ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2009 р.
№ 4/416
( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs2539472) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін –головуючого,
Є. Чернов В. Цвігун
за участю представників:
ВАТ "Укртелеком"
Кукуєту Л.І. –(дор. у справі) Краснопір Н.О. –(дор. у справі)
Державної організації "Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія"
Рендак С.А. –(дор. у справі)
Міністерства транспорту та зв'язку України
Висоцький М.В. –(дор. у справі)
Фонд державного майна України
Любавська І.Р. –(дор. у справі)
Державний комітет телебачення і радіомовлення України
Павлюк М.П. –(посв. № 0435 від 12.03.2007)
розглянув касаційну скаргу
ВАТ "Укртелеком"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008
у справі
№ 4/416 господарського суду м. Києва
за позовом
Державної організації "Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія"
до
Міністерства транспорту та зв'язку України
треті особи
Фонд державного майна України Державний комітет телебачення і радіомовлення України ВАТ "Укртелеком" в особі Севастопольської філії
про
визнання наказів частково недійсними
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.03.2008 в позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано тими обставинами, що наказом Державного комітету зв'язку та інформації України № 150 від 23.12.99 затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу УДПЕЗ "Укртелеком", до складу якого була включена будівля по вул. 4-а Бастіонна, 1 у м. Севастополі, що підтверджується наявністю відомості розрахунку балансової вартості основних засобів (будинку на 4 Бастіонній) станом на 01.07.99 щодо спірного майна, яке включене до статутного фонду ВАТ "Укртелеком".
ВАТ "Укртелеком" створене на базі цілісного майнового комплексу УДПЕЗ "Укртелеком" згідно наказу Державного комітету зв'язку та інформації України № 155 від 27.12.99, що прийнятий на виконання Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.93 (210/93) .
При винесені рішення суду враховано, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 у справі № 20-1/071 Севастопольській регіональній державній телерадіокомпанії відмовлено у визнані недійсним наказу управління комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації щодо оформлення права власності ВАТ "Укртелеком" на будівлю по вул. Бастіонна, 1 у м. Севастополі.
Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду 26.10.2007, клопотання про відновлення строку позовної давності не подавалося.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 апеляційна скарга Телерадіокомпанії задоволена частково, рішення господарського суду м. Києва від 12.03.2008 в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо визнання недійсним наказу Державного комітету зв'язку та інформації України № 54 від 25.03.2003 скасовано.
Позовні вимоги телерадіокомпанії задоволені, визнано недійсним наказ Державного комітету зв'язку та інформації України № 54 від 25.03.2003 "Про передачу нерухомого майна ВАТ "Укртелеком". В інші частині рішення суду залишено без зміни.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тими обставинами, що згідно з розподілом обов'язків між керівництвом Державного комітету зв'язку та інформації України наказ № 54 від 25.03.2003 повинен був підписувати перший заступник голови комітету, а не один із заступників, спірна будівля знаходиться у м. Севастополі по вул. 4-а Бастіонна, 1-а, а фактично розташована за адресою с. Севастополь. Вул. 4-та Бастіонна, 1. Допущені порушення вимог ДСТУ 6.38-90 "Системи організаційно-розпорядчої документації".
ВАТ "Укртелеком" просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008, рішення господарського суду м. Києва від 12.03.2008 залишити без зміни.
Представник Фонду державного майна України в судовому засіданні касаційну скаргу підтримав, просить її задовольнити.
Державний комітет телебачення і радіомовлення України проти касаційної скарги заперечив.
Представник Міністерства транспорту та зв'язку України касаційну скаргу підтримав, просить її задовольнити.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про власність" в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, право колективної власності виникає на підставі перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства.
Згідно ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Відповідно до п. 15 "Положення про порядок корпоратизації підприємств", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.1993 (508-93-п) , з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи та пасиви підприємств структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство є правонаступником прав та обов'язків корпоратизованого підприємства.
27.12.1999 Державним комітетом зв'язку та інформації України № 155, яким, відповідно до Указу Президента України від 15.06.93 № 210/93 (210/93) "Про корпоратизацію підприємств" на базі цілісного майнового комплексу українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" було створено ВАТ "Укртелеком".
З виданням наказу № 155, згідно ст. 21 Закону України "Про власність" та ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" ВАТ "Укртелеком" стало власником цілісного майнового комплексу, на базі якого воно було створено.
Наказ № 155 від 27.12.99 недійсним не визнавався.
25.03.2003 між Держкомзв'язку та ВАТ "Укртелеком" було підписано акт прийому-передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Укртелеком" по Севастопольській дирекції, в якому під порядковим номером 49 значиться будівля по вул. Бастіонна, 1.
Таким чином, право власності на всі активи та пасиви УДПЕЗ "Укртелеком" в тому числі на нерухоме майно, про яке йдеться в наказах № 150 від 27.12.99 та № 54 від 25.03.2003 перейшло у власність ВАТ "Укртелеком" з моменту державної реєстрації товариства.
Касаційна інстанція враховує, що з моменту державної реєстрації ВАТ "Укртелеком", тобто з 05.01.2000 право власності на всі активи та пасиви УДПЕЗ "Укртелеком", в тому числі і на нерухоме майно зазначене в наказах від 27.12.1999 № 155 та від 25.03.2003 № 54 перейшло у власність ВАТ "Укртелеком".
Таким чином, апеляційний господарський суд фактично визнав право власності ВАТ "Укртелеком" на всі активи УДПЕЗ "Укртелеком", в тому числі на будівлю по вул. 4-та Бастіонна, 1 в м. Севастополі.
Отже, апеляційною інстанцією при винесенні постанови від 05.11.2008 неправильно застосовано ст. 21 Закону України "Про власність" та ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", п. 15 "Положення про порядок корпоратизації підприємств", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.1993 (508-93-п) .
Неправильне застосування апеляційною інстанцією п. 2 наказу Державного комітету зв'язку та інформації України № 125 від 03.09.2001 "Про розподіл обов'язків між Головою і заступниками Голови Державного комітету зв'язку та інформатизації України" полягає в наступному.
Пунктом 2 наказу цього наказу передбачено, що в разі відсутності Голови Державного комітету його обов'язки виконує перший заступник Голови.
Під відсутністю, крім перебування посадової особи у відрядженні, відпустці та під час її тимчасової непрацездатності, розуміється також перебування поза даним місцем у певний час.
Однак, апеляційний господарський суд при винесенні постанови від 05.11.2008 не врахував, що оспорюваний наказ було підписано уповноваженою особою – заступником Голови комітету. Зазначене є внутрішньою справою комітету.
Суть неправильного застосування апеляційною інстанцією ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України полягає в наступному.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п. 4 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" чинним законодавством не передбачено винятків щодо застосування позовної давності до вимог про визнання актів недійсними як форми захисту цивільних прав. Тому до таких позовів застосовується загальний строк позовної давності.
Оскільки ВАТ "Укртелеком" неодноразово звертався до позивача з пропозиціями укласти договір оренди на згадану будівлю, не заслуговує на увагу твердження позивача про поважність причин пропуску строку на звернення до суду.
Враховуючи наведені приписи ст. 261 Цивільного кодексу України, твердження позивача про те, що він ознайомився з наказом № 54 від 25.03.2003 лише у 2006 є необґрунтованим та не підтверджується матеріалами справи.
Отже, апеляційною господарською інстанцією неправильно застосовано ст.ст. 257, 261 Цивільного кодексу України в частині не застосовування строку позовної давності до вимог про скасування наказу № 54 від 25.03.2003.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Приймаючи рішення про визнання оспорюваного наказу частково недійсним, суд апеляційної інстанції посилається на порушення при його підписанні вимог ДСТУ 6.38-90 "Системи організаційно-розпорядчої документації". А саме, не вказані ініціали та прізвище заступника Голови комітету, який підписав наказ.
Слід зазначити, що даний наказ є вірним по суті та прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства. Натомість, судом оспорюваний наказ визнано частково недійсним з формальних підстав.
В даному випадку, порушення норм ДСТУ стосовно оформлення оспорюваного наказу не спричинило прийняття незаконного акта, а тому підстави для визнання недійсним наказу Державного комітету зв'язку та інформації України № 54 від 25.03.2003 відсутні.
Касаційна інстанція зазначає, що апеляційним господарським судом в порушення п. 3 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України не зазначено законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення, не вказано, яким саме вимогам чинного законодавства не відповідає оспорюваний наказ.
Крім того, господарським судом апеляційної інстанції не обґрунтовано невідповідність спірного наказу компетенції Державного комітету зв'язку та інформації України, яким було видано наказ.
Апеляційною інстанцією у постанові не вказано, які саме права та охоронювані законом інтереси позивача є порушеними у зв'яжу з прийняттям оспорюваного наказу, зважаючи на те, що порушення прав та інтересів позивача є обов'язковою умовою для звернення до суду з позовом відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.
Київський апеляційний господарський суд встановив, що позивач не довів належним засобами доказування, що наказ Державного комітету зв'язку та інформації України від 23.12.1999 № 150, яким було затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу УДПЕЗ "Укртелеком" в частині включення будівлі, яка розташована за адресою м. Севастополь, вул. 4-та Бастіонна, 1 не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.
При цьому суд правомірно зазначив, що якщо за результатом розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Постанова апеляційного господарського суду не узгоджується з роз'ясненням Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів".
Оскаржуваний наказ Державного комітету зв'язку та інформації України від 25.03.2003 № 54 було прийнято на підставі наказів Державного комітету зв'язку та інформації України від 23.12.1999 № 150, від 27.12.99 № 155, від 31.05.2002 № 109.
При цьому, оскаржуваним наказом № 54 від 25.03.2003 не було врегульовано нові правовідносини та не встановлено нові права та обов'язки сторін, а лише конкретизований перелік об'єктів нерухомого майна, яке передавалося у власність Севастопольської дирекції ВАТ "Укртелеком" на підставі наказів №№ 150, 155, 109, Тобто наказ № 54 від 25.03.2003 випливає з наказів №№ 150, 155, 109.
Накази від 23.12.1999 № 150, від 27.12.99 № 155, від 31.05.2002 № 109 є чинними, законними та в судовому порядку не скановані.
Наведені накази були предметом дослідження у даній справі, при цьому і місцевий господарський суд і господарський суд апеляційної інстанції ді1йшли висновку, що відповідач, приймаючи накази від 23.12.1999 № 150, від 27.12.99 № 155, від 31.05.2002 № 109 та оспорюваний наказ від 25.03.2003 № 54 діяв на підставі законодавства та в межах наданих повноважень.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 у справі № 4/416 господарського суду м. Києва в частині задоволення позовних вимог Державної організації "Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія" про визнання частково недійсним наказу Державного комітету зв'язку та інформації України від 25.03.2003 № 54 "Про передачу нерухомого майна ВАТ "Укртелеком" (Севастопольська дирекція)", що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. 4-та Бастіонна, 1, скасувати.
Рішення господарського суду м. Києва від 12.03.2008 залишити без зміни.
Витрати по сплаті державного мита, в тому числі за розгляду справи в порядку касації віднести на позивача. Господарському суду м. Києва видати наказ.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун