За позовом: Веселинівського районного споживчого товариства, 1. 57001, Миколаївська область, смт.Веселинове, вул.Леніна, 5; 2. 57001, Миколаївська область, смт.Веселинове, вул.Леніна, 2

До відповідача: Фізичної особи підприємця – ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про: стягнення з відповідача неустойки в розмірі 41 333,20 грн.

Суддя Семенчук Н.О.

Представники:

Від позивача:

ОСОБА_2, дов. № 1-11/13 від 26.01.2011 р.

Від відповідача:

не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Веселинівське районне споживче товариство звернулось до господарського суду з позовними вимогами (уточнення позовних вимог від 05.12.2011 року) про стягнення з Фізичної особи підприємця –ОСОБА_1 заборгованості в сумі 40 933,20 грн.

10.11.2011 року відповідачем до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області подано клопотання в якому він просить суд зупинити провадження у даній справі до вирішення пов’язаної з нею справи № 5016/3612/2011(7/176) за позовом ФОП ОСОБА_1 до виконкому Веселинівської селищної ради та Веселинівського районного споживчого товариства про визнання нечинним рішення № 42 від 13.03.2006 року та визнання недійсним свідоцтва на право власності. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що розгляд справи № 5016/3420/2011(7/157) є передчасним, тому що не встановлено власника ресторану "Колос".

Позивач проти клопотання відповідача заперечує, вказує на те, що зазначені відповідачем справи не є пов’язаними між собою, власником ресторану "Колос"є саме Веселинівське районне споживче товариство, що підтверджується свідоцтвом про право власності, про що також зазначено в Договорі оренди об’єкту нерухомості № 1 від 01 лютого 2010 року, що також підтверджено рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.09.2011 року по справі № 5016/1421/2011(4/85), яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.11.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати:

а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом;

б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Обставини на які посилається Веселинівське районне споживче товариство в обґрунтування позову у даній справі, підлягають встановленню та доведенню в межах судового процесу саме по даній справі і господарський суд не обмежений у встановлені обставин, з якими позивач пов’язує наявність у нього права на позов.

В даному випадку та обставина, на якій ґрунтуються позовні вимоги Веселинівського районного споживчого товариства по даній справі, а саме –не виконання ФОП ОСОБА_1 господарського зобов’язання щодо повернення майна після закінчення терміну договору оренди, не може змінитися за результатами розгляду справи № 5016/3612/2011(7/176).

Отже, розгляд господарської справи № 5016/3612/2011(7/176) не може вплинути на встановлення фактичних обставин, що підлягають доказуванню по даній справі, що свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі.

11.11.2011 року позивачем до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області подано клопотання в якому він просить суд направити органам прокуратури повідомлення про наявність у діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ст. 191 Кримінального кодексу України.

Вказане клопотання судом відхиляється в зв’язку з недоведеністю позивачем підстав для його задоволення.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у відповідності до ст. 59 ГПК України –не скористався, відзив по суті позовних вимог до суду не надав.

05.12.2011 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшла заява в якій він просить суд перенести розгляд справи в зв’язку з його хворобою.

Позивач наполягає на розгляді справи на підставі наявних в справі матеріалів, посилаючись на те, що відповідач належним чином повідомлений про час слухання справи, неможливість представника прибути в судове засідання не є поважною причиною для відкладення розгляду справи.

Клопотання відповідача судом відхиляється виходячи з наступного, неможливість одного представника відповідача - фізичної особи підприємця бути присутнім в судовому засіданні не є достатньою підставою для перенесення розгляду справи, оскільки представництво інтересів відповідача в данному судовому засіданні могло здійснюватися також самим відповідачем або іншою особою в силу повноваження, що грунтується на довіреності. Поважною причиною такого перенесення може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об’єктивного характеру, що не залежить від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті.

За таких обставин згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 14.11.2011 року оголошувалась перерва.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

01 лютого 2010р. між Веселинівським районним споживчим товариством та Фізичною особою підприємцем –ОСОБА_1, укладено договір оренди об’єкту нерухомості № 1 (далі –Договір) та Додаткова угода до Договору від 31.07.2010 року та Додаткова угода до Договору від 30.08.2010 року, згідно умов яких позивач передає, а відповідач приймає у тимчасове володіння та платне зворотне користування: будівлю ресторану "Колос", загальною площею 239,8 кв.м., розташовану за адресою: смт.Веселинове, вул. Київська, 1 (п. 1.1. Договору). Мета оренди –під здійснення ресторанної діяльності і надання відповідних послуг.

На виконання вимог розділу 3 Договору, 01.02.2010 року за № 1 сторонами був складений акт приймання передачі майна по Договору (а.с. 15).

Пунктом 4.1 Договору сторони встановили, що термін оренди складає шість місяців з моменту прийняття об’єкту, що орендується за актом приймання-передачі.

Додатковою угодою до Договору від 31.07.2010 року сторонами внесені зміни до п. 4.1 Договору та встановили, що термін оренди складає один місяць і діє з 01.08.2010 року по 01.09.2010 року.

Згідно додаткової угоди до Договору від 30.08.2010 року сторони внесли зміни до п. 4.1 Договору та встановили, що термін оренди складає один місяць і діє з 01.09.2010 року по 01.10.2010 року.

В позовній заяві позивач зазначає, що після закінчення терміну дії угоди оренди нерухомого майна (01.10.10р.), представники позивача, у відповідності із розділом 8 Договору прибули до приміщення ресторану "Колос" з метою створення спільної комісії разом із орендарем - ОСОБА_1 - для передавання об'єкту оренди від орендаря орендодавцю. Проте, всупереч закінчення терміну дії договору, відповідач участі у комісії не приймала та відмовилась звільнити приміщення тимчасово орендованого нею ресторану, про що позивачем було складено акт від 01.10.2010 року (а.с. 20).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач звернувся до позивача з заявою від 21.10.2010 року в якій просив позивача продовжити термін договору оренди № 1 на 11 місяців (а.с. 18).

На вищевказану заяву позивач листом № 169 від 27.10.2010 року надав відповідачеві відповідь в якій зазначив, що не має наміру здавати ресторан "Колос"в оренду відповідачеві, та в зв’язку з тим, що строк договору оренди скінчився просив відповідача в добровільному порядку звільнити приміщення ресторану.

Позивач у позовній заяві вказує, що 01.12.10р. комісія позивача повторно прибула до приміщення ресторану із вимогою до відповідача звільнити незаконно займане нею приміщення. ОСОБА_1 добровільно вчинити дії щодо повернення майна відмовилась та приміщення не звільнила, про що було повторно складено акт від 01.12.2010 року (а.с. 21).

Внаслідок невиконання відповідачем господарського зобов’язання щодо повернення майна після закінчення терміну договору оренди, останній був вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Позивач, згідно уточнень позовних вимог від 05.12.2011 року, просить суд стягнути з Фізичної особи підприємця –ОСОБА_1 40 933,20 грн. –неустойки у розмірі подвійної плати за користування рестораном "Колос"після закінчення терміну оренди встановленим п. 4.1 Договору.

Позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Розділом 8 Договору сторонами встановлений порядок повернення об’єкта оренди, а саме, п. 8.1 Договору встановлено, що повернення позивачеві об'єкта, що орендується, здійснюється двосторонню комісією, що складається із представників сторін. Сторони повинні призначити своїх представників у двосторонню комісію та приступити до передачі об'єкта, що орендується, протягом 3 днів з моменту закінчення терміну оренди (п. 8.2 Договору).

Згідно п. 8.3 Договору, - протягом терміну за п. 8.2. даного Договору відповідач зобов'язаний виїхати з об'єкту, що орендується та підготувати його до передачі позивачеві. Об'єкт, що орендується, повинен бути переданий відповідачем та прийнятий позивачем протягом 3 днів з моменту початку роботи двосторонньої комісії (п. 8.4 Договору).

У відповідності до п. 8.5 Договору, - при передачі об'єкта, що орендується, складається акт приймання - передачі, який підписується членами двосторонньої комісії. Об'єкт, що орендується, вважається фактично переданим позивачеві з моменту підписання акту приймання –передачі (п. 8.6 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи строк дії Договору, визначений сторонами п. 4.1 Договору з урахуванням змін внесених до вказаного пункту Додатковими угодами до Договору від 31.07.2010 року та від 30.08.2010 року, закінчився 01.10.2010 року.

Відповідач всупереч вимог розділу 8 Договору, - повноважного представника зі своєї сторони для участі у роботі двосторонньої комісії для повернення позивачеві орендованого за Договором об’єкту в строк визначений п. 8.2 Договору, - не призначив.

Об’єкт оренди з урахуванням вимог та у строки встановлені п. 8.4 Договору відповідач позивачеві не передав, орендовані приміщення добровільно не звільнив, що відображено в актах позивача від 01.10.2010 року та 01.12.2010 року (а.с. 20-21).

Позивач в позовній заяві та в поясненнях наданих в судових засіданнях 14.11.2011 року та 05.12.2011 року зазначив, що відповідач до теперішнього часу об’єкт оренди позивачеві не повернув та продовжує займати та користуватись орендованим майном, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні 14.11.2011 року.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 762 ЦК України, - за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається з п. 5.1 Договору сторонами визначений розмір щомісячної орендної плати в розмірі 2000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, - учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У відповідності до вимог ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно положень ст. 785 ЦК України, - у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Внаслідок невиконання відповідачем господарського зобов’язання щодо повернення майна після закінчення терміну договору оренди, позивач у відповідності до вимог ч. 2 ст. 785 ЦК України нарахував та просить суд стягнути з відповідача з урахуванням сплачених відповідачем 8000,00 грн., - 40 933,20 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення за період з 04.10.2010 року по 10.10.2011 року, розмір яких є обґрунтований відповідно до вимог Закону та підлягає задоволенню.

Будь - яких доказів в обґрунтування того, що відповідач належним чином виконав господарське зобов’язання щодо повернення майна після закінчення терміну договору оренди, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем господарського зобов’язання щодо повернення майна після закінчення терміну договору оренди, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 77, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця –ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код НОМЕР_1) на користь Веселинівського районного споживчого товариства ( 1. 57001, Миколаївська область, смт.Веселинове, вул.Леніна, 5; 2. 57001, Миколаївська область, смт.Веселинове, вул.Леніна, 2, р/р 26008126467 в МОД АППБ "Аваль"МФО 380805, ЄДРПОУ 01760285) 40 933,20 грн. заборгованості, 409,33 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повний текст рішення складено 12.12.2011 року.