Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників:

від прокуратури: Форманюк О.М. (посвідчення №217 від 15.09.11р.);

від позивача: ОСОБА_1. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2. (представник діючий за довіреністю);

від третьої особи: ОСОБА_2. (представник діючий за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: заступника прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Одесбудматеріали"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виробничого підрозділу "ОЄП" Публічного акціонерного товариства "Одесбудматеріали"

про стягнення 64358,70 грн.;

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора Суворовського району м.Одеси звернувся в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області до господарського суду Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Виробничого підрозділу "ОЄП" Публічного акціонерного товариства "Одесбудматеріали" з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Одесбудматеріали", в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. ГСОО № 38136/2011 від 07.11.2011р.) просить суд стягнути з відповідача шкоду заподіяну державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства у розмірі 64 358,70 грн.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що під час проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією в Одеській області було встановлено, що при здійснені господарської діяльності ВП "ОЄП" ПАТ "Одесбудматеріали" допустило засмічення земельної ділянки будівельними відходами 4 класу небезпеки, загальною площею 21 м2, товщиною шару відходів 0,8 м, що є порушенням ст. 17 Закону України "Про відходи" та ст. 96 Земельного кодексу України. При цьому, враховуючи, що ВП "ОЄП" ПАТ "Одесбудматеріали" є структурним підрозділом ПАТ "Одесбудматеріали", то останнє повинно сплатити Державі Україна шкоду у визначеному розмірі, внаслідок засмічення земельної ділянки.

Одночасно з позовною заявою прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову, в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого Заступник прокурора Суворовського району м.Одеси просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на розрахунковий рахунок відповідача в межах заявлених вимог.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд відмовив у його задоволенні, виходячи з того, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування поданого клопотання та жодним чином не доведено підстав неможливості виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття зазначених заходів, а лише зазначено, на думку прокурора, про доцільність вказаних заходів.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 30.12.2008 року за № 5-05/759, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення . Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом спору, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на розрахунковий рахунок ПАТ "Одесбудматеріали".

У судовому засіданні прокурор уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Позивач –Державна екологічна інспекція в Одеській області на задоволені уточнених позовних вимог наполягав.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, що вбачається з наданого ним письмового відзиву на заявлені позовні вимоги (а.с. 63-64) та доповнень до відзиву (а.с. 66-67, 98).

Третья особа - ВП "ОЄП" ПАТ "Одесбудматеріали" проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових поясненнях (а.с. 91), зазначаючи, що порушником до якого застосовувалось адміністративне стягнення за постановами від 05.03.2009р. була фізична особа.

Ухвалою суду від 07.11.2011р., за клопотанням позивача, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи було продовжено на 15 днів до 28.11.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд встановив:

02 березня 2009 року державним інспектором з хорони навколишнього природного середовища в Одеській області –Мінковим І.П., відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) та згідно з наказом Державної екологічної інспекції в Одеській області №226 від 09.02.2009р. проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ВП "ОЄП" ПАТ "Одесбудматеріали" за місцезнаходженням: м. Одеса, Шкодова гора, 3 та за участю в.о. директора ВП "ОЄП" ПАТ "Одесбудматеріали" –Коротич О.Г. про що складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 10.03.2009р.

За результатами даної перевірки встановлено, що на території підприємства виявлено засмічення земельної ділянки будівельними відходами 4 класу небезпеки площею 21 м2, товщина шару відходів складає 0,8 м. Водночас, засмічена земельна ділянка знаходиться поза зоною підводу водопостачання, за межами зони з тепломережею, за межами зони підводу газопостачання, за межами зони що каналізована, не примикає до вулиці з твердим покриттям, що є порушенням ст. 96 Земельного кодексу України. Крім того, виявлено змішування відходів, складування відходів в не встановлених місцях для їх зберігання, відсутній договір на передачу і акт виконаних робіт по металобрухту, що є порушенням ст. 17 Закону України "Про відходи". Журнал первинного обліку відходів не ведеться, що є також порушенням Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) , з території ВП "ОЄП" ПАТ "Одесбудматеріали" відходи видаляються за договорами:

- з ТОВ "Раф-Плюс" від 01.08.2008р. №03232 –на побутові відходи;

- з ТОВ "Новий Світ" від 02.01.2008р. №012 –на видалення люмінесцентних ламп.

Як встановлено матеріалами справи, державним інспектором з хорони навколишнього природного середовища в Одеській області 02.03.2009р. та 03.03.2009р. складено протоколи про адміністративне правопорушення №007192 та №007193 відповідно, згідно яких на в.о. директора ВП "ОЄП" ПАТ "Одесбудматеріали" –Коротич О.Г. накладено адміністративне стягнення.

На підставі вищевикладеного, позивачем був здійснений розрахунок збитків, заподіяних відповідачем, на підставі "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.1997р. за №149.

В порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №44 від 11.08.2009 року (з відповідним розрахунком завданих збитків) з вимогою добровільно відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок засмічення земельної ділянки площею 21 м2 будівельними відходами 4 класу небезпеки у розмірі 26964,00 грн. протягом тридцяти днів. Також, даною претензією відповідача попереджено, що в разі не виконання останнім вказаних вимог Державна екологічна інспекція в Одеській області буде змушена звернутися до суду з відповідним позовом. Зазначена претензія була отримана відповідачем та 02.09.2009р. ВП "ОЄП" ПАТ "Одесбудматеріали" надіслало лист-відповідь вих. №35 від 02.09.2009р., згідно з яким відповідач просив зняти коефіцієнт перерахунку, що при засмічені земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10 (Б –згідно формули розрахунку), оскільки територія зайнята будівельними відходами є площадкою з твердим покриттям.

Враховуючи, що збитки в розмірі 26964,00 грн. відповідачем не сплачені Заступник прокурора Суворовського району м.Одеси в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області, відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду з даним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме ст.ст. 17 Закону України "Про відходи", ст.ст. 46, 56 Закону України "Про охорону земель", ст. 96 Земельного кодексу України та направлено на стягнення з відповідача шкоди завданої державі у розмірі 64358,70 грн., яка заподіяна ПАТ "Одесбудматеріали" навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земельної ділянки будівельними відходами.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Статтею 17 Закону України "Про відходи"встановлено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: а) запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; б) забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; в) визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини; г) на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; е) брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами; є) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обгрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; ж) не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; и) здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; і) своєчасно в установленому порядку вносити плату за розміщення відходів; ї) надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; й) призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами; к) забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами; л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; м) забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами; н) мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або на право провадження діяльності, пов'язаної із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини, і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів; о) мати погоджений із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади план дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами; п) передбачати при укладанні угод на поставку в Україну товарної продукції утилізацію чи вивезення з України використаних пакувальних матеріалів і тари; р) при плануванні будівництва або реконструкції об'єкта поводження з відходами мати дозвіл на будівництво або реконструкцію такого об'єкта відповідно до законодавства про містобудування; с) мати дозвіл на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами; т) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Відповідно до ч. 7 ст. 33 Закону України "Про відходи", забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Згідно ст. 43 цього закону, підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

При цьому, статтею 44 Закону України "Про відходи" встановлено, спори, що виникають у сфері поводження з відходами, вирішуються судом у встановленому законодавством порядку.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про охорону земель", забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

Відповідно до розділу 1 Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27.10.97 № 171 (z0285-98) зазначена Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності. Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про відходи" визначено, що небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Згідно положень ст.ст. 8, 9 Закону України "Про відходи", відходи є об'єктом права власності. Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої в порядку, передбаченому законом.

Суб'єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава.

Як встановлено матеріалами справи (а.с. 99-100), у березні 2009 року відповідачем придбано відходи бітонітових блоків, згідно видаткової накладної №17 від 04.03.2009 року, які підлягали для використання при ремонті паркану у березні цього року, згідно наряду на проведення відповідних робіт.

Поводження з промисловими відходами регламентується ДСанПіН 2.2.7.029-99 "Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення", "Державні санітарні правила та норми 2. Комунальна гігієна 2.7. Грунт, очистка населених місць, побутові та промислові відходи, санітарна охорона грунту", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України № 29 від 01.07.1999р. (v0029588-99) (яка чинна на теперішній час).

У відповідності до п. 1.2 ДСанПіН 2.2.7.029-99, відходи сфер виробництва і сфери споживання в залежності від фізичних, хімічних і біологічних характеристик всієї маси відходу або окремих його інгредієнтів поділяються на чотири класи небезпеки: I-й клас - речовини (відходи) надзвичайно небезпечні; II-й клас - речовини (відходи) високо небезпечні; III-й клас - речовини (відходи) помірно небезпечні; IV-й клас - речовини (відходи) мало небезпечні .

З урахуванням матеріалів перевірки проведеної Державною екологічною інспекцією в Одеській області 02.03.2009 року, згідно акту №04-08/066 від 10.03.2009 року (а.с. 10-12) відповідачем було розміщено саме відходи 4 класу небезпеки, отже, речовини (відходи) мало небезпечні.

Положеннями п.п. 2.1.3. п. 2.1. "Гігієнічні вимоги до збирання та тимчасового зберігання промислових відходів на промислових майданчиках" ДСанПіН 2.2.7.029-99 передбачено, що способи тимчасового зберігання відходів і розміри санітарно-захисних зон від місця зберігання відходів (промисловий майданчик) до сельбищної території визначаються видом, агрегатним станом і класом небезпеки відходів та зокрема встановлено, що відходи IV класу небезпеки можуть зберігатися відкрито на промисловому майданчику у вигляді конусоподібної купи, звідки їх автонавантажувачем перевантажують у самоскидний автотранспорт і доставляють на місце утилізації або захоронення. Ці відходи без негативних екологічних наслідків можуть бути об'єднані з побутовими відходами в місцях захоронення останніх або використані як ізолюючий матеріал, а також для різних планувальних робіт при освоєнні територій.

Відповідно до наукового визначення бетоніт (назва з місця походження Бентон, США) - природній глинистий мінерал, нетоксичний, хімічно стійкий, що робить його незамінним у виробництві, будівництві та інших сферах діяльності.

Згідно додатку 4 "Перелік промислових відходів, які приймаються на полігони твердих побутових відходів", Таблиця 1 "Перелік промислових відходів IV класу небезпеки, які приймаються на полігони твердих побутових відходів без обмеження і використовуються в якості ізолюючого матеріалу" відходи бетоніту відноситься до відходів коду групи та виду 1.39.01.

Разом з тим, у відповідності до п.п. 2.1.8 ДСанПіН 2.2.7.029-99, накопичення і зберігання відходів на промислових майданчиках підприємства допускається у таких випадках:

- при використанні відходів у наступному технологічному циклі з метою їх утилізації;

- при тимчасовій відсутності полігонів для захоронення або транспортних засобів для вивезення відходів.

Отже, враховуючи, що при розгляді справи було встановлено, що дані відходи (бетоніт) були розміщені відповідачем тимчасово, з метою подальшого використання у будівництві, а за умовами чинного законодавства, бетоніт може бути використаним у будівництві, може зберігатись відкрито на промисловому майданчику у вигляді конусоподібної купи без негативних екологічних наслідків та бути об'єднаним з побутовими відходами та відноситься до відходів 4 класу небезпеки, суд доходить висновку про відсутність фактично заподіяної шкоди навколишньому природному середовищу, з урахуванням вимог ДСанПіН 2.2.7.029-99, внаслідок їх тимчасового розміщення.

Стаття 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу, завдання збитків, причинний зв'язок між порушенням права та збитками, а також вина особи, яка завдала збитків.

З урахуванням викладеного для застосування вищевказаної норми матеріального права, необхідна наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, приписами ст. 33 цього кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, посилання прокурора на те, що відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності, а протоколи про адміністративне правопорушення ним підписано без зауважень, судом до уваги не приймається, оскільки преюдиціальне значення для господарського суду, за змістом ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, має виключно постанова суду, що встановлює певні факти, що мали місце при вирішенні спору між тими ж сторонами, а не постанова Державної екологічної інспекції Одеської області.

З урахуванням встановлених обставин, враховуючи, що за результатами розгляду справи судом встановлено відсутність порушення норм екологічного законодавства та позивачем не доведено факту завдання збитків Державі, що виключає можливість їх стягнення, суд дійшов висновку, що заявлені Заступником прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32-35, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд -

В позові відмовити.

рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 05.12.2011р.