В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на контракт № FW 09-032 від 09.09.2009 р., додатки № 1, 2 до контракту № FW 09-032 від 09.09.2009 р., видаткові накладні № 1-00003326 від 21.09.2009 р., № 1-00003609 від 06.11.2009 р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБУ № 176583 від 21.09.2009 р., № 176585 від 06.11.2009 р., банківські виписки., видаткові накладні (повернення) № ВП-000003 від 11.11.2009 р., № ВП-000004 від 26.11.2009 р., прибуткові накладні (повернення) № 1-00001711 від 23.03.2010 р., № 1-00001712 від 23.03.2010 р., накладну на повернення б/н від 03.06.2010 р., кредит-ноти, видаткову накладну № 1590000000 від 01.08.2010 р., розрахунки.

Заявою про збільшення позовних вимог від 14.12.2010 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог, у зв’язку з тим, що накладна на повернення № 1590000000 від 01.08.2010 р. на суму 23409,79грн. не має відношення до спірного контракту № FW № 09-032 від 09.09.2009 р., та просив суд стягнути з відповідача: основний борг в сумі 302983,08 грн., курсову різницю в сумі 51507,12 грн., пеню в сумі 97007,44 грн., штраф в сумі 308215,89 грн., інфляційні в сумі 52457,59 грн., 3% річних в сумі 15174,60 грн.

Заявою від 19.09.2011 р. позивач відповідно до ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 302983,08 грн., курсову різницю в сумі 51507,12 грн., пеню в сумі 90226,30 грн., штраф в сумі 298523,70 грн., інфляційні в сумі 63254,02 грн., 3% річних в сумі 20781,56 грн.

Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням останньої заяви про зміну розміру позовних вимог.

Відповідач надав заперечення на позов, згідно яких просив господарський суд припинити провадження у справі, у зв’язку з тим, що зобов’язання сторін за контрактом в силу ст. 604 ЦК України припинені за домовленістю сторін внаслідок повернення товару відповідачу. Додатково зазначив, що позивачем відповідно до ст. 33 ГПК України не доведено розмір заявлених позовних вимог.

Ухвалою від 16.12.2010 р. господарським судом в порядку ст. 41 ГПК України було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_6.

Провадження у справі № 39/249 на підставі п.1 ч. 2 ст. 79 ГПК України зупинено до закінчення експертного провадження та отримання господарським судом експертного висновку.

18.05.2011 р. на адресу господарського суду надійшло повідомлення експерта про неможливість надання експертного висновку, у зв’язку з ненаданням сторонами додаткових документів, необхідних для складення експертного висновку.

Ухвалою господарського суду від 04.08.2011 р. провадження у справі № 39/249 поновлено.

05.09.2011 р. представником позивача через канцелярію суду були надані письмові пояснення по справі стосовно причин неподання витребуваних експертом документів, необхідних для проведення економічної експертизи у справі, у відповідності до яких останній зазначив, що первинні документи, які б в повному обсязі підтверджували факт проведення господарських операцій з повернення товару відсутні, оскільки з вини відповідача такі документи не були оформлені належним чином.

В підтвердження заявлених позовних вимог позивачем 19.09.2011 р. через канцелярію суду додатково були подані письмові пояснення, у відповідності до яких останній зауважував на наступні обставини:

- видаткова накладна № 1-00003326 від 21.09.2009 р. не містить підпису відповідача, але містить підпис перевізника, що узгоджується з положеннями п. 2.2 Контракту, оскільки згідно вказаного пункту поставка товару здійснюється на умовах самовивозу;

- факт отримання товару за видатковою накладною № 1-00003326 від 21.09.2009 р. додатково підтверджується виписаною відповідачем довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей за вказаною видатковою накладною;

- за фактом проведення господарської операції з поставки товарів відповідачу за видатковою накладною № 1-00003326 від 21.09.2009 р. ТОВ "Пума Україна" було виписано податкову накладну;

- представленими на дослідження суду кредит-нотами позивач самостійно підтверджує часткове повернення товару відповідачем;

19.09.2011 р. відповідачем через канцелярію суду надані заперечення до позову, згідно яких, останній просив в задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на наступні обставини:

- фактична кількість товару, яка була отримана відповідачем не відповідає тій, що зазначає в своїй заяві позивач, оскільки між сторонами не було досягнуто домовленості щодо кількості та асортименту товару, що є предметом контракту, про що свідчить відсутність підпису відповідача на доданих до позову накладних від 21.09.2009 р. та від 06.11.2009 р.;

- позивачем не надано будь-яких доказів додержання ним узгоджених розділом 2 Контракту умов поставок товару та виконання ним, як продавцем, прийнятих на себе за Контрактом обов’язків;

- надані позивачем розрахунки складових ціни позову є арифметично невірними та такими, що суперечать приписам ст.ст. 230, 232 ГК України.

Позивач, згідно наданих 10.10.2011 р. пояснень, зазначив, що твердження відповідача щодо повного погашення боргу шляхом повернення товару є безпідставними, оскільки доказів того, що відповідачем було повернуто товар на суму більшу за 530637,65 грн. не надано. З наданих відповідачем квитанцій про приймання вантажу до перевезення не можна встановити, яку саме кількість товару було повернуто. Що стосується доказів повернення товару, то їх було надано позивачу лише щодо незначної частини товару (видаткова накладна (на повернення) № ВП-000003 від 11.11.2009 р., № ВП-000004 від 26.11.2009 р., б/н від 03.06.2010 р.), щодо іншої частини товару, то відповідачем накладних на повернення товару взагалі не було надано, або надані накладні з неправильним зазначенням номенклатури товару, у зв’язку з чим товар було прийнято відповідачем не за наданими відповідачем накладними, які містили недостовірну інформацію, а за оформленими позивачем кредит-нотами. Щодо заперечень відповідача на позов від 19.09.2011р., позивач зазначив, що при укладені договору сторонами було погоджено кількість, асортимент товару та умови поставки, факт поставки товару в межах контракту підтверджується наявністю посилань на спірний контракт як у видаткових накладних на поставку товару, так і у виставлених рахунках та платіжних дорученнях. Вважав безпідставними доводи відповідача щодо порушення при здійсненні розрахунку положень ст.ст. 230, 232 ГК України. Так само вважав помилковим твердження відповідача щодо безпідставного збільшення позовних вимог, внаслідок неврахування повернення товару за видатковою накладною № 1590000000 від 01.08.2010 р., оскільки між сторонами існували й інші договори, за якими здійснювалася поставка товарів відповідачу. Щодо тверджень відповідача про підроблення його підпису на видатковій накладній від 06.11.2009 р. позивач представив в матеріали справи примірник вказаної накладної, який не містить підпису відповідача, проте містить підпис в графі "Принял перевозчик", який з урахуванням квитанцій про приймання багажу, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, накладними на повернення, а також поясненнями завідуючого складом позивача ОСОБА_7 вважав належним доказом поставки товару відповідачу.

10.10.2011 р. відповідачем через канцелярію суду додатково подано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній зазначив, що визначальною передумовою поставки товару згідно з п. 2.5 контракту є надіслання позивачем, як продавцем, повідомлення покупцю про наявність товару на складі. Позивач не направляв на адресу відповідача відповідних повідомлень, тому строк виконання зобов’язання з боку відповідача щодо обов’язку забрати товар і повністю його вибрати та сплатити не настав. Контрактом не врегульоване питання стосовно способу оплати товару – попередня оплата чи сплата після отримання товару. Виходячи з положень п. 3.10 контракту та додатку № 2 до контракту оплата товару здійснюється після його фактичного отримання Покупцем. Фактично поставка товару за контрактом № FW 09-032 від 09.09.2009 р. відповідачу не відбулась, в тому числі за графіком (додаток № 2 до контракту), тобто з 1 по 15 вересня 2009 р. на суму 500000,00грн. Таким чином, строк виконання обов’язку відповідача зі сплати товару не настав, тобто позивач безпідставно вимагає стягнення спірної суми з відповідача. Стосовно представлених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог накладних № 1-00003326 від 21.09.2009 р., та № 1-00003609 від 06.11.2009 р. відповідач в своєму відзиві пояснює, що перша з зазначених накладних не містить її підпису, у зв’язку з чим не може бути прийнята в якості належного доказу на підтвердження факту поставки товару. Видаткова накладна № 1-000036098 від 06.11.2009 р. містить підроблений підпис ФОП ОСОБА_1, у зв’язку з чим останньою було надане клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи. Також, на думку відповідача, не можуть слугувати належним доказом поставки товару та виникнення у відповідача обов’язку щодо його оплати й представлені довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та виписані позивачем податкові накладні. З урахуванням викладеного, безпідставним відповідач вважала й нарахування штрафних санкцій.

Цієї ж дати позивачем через канцелярію суду було подане клопотання про витребування додаткових доказів, а саме книги обліку доходів та витрат, журналу реєстрації довіреностей та документів щодо взаємовідносин з ТОВ "Делівері".

Клопотання задоволене судом частково, ухвалою від 10.10.2011 р. господарським судом в порядку ст. 30 ГПК України викликано в судове засідання посадову особу Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" для надання пояснень стосовно надання відповідачу послуг з перевезення вантажу – товару торгової марки "Пума", а також зобов’язано відповідача та ТОВ "Делівері" представити суду оригінали та належним чином засвідчені копії первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують факт надання ФОП ОСОБА_1 послуг з перевезення вантажів торгової марки "Пума". Що стосується книги обліку доходів та витрат, то, як пояснила відповідач в судовому засіданні, така книга в неї не збереглася.

28.10.2011 р. представником позивача через канцелярію суду надані пояснення щодо викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву обставин, у відповідності до яких зазначив наступне:

- факт отримання товару відповідачем підтверджується наявністю підпису представників ТОВ "Делівері" у відповідних видаткових накладних від 21.09.2009 р. та від 06.11.2009 р., виписаних відповідачем довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, квитанцій про приймання вантажу, скріплених печаткою перевізника, самим фактом визнання відповідачем в раніше наданих запереченнях на позов отримання товару за спірним контрактом, збігом артикулів товарів, які передавалися відповідачу позивачем за вищевказаними видатковими накладними та артикулами товарів, які поверталися позивачу відповідачем;

- протягом вересня 2009 р. - січня 2010 р. відповідачем підписувалися акти звірки взаємних розрахунків, що свідчить про визнання ним боргу;

- доводи відповідача стосовно того, що видача довіреностей на отримання ТМЦ не є обов’язковою для фізичних осіб – підприємців, та про те, що довіреності не було оформлено належним чином, не можуть спростувати факту поставки товару відповідачу;

- ані умови Контракту, ані Додатку № 2 до Контракту не містять положень, які б ставили виконання відповідачем (покупець) зобов’язання щодо оплати товару у залежність від виконання позивачем (продавець) зобов’язання щодо поставки товару, навпаки у графіку платежів чітко визначені строки виконання відповідачем зобов’язань з оплати товару;

- зобов’язання з оплати товару в силу положень ст. 692 ЦК України виникає з самого факту передання товару, ані контракт, ані додаток № 2 до контракту, не ставлять в залежність обов’язок відповідача щодо оплати вартості товару в залежність від направлення продавцем повідомлення про наявність товару на складі;

- відповідні повідомлення про надходження товару на склад відповідно до п. 2.5 Контракту направлялися відповідачу електронною поштою, проте повідомлення за 21.09.2009 р. не збереглося.

31.10.2011 р. позивачем в порядку ст. 38 ГПК України через канцелярію суду надані клопотання про витребування доказів, згідно яких позивач просив суд витребувати у відповідача книги обліку розрахункових операцій з фіскальними звітними чеками за період з 21.09.2009 р. по 01.12.2010 р., контрольні стрічки за період з 21.09.2009 р. по 01.12.2010 р., Z-звіти за період з 21.09.2009 р. по 01.12.2010 р., звіти про реалізовані товари за період з 21.09.2009 р. по 01.12.2010 р., довідку про наявність чи відсутність зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій на ім’я ОСОБА_1, накази про призначення на посади працівників, які перебували у трудових відносинах з відповідачем у період з 09.09.2009 р. по 03.06.2010 р., письмові трудові договори з особами, які перебували у трудових відносинах з відповідачем у період з 09.09.2009 р. по 03.06.2010 р., посадові інструкції працівників, які перебували у трудових відносинах з відповідачем у період з 09.09.2009 р. по 03.06.2010 р. Крім того, цієї ж дати відповідачем були надані письмові пояснення, зміст яких уособлює раніше надані пояснення стосовно заявлених позовних вимог.

31.10.2011 р. відповідачем в порядку ст. 38 ГПК України надане клопотання про витребування від позивача доказів на підтвердження виконання п. 2.5 Контракту в частині направлення повідомлення про надходження товару на склад.

31.10.2011 р. відповідачем через канцелярію суду надані пояснення стосовно правовідносин з перевізником, який здійснював перевезення вантажу зі складу позивача. Згідно наданих пояснень відповідач зазначила, що через порушення позивачем положень п. 2.5 Договору нею не укладався письмовий договір на перевезення товару торгової марки "Пума" колекції "Осінь-Зима 2009", за контрактом № FW № 09-032 від 09.09.2009 р. у кількості, асортименті та по ціні відповідно до специфікації до контракту. Крім цього вищевказаний товар, відповідачем не відвантажувався та не направлявся перевізнику ТОВ "Делівері" з причин неотримання відповідачем товару зі складу продавця. Не укладалося відповідачем й письмового договору транспортного експедирування з зазначеним вище перевізником на перевезення товару за контрактом № FW № 09-032 від 09.09.2009 р. Додатково цієї ж дати відповідачем було надано відзив на зміну підстав позову, викладених у вигляді пояснень від 10.10.2011 р., згідно якого відповідач зазначив, що надання позивачем іншого примірника видаткової накладної від 06.11.2009 р. з підписом перевізника фактично є зміною підстав позовних вимог. З приводу вказаних обставин відповідач пояснив, що наведена накладна також не може слугувати доказом поставки товару, оскільки факт відпуску товарно-матеріальних цінностей фізичній особі – підприємцю виходячи з положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на одержання цінностей та відповідних норм ЦК України (435-15) може підтвердити тільки її особистий підпис на видатковому первинному документі постачальника або підпис довіреної особи за нотаріально посвідченою довіреністю уповноваженої ФОП особи на отримання цінностей.

08.12.2011 р. представником відповідача на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2011 р. представлено письмові пояснення та документи щодо використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці.

08.12.2011 р. представником позивача через канцелярію суду надані пояснення, у відповідності до яких останній узагальнив викладені в обґрунтування заявлених позовних вимог доводи.

Викликана в порядку ст. 30 ГПК України посадова особа ТОВ "Делівері" надала письмові пояснення по справі, зазначила, що протягом 2009-2010 р.р. експедитором надавалися транспортно-експедиторські послуги відповідачу, у тому числі протягом 2009 р. з доставки вантажу від відправника "Пума" на адресу ОСОБА_1 Будь-яка інформація стосовно зв’язку вищенаведених транспортувань вантажу з контрактом № 09-032 від 09.09.2009 р. у експедитора відсутня, оскільки така інформація не зазначається в квитанції про приймання вантажу. Транспортування вантажу здійснюється експедитором як самостійно, так і з залученням третіх осіб. ТОВ "Делівері" та СПД ОСОБА_8 співпрацюють та взаємодіють в сфері здійснення транспортно-експедиційних послуг у відповідності до договору про співпрацю та організацію взаємовідносин. В межах даного договору згідно квитанцій про приймання вантажу: К2-225821 від 09.06.2009 р., № К2-238616 від 15.07.2009 р., № К2-262263 від 21.09.2009 р., № К2-265646 від 29.09.2009 р., № К2-281021 від 06.11.2009 р. без зазначення відправником цінності та асортименту вантажу було здійснено транспортування вантажу, організація яких з м. Києва від відправника "Пума" на адресу отримувача "Комарової" м. Донецьк виконані СПД ОСОБА_8 Вантаж згідно вказаних квитанцій, у тому числі за квитанціями № К2-262263 від 21.09.2009 р., № К2-281021 від 06.11.2009 р. прибув в м. Донецьк та був отриманий на складі експедитора належним вантажоотрирмувачем за кількістю місць, зазначених в квитанціях. Інформація стосовно відправлення та отримання вантажу згідно з п. 6.6 Правил транспортного експедирування вантажу (багажу) зберігається експедитором протягом шести місяців. Додатково зазначила, що у зв’язку з великим обсягом документообігу на підприємстві документів стосовно видачі вантажу вантажоотримувачу надати на теперішній час не має можливості.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 04.08.2011 р. справу призначено до колегіального розгляду.

Розгляд справи за клопотанням позивача у відповідності до ст. 81-1 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

04.01.2008 р., між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Пума Україна", м. Київ (Продавець), та відповідачем, Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1, м. Донецьк (Покупець), укладено контракт № FW 09-032 від 09.09.2009 р., який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264- 271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України (435-15) , які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України (435-15) ).

Відповідно до п. 1.1 Контракту Продавець зобов’язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити товари торгової марки "PUMA" колекції "Осень-Зима 2009" на умовах цього Контракту. Кількість, асортимент, ціни на товар зазначені в специфікації (Додаток 1), яка є невід’ємною частиною цього Контракту.

Згідно з п. 2.1 Контракту поставка Товарів здійснюється на умовах попереднього замовлення. Попереднє замовлення надається Покупцем Продавцю у електронному або, на вимогу Продавця, у письмовому вигляді та є підставою для укладання та виконання цього Контракту. Попереднє замовлення, укладається у формі специфікації (додаток 1), яка є невід’ємною частиною цього Контракту.

Поставка товару згідно з п. 2.2 Контракту здійснюється на умовах самовивозу зі складу Продавця, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1

У відповідності до умов п. 2.5 Контракту Продавець надсилає факсом або на електронну адресу Покупця інформацію про надходження на склад Продавця товарів, що були замовлені за попереднім замовленням Покупця. Покупець протягом 5 календарних днів з дня надіслання йому такої інформації зобов’язаний письмово (факсом або на електронну адресу Продавця) повідомити Продавця про свою готовність прийняти весь обсяг товарів, вказаних в інформаційних повідомленнях Продавця. Не пізніше ніж через 48 годин з моменту повідомлення Продавця про свою готовність прийняти весь обсяг товарів, Покупець зобов’язаний забрати замовлений товар зі складу Продавця власним транспортом, але не пізніше ніж через 24 години. В разі, якщо Покупець протягом 5 календарних днів з моменту отримання інформації про наявність товару не надасть повідомлення про готовність прийняти весь наявний товар або протягом 48 годин не забере товар зі складу – замовлення буде розформоване.

Обсяг товару, зазначений в специфікації (Додатку 1) повинен бути повністю вибраний Покупцем не пізніше 01 листопада 2009 р. (п. 2.6 Контракту).

Порядок, строки та умови розрахунків за Контрактом визначені розділом 3 Контракту:

- п. 3.2 "Ціни на Товар за цим Контрактом встановлюються в національній валюті України – гривні, з визначенням грошового еквівалента зобов’язання по сплаті ціни в доларах США. Виконання зобов’язання по сплаті вартості товару за встановленою ціною здійснюються у гривнях. Оплата товару здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок Продавця. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом НБУ до долара США на день платежу в порядку передбаченому цим договором.";

- п. 3.5 "Покупець зобов’язаний визначити (перерахувати) на день настання строку платежу, ціни на товар в гривнях, що вказані в специфікації (Додатку 1) в разі підвищення офіційного курсу НБУ долара США до гривні в період до дня настання строку платежу. В такому разі цінна в гривнях, що вказана в Додатку № 1 (Специфікації) по кожному артикулу, що зазначений в видатковій накладній перераховується за формулою: Ціна після перерахування = Ціна до перерахування * коефіцієнт перерахування ціни/ коефіцієнт 1,19. Коефіцієнт перерахування ціни = Офіційний курс НБУ долара США на дату формування попереднього замовлення (28 листопада 2008 р.), що складає 6,7418 за 1 долар США. Перерахування ціни Продавцем проводиться тільки в тому разі, якщо коефіцієнт перерахування ціни більше 1,19. В разі здійснення платежу (платежів) за товар після отримання товару, але до настання строку платежу сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається (перераховується) самостійно Покупцем за офіційним курсом НБУ долара США на день платежу за наступною формулою: Ціна після перерахування = Ціна до перерахування * коефіцієнт перерахування ціни/коефіцієнт 1,19. Коефіцієнт перерахування ціни = Офіційний курс НБУ долара США на день здійснення платежу за товар/ Офіційний курс НБУ долара США на дату формування попереднього замовлення (28 листопада 2008 р.), що складає 6,7418 за 1 долар США. Перерахування ціни Продавцем проводиться тільки в тому разі, якщо коефіцієнт перерахування ціни більше 1,19. В разі наявності підстав для визначення (перерахування) ціни на товар відповідно до цього пункту контракту Продавець зобов’язаний надати покупцю відповідну коригуючи накладну направивши її на адресу Покупця не пізніше наступного дня за днем отримання Продавцем платежу. Коригуюча накладна направляється листом з повідомленням про вручення.";

- п. 3.9 "У випадку недопоставки товару з вини Продавця, сума Контракту зменшується на суму, що дорівнює сумі недопоставленого товару у роздрібних цінах.";

- п. 3.10 "Розрахунки за товар, що підлягає відвантаженню на умовах попереднього замовлення за цим контрактом здійснюються наступним чином. Розрахунки здійснюються згідно графіку платежів (Додаток № 2 до контракту, що є його невід’ємною частиною). Сума останнього платежу за графіком підлягає коригуванню згідно п. 3.9 Контракту, та повинна бути здійснена не пізніше 28 лютого 2010 року.".

На виконання п. 3.9 Договору між сторонами було складено та підписано додаток № 2 до Контракту, який визначає наступні порядок та строки виконання сторонами зобов’язань з поставки/оплати товару:

Як зазначає позивач, ним на виконання умов договору згідно з видатковими накладними № 1-00003326 від 21.09.2009 р. та № 1-00003609 від 06.11.2009 р. було передано відповідачу товар торгової марки "Пума" колекції "Осінь-Зима 2009" на загальну суму 955210,96грн. Відповідач в порушення умов Договору за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 145000,00грн. та частково повернувши товар на суму 507227,86грн., внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 302983,08 грн.

В підтвердження заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу позивачем до матеріалів справи було долучено:

накладні № 1-00003326 від 21.09.2009 р. на суму 507870,23грн., № 1-00003609 від 06.11.2009 р. на суму 447340,73грн.

довіреності серії НБК № 176583 від 21.09.2009 р. на ім’я ОСОБА_1; серії НБК № 176585 від 06.11.2009 р. на ім’я ОСОБА_1.

видаткові накладні (повернення) № ВП-000003 від 11.11.2009 р., № ВП-000004 від 26.11.2009 р.

прибуткові накладні (повернення) № 1-00001711 від 23.03.2010 р., № 1-00001712 від 23.03.2010 р., накладну на повернення б/н від 03.06.2010 р.

кредит-ноти.

банківські виписки.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пума Україна", м. Київ задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як стверджує позивач, підставою виникнення взаємних прав та обов’язків сторін став контракт № FW 09-032 від 09.09.2009 р.

Означений контракт за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264- 271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України (435-15) , які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України (435-15) ).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В підтвердження виконання зобов’язань з поставки товару позивачем були представлені дві видаткові накладні № 1-00003326 від 21.09.2009 р. та № 1-00003509 від 06.11.2009 р.

Згідно ч. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 року (z0168-95) , господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто факт проведення позивачем у справі господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ч.1 статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п.п.2.1, 2.4).

Досліджуючи зміст представлених видаткових накладних судом встановлено, що в графі "Отримал (а)" видаткової накладної № 1-00003326 від 21.09.2009 р. відсутній підпис уповноваженої особи про прийняття товарно-матеріальних цінностей за вказаною накладною.

Посилання позивача на той факт, що належним доказом поставки товару, з огляду на встановлені п. 2.2 Контракту умови поставки (самовивоз) є підпис в графі "Принял перевозчик", судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

За умовами п. 5.4 Контракту зобов’язання продавця передати Товар покупцеві вважається виконаним в момент передачі товару повноважному представнику Покупця на складі Продавця.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт уповноваження відповідачем третьої особи на отримання товарно-матеріальних цінностей від її імені.

Наявні в матеріалах справи довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБК № 176583 від 21.09.2009 р., № 176585 від 06.11.2009 р. виписані на ім’я ОСОБА_1, тобто відповідача у справі.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей, і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку.

Порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей визначається наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" (z0293-96) .

Дія вказаної Інструкції (z0293-96) згідно з п. 1 поширюється на підприємства та інші юридичні особи, їхні відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Відпуск цінностей фізичній особі не вимагає подання довіреностей у разі якщо вона особисто одержує цінності від підприємства, організації, установи за наявності у неї паспорта або іншого документа, що засвідчує особу, та Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дані яких (номер, орган і дата видачі) вказуються у документах, якими підприємство оформлює відпуск цінностей (накладна-вимога, товарно-транспортна накладна).

Згідно наданих особисто відповідачем в судовому засідання від 31.10.2011 р. пояснень, жодної особи на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Пума України" за контрактом № FW 09/032 від 01.09.2009 р. вона не уповноважувала, товар не отримувала.

Крім того, господарський суд приймає до уваги, що підпис в графі "Принял перевозчик" не містить посади, розшифрування ПІБ відповідної особи, яка поставила свій підпис, що позбавляє можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні операції.

Господарським судом в порядку ст. 30 ГПК України викликано в судове засідання посадову особу ТОВ "Делівері", яке здійснювало організацію перевезень вантажів для ФОП ОСОБА_1

Посадова особа Товариства в судових засіданнях від 31.10.2011 р. та від 08.12.2011 р. та згідно наданих 08.12.2011 р. письмових пояснень зазначила, що протягом 2009-2010 р.р. експедитором надавалися транспортно-експедиторські послуги відповідачу, у тому числі протягом 2009 р. з доставки вантажу від відправника "Пума" на адресу ОСОБА_1, проте будь-яка інформація стосовно зв’язку вищенаведених транспортувань вантажу з контрактом № 09-032 від 09.09.2009 р. у експедитора відсутня, оскільки така інформація не зазначається в квитанції про приймання вантажу.

Що стосується видаткової накладної № 1-00003609 від 06.11.2009 р., то як зазначив відповідач підпис на вказаній видатковій накладні їй не належить.

Господарський суд зазначає, що дії будь-якої особи, які пов’язані з підробленням документів, мають ознаки злочину, що переслідується у кримінальному порядку. Факт вчинення таких дій встановлюється в ході розгляду кримінальної справи та підтверджується вмотивованим вироком суду з кримінальної справи. Між тим, звинувачувального вироку з цього приводу суду не надано. Тому, враховуючи положення ст. 62 Конституції України, факт підроблення підпису на вказаній накладній не може вважатися доведеним.

Водночас, господарський суд зазначає, що згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов, а згідно з п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України на позивача покладено обов’язок долучити до матеріалів позовної заяви документи, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Наведений обов’язок позивача кореспондує з приписами ст. 33 ГПК України, згідно з якою обов’язок доказування покладається на сторону, яка посилається на певні обставини чи факти.

Отже саме на позивачеві лежить обов’язок надання суду обґрунтованого розрахунку заявлених позовних вимог, та документального підтвердження їх розміру.

Згідно з встановленими ст. 34 ГПК України принципами належності та допустимості доказів господарський суд вправі приймати тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Виходячи зі змісту ст. 32 ГПК України, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивач, в підтвердження своєї правової позиції щодо наявності у відповідача простроченого грошового зобов’язання з оплати вартості товару за контрактом № FW 09/032 від 01.09.2009 р. та його розміру посилається на той факт, що накладні на повернення товару містять в собі дані (артикули товару), які дозволяють провести ідентифікацію товару, поставленого згідно видаткових накладних від 21.09.2009 р. та від 06.11.2009 р. з товаром, повернутим відповідачем згідно представлених накладних на повернення. При цьому, позивач зазначає, що у 2010 р. відповідачем повертався товар лише за спірним Контрактом від 09.09.2009 р., водночас згідно з заявою про збільшення позовних вимог від 14.12.2011 р. позивач вказує, що видаткова накладна № 1590000000 датована 01.08.2010 р., згідно з якою відповідачем було повернуто частину товару, не має відношення до спірного Контракту. За наведених обставин, та враховуючи, що в розпорядження суду не представлені будь-які документи (правила, порядок) щодо присвоєння певним категоріям товару артикулів на ТОВ "Пума", вказані доводи позивача не можуть бути прийняті судом як обґрунтовані.

Крім того, наявні в матеріалах справи прибуткові накладні (повернення) № 1-00001711 від 23.03.2010 р., № 1-00001712 від 23.03.2010 р. в графі "Відвантажив (ла)" містить підпис без розшифрування посади ПІБ, особи яка його проставила, засвідченого печаткою ТОВ "Пума Україна" в графі "Отримавв (ла)" підпис взагалі відсутній.

Так само, не можуть бути прийняті судом до уваги представлені позивачем в обґрунтування розміру грошового зобов’язання кредит-ноти, оскільки даний документ не передбачений жодним актом чинного законодавства, є внутрішнім актом позивача, та не може достовірно підтверджувати факт проведення господарської операції.

Таким чином, оскільки сторонами у справі наводяться різні дані щодо обсягів проведених господарських операцій за контрактом № FW 09/032 від 01.09.2009 р., а представлені сторонами в обґрунтування власних вимог та заперечень документи мітять суперечливі відомості щодо таких господарських операцій та не відповідають наведеним вище вимогам, які ставляться до первинного документу, господарський суд позбавлений можливості встановити фактичний розмір простроченого грошового зобов’язання відповідача та відповідно перевірити розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних.

Крім того, як зазначалося вище, з метою з’ясування розміру заборгованості Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ПУМА УКРАЇНА", м. Київ за контрактом № FW 09/032 від 01.09.2009 р. та періоду її формування, господарським судом в порядку ст. 41 ГПК України було призначено судову економічну експертизу. У зв’язку з тим, що матеріали справи не містять достатнього обсягу документів, необхідних для розв’язання поставленого на вирішення експерта питання, останнім згідно клопотання про надання додаткових документів було витребувано відомості, які не були представлені сторонами, що стало підставою невиконання ухвали господарського суду від 16.12.2010 р. про призначення судової експертизи та неможливістю надання експертного висновку.

Як вбачається з представлених позивачем письмових пояснень стосовно причин неподання витребуваних експертом документів, необхідних для проведення економічної експертизи у справі, первинні документи, які б в повному обсязі підтверджували факт проведення господарських операцій з повернення товару відсутні, оскільки з вини відповідача такі документи не були оформлені належним чином.

Відповідач в судовому засіданні від 31.10.2011 р. (протокол звукозапису від 31.10.2011 р.) особисто заперечила як факт отримання товару за контрактом № FW 09/032 від 01.09.2009 р., так і факт його повернення. Щодо представлення відповідних документів бухгалтерського обліку, у тому числі книги обліку доходів та видатків, пояснила, що вказана книга в неї не збереглася.

Вказане додатково підтверджує висновок суду про те, що представлений позивачем розрахунок в розумінні ст. 34 ГПК України не підтверджений документально належними та допустимими доказами, що є порушенням норм ст.ст. 33, 54, 57 ГПК України.

Так само не приймається господарським судом до уваги посилання позивача на акти звірок взаємних розрахунків, оскільки акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" (996-14) та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції.

Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, розрахунками, тощо. Відповідно акт звірки не може використовуватись як форма визнання боргу.

Що стосується тверджень позивача про відсутність правового зв’язку між фактом поставки та обов’язком відповідача оплатити товар, господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до положень ст.ст. 693, 694, 695 ЦК України, які визначають умови оплати товару, продаж товару може здійснюватися на умовах попередньої оплати (ст. 697 ЦК України), в кредит на умовах відстрочення або розстрочення платежу (ст. 694, ст. 695 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 2 п. 1 ст. 693 ЦК України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу, тобто положення при виконанні зустрічних зобов'язань.

Відповідно до пункту 3 статті 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, наслідком невиконання покупцем в даному випадку своїх зобов'язань з попередньої оплати товару можуть бути лише дії постачальника, які стосуються збереження частково своїх договірних зобов'язань (в межах часткової оплати) або відмови від виконання зобов'язань з поверненням отриманих коштів.

При попередній оплаті за договором поставки чинне законодавство не надає право постачальнику вимагати від іншої сторони виконання грошового зобов'язання, оскільки в цьому випадку порушувався б принцип вільного волевиявлення сторін при укладенні угоди (пункт 3 ст. 203 ЦК України).

Одночасно, господарський суд приймає до уваги, що за умовами п. 3.10 Контракту розрахунки за товар, що підлягає відвантаженню на умовах попереднього замовлення за цим контрактом здійснюються наступним чином. Розрахунки здійснюються згідно графіку платежів (Додаток № 2 до контракту, що є його невід’ємною частиною).

Виходячи зі змісту вказаного додатку здійсненню відповідачем першого платежу передує факт поставки товару.

Наведені обставин у своїй сукупності позбавляють суд можливості вірогідно встановити дійсний обсяг виконаних сторонами зобов’язань за Контактом та встановити належність їх виконання кожною зі сторін, оскільки в даному випадку рішення суду буде ґрунтуватися на даних документів, які за своїм змістом та формою не відповідають встановленим Законом (996-14) вимогам щодо визначення первинного документу, яким оформлюється факт проведення господарської операції, а також припущеннях сторін щодо обсягів поставленого/повернутого товару.