за позовом Концерну "АЛМІ" (65028, м. Одеса, вул. Болгарська, буд. 1)

до Приватного підприємства "Наше дело" (05040, м.Сімферополь, пр.Перемоги, буд.62, кв.33; 95006, м.Сімферополь, вул.Довгоруківська, 29, кв.5)

про стягнення 44 466,94 грн.

Суддя Толпиго В.І.

Представники:

Позивач - ОСОБА_1 – представник, довіреність у справі.

Відповідач - не з’явився

Суть спору: Концерн "АЛМІ" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного підприємства "Наше дело" про стягнення суми заборгованості за договором постачання №301/09 від 13.10.2009 року з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 25 011грн53коп., суми пені у розмірі 11 039,00грн., річних у сумі 8 416грн.41коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно умов договору постачання №301/09 від 13.10.2009 року позивачем було поставлено, а відповідачем - отримано товар. Відповідач не в повному обсязі оплатив отриманий товар, в результаті чого виникла заборгованість, несплата якої і стала підставою для звернення із позовом до суду.

17.02.2011 року від позивача надійшло пояснення до позову.

17.02.2011 року від відповідача надійшов відзив на позов, яким відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача. У відзиві вказано, що позивач необґрунтовано зазначає, що відповідач здійснив оплату за поставлений товар, так як товар, який вказаний в накладних взагалі не був отриманий.

Представник позивача 17.02.2011р у судовому засіданні заявив, що просить суд стягнути 18 539 грн 81коп. боргу та 6 471 грн.72 коп. інфляційних.

10.3.2011 року позивач представив суду заяву, якою зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача, 42 607 грн 42коп., у тому числі суму заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 24 746 грн 23коп., суму пені у розмірі 8 807 грн 09коп., 15% річних у розмірі 8 398 грн 58коп. Заява була прийнята судом ухвалою від 10.03.2011 року.

02.12.2011 року від відповідача надійшло клопотання, яким він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

02.12.2011 року представник позивача надав суду клопотання, яким із посиланням на статтю 25 Господарського процесуального кодексу України просить залучити у якості правонаступника позивача ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД".

Враховуючи подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Така позиція викладена в пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. №01-8/482 (v_482600-08) .

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить посилання відповідача у клопотанні від 02.12.2011 року про те, що ним отримана ухвала про поновлення провадження у справі, в якій судом було визначено місце, час та дата слухання даної справи.

Спір розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, виконаним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України (435-15) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між Концерном "АЛМІ", як постачальником, та Приватним підприємством "Наше дело", як покупцем, був укладений договір поставки №301/09 від 13.10.2009року, відповідно до п.1.1,1.3 якого постачальник зобов’язується на умовах, передбачених договором, поставляти товари у асортименті покупцю, а покупець зобов’язується приймати та оплачувати товар. Повне найменування товару, що поставляється, його описання та характеристика ( відповідно до прайс-листу), кількість товару, ціна одиниці товару, його вартість, містяться у накладних на кожну поставку.

Відповідно до п.3.10 договору право власності на товар, що поставляється, переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі йому товару. Датою поставки вважається дата підписання накладної, постачальник може здійснювати передачу товару окремими партіями (по частинам) у кількостях, окремо узгоджених сторонами.

Товар, що поставляється покупцю за договором, підлягає оплаті у строк, що не перевищує 14 календарних днів з моменту отримання товару (п.6.2 договору).

У випадку якщо у покупця виникає заборгованість перед постачальником по оплаті за поставлений товар, усі платежі, що надходять від покупця постачальнику, зараховуються у рахунок погашення раніше виниклого боргу, виходячи з (п.6.7 договору).

Позивач на виконання зобов’язань, прийнятих за договором поставки №301/09 від 13.10.2009року, відповідно до видаткових накладних Рк-0077252 від 19.10.2009 року на суму 19 751грн31коп., Рк-0078857 від 02.11.2009 року на суму 4 168грн90коп., Рк-0080435 від 17.11.2009 року на суму 7 397 грн 44коп., Рк-0080962 від 23.11.2009 року на суму 8 796грн48коп., Рк-0081250 від 24.11.2009 року на суму 307грн.40коп., Рк-0081826 від 30.11.2009 року на суму 35 665грн00коп., Рк-0081629 від 03.12.2009 року на суму 23 848грн23коп., Рк-0084153 від 17.12.2009 року на суму 10 581грн.18коп., Рк-0084402 від 21.12.2009 року на суму 17 201грн54коп., Рк-0084650 від 22.12.2009 року на суму 10 259грн67коп., Рк-0084973 від 24.12.2009 року на суму 21 932грн74коп., Рк-0084530 від 28.12.2009 року на суму 3 138грн00коп., Рк-0085280 від 28.12.2009 року на суму 10 136грн70коп., Рк-0085911 від 05.01.2010 року на суму 10 653грн85коп., Рк-0085956 від 05.01.2010 року на суму 15 234грн54коп., Рк-0086213 від 07.01.2010 року на суму 38 266грн16коп., Рк-0087213 від 15.01.2010 року на суму 14 508грн83коп., Рк-0087394 від 18.01.2010 року на суму 2 252грн11коп., Рк-0087459 від 18.01.2010 року на суму 2 117грн99коп., Рк-0087519 від 18.01.2010 року на суму 54грн60коп., Рк-0088720 від 27.01.2010 року на суму 3 510грн66коп., Рк-0089024 від 29.01.2010 року на суму 3 166грн73коп., Рк-0089273 від 08.02.2010 року на суму 2 177грн01коп., Рк-0091633 від 19.02.2010 року на суму 632грн34коп., Рк-0091607 від 19.02.2010 року на суму 632грн34коп., Рк-0091607 від 19.02.2010 року на суму 8 688грн15коп., Рк-0092466 від 25.02.2010 року на суму 3 756грн08коп., Рк-0093881 від 09.03.2010 року на суму 5 849грн31коп., Рк-0093873 від 09.03.2010 року на суму18 640грн27коп., Рк-0095981 від 22.3.2010 року на суму 1 841грн91коп., Рк-0095856 від 22.03.2010 року на суму 3 095грн63коп., Рк-0097786 від 31.03.2010 року на суму 3 671грн60коп., Рк-0098301 від 02.04.2010 року на суму 2 789рн34коп., Рк-0099243 від 12.04.2010 року на суму 1 371грн49коп., Рк-0099190 від 12.04.2010 року на суму 3 705грн39коп., які знаходяться у матеріалах справи, поставив відповідачу товар на суму 319 168грн58коп.(т.1 а.с.120-121).

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме: не оплатив належним чином позивачу вартість поставленого товару у зазначений в договорі строк. Відповідачем було сплачено 290 501 грн 38 коп та на 10 127 грн 39 коп. здійснено повернення товару по накладній 004823 від 19.01.2010р, в результаті чого за ПП "Наше дело" склалася заборгованість у розмірі 18 539 грн 81 коп, яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст. 42 ГПК України).

Виходячи зі змісту ст.. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 18 539 грн 81 коп боргу та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення 18 539грн81коп боргу обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Окрім вимог про стягнення боргу позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка надана в судовому засіданні 10.03.2011 року, заявлені вимоги про стягнення 15% річних у розмірі 8 398 грн 58 коп. з 02.12.2009 р до 07.01.2011р та інфляційних у сумі 6 206 грн 42 коп.за період з грудня 2009р по січень 2011р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не передбачений договором або законом, лише у разі прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сторони за договором у п.8.3 передбачили, що за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару, покупець сплачує постачальнику 15% річних від простроченої суми заборгованості, у відповідності зі ст..625 ЦК України (435-15) .

Отже, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 15% річних у розмірі 8 398 грн 58 коп. з 02.12.2009р до 07.01.2011р та інфляційних у сумі 6 206 грн 42 коп.за період з грудня 2009р по січень 2011р обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, заявлена вимога про стягнення пені у розмірі 8 807 грн 09 коп, яка також підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, зобов'язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України (435-15) . (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 договору сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату придбаного товару, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення виконання зобов’язання, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Виходячи з вищевказаного, позовні вимоги щодо стягнення 8 807грн09коп пені (за період з 02.12.2009р по 09.6.2010р), нарахованої на борг з урахуванням, вимог укладеного між сторонами договору, ст..3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (543/96-ВР) та п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

02.12.2011 року представник позивача надав суду клопотання про проведення правонаступництва.

Клопотання позивача мотивоване тим, що між Концерном "Алмі" (первісний кредитор) та ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" (новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги №УТ-20/10-9 від 20.10.2011 року, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги, належне первісному кредитору і стає кредитором за договором поставки №301/09 від 13 жовтня 2009 року.

В підтвердження клопотання про проведення правонаступництва позивачем надане Свідоцтво серії А01 №319475 про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" та статут ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД", затвердженого Загальними зборами Учасників ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД", договір відступлення права вимоги №УТ-20/10-9 від 20.10.2011 року.

Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість здійснення судом правонаступництва у разі заміни кредитора чи боржника в зобов'язаннях, щодо яких виник спір. У цьому випадку господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Стосовно доводів відповідача про те, що він не отримував товар по накладним, які представлені позивачем в обґрунтування позовних вимог, а тому у Приватного підприємства "Наше дело" не могло виникнути зобов’язань по оплаті за договором поставки №301/09 від 13 жовтня 2009 року, суд зазначає наступне:

Суд неодноразово відкладав слухання даної справи та зобов’язував відповідача представити довідку за підписом керівника та працівника, якій відповідає за фінансову звітність підприємства, про відсутність або наявність боргу перед позивачем за продукцію, яку отримано в межах договору від 13.10.2009 року №301/09 по накладним, зазначеним позивачем в позові, представити додатковий відзив на позов, в якому вказати, по яким витратним накладним відповідачем не отримувалась продукція у позивача та документально це підтвердити, представити витратні накладні за номером Рк-0078857 від 02.11.2009 року, Рк-0081250 від 24.11.2009 року, Рк-0081826 від 30.11.2009 року, Рк-0081629 від 03.12.2009 року, Рк-0084973 від 24.12.2009 року, Рк-0084530 від 28.12.2009 року, Рк-0085280 від 28.12.2009 року, Рк-0085911 від 05.01.2010 року, Рк-0085956 від 05.01.2010 року, Рк-0086213 від07.01.2010 року, Рк-0087394 від 18.01.2010 року, Рк-0087459 від 18.01.2010 року, Рк-0087519 від 18.01.2010 року, Рк-0091633 від 19.2.2010 року, Рк-0091607 від 19.2.2010 року, Рк-0093881 від 09.3.2010 року, Рк-0093873 від 09.3.2010 року, Рк-0095981 від 22.3.2010 року, Рк-0095856 від 22.3.2010 року, Рк-0097786 від 31.3.2010 року, Рк-0098301 від 02.4.2010 року, документально підтвердити спрямування позивачу зразків підписів осіб, уповноважених відповідачем на отримання продукції, документально підтвердити сповіщення позивача про зразки печаті (штампу) підприємства, представити рахунок позивача б/н від 03.12.2009 року, який зазначався відповідачем в платіжних документах по сплаті продукції, представити договір з позивачем от 01.1.2009 №13, на який вказувався відповідачем в платіжних документах. Також письмово пояснити, що означає запис відповідача в доповненні від 12.04.2011 до відзиву від 17.02.2011 на першому аркуші напроти номерів витратних накладних Рк-0077252, Рк – 0081826, Рк – 0093884 "відсутні", тобто що відсутнє? Документально підтвердити свої доводи, які викладені в доповнені від 12.04.2011 до відзиву від 17.02.2011 про те, що підпис в накладних Рк – 0081629 від 03.12.2009 року, Рк – 0084153 від 17.12.2009, Рк – 0085911 від 05.01.2010, Рк – 0087459 від 18.01.2010 свідчить про повернення товару і чому відповідач так вважає, тобто документально підтвердити повернення відповідачем продукції позивачу по даним накладним.

Суд надавав відповідачу можливість документально підтвердити свої заперечення, однак, відповідач ігнорував вимоги ухвал господарського суду Автономної Республіки Крим.

Враховуючи той факт, що не вбачалось можливими без документів, на які відповідач посилається, як на підставу повернення відповідачем продукції позивачу, але не надавав суду, встановити об’єктивність доводів відповідача, суд призначив у справі судову економічну експертизу.

В процесі проведення експертного дослідження експерт надсилав клопотання про надання додаткових документів, зокрема, від ПП "Наше дело" необхідно було представити: договір поставки № 301/09 від 13.10.2009;Журнали-ордери та оборотно-сальдові відомості по рахункам 631, 311, 301, 685 та ін. з доданими первісними документами, в яких знайшли відображення господарські операції з Концерном "АЛМІ"; Журнал реєстрації довіреностей;Головну книгу.

18 листопада 2011 року матеріали справи були повернення на адресу суду із вказівкою про те, що клопотання експерта не було виконано.

Приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Доводи відповідача не приймаються до уваги судом, у зв’язку із тим, що вони так і не були документально підтвердженні.

Відповідачем також було звернуто увагу суду на те, що позивач просив стягнути з відповідача суму пені у розмірі 11 039,00грн. за договором №087 від 01.07.2008 року, тоді як спірні правовідносини виникли за договором постачання №301/09 від 13.10.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2011 року пояснив суду, що при підготовці позовної заяви була допущена друкарська помилка у пункті 2 прохальної частини позову, і слід вважати пункт 2 прохальної частини викладеним наступним чином: "Стягнути з Приватного підприємства "НАШЕ ДЕЛО" на користь Концерну "АЛМІ" суму пені за договором постачання №301/09 від 13.10.2009 року…".

Більш того, в заяві про зменшення позовних вимог від 10.03.2011 року, виходячи з якої вирішувався даний спір, позивачем була заявлена до стягнення сума пені у розмірі 8 807грн09коп. за договором постачання №301/09 від 13.10.2009 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті держмита, витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу відносяться на відповідача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 02 грудня 2011 року.

Повний текст рішення складено 02 грудня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 25, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Прийняти клопотання позивача про проведення правонаступництва.

2. Замінити первісного кредитора - Концерн "АЛМІ" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛМІ-ТРЕЙД" (новим кредитором).

3. Позов задовольнити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Наше дело" (05040, м.Сімферополь, пр.Перемоги, буд.62, кв.33; 95006, м.Сімферополь, вул.Довгоруківська, 29, кв.5, ЄДРПОУ 36228747) на користь ТОВ "АЛМІ-ТРЕЙД" (65028, м. Одеса, вул. Болгарська, буд. 1, ЄДРПОУ 37550276) 18 539грн81коп боргу, 6 206грн42коп інфляційних, 8 398грн58коп 15% річних, 8 807грн09коп. пені, 419грн52коп державного мита, 236,00грн витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.