Суддя Ярешко О.В.

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3 ) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжбудстандарт" (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 3, кв. 4) третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (69014, АДРЕСА_2) третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Запорізька міська рада ( 69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206) про визнання права власності на об’єкти нерухомості за участю: Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області (69037, м. Запоріжжя, вул. Пушкіна, буд. 4) Суддя Ярешко О.В.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

від третьої особи 1: ОСОБА_4, довіреність № 449 від 01.04.2011р.

ОСОБА_3 –особисто, паспорт серії НОМЕР_1 від 10.09.1988р.

ОСОБА_5, довіреність № 605 від 16.05.2011р.

від третьої особи 2: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2011р. по справі № 10/264/10 скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Запорізької області від 13.09.2010р., справу № 10/264/10 направлено для нового розгляду.

Відповідно до ст. 2-1 ГПК України справу передано на розгляд судді Ярешко О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.11.2011р. справа № 10/264/10 прийнята суддею Ярешко О.В. до провадження., справі присвоєно № 10/264/10-22/5009/7207/11, залучено до участі у справі в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, залучено до участі у справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Запорізьку міську раду, викликано для дачі пояснень уповноваженого представника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, судове засідання призначено на 01.12.2011р.

01.12.2011р. судом отримано клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, як зазначено у клопотанні, у зв’язку із важкою хворобою позивача та його уповноваженого представника.

Судом клопотання представника позивача відхилено, у зв’язку з необґрунтованістю.

Суд звертає увагу позивача, що він не був позбавлений можливості направити іншого свого представника в судове засідання. ГПК України (1798-12) не обмежує коло осіб, які можуть з’явитися в судове засідання та представляти інтереси. Крім того, клопотання представника відповідача здано до канцелярії суду нарочно, що свідчить про перебування представника позивача в будівлі суду в день судового засідання. Ухвала суду є обов’язковою для виконання.

В судове засідання позивач не з’явився. Позовні вимоги обумовлені наступним. 30.04.2010 року між позивачем та відповідачем, був укладений договір про дольову участь у будівництві кафе на території пивного бару, що розташований за адресою: АДРЕСА_4. Сторонами договору було підписано акт здачі-приймання робіт по договору. 22.07.2010 року ОП Запорізьким МБТІ була здійсненна інвентаризація об’єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_4. Згідно збірного акту вартості будівель та споруд були встановлені нові будівлі та споруди, а саме: літ. П1 –недобудована будівля кафе, загальною площею 225,4 кв.м. Як зазначено у позовній заяві, відповідно до умов договору про дольову участь в будівництві, позивач здійснював фінансування будівництва кафе, проте, через скрутний фінансовий стан, не має можливості продовжити будівництво об’єктів. Відповідач відмовляється передавати будівлю під літ. П1 позивачу і не визнає права власності за ним. Пунктом 11 договору, де зазначено місце розташування кафе, передбачено, що у тому випадку, коли відповідач буде ухилятися від передачі будівлі позивачу, це є підставою для примусового його витребування та визнання права власності за позивачем у судовому порядку. На підставі цього, позивач звернувся до суду з метою визнання за ним права власності на самостійно збудований за власні кошти об’єкт. Також зазначено, що будівництво зазначених споруд було здійснено позивачем власними силами та за власні кошти. Земельна ділянка, на якій розташований об’єкт належить відповідачу на праві користування, відповідно до договору купівлі-продажу № 462 від 11.03.2006 року. Відповідно до п. 9 договору відповідач зобов’язується після завершення будівництва передати позивачу у власність зазначені об’єкти з наданням усіх необхідних документів. Враховуючі ту обставину, що у позивача на теперішній час відсутні кошти на завершення будівництва та є потреба у продажу зазначених об’єктів, позивач звернувся до відповідача з вимогою про передачу у власність об’єктів, але відповідач відмовив. На підставі викладеного, позивач просить визнати літ. П1 –недобудовану будівлю кафе, загальною площею 225,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 об’єктом нерухомого майна та визнати за приватним підприємцем ОСОБА_1 право власності на об’єкт нерухомого майна, що розташований у АДРЕСА_4, а саме: недобудовану будівлю кафе під літ. П1, загальною площею 225,4 кв.м.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані судом матеріали не надані. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 12130868 від 07.12.2011р. адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжбудстандарт" є: 69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 3,кв. 4. Саме на цю адресу направлялась кореспонденція.

Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Третя особа 1 в судовому засіданні 01.12.2011р. проти позову заперечила та пояснила наступне. Третя особа 1 та позивач уклали з ТОВ "Запорізький пивоварний завод № 1"договір купівлі-продажу від 11.03.2006р., згідно якого вони набули право спільної власності в рівних частинах на: пивний бар літ. П загальною площею 57,6 м2, вбиральню літ. Р загальною площею 7,6 м2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_4. Згідно акту прийому передачі від 17.03.2006 року ТОВ "Запорізький пивоварний завод №1"передало, а ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 прийняли пивний бар з літньою площадкою для продажу пива, який складається з: пивного бару літ. П загальною площею 57,6 м2, складу літ. Т, загальною площею 13,89 м2, вбиральні літ. Р загальною площею 3,4 м2, навісу літ. 42 загальною площею 82,4 м2, замощення 1 загальною площею 600 м2, забору №6 загальною площею 51 м2. Оскільки в договорі відчуження не було вказано про перехід прав на земельну ділянку до набувачів, то 20.03.2006 р. ТОВ "Запорізький пивоварний завод №1"надало заяву до Запорізької міської ради про те, що воно не заперечує проти вилучення та передачі ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки площею 600 м2 по АДРЕСА_4 для функціонування пивного бару. 24.03.2006 року співвласники подали заяву до Запорізької міської ради про виділення земельної ділянки для функціонування пивного бару. 28.07.2006 року Запорізька міська рада надала дозвіл на розробку матеріалів погодження розташування земельної ділянки для функціонування пивного бару з літнім майданчиком за адресою АДРЕСА_4 ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 Як зазначила третя особа 1, Запорізька регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному Комітеті України по земельних ресурсах"виготовила проект відведення земельної ділянки, однак через те, що ФОП ОСОБА_1 відмовився поставити підпис в графі "погоджено"даного проекту, матеріали погодження так і не були затверджені органом місцевого самоврядування, земельна ділянка не була відведена. Розбіжності між співвласниками почали загострюватись, вести спільну підприємницьку діяльність ставало дедалі важче через суперечки, а тому ОСОБА_3 запропонував розділити пивний бар в натурі з тим, аби кожен міг надалі реалізовувати права власника самостійно. Через те, що дійти згоди про варіант розподілу не вдалося, ОСОБА_3 подав позов до Жовтневого районного суду міста Запоріжжя про виділ часток у спільній власності в натурі. рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 14.05.2010 року було виділено в натурі: ОСОБА_3: частина складу літ. П площею 20,2 м2, частина торгового залу площею 8,12 м2, частина 1 коридору будівлі літ. Р площею 2,67 м2, туалет 2, які позначені в додатку до рішення жовтим кольором; ОСОБА_1: частина складу літ. П площею 20,2 м2, частина торгового залу площею 8,12 м2, частина коридору будівлі літ. Р площею 2,67 м2, туалет 2, які позначені в додатку до рішення зеленим кольором. Зобов'язано також сторони обладнати належні їм частини приміщень окремими виходами та перегородками. Проте, як зазначила третя особа 1, позивач поставив собі на меті у будь-який спосіб паралізувати господарську діяльність ОСОБА_3 Влітку 2010 року ФОП ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_3 розпочав будівництво фундаменту на території пивного бару, а саме безпосередньо на території замощення, що знаходиться у спільній сумісній власності обох власників. При цьому замощення було пошкоджено. На вимогу ОСОБА_3 припинити будівництво позивач не реагував. 14.07.2010 року ФОП ОСОБА_3 був вимушений звернутись до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, та 15.07.2010 року до прокуратури Жовтневого району міста Запоріжжя. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю на вказану заяву надала відповідь від 16.08.2010 року за №Д-7/8-135/1, з тексту якої випливає, що ФОП ОСОБА_1 здійснював будівельні роботи з улаштування фундаменту на території пивного бару без погодженої проектної документації та без дозволу на проведення будівельних робіт, що є порушенням чинного законодавства. В зв'язку з цим інспекція надала йому припис негайно припинити будівельні роботи, а також запрошення з'явитись до інспекції для складання протоколу про адміністративне порушення. До інспекції ФОП ОСОБА_1 так і не з'явився. Як зазначено у листі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, в період з 09.07.2010 року по 18.08.2010 року ФОП ОСОБА_1 припинив будівельні роботи, тобто виконав вимоги припису. Однак у вересні 2010 року будівельні роботи розпочалися знову і на даний момент на території бару стоїть дерев'яний паркан висотою 2,5 м. Як стверджує третя особа 1, зведена споруда та подальше здійснення будівельних робіт не надає можливості ОСОБА_3 вести підприємницьку діяльність. Позивач поставив паркан та звів фундамент таким чином, що ОСОБА_3 зовсім не має доступу до складу П, а також навісу торгового майданчику, який не був розділений в натурі, але відремонтований у 2002 році за рахунок ОСОБА_3. Фактично встановленням паркану та зведенням фундаменту ФОП ОСОБА_1 заволодів більшою частиною замощення з навісом, яке облаштовано як торговельний майданчик, і блокував ОСОБА_3 по справі можливість здійснення роздрібної торгівлі, ввозу-вивозу товару та обладнання. Третя особа 1 зазначила, що, оскільки позивачу та третій особі 1 було передано у спільну власність споруди, то відповідно до нижче наведених норм законодавства, їм перейшло і право користування земельною ділянкою на яких вони розміщені. Таким чином, третя особа 1 і позивач є користувачами земельної ділянки площею 600 м2 по АДРЕСА_4 у місті Запоріжжя в рівних частках. Окрім того, третя особа 1 зауважила, що в матеріалах справи відсутні висновки компетентних органів щодо відповідності об'єкту будівництва будівельним, санітарним, пожежобезпечним нормам та правилам, також, відсутній затверджений проект будівництва та експлікація об'єкту в технічному паспорті. На підставі вищезазначеного, третя особа 1 просить у задоволенні позовної заяви відмовити.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не з’явився, витребувані матеріали не представлені.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу від третьої особи 1 та її представників не надходило.

Розгляд справи закінчено 01.12.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників третьої особи 1, суд

11.03.2006р. між ОСОБА_3, ОСОБА_1 (покупці) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький пивоварний завод № 1" (продавець) був укладений договір купівлі –продажу.

Відповідно до п. 1.1. цього договору, продавець зобов’язався передати у власність покупців, а покупці зобов’язались прийняти в рівних частинах кожний належні продавцю пивний бар літ П загальною площею 57,6 кв. м., вбиральню літ. Р загальною площею 7,6 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4.

Згідно акту прийому-передачі від 17.03.2006 р. ТОВ "Запорізький пивоварний завод № 1"передало, а Приватний підприємець ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прийняли нерухомість, що відчужується, за адресою АДРЕСА_4, пивний бар з літньою площадкою для продажу пива, який складається: з пивного бару літ. П загальною площею 57,6 кв. м., складу літ. Т загальною площею 13,89 кв. м., вбиральні літ. Р загальною площею 7,6 кв. м., вбиральні літ. Р загальною площею 3,4 кв. м., навісу літ. Ч2 загальною площею 82,4 кв. м., замощення 1 загальною площею 600 кв. м., забору № 6 загальною площею 51,0 кв. м.

рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради народних депутатів № 442/27 від 27.10.1994р. вирішено відвести в постійне користування колективному підприємству товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізький пивоварний завод № 1"земельну ділянку площею 1,54 га по АДРЕСА_4 для функціонування пивоварного заводу № 1.

На підставі зазначеного рішення, колективному підприємству товариству з обмеженою відповідальністю "Запорізький пивоварний завод № 1"по АДРЕСА_4 Запорізькою міською Радою народних депутатів надано у постійне користування 1,54 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для функціонування пивоварного заводу № 1, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ЗП 001385 від 30.11.1994р.

20.03.2006р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький пивоварний завод № 1"складена заява до Запорізької міської ради, в якій зазначено, що ТОВ "Запорізький пивоварний завод № 1"не заперечує проти вилучення і передачі підприємцю ОСОБА_3 і підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 600 кв.м. під будівництво пивного бару з офісом за адресою: АДРЕСА_4.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2006 року співвласники подали заяву до Запорізької міської ради про виділення земельної ділянки для функціонування пивного бару.

28.07.2006 року Запорізька міська рада надала дозвіл ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 на розробку матеріалів погодження розташування земельної ділянки.

28.07.2006р. між Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"(виконавець), Приватним підприємцем ОСОБА_3 (замовник) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (замовник) був укладений договір на проведення робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розташування пивного бару з літнім майданчиком по АДРЕСА_4 № 148/В-21.

Відповідно до п. 1.1. цього договору, замовники доручають, а виконавець бере на себе проведення робіт: 1) проект з визначенням зон обмежень та обтяжень прав користування земельною ділянкою; 2) розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_4 у складі: топографо-геодезичні роботи щодо встановлення проектних меж земельної ділянки в натурі та оформлення проекту (розділ 2); землевпорядні роботи та оформлення проекту (розділ 1); 3) складання акту визначення меж земельної ділянки в натурі, оформлення договору оренди землі.

Згідно із п. 4.1. зазначеного договору, виконавець виконує роботи в чотири етапи: приступає до виконання 1 етапу робіт (підготовка проекту з визначенням зон обмежень та обтяжень прав користування земельною ділянкою) після надходження першої частини оплати на розрахунковий рахунок, згідно п. 3.1 цього договору, та виконує 1 етап робіт протягом одного місяця; приступає до виконання 2 етапу робіт (топографо-геодезичні роботи щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та оформлення проекту (розділ 2)) після підписання акту здачі-приймання робіт 1 етапу, оплати робіт 2 етапу і виконує обсяг робіт 2 етапу протягом одного / місяця; приступає до виконання 3 етапу робіт (землевпорядні роботи та оформлення проекту (розділ 1)) після підписання акту здачі-приймання робіт 2 етапу, надання всіх необхідних документів замовниками, оплати робіт 3 етапу і виконує обсяг робіт 3 етапу протягом одного місяця; приступає до виконання 4 етапу робіт (складання акту визначення меж земельної ділянки в натурі, оформлення договору оренди землі) після прийняття сесією Запорізької міської ради рішення про відведення земельної ділянки Замовникам, оплати робіт 4 етапу і виконує протягом двох місяців.

Як передбачено п. 4.2. договору, приймання виконаної роботи на кожному етапі здійснюється шляхом підписання замовником оформленого виконавцем акта здачі та приймання. Термін приймання встановлюється три дні. Підписані акти (або мотивовану відмову) замовник зобов'язаний направити виконавцю.

Однак, сторонами не надано доказів надання позивачу та третій особі 1 у користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4.

30.04.2010 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжбудстандарт" був укладений договір про дольову участь у будівництві.

Відповідно до п. 1. зазначеного договору, сторони по даному договору зобов’язуються шляхом об’єднання своїх зусиль та майна, яке належить їм на відповідних правових підставах, спільно діяти для досягнення загальної господарської цілі –будівництва та введення в експлуатацію кафе на території пивного бару, розташованого за адресою: АДРЕСА_4.

Як передбачено п. 3 договору про дольову участь у будівництві від 30.04.2010р., керівництво спільною діяльністю у дольовому будівництві кафе та ведення загальних питань по організації будівництва та вводу об’єкта будівництва в експлуатацію покладається на відповідача.

Згідно із п. 4 договору, позивач здійснює 100% фінансування будівництва будівлі кафе на території пивного бару, далі по тексту –будівлі.

ТОВ "Запоріжбудстандарт" наділяється правами генерального замовника для внесення змін в проектно-кошторисну документацію та оформлення акта вводу в експлуатацію будівлі (п. 5 договору).

Позивач розробляє та узгоджує проектно-кошторисну документацію на будівництво будівлі, отримує дозвіл на ведення будівельних робіт (п. 6.).

Відповідач зобов’язався ввести в експлуатацію будівлю до 15.07.2010р. (п. 7).

15.07.2010р. відповідач та позивач склали акт здачі-приймання до договору про дольову участь у будівництві від 30.04.2010р., в якому зазначено наступне. ТОВ "Запоріжбудстандарт" на виконання договору про дольову участь у будівництві від 30.04.2010р. виконані наступні будівельні роботи: виставлена опалубка –37 п. метрів, армировка – 37 п. метрів, бетонування –37 п. метрів. В результаті виконаних робіт зведений бетонний фундамент глибиною 0,25 м. 37 п. метрів та бетонні столи у кількості в шт. 0,33х0,33 метра. Виконані роботи оплачені у повному обсязі позивачем.

ОП Запорізьким МБТІ була здійсненна інвентаризація об’єктів нерухомості за адресою: АДРЕСА_4. Згідно збірного акту вартості будівель та споруд були встановлені нові будівлі та споруди, а саме: літ. П1 –недобудована будівля кафе, загальною площею 225,4 кв.м.

рішенням Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 14.05.2010 року було виділено в натурі: ОСОБА_3 –частина складу літ. П площею 20,2 кв. м., частина торгового залу площею 8,12 кв. м., частина 1 коридору будівлі літ. Р площею 2,67 кв. м., туалет 2.; ОСОБА_1 : частина складу літ. П площею 20,2 кв. м., частина торгового залу площею 8,12 кв. м., частина 1 коридору будівлі літ. Р площею 2,67 кв. м., туалет 2. Зобов`язано також сторони обладнати належні їм частини приміщень окремими виходами та перегородками.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню на таких підставах.

Відповідно до пунктів 1 - 4 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно .

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Судом встановлено, що позивачем будівництво спірного об’єкту відбулося без належного на те дозволу та належно затвердженого проекту, а тому вважається самочинним будівництвом.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази відведення позивачу земельної ділянки під будівництво, або під уже збудоване майно, визнання права власності на спірний об’єкт суперечить вимогам ст. 376 ЦК України.

Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частина 2 ст. 331 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) . Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З наведеного вбачається, що право власності може бути визнано на новостворене нерухоме майно, з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно зі ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

До того ж, позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил під час будівництва спірного об’єкту.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Визнання права є способом захисту, який застосовується у випадку спору між суб’єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності відповідних правовідносин.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною першою статті 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до приписів ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають саме справи у спорах.

Таким чином, пред’являючи позов про визнання права власності, позивач повинен надати докази вчинення відповідачем дій, що свідчать про порушення або невизнання ним права власності позивача.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач відмовляється передавати будівлю під літ. П1 позивачу і не визнає права власності за ним.

Проте позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження зазначеного, до того ж, сторонами був підписаний акт від 15.07.2010р. здачі-приймання до договору про дольову участь у будівництві від 30.04.2010р.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів існування обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог та факту порушення своїх прав відповідачем.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині визнання за приватним підприємцем ОСОБА_1 права власності на об’єкт нерухомого майна, що розташований у АДРЕСА_4, а саме: недобудовану будівлю кафе під літ. П1, загальною площею 225,4 кв.м. задоволенню не підлягають.

Також позивачем було заявлено вимогу про визнання літ. П1 –недобудовану будівлю кафе, загальною площею 225,4 кв.м., яка розташована за адресою: м. Запоріжжя,вул. Пролетарська, буд. 57 об’єктом нерухомого майна.

Зазначена вимога позивача за своєю суттю є вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог у разі виникнення спору між сторонами і не може самостійно розглядатися в окремій справі.

Вимога про визнання факту, як спосіб захисту права, чинним законодавством не передбачена.

Таким чином, у позові відмовляється повністю.

Судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжбудстандарт" відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14.12.2011р.