Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача –Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про визнання договору суборенди від 16.08.2011р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Когорта"та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 розірваним.

В процесі розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги, а саме просить розірвати договір суборенди від 16.08.2011р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Когорта"та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1.

Заява Позивача від 02.11.2011р. № 2/1 про уточнення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, тому приймається судом до розгляду.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився.

Відповідач Ухвали суду не виконав. Письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

11.08.201р. між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Когорта"було укладено договір оренди, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 1637,4 кв.м., що розміщені за адресою: АДРЕСА_1.

16.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Когорта"та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір суборенди нежитлового приміщення, загальною площею 65,5 кв.м., що розміщені за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.1.1. договору орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 65,5 кв.м., що розташовані в літ. А за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно д п.5.3.5. договору, суборендар зобов’язаний не передавати орендоване приміщення третім особам за договорами суборенди, безоплатного користування приміщенням, договорами про спільну діяльність та іншими договорами без письмової згоди власника та орендаря.

Суду доведено, що 17.08.2011р. позивачу стало відомо, що відповідач в супереч п.5.3.5. договору суборенди, передав приміщення в суборенду Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_3 згідно договору суборенди від 17.08.2011р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Когорта"звернулось з листом до ФОП ОСОБА_1 з проханням розірвати договір суборенди від 16.08.2011р. у зв’язку з порушенням умов п.5.3.3. договору суборенди.

У відповідності до п.10.8. договору у разі не виконання суборендарем п.1.2., 4.3., 4.6., 4.7., 4.10, 5.3.1., 5.3.2. 5.3.6., 5.3.7., 5.3.10, 5.3.11, 5.4.3., 10.7. цей договорі може бути розірваний орендарем шляхом направлення письмового повідомлення, а суборендар зобов’язується звільнити приміщення на наступний день після спливу 30 денного терміну з моменту такого повідомлення та передати приміщення орендарю по акту прийому-передачі приміщення у стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.

23.08.2011р. ФОП ОСОБА_1 своїм листом підтвердив передачу приміщення в суборенду ФОП ОСОБА_3, але проти розірвання договору суборенди від 16.08.2011р. заперечує.

Відповідно до ч.2 п.1 ст. 783 ЦК України, якщо найма без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі, наймодавець має право на розірвання договору найму.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (436-15) . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Акт прийому –передачі від 16.08.2011 р., свідчить, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв об’єкт оренди загальною площею 65,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 в задовільному стані.

Відповідно до умов Договору відповідач зобов’язувався не передавати орендоване приміщення третім особам за договорами суборенди, безоплатного користування приміщенням, договорами про спільну діяльність та іншими договорами без письмової згоди власника та орендаря.

Таким чином, укладаючи договір суборенди, відповідач взяв на себе зобов’язання вчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов’язання передбачені договором суборенди.

Судом встановлено, що всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства України відповідач не виконав умов договору, а саме без дозволу власника та орендаря передав приміщення в суборенду, що підтверджується договором суборенди від 17.08.2011р., у зв’язку з чим у позивача виникло право у розірванні договору суборенди.

На підставі п. 10.8 вказаного договору, договір може бути розірваний орендарем шляхом направлення письмового повідомлення, а суборендар зобов’язується звільнити приміщення на наступний день після спливу 30 денного терміну з моменту такого повідомлення та передати приміщення орендарю по акту прийому-передачі приміщення у стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

З встановлених обставин та наведених правових норм, суд дійшов висновку, що відповідачем істотно порушено умови договору суборенди, а тому зазначений договір підлягає розірванню у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Пунктом 4 ст. 188 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір суборенди від 16.08.2011р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Когорта"(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 32386503) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Когорта"(04050, м. Київ, вул.. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 32386503) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст.. 116 ГПК України (1798-12) .

рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.