка ухвалила постанову від 23 серпня 2005 року, додану до скарги за винятковими обставинами, неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права не допускали.

Підпунктом 6.2.1. п.6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

У цій справі суди дійшли висновку про встановлення факту експорту товарів позивачем та обґрунтованості застосування ним нульової ставки податку на додану вартість.

В іншій справі Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не погодилася з висновком господарських судів про те, що для застосування нульової ставки при обчисленні податку на додану вартість достатньо лише митної вантажної декларації, оскільки підставою для її застосування є фактичне вивезення товару за межі митної території України, чого, на думку судової палати, не було здійснено у спірному випадку.

Таким чином, у наведених випадках мають місце різні фактичні обставини, а не неоднакове застосування положень пп. 6.2.1. п.6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

За наведених обставин колегія суддів не вважає доведеним існування різної судової практики касаційного суду стосовно застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися, керуючись статтями 241- 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

В задоволенні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова відмовити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs419354) від 25 жовтня 2006 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справа № 21-1417 во 06 Доповідач: Гусак М.Б.