ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2009 р.
№ 30-3/133-08-2596
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус", м. Одеса,
на рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2008
зі справи № 30-3/133-08-2596
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус" (далі –ТОВ "Сіріус")
до Управління обласної ради з майнових відносин (далі –Управління), м. Одеса,
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Балкан-груп" (далі –ТОВ "Балкан-груп"), м. Одеса,
Одеське обласне комунальне підприємство "Фабрика "Ремвзуття" (далі –Підприємство), м. Одеса,
про визнання договору оренди продовженим та про зобов'язання укласти договір оренди,
за участю представників:
позивача –Розенбойма Ю.О.,
відповідача – Михальченко О.М.,
третіх осіб – не з'явилися,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Сіріус" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про визнання договору оренди нежитлового приміщення від 21.09.1998 продовженим до 15.09.2018 та про зобов'язання Управління укласти з ТОВ "Сіріус" договір оренди нежитлових приміщень загальною площею 511 м2 за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 42а, п'ятий поверх з встановленням орендної плати відповідно до чинної методики її розрахунку.
Рішенням названого суду від 22.10.2008 (суддя Рога Н.В.) у задоволенні позову відмовлено. Прийняте місцевим судом рішення мотивовано тим, що ТОВ "Сіріус" та Управлінням не досягнуто згоди щодо розміру орендної плати для укладення договору оренди нежитлового приміщення, тоді як пролонгація договору оренди нежитлового приміщення від 21.09.1998 неможлива за відсутності у позивача договірних відносин з Управлінням.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Сіріус" просить рішення місцевого господарського суду зі справи скасувати внаслідок його прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Управління подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого суду зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.
Інші відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:
- 11.09.1998 сторонами укладено договір купівлі-продажу патенту на право оренди приміщень, за умовами якого ТОВ "Сіріус" придбало у Управління патент на право оренди приміщень п'ятого поверху (загальною площею 511 м2) будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 42а (далі –Приміщення);
- 21.09.1998 Підприємством (орендодавець) та ТОВ "Сіріус" (орендар) відповідно до згаданого договору купівлі-продажу патенту укладено договір оренди Приміщень (далі –Договір від 21.09.1998), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування Приміщення з метою розміщення майстерні з пошиття одягу;
- у 2003 році трудовим колективом Підприємства створено товариство з обмеженою відповідальністю "Ремвзуття" та прийнято рішення про викуп шляхом участі в аукціоні цілісного майнового комплексу Підприємства;
- 24.04.2003 Одеською обласною радою прийнято рішення № 139-ХХІV "Про виділення зі складу цілісного майнового комплексу фабрики "Ремвзуття" багатоповерхової будівлі", яким зі складу цілісного майнового комплексу фабрики "Ремвзуття" виділено багатоповерхову будівлю (де знаходяться Приміщення) та вирішено надати цю будівлю в оренду з надходженням орендної плати безпосередньо до обласного бюджету (т. 1, а.с. 78);
- 29.12.2003 Управлінням (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" (далі –ТОВ "Будсервіс, орендар) укладено договір оренди майна, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування 2-й, 3-й, 4-й та 5-й поверхи будівлі по вул. Балківська, 42а в місті Одесі з метою здійснення підприємницької діяльності в сфері надання комунальних та побутових послуг; строк дії цього договору –з 29.12.2003 по 31.12.2008 (пункти 1.1 та 9.1);
- 02.01.2004 TOB "Будсервіс" і TOB "Сіріус" уклали договір суборенди нежитлового приміщення, за яким позивач одержав у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 602 кв2 на 5 поверсі будівлі по вул. Балківська, 42а в місті Одесі; строк дії цього договору - з 02.01.2004 по 31.12.2008 (пункти 1 та 9.1); договір суборенди погоджено з начальником управління обласної ради з питань використання майна та приватизації;
- 04.09.2007 розірвано договір оренди майна від 29.12.2003, укладений Управлінням з TOB "Будсервіс", у зв'язку з чим припинив дію з 04.09.2007 й договір суборенди від 02.01.2004;
- 15.01.2008 Управлінням і TOB "Балкан-Груп" укладено договір оренди нежитлових приміщень будівлі по вул. Балківська, 42а в місті Одесі зі строком дії до 14.01.2011;
- ТОВ "Сіріус" фактично займає Приміщення, щодо якого не має договірних відносин ні з Управлінням, ані з TOB "Балкан-Груп" внаслідок неузгодженості розміру орендної плати, що підтверджується листами Управління (т. 1, а.с. 91-93).
Причиною виникнення даного спору є намагання ТОВ "Сіріус" визнати Договір від 21.09.1998 продовженим до 15.09.2018 та водночас зобов'язати Управління укласти з ним договір оренди Приміщень.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, для правильного вирішення даного спору суду першої інстанції необхідно було:
- уточнити позовні вимоги позивача, які на даний час виключають одна одну (пролонгація дії Договору від 21.09.1998 унеможливлює укладення нового договору оренди на Приміщення з Управлінням і навпаки);
- дати оцінку визначенню належного суб'єктного складу відповідачів у справі (беручи до уваги укладення позивачем Договору від 21.09.1998 саме з Підприємством);
- встановити фактичні обставини, пов'язані з можливим припиненням Підприємства як юридичної особи (чи мала місце реорганізація Підприємства з відповідним правонаступництвом або відбулася його ліквідація; чи внесено до єдиного державного реєстру відповідні записи тощо);
- з'ясувати фактичні обставини та правові підстави припинення дії Договору від 21.09.1998 (якщо припинення мало місто);
- дослідити зміст Договору від 21.09.1998 стосовно можливості його пролонгації та вичерпно встановити пов'язані з цим фактичні обставини;
- встановити підстави фактичного зайняття позивачем Приміщення.
Водночас суд першої інстанції зазначені фактичні обставини, що входять до предмету доказування зі справи, не встановив та належними доказами не перевірив, внаслідок чого припустився неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України є підставою для скасування прийнятого ним судового рішення зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2008 зі справи № 30-3/133-08-2596 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Суддя В.Селіваненко Суддя І.Бенедисюк Суддя Б.Львов