Господарський суд Донецької області у складі : головуючого судді Соболєвої С.М., суддів Мальцев М.Ю., Сич Ю.В., при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою Харцизької міської громадської організації "Захист дітей війни", м.Харцизьк Донецької області, ЄДРПОУ 34546618,

до відповідача, Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Донецьк, ЄДРПОУ 03337119, в особі виробничої одиниці "Харцизськтепломережа" обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Харцизьк Донецької області, ЄДРПОУ 05540882,

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача, Комунального підприємства "Міська служба єдиного замовника", м.Харцизьк Донецької області, ЄДРПОУ 31590968,

про визнання договору недійсним,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_1 – за довіреністю,

від третьої особи: не з’явився, -

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.10.2011р. по 25.10.2011р.

Позивач, Харцизька міська громадська організація "Захист дітей війни", м.Харцизьк Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Донецьк, в особі виробничої одиниці "Харцизськтепломережа" обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Харцизьк Донецької області, про визнання договору про постачання теплової енергії №212 від 17.10.2007р. недійсним.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що договір суперечить Цивільному кодексу України (435-15) , а саме ст.319 цього Кодексу і укладений в порушення вимог чинного законодавства, оскільки Позивач на момент вчинення спірного правочину не був власником або користувачем приміщення за адресою: м.Харцизьк, пр.Максименко, 1, у яке обумовлено постачання теплової енергії означеним договором №212 від 17.10.2007р.

На підтвердження наведених обставин Позивач надав копію листа Комунального підприємства "Міська служба єдиного замовника" №402 від 21.06.2011р., договору про постачання теплової енергії №212 від 17.10.2007р. разом із додатками до нього.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12, 54, 61, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України, ст.203, ч.1 ст.215, п.1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України,

15.09.2011р. представником Позивача надано копію листа Відповідача №843 від 19.10.2003р.

Ухвалою від 15.09.2011р.залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійної вимоги на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство "Міська служба єдиного замовника", м.Харцизьк Донецької області.

12.10.2011р. Відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано відзив на позовну заяву №1627 від 11.10.2011р., відповідно до якого останній заперечує проти вимог Позивача та просить у їх задоволенні відмовити у повному обсязі, з огляду на те, що вони є безпідставними.

Разом із відзивом суду представлена довідка №1625 від 11.10.2011р. про оплату 12.08.2008р. Позивачем спожитої теплової енергії за договором №212 від 17.10.2007р. у розмірі 266,79 грн., копії: листа Позивача №б/н від 23.07.2007р. про укладення договору про теплопостачання з 17.10.2007р. приміщення розташованого за адресою м.Харцизьк, пр.Максименко, 1, площею 12,16 м.кв., листа Комунального підприємства "Міська служба єдиного замовника" №1440 від 28.12.2009р., відповідно до якого останнє повідомляє Відповідача про те, що вказане приміщення Позивачем станом на 28.12.2009р. не повернуто, акту №б/н від 11.12.2009р. про фактичне зайняття Позивачем приміщення, а також копії правоустановчих документів.

Одночасно, третьою особою 12.10.2011р. надано суду письмові пояснення до позовної заяви, за змістом яких Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника" просить відмовити у задоволенні вимог Позивача.

Також, 12.10.2011р. представником Позивача заявлено клопотання про надання можливості ознайомлення з матеріалами справи, що, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, задоволено судом.

31.10.2011р. розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області призначено судову колегію для розгляду справи №11/179пд у вищеозначеному складі.

14.10.2011р. представником Позивача долучені додаткові документи до матеріалів справи.

03.11.2011р. Позивачем заявлено клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами, яке задоволено судом.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду" (диск CD-R, серійний номер 808959КВ43755).

14.11.2011р. від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи призначений на 14.11.2011р. за відсутністю її представника.

06.12.2011р. Позивач звернувся із завою про відкладення розгляду справи призначеного на 07.12.2011р., з причин подання заяви прокурору області.

В судове засідання 07.12.2011р. представник Позивача не з’явився.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача надала клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Суд вважає за можливим розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у зв’язку з чим клопотання останнього підлягає задоволенню, коли заява Позивача про відкладення слухання справи задоволенню не підлягає з огляду на безпідставність.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи за наступного.

17.10.2007р. між Обласним комунальним підприємством "Донецьктплокомуненерго", м.Донецьк, в особі виробничої одиниці комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Харцизьктепломережа", м.Харцизьк Донецької області, (Теплопотсачальна організація) та Харцизьськю міською громадською організацією "Захист дітей війни", м.Харцизьк Донецької області, (Споживач) був підписаний договір про постачання теплової енергії №121

Предметом договору є зобов’язання Позивача постачати на обєкти Споживача теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1.1.).

За змістом п.11.3 договору №121 від 17.10.2007р. опалювальна площа приміщення 12,16м.кв., розташована за адресою: м.Харцизьк, пер.Максименко, 1.

У розділі 2 договору визначені умови і порядок постачання теплової енергії.

Розділом 3 означеного правочину встановлені права та обовязки Споживача, та відповідно у розділі 4 – права та обовязки Енергопостачальної організації.

Пунктом 6.5 договору обумовлена вартість теплової енергії за 1 Гкал з податком на додану вартість у національній валюті України.

Відповідно до п.10.1 договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 17.10.2008р.

Згідно п.10.4 вказаного правочину договір вважається пролангованм на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Договір про постачання теплової енергії №212 від 17.10.2007р. підписаний керівниками обох сторін, чиї підписи скріплені печатками підприємтсв.

Як було зазначено, в обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач, посилається на те, що спірний правочин не відповідає вимогам закону, а саме приписам ст. 319 Цивільного кодексу України, отже, повинен бути визнаний недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази та викладені обставини, господарський суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, Позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст. 205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ст. 207 Цивільного кодексу України).

Сторони не заперечують, що спірний договір підписаний повноважними особами сторін.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.2 ст. 180 Господарського кодексу України, договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими, за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч.4 ст. 180 Господарського кодексу України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Згідно із ч.5 ст. 180 Господарського кодексу України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Частиною 7 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Як вже було зазначено вище, в силу ст. 180 Господарського кодексу України, сторони погодили предмет, ціну та строк дії договору.

Враховуючи наведене, за висновками суду, сторони погодили текст та дійшли згоди щодо всіх істотних умов спірного договору.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається прийняття спірного правочину до виконання.

Таким чином, договір №212 від 17.10.2007р. містить суттєві умови правочину, є укладеним з дотриманням вимог діючого законодавства України та таким, що породжує права та обов’язки сторін.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Крім того, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є способом захисту порушених прав, проте Позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав внаслідок укладання спірного додаткового договору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили

Позивач не надав суду будь–яких доказів, які б підтверджували той факт, що спірний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь–якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; недодержання форми, встановленої законом, для такого виду договорів.

З огляду на викладені обставини, суд вважає позовні вимоги про визнання договору про постачання теплової енергії №212 від 17.10.2007р. недійсним необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 12, 32- 38, 46- 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

1. У задоволенні позову Харцизької міської громадської організації "Захист дітей війни", м.Харцизьк Донецької області, до Відповідача, Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Донецьк, в особі виробничої одиниці "Харцизськтепломережа" обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Харцизьк Донецької області, про визнання договору про постачання теплової енергії №212 від 17.10.2007р. недійсним, відмовити.

2. У судовому засіданні 07.12.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

3. рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.