ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2009 р.
№ 36/369
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ", м. Київ
на рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2008 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2008
зі справи № 36/369
за позовом відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія", м. Київ (далі – Позивач)
до закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" (далі –Відповідач)
про виселення та повернення майна.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Позивача –Кравцової Е.В., Бабарико М.А.,
Відповідача –Сидорця О.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про зобов’язання звільнити приміщення та повернути нерухоме майно загальною площею 5 115 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кіото, 25 (далі –Приміщення).
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2008 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. –головуючий, судді Бондар С.В. і Тищенко А.І.), позовні вимоги задоволено повністю; Відповідача зобов’язано звільнити Приміщення та повернути нерухоме майно Позивачу; на Відповідача віднесено судові витрати у справі. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи Господарського кодексу України (436-15) (далі – ГК України (436-15) ), статті 785 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) виходили з обґрунтованості позовних вимог.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відповідач просить оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати та передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу з посиланням на положення статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" мотивовано невідповідністю цих судових рішень нормам матеріального і процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- 04.04.1997 Українським науково-дослідним інститутом спеціальних видів друку і акціонерним товариством "Видавництво Бліц Інформ" було укладено договір № 125-1027-97 оренди Приміщення (далі –Договір);
- строк дії Договору визначено: з моменту підписання сторонами до 31.12.2007 (пункт 8.1);
- сторонами Договору підписувалися угоди про зміну Договору, а саме:
додатковою угодою від 19.12.2001 № 5 орендарем за Договором визначено Відповідача, - у зв’язку з перереєстрацією закритого акціонерного товариства "Бліц-Інформ";
додатковою угодою від 04.01.2002 орендодавцем за Договором визначено Позивача, - у зв’язку з перереєстрацією Українського науково-дослідного інституту спеціальних видів друку;
- згідно зі статутом Позивача останній є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку";
- 24.12.2004 Позивачеві було видано свідоцтво про право власності на майновий комплекс площею 21 528, 70 кв. м, розташований в м. Києві, по вул. Кіото, 25; свідоцтво видано на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 24.12.2004 № 1753-В;
- згідно з пунктом 8.2 Договору в разі коли жодна сторін за три місяці до закінчення строку дії договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати договірні відносини, дія цього договору вважається продовженою на такий самий термін на тих самих умовах;
- Позивач своїми листами повідомив Відповідача про те, що не має наміру продовжувати Договір та просив повернути орендоване Приміщення;
- Позивач надсилав Відповідачеві повідомлення про припинення Договору у зв’язку із закінченням строку його дії;
- пунктом 9.1 Договору передбачено, що в разі закінчення дії цього договору або його дострокового розірвання орендар зобов’язаний повернути Приміщення орендодавцеві або, за його вказівкою, відповідному державному підприємству протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення у стані, придатному для його використання за цільовим призначенням (з урахуванням амортизації), в порядку, передбаченому цим договором; Приміщення вважаються повернутими орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта повернення Приміщень, що складається у 2-х примірниках (пункт 2.3 Договору);
- Відповідач орендовані Приміщення Позивачеві не повернув;
- відповідно до пункту 3.8 Договору орендні платежі сплачуються орендарем не пізніше 15 числа поточного місяця; розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування орендарем коштів на розрахунковий рахунок орендодавця на підставі платіжних вимог –доручень останнього, які надсилаються орендареві рекомендованими листами або вручаються під розписку протягом 10 днів з початку поточного місяця (пункт 3.6 Договору).
Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для зобов’язання Відповідача звільнити Приміщення та повернути Позивачеві відповідне нерухоме майно.
Як вбачається з установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, наявність чи відсутність у Відповідача відповідного обов’язку безпосередньо пов’язується з дією Договору. Так, згідно з частиною першою статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Водночас відповідно до статті 764 названого Кодексу якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічне за змістом положення міститься і в частині четвертій статті 284 ГК України.
З огляду на викладене, в тому числі з урахуванням наведених законодавчих приписів, попередні судові інстанції у розгляді даної справи повинні були вичерпно з’ясувати обставини, пов’язані з наявністю чи відсутністю поновлення Договору на строк, який був установлений ним раніше.
З матеріалів даної справи вбачається, що в судах обох попередніх інстанцій Відповідач заперечував одержання ним від Позивача повідомлень про відсутність у останнього наміру продовжувати дію Договору з проханням повернути Приміщення; при цьому Відповідач зазначав, що подані Позивачем копії відповідних повідомлень містять відтиск штемпеля з номером і датою, проте без зазначення того, якій саме організації належить цей штемпель і хто прийняв кореспонденцію.
Іншим доводом Відповідача, що також заявлявся у попередніх судових інстанціях, було перерахування ним сум орендних платежів і після закінчення дії Договору та прийняття їх Позивачем. Останній, зі свого боку, заперечував таке прийняття.
Проте зазначені доводи як Відповідача, так і Позивача (стосовно неодержання згаданих повідомлень, перерахування сум орендної плати) названими судовими інстанціями належними засобами доказування не перевірено та пов’язані з цим обставини вичерпно не з’ясовано.
Відтак, не встановивши усього кола обставин, що є складовими фактично-доказової основи даного спору, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статі 1117 ГПК України (1798-12) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
До того ж обидві попередні судові інстанції у мотивувальних частинах рішень, прийнятих по суті даної справи, послалися на частину другу статті 281 ГК України, яка не регулює спірних правовідносин, оскільки стосується правил біржової торгівлі та біржових торгів. Суд апеляційної інстанції послався також на главу 59 ЦК України (435-15) , яка має назву "Найм (оренда) житла", хоча Приміщення, як з’ясовано попередніми судовими інстанціями, є нежитловим.
Таким чином, у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Що ж до доводів скаржника стосовно здійснення ним поліпшень орендованого майна, то пов’язані з цим питання можуть за необхідності вирішуватися з урахуванням положень статті 778 ЦК України.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити зазначені в цій постанові обставини, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати відповідним обставинам і доводам належну правову оцінку та вирішити спір згідно з законом.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 зі справи № 36/369 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко Суддя І. Бенедисюк Суддя Б. Львов