На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості 159 236, 51 грн. за Договором про внесення змін до договору оренди (найму) нежитлових приміщень від 27.02.08, а саме:

- стягнути з відповідача на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, заборгованості з орендної плати у сумі 73301,94 грн., пені у сумі 6316.32 грн. та судові витрати 796,18 грн.;

- стягнути з відповідача на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати у сумі 73301,94 грн., пені у сумі 6316,32 грн. та судові витрати 1032,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачами по сплаті орендної плати за користування нежилим приміщенням, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"виникла заборгованість перед позивачами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.11. порушено провадження у справі № 30/330; розгляд справи призначено на 15.11.11. о 12-20.

Представник відповідача в судове засідання 15.11.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 21.10.11. про порушення провадження у справі № 30/330 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 15.11.11. розгляд справи № 30/330 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 01.12.11. о 12-20.

Представник позивачів в судове засідання 01.12.11. не з’явився, але 29.11.11. до Господарського суду міста Києва надійшла телеграма від позивачів з клопотанням про здійснення розгляду справи № 30/330 без участі їх представників.

Представник відповідача в судове засідання 01.12.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 15.11.11. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 (v_289800-97) із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ").

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЄ № 820004 від 04.11.11.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/330.

Розглянувши подані матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

27.02.08. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Фінансова ініціатива"(Орендар) укладено Договір оренди (найму) нежитлових приміщень (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.2) Орендодавець зобов’язався передати Орендарю, а Орендар –прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Передача приміщень в оренду та повернення з оренди здійснюється сторонами на підставі акту приймання-передачі, загальною площею 104,1 кв. м.

На виконання умов Договору, 03.03.08. позивачами передано в орендне користування відповідачу вказані вище приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі, належним чином засвідчена копія якого залучена до матеріалів справи.

Приміщення, що орендуються належать: 1/2 частина - ОСОБА_2, на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення НОМЕР_1, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 14.12.06., зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 18.12.06., за реєстраційним номером 17196763; 1/2 частина - ОСОБА_1, на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3. 25.12.06. за реєстровим номером 14996, зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 17.01.08., за реєстраційним номером 17196763.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 Договору, місячна орендна плата складає 34 170, 83 грн. Орендар зобов'язався щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця оренди сплачувати орендну плату в наступних частинах:

- на рахунок ОСОБА_2 - 17 085, 41 грн. без ПДВ;

- на рахунок ОСОБА_1 - 17 085, 41 грн. без ПДВ.

Договором про внесення змін до Договору оренди від 29.03.10., абзац перший пункту 4.1. розділу 4 Договору оренди був викладений в новій редакції, згідно якої розмір щомісячної орендної плати з 29.03.10. по 31.10.10. включно становить 10 000, 00 грн.

Відповідач зобов'язався щомісячно перераховувати орендну плату позивачам у рівних частинах.

рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.11. у справі № 30/189-10-5242 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", та розірвано Договір оренди (найму) нежитлових приміщень від 27.12.08.; зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 прийняти об'єкт оренди шляхом складання двостороннього акту приймання-передачі. Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково, та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"на користь заборгованість у сумі 32 085, 41 грн., пеню у сумі 1 229, 09 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 320, 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 100 грн. на користь кожного з позивачів. В задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.11. та постановою Вищого господарського суду України від 13.07.11. рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.11. у справі № 30/189-10-5242 залишено без змін.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі вказують на те, що зобов'язання відповідача за Договором оренди від 27.02.08. щодо сплати орендної плати у розмірі 34 170,00 грн. було припинене з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 30/189-10-5242, тобто 10.05.11., в зв’язку з чим позивачі вважають, що відповідач повинен сплатити на їх користь заборгованість по орендній платі за період з 01.01.11. по 09.05.11. в сумі 146 603,88 грн., а саме: по 73 301,94 грн. кожному з позивачів.

Оцінюючи подані позивачами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивачів підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як вбачається з матеріалів справи, в зустрічній позовній заяві у справі № 30/189-10-5242 позивачі просили суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за період з серпня по грудень 2010 р., на підставі відповідного обов'язку відповідача, передбаченого п. 4.1 Договору.

В рішенні Господарського суду Одеської області від 08.02.11. у справі № 30/189-10-5242 було встановлено, що позивачі правомірно вимагають від відповідача сплати орендної плати за період з серпня по грудень 2010 року, але гарантійний платіж на загальну суму 34 170 грн., який здійснив відповідач, покриває орендну плату за останній місяць оренди за рахунком позивачів —грудень 2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняються з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Слід зазначити, що в постанові Вищого господарського суду України зазначено, що орендодавці мають право звернутися до суду з окремим позовом про стягнення орендних платежів за період до дати фактичного розірвання договору.

З матеріалів справи вбачається, що спірні приміщення були передані відповідачем на користь позивачів 10.10.11., що підтверджується актом приймання-передачі приміщення, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Таким чином, з наведеного вбачається, що зобов'язання відповідача за Договором оренди від 27.02.08. щодо сплати орендної плати було припинене з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 30/189-10-5242, тобто 10.05.11., в зв’язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 146 603,88 грн. з період з 01.01.11. по 09.05.11. слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивачі на підставі п. 10.3 Договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 12 632,64 грн.

Відповідно до п. 10.3 Договору передбачено, що за прострочення сплати орендної плати, Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов’язання за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 12 632,64 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивачів.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Господарський суд міста Києва, –

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"(03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9, код ЄДРПОУ 33299878) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) 73 301 (сімдесят три тисячі триста одна) грн. 94 коп. – основного боргу, 6 316 (шість тисяч триста шістнадцять) грн. 32 коп. –пені, 733 (сімсот тридцять три) грн. 01 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"(03150, м. Київ, вул. Щорса, 7/9, код ЄДРПОУ 33299878) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) 73 301 (сімдесят три тисячі триста одна) грн. 94 коп. –основного боргу, 6 316 (шість тисяч триста шістнадцять) грн. 32 коп. –пені, 733 (сімсот тридцять три) грн. 01 коп. - державного мита.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.