Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона"(позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів з Херсонського міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"(відповідач) в сумі 292891,90 грн.

Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

Між міським комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона"(позивач, замовник) та міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго"(відповідач, підрядник) укладено договір про відшкодування витрат на підкачування холодної води №1 від 25.01.2005 р. (далі – Договір), за умовами якого підрядник зобов"язався забезпечувати роботи підвищувальних установок для підкачування холодної води, які знаходяться на балансі підрядника, а замовник зобов"язався їх оплачувати.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов"язань, а саме майново-господарських зобов"язань.

Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов"язання, що виникає між суб"єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб"єкт (зобов"язана сторона, у тому числі боржник) зобов"язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб"єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов"язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов"язання, які є одним із видів господарських зобов"язань, - це цивільно-правові зобов"язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов"язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку. Майнові зобов"язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.

В силу п.1 ст. 193 ГК України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Пунктом 3.1. договору передбачено, що у разі відсутності електролічильників, - фактичний обсяг спожитої електроенергії на підкачування холодної води визначається за встановленою потужністю підвищувальних установок і режиму їх роботи. Крім того, пунктом 3.2. договору встановлено, що фактичний обсяг електроенергії, спожитої підвищувальними установками за місяць, оформляється двохстороннім актом, який є підставою для розрахунків між сторонами договору.

Як свідчать матеріали справи, позивачем при перевірці наданих актів про споживання електроенергії з травня 2008 року по квітень 2011 року встановлено, що показники про використання електроенергії підвищувальними установками, що не обладнані електролічильниками, були завищені, - внаслідок чого відповідачем було безпідставно отримано у 2008 році 64202,61 грн., у 2009 році –86538,32 грн., в 2010 році –97955,53 грн., за чотири місяці 2011 року –44195,44 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору та завищив при розрахунках кількість спожитої підвищувальними установками електроенергії. Вищевказане підтверджується також актом ревізії фінансово-господарської діяльності міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона"№06-18/18 від 03.06.2011 р., складеного за результатами проведеної ревізії співробітниками КРУ в Херсонській області.

Статтею 1212 ЦК України встановлені положення про зобов’язання у зв’язку з набуттям майна без достатньої правової підстави. Зокрема, за цією статтею особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, оскільки позивачем доведено, що грошові кошти в сумі 292891,90 грн. є безпідставно набутими та підлягають поверненню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України (1798-12) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України (1798-12) відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст. 525, 526, 1212 ЦК України, керуючись, ст.ст. 49, 82- 85 ГПК України, - суд

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Херсонського міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"(73000, м.Херсон, Острівське шосе, будинок 1, р/р 26002001433010 в ХФ АКБ "Прем"єрбанк", МФО 352350, код ЄДРПОУ 31653320) на користь Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Херсона"(73000, м.Херсон, пл..Ю.Тутушкіна, 9, р/р 26003029801572 в ХФ ВАТ "Кредитпромбанк"м.Херсон, МФО 352651, код ЄДРПОУ 03355726) 292891,90 грн. безпідставно набутих коштів, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 2928,91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.