ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2009 р.
№ 11/79
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу виконавчого комітету Ужгородської міської ради, м. Ужгород (далі –Виконком)
на рішення господарського суду Закарпатської області від 18.12.2007 та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2008
зі справи № 11/79
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кріс", м. Мукачево Закарпатської області (далі –ТОВ "Кріс")
до Виконкому
про відшкодування збитків у сумі 23 440, 40 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача –Коприви О.Ф.,
відповідача –не з’яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про відшкодування збитків у сумі 23440, 40 грн., заподіяних внаслідок демонтажу та знищення елементів рекламних конструкцій.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.12.2007 (суддя Якимчук Л.М.) позов задоволено повністю; з Виконкому стягнуто на користь ТОВ "Кріс" 23440, 40 грн. збитків та суму судових витрат у справі. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на статтю 41 Конституції України, статті 16, 22, 321, 386 Цивільного кодексу України, а також статтю 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2008 було задоволено апеляційну скаргу Виконкому, рішення місцевого господарського суду з даної справи скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2008 згадану постанову апеляційної інстанції скасовано, а справу передано на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 (колегія суддів у складі: Якімець Г.Г. –головуючий, судді Кравчук Н.М. і Юрченко Я.О.):
апеляційну скаргу Виконкому задоволено частково;
змінено абзац другий резолютивної частини рішення місцевого господарського суду від 18.12.2007 з даної справи з викладенням цього абзацу в новій редакції, згідно з якою стягнуто з коштів місцевого бюджету м. Ужгорода на користь ТОВ "Кріс": 23440, 40 грн. "завданих збитків"; 234, 40 грн. на відшкодування витрат зі сплати державного мита і 118 грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу;
в решті рішення залишено без змін.
У прийнятті зазначеної постанови суд з посиланням на приписи статей 16, 22 ЦК України, статей 1, 11, 51, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування" виходив з обґрунтованості позовних вимог.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Виконком просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду від 18.12.2007 і постанову апеляційного господарського суду від 15.09.2008 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаргу з посиланням на приписи статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 34, 101, 104 ГПК України мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень без повного та всебічного з’ясування обставин справи, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та за неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- ТОВ "Кріс" на підставі відповідних дозволів, виданих згідно з рішенням Виконкому та розпорядженням керівника робочого органу по регулюванню діяльності з розміщення зовнішньої реклами в м. Ужгороді –госпрозрахункової організації "Ужгородрекламаблагоустрій", провело роботи з установлення елементів рекламних конструкцій під металеву площину –щит на території Львівської державної залізниці (станції "Ужгород") та Ужгородської дистанції колії (ПЧ-16) державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" за адресами: вул. Гагаріна (перед залізничним переїздом); перехрестя вулиць Станційної та Гагаріна (перед залізничним переїздом); на розі вул. Минайської –Грушевського;
- ТОВ "Кріс", виявивши 27.03.2007, що зазначені елементи рекламних конструкцій зникли, наступного дня звернулося до Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області з заявою про крадіжку належного йому майна;
- названим органом внутрішніх справ 30.06.2007 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи згідно з пунктом 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України. У постанові зазначено, що гр. Адамовський М.Г. –заступник голови Ужгородської міської ради повідомив, що Виконкомом 16.01.2007 прийнято рішення № 3 щодо впорядкування об’єктів зовнішньої реклами на території м. Ужгорода, пунктом 3 якого передбачено демонтаж рекламоносіїв, установлених без відповідного дозволу Виконкому або з порушенням вимог Порядку розміщення об’єктів зовнішньої реклами у м. Ужгороді, затвердженого рішенням Виконкому від 22.06.2005 № 176, та "Договору тимчасового користування місцем для розміщення зовнішньої реклами"; згідно з пунктом 4 названого рішення демонтовано швелери ТОВ "Кріс", які взято на відповідальне зберігання, про що повідомлено гр. Гарсеванішвілі В.Ю. –засновника ТОВ "Кріс";
- у поясненні чергової по залізничного переїзду ст. Ужгород (яке міститься у відмовному матеріалі № 863/07 за заявою гр. Гарсеванішвілі В.Ю.) зазначено, що: під час чергування між 13-15 год. 26.03.2007 вона бачила, як невідомі їй особи зрізали металеві конструкції для встановлення рекламних щитів неподалік від переїзду з вул. Станційної; від громадянина, який представився заступником мера м. Ужгорода, вона дізналася, що конструкції зрізаються як самовільно встановлені; ці ж громадяни зрізали металоконструкції біля залізничного полотна з боку вул. Гагаріна;
- Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області засновникові ТОВ "Кріс" надіслано листа від 06.07.2007, в якому зазначено: "В ході розгляду матеріалів встановлено, що належні ТзОВ "Кріс" швелера були демонтовані працівниками Ужгородської міської ради на підставі рішень виконкому міськради про заходи по впорядкуванню об’єктів зовнішньої реклами на території міста та їх демонтаж, і передані на відповідне зберігання ТзОВ "Ужбудпроект", що розташовано за адресою: м. Ужгород, вул. Загорська, 31. Рекомендую Вам по всім спірним питанням з Ужгородською міською радою щодо демонтажу, належних ТзОВ "Кріс" швелерів, звернутися до суду в порядку цивільного судочинства";
- через 2 дні після проведення демонтажу зазначених рекламних конструкцій під керівництвом заступника міського голови Виконком прийняв рішення від 28.03.2007 "Про демонтаж об’єктів зовнішньої реклами", пунктом 1 якого визнано такими, що підлягають демонтажу, "поряд з іншими і об’єкти, які є спірними у даній справі"; пунктом 2 цього рішення зобов’язано КАТП –072801 і КШЕП демонтувати об’єкти зовнішньої реклами, зазначені в пункті 1 згаданого рішення, та прийняти їх на відповідальне зберігання; пунктом 4 цього ж рішення контроль за його виконанням покладено на заступника міського голови Адамовського М.Г.;
- рішення Виконкому від 28.03.2007 № 91 оскаржувалося ТОВ "Кріс" до господарського суду. Постановою господарського суду Закарпатської області від 06.06.2007 зі справи № 16/90 у позові було відмовлено, але постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2007 зазначену постанову місцевого господарського суду скасовано, позовні вимоги названого товариства задоволено; назване рішення Виконкому від 28.03.2007 № 91 визнано протиправним і скасовано. У відповідній постанові Львівського апеляційного адміністративного суду зазначено, зокрема, що: Виконком не попереджав позивача - ТОВ "Кріс", як це передбачено пунктом 46 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, про те, що ним (ТОВ "Кріс") порушено норми цих Типових правил, до нього не пред’являлися будь-які вимоги; видані названому товариству дозволи на розміщення реклами і додатки до них не скасовані, їх дію не припинено і вони є чинними;
- на підтвердження розміру збитків, які складаються з вартості демонтованих та знищених відповідачем елементів рекламних конструкцій під металеві площини –щити в сумі 23 440, 40 грн., ТОВ "Кріс" подало договір від 09.03.2007 № 22 на виконання робіт з виготовлення та монтажу рекламних конструкцій і додатки до нього (№№ 3-5, 9), розрахунок суми позову, платіжні доручення від 25.04.2007 № 126, від 26.04.2007 № 130 на оплату ТОВ "Кріс", здійснену згідно із зазначеним договором від 09.03.2007 № 22.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судові рішення" (v0011700-76) останнє є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення не цілком узгоджуються з наведеними вимогами з огляду на таке.
Позовні вимоги у даній справі пред’явлено до Виконкому.
Водночас із з’ясованого попередніми судовими інстанціями змісту матеріалів перевірки, здійсненої за заявою ТОВ "Кріс" органом внутрішніх справ –Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області (зокрема, листа керівника цього органу від 06.07.2007), вбачається, що належні названому товариству швелери були демонтовані "працівниками Ужгородської міської ради".
За приписом частини першої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
За повідомленням скаржника (Виконкому), він має статус юридичної особи згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію від 21.05.1997.
За змістом наведеної норми Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) , юридичною особою є й Ужгородська міська рада.
З огляду на викладене не виключається можливість самостійної відповідальності як Ужгородської міської ради, так і Виконкому за свою діяльність.
Відтак попередні судові інстанції у розгляді справи повинні були з’ясувати, але не з’ясували обставини, пов’язані з такою відповідальністю (Ужгородської міської ради або Виконкому), та в зв’язку з цим не розглянули питання щодо можливості залучення до участі у справі як іншого відповідача, крім Виконкому, й Ужгородської міської ради (стаття 24 ГПК України).
Не встановивши, таким чином, усіх обставин, що складають фактично-доказову основу даної справи, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статі 1117 ГПК України (1798-12) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Крім того, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого господарського суду та зазначаючи про стягнення відшукуваної суми і суми судових витрат з коштів місцевого бюджету і посилаючись при цьому на частину першу статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування", не взяв до уваги такого.
Згідно із зазначеною нормою шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.
Отже, ця норма визначає не особу, з якої підлягають стягненню кошти, а джерело коштів, за рахунок якого має здійснювались таке стягнення.
Водночас відповідно до частини другої статті 84 ГПК України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказується, зокрема, найменування сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум, а також розмір сум, що підлягають стягненню.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити зазначені в цій постанові обставини, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати цим обставинам і доводам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу виконавчого комітету Ужгородської міської ради задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 18.12.2007 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2008 зі справи № 11/79 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.
Суддя В. Селіваненко Суддя І. Бенедисюк Суддя Б. Львов