ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2011 року
справа № 5020-1429/2011
( Додатково див. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду (rs21652364) )
за позовом Приватного підприємства "Адепт" (вул. Гражданська, буд. 3а, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 25149890)
до Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, б. 44, м. Севастополь, 99040)
про визнання відсутності у відповідача права на володіння та користування трансформаторною підстанцією, зобов`язання відповідача припинити дії, як такі, що порушують право власності позивача, встановлення орендних правовідносин між сторонами стосовно користування трансформаторною підстанцією, зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір оренди трансформаторної підстанції, визнання права на отримання компенсації витрат на будівництво трансформаторної підстанції та встановлення судом розміру компенсації витрат на будівництво
Суддя О.С. Погребняк
За участю представників:
позивача: ОСОБА_1 - директор, наказ № 1 від 18.04.1998;
відповідача: ОСОБА_2 –представник, довіреність № 6430/0/2-11 від 14.04.2011;
Суть спору:
Приватне підприємство "Адепт" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" про визнання відсутності у відповідача права на володіння та користування трансформаторною підстанцією з силовими трансформаторами та живлючими кабелями, припинення цих цій відповідача, як таких, що порушують право власності позивача, зобов’язання встановити орендні правовідношення між сторонами стосовно користування трансформаторною підстанцією, зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір оренди трансформаторної підстанції.
Ухвалою від 15.09.2011 позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
У судовому засіданні 25.11.2011 позивач, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, надав суду заяву про збільшення позовних вимог, якою заявлені раніше позовні вимоги було доповнено вимогами наступного змісту: визнати право позивача на отримання від відповідача компенсації витрат на будівництво двотранформаторної підстанції з силовими кабелями, з живлючими кабельними лініями з урахуванням індексу інфляції та встановити судом розмір компенсації витрат на будівництво спірної двотрансформаторної підстанції (а.с.44-45).
Заявою від 15.11.2011, поданою у судовому засіданні 22.11.2011, позивач уточнив пункт 2 позовних вимог та просив суд зобов`язати ПАТ "ЕК "Севастопольенерго" припинити такі дії, як використання двотрансформаторіної підстанції ТП-6/0,4 кВт з силовими трансформаторами та живлючими кабельними лініями, як такі, що порушують право власності позивача
Оскільки збільшення позовних вимог, а також їх уточнення, є передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правом позивача, таке право не ставиться в залежність від переходу суду до розгляду спору по суті, у суду відсутні підстави для відмови у прийнятті таких заяв. Тому, судом було прийнято заяви про збільшення позовних вимог та про їх уточнення, справа розглядалась по суті з урахуванням вказаних заяв.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.11.2011 надав відзив на позов, в якому вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання відсутності права та припинення дій відповідача по використанню двотрансформаторної підстанції підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з тим, що такий спір не підлягає вирішенню в господарських судах.
Що стосується позовних вимог в частині встановлення орендних правовідносин та зобов`язання сторін підписати наданий суду договір оренди, то відповідач вважає такі вимоги необґрунтованими з огляду на пункти 1.2, 1.7 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , якими передбачено, що у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору. Тому, відповідач вважає відсутніми правові підставb для укладення саме договору оренди.
Що стосується позовних вимог про визнання за позивачем права на отримання від відповідача компенсації витрат на будівництво двотранформаторної підстанції з силовими кабелями, з живлючими кабельними лініями з урахуванням індексу інфляції та встановлення судом розміру компенсації витрат на будівництво спірної двотрансформаторної підстанції, то відповідач вважає такі вимоги також необґрунтованими, зазначаючи, при цьому, що між сторонами у справі відсутні грошові правовідносини та зобов`язання по компенсації витрат на будівництво трансформаторної підстанції (а.с.61-63).
У судовому засіданні оголошувались перерви з 05.10 до 11.11.2011, з 14.11 до 22.11.2011, а також з 22 по 24.11.2011.
Представникам сторін у судових засіданнях були роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, суд
встановив:
Відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" приватному підприємству "Адепт" було видано Технічні умови № 202/08 від 26.02.2004 на електропостачання житлової забудови за адресою: м.Севастополь, вул. Лазаревська (Нахімовський район). Встановлена потужність –130 кВт (а.с.12).
Пунктами 11-12 Технічних умов передбачено, що побудовані кабельні лінії КЛ-6 кВт та транзит в ТП-6/0.4 кВт передаються основному споживачу –ЕК "Севастопольенерго"з дотриманням чинного законодавства України.
До включення нової ТП6/0.4 кВт в роботу, вирішити питання її належності та оперативного обслуговування. До документального вирішення даного питання ТП-6/0.4 кВт не буде включена до мережі 6 кВт.
Суд зазначає, що правові підстави, на яких передаються кабельні лінії КЛ-6 кВт та транзит в ТП-6/0.4 кВт ЕК "Севастопольенерго", а також обсяг прав, який набувається відповідачем при такій передачі, Технічними умовами не встановлено.
Згідно з довідкою № 5-2/4870 від 07.10.2010, виданої Управлінням містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, транформаторній підстанції із вказанням місця розташування "вул. Лазаревська"привласнено адресу: м.Севастополь, вул. Лазаревська 13/1.
18.01.2011 Фондом комунального майна Севастопольської міської ради приватному підприємству "Адепт" було видано свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно –трансформаторну підстанцію. 21.01.2011 право власності на трансформаторну підстанцію за адресою: м.Севастополь, вул. Лазаревська, 13/1 було зареєстровано Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об`єктів нерухомого майна"Севастопольської міської ради (а.с.18-19).
Позивач стрверджує, що Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" протягом тривалого часу без належних на те правових підстав використовує транформаторну підстанцію ТП-6/0.4 кВт (ТП 1411) з силовими транформаторами 250 кВа з живлючими кабельними лініями 6 кВ, яка є власністю приватного підприємства "Адепт", отримує прибуток від її використання.
Наведені вище обставини з`явились підставою для звернення приватного підприємства "Адепт" до суду з позовом про визнання відсутності у відповідача права на володіння та користування трансформаторною підстанцією, припинення цих цій відповідача, як таких, що порушують право власності позивача, зобов’язання встановити орендні правовідносини між сторонами стосовно користування трансформаторною підстанцією, зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір оренди трансформаторної підстанції; визнання права на отримання компенсації витрат на будівництво транформаторної підстанції та встановлення розміру компенсації витрат на її будівництво.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає наявними правові підстави для часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам приватного підприємства "Адепт" про визнання відсутності у відповідача права на володіння та користування трансформаторною підстанцією ТП-6/0.4 кВт (ТП-1411), з силовими транформаторами 250 кВа, з живлючими кабельними лініями 6 кВ суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 (z0417-96) , власник електричних мереж - юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії.
Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
В даному випадку приватне підприємство "Адепт" набуло право власності на двотрансформаторну підстанцію ТП-6/0.4 кВт з силовими транформаторами 250 кВа з моменту державної реєстрації права власності –21.01.2011.
Частина 2 статті 386 Цивільного кодексу України передбачає, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Закріплений статтею 16 Цивільного кодексу України перелік способів захисту цивільних прав та інтересів містить посилання на те, що цивільні права можуть бути захищені лише шляхом визнання права.
Одночасно статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Вирішуючи питання щодо того, чи є визнання відсутності права належним способом захисту порушених прав, суд виходить з того, що норми Господарського кодексу України (436-15) є спеціальними та підлягають переважному застосуванню перед нормами Цивільного кодексу України (435-15) , отже, такий спосіб захисту прав як визнання відсутності права є належним у господарському судочинстві (рекомендації Президії Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.04.2010).
Відповідно до пункту 1.7 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2).
Таким чином, передбаченою чинним законодавством України правовою підставою користування Публічним акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" електричними мережами - двотрансформаторною підстанцією, власником якої являється приватне підприємство "Адепт", є лише укладений договір про спільне використання технологічних електричних мереж, який фактично не укладався.
Пунктом 1.2 Постанови НКРЕ № 691 від 12.06.2008 (z0732-08) "Про затвердження методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж"надано визначення трансформаторної підстанції (ТП) - електрична підстанція, призначена для перетворення електричної енергії однієї напруги в енергію іншої напруги за допомогою трансформаторів.
Із змісту виданих відповідачем приватному підприємству "Адепт" Технічних умов № 202/08 від 26.02.2004 вбачається видача завдання на будування трансформаторної підстанцієї ТП-6/0.4 кВт з силовими транформаторами 250 кВа.
Відповідачем не представлено доказів того, що приватним підприємством "Адепт" побудовано трансформаторну підстанцію з іншими силовими трансформаторами (або без них).
За таких обставин, суд вважає вірним найменування спірної трансформаторної підстанції саме, як трансформаторна підстанція ТП-6/0.4 кВт (ТП 1411) з силовими транформаторами 250 кВа.
Факт користування відповідачем спірною трансформаторною підстанцією ТП-6/0.4 кВт (ТП 1411) підтверджується, зокрема, довідкою 1997 Відділення морської інженерної служби від 16.11.20011 № 3219 про те, що електропостачання 50-ти квартирного житлового будинку по вул. Лазаревська, 13 здійснює ПАТ "ЕК "Севастопольенерго" через ТП 1411, а також фактом існування договірних відносин щодо користування електричною енергією між кінцевими споживачами (фізичними особами) та ПАТ "ЕК "Севастопольенерго" (а.с.72, 78-83).
Із змісту листа ПАТ "ЕК "Севастопольенерго" від 03.02.2011 № 1976/0/2-11, адресованого ПП "Адепт", вбачається інформованість відповідача про оформлення позивачем права власності на трансформаторну підстанцію ТП 1411 та роз`яснення про необхідність укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж (а.с.20).
Порядок укладення договорів закріплено статтею 181 Господарського кодексу України, статтями 642- 642 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частини 2-3 статті 181 Господарського кодексу України встановлює, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Однак, збоку відповідача, як електропередавальної організації та особи, яка фактично використовує трансформаторну підстанцію, не представлено суду жодних доказів, які б свідчили про вчинення дій, спрямованих на укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж або доказів, які б підтверджували неможливість укладення такого договору.
Відповідно до частини 2 статті 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Стаття 391 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Оскільки в даному випадку договір про спільне використання технологічних електричних мереж не укладено, жодних доказів правомірності користування відповідачем спірним майном не представлено, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання відсутності у ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" права на володіння та користування трансформаторною підстанцією ТП-6/0.4 кВт (ТП 1411) з силовими транформаторами 250 кВа.
При цьому, посилання відповідача на той факт, що користувачем трансформаторної підстанції ТП 1411 є 1997 ОМИС ЧФ РФ, суд не може визнати обґрунтованими з тих підстав, що користувачем ТП, виходячи з встановленого Правилами користування електричною енергією (z0417-96) правового режиму використання електроустановки, може бути лише електропередавальна організація.
В той же час, суд вважає за необхідне уточнити, що відсутність права на користування відповідачем спірною трансформаторною підстанцією діє до фактичного укладання сторонами у даній справі договору про спільне використання технологічних електричних мереж та набуттям договором законної сили.
При цьому, суд звертає увагу на той факт, що задоволення позовних вимог в цій частині стосується лише двотрансформаторної підстанції ТП-6/0.4 кВт (ТП 1411) з силовими транформаторами 250 кВа.
Оскільки позивач не довів суду наявності у нього права власності на живлюючі лінії КЛ 6 кВ ТП 183-ТП 1411 та ТП 501, позовні вимоги про визнання у відповідача відсутності права на володіння та користування в цій частині не підлягають задоволенню. При цьому, суд виходить з того, що свідоцтво про право власності приватного підприємства "Адепт" від 18.01.2011 містить опис об`єкта: трансформаторна підстанція, ганки. Живлюючі лінії, як складові об`єкту, в свідоцтві не означені (а.с.18).
Надані позивачем суду кошториси також не підтверджують фактів будівництва живлюючих кабельних ліній КЛ 6 кВт (а.с.46-47).
Крім того, наявні у справі матеріали:
- договір № 25004-202 від 15.01.2008 про приєднання до електричних мереж, укладений між ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" та МО РФ в особі командира військової частини 59131 (пункт 2.2.3 договору) (а.с.90);
- Акт прийому-передачі від 22.05.2009, підписаний ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" та ТВО командира військової частини 59131 (а.с.64);
- Акт № 175 підтвердження готовності електроустановки до підключення до електричних мереж, свідчать про те, що підключення до спірної ТП-6/0.4 кВт (ТП 1411) за допомогою КЛ 6 кВт відбувалось діями третіх осіб. (а.с.91).
Доводи відповідача про необхідність припинення провадження у справі в частині позовних вимог про визнання відсутності права та припинення дій відповідача по використанню двотрансформаторної підстанції суд вважає безпідставними, оскільки даний спір є спором щодо користування майном, спором у галузі електроенергетики, який, в силу пункту 1 частини 1 статті 12 ГПК України, підвідомчій господарському суду, а вимоги позивача про визнання відсутнім права та зобов`язання припинити діє є передбаченим статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України способом захисту порушеного права.
Надаючи оцінку позовним вимогам ПП "Адепт" про встановлення орендних правовідносин між сторонами стосовно користування трансформаторною підстанцією, зобов’язання відповідача укласти з позивачем договір оренди трансформаторної підстанції, суд вважає такі вимоги не підлягаючими задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству.
Таким чином, сторони договору на свій власний розсуд визначають зміст, тобто формують його конкретні умови, які не суперечать чинному законодавству.
Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна з сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов, при цьому, можливість розгляду судом цих спорів обумовлюється обов'язковістю договору (за державним замовленням, на підставі правового акту органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом).
В даному випадку чинним законодавством України не встановлена обов`язковість укладання договору оренди між власником технологічних електричних мереж та електропередавальною організацією. Тому, спонукання судом до укладання такого договору може являтись порушенням вимог статті 627 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд зазначає, що двотрансформаторна підстанція ТП-6/0.4 кВт (ТП 1411) з силовими транформаторами 250 кВа є особливим об`єктом цивільних прав, використовується для передачі електричної енергії та правовідносини з її використання регулюються спеціальним нормативно-правовим актом - Правилами користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 (z0417-96) .
При цьому, суд погоджується з посиланнями відповідача на пункт 1.7 Правил користування електричною енергією (z0417-96) , яким передбачено укладання саме договору про спільне використання технологічних електричних мереж на основі типового договору.
На підставі викладеного, хоча чинним законодавством України і передбачено такий спосіб захисту, як установлення господарських відносин (частина 2 статті 20 Господарського кодексу України), суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених вимог.
Надаючи оцінку позовним вимогам позивача про визнання за ним права на отримання компенсації витрат на будівництво трансформаторної підстанції та встановлення судом розміру компенсації витрат на будівництво, суд вважає такі вимоги також не підлягаючими задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1-2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
В той же час, в даному випадку між сторонами у справі не виникало жодних взаємних зобов`язань, із змісту яких вбачався б обов`язок ПАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" по відшкодуванню витрат, понесених приватним підприємством "Адепт" на будівництво трансформаторної підстанції.
При цьому, суд не може погодитись з посиланнями позивача на пункти 11, 12 Технічних умов, якими, зокрема, встановлено, що побудовані кабельні лінії КЛ-6 кВт та транзит в ТП-6/0.4 кВт передаються основному споживачу –ЕК "Севастопольенерго"з дотриманням чинного законодавства України, оскільки технічні умови не є правочином, на підставі якого набуваються цивільні права і обов`язки, а є лише інформацією, яка доводиться електропередавальною організацією до споживача та містить дані щодо майбутньої електроустановки (назва, місце розташування, розрахункове навантаження тощо).
Суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що позивач, побудувавши об`єкт –двотрансформаторну підстанцію, у встановленому законом порядку набув право власності на неї. При цьому, позивачем не наведено норми закону, яка дає йому підстави вимагати отримання компенсації за будівництво об`єкту, право власності на який ним набуто. Відповідач в даному випадку лише має право використовувати спірну трансформаторну підстанцію - за умови укладення з її власником (ПП "Адепт") договору про спільне використання електричних мереж.
Посилання позивача на статтю 625 Цивільного кодексу України суд вважає необґрунтованою, оскільки зазначена норма регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, яке в даному випадку між сторонами у справі відсутнє.
У зв`язку з викладеним, суд вважає відсутніми правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права на отримання компенсації витрат на будівництво трансформаторної підстанції та встановлення судом розміру компенсації таких.
Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на дату подачі позову), суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, згідно з пунктом 4.6 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 (v5_78800-98) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ", якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.
Суд виходить з того, що оскільки, незалежно від кількості позовних вимог немайнового характеру, державне мито справляється як за подання однієї заяви немайнового, аналогічно має вирішуватись питання розподілу судових витрат –в розмірі ставки за заяву немайнового характеру незалежно від кількості задоволених судом немайнових вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати відсутність у Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, б. 44, м. Севастополь, 99040) права на володіння та користування двотрансформаторною підстанцією ТП-6/0.4 кВт (ТП 1411) з силовими транформаторами 250 кВа, розташовану за адресою: м.Севастополь, вул. Лазаревська, 13/1, власником якої являється приватне підприємство "Адепт".
Зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, б. 44, м. Севастополь, 99040) припинити використання двотрансформаторної підстанції ТП-6/0.4 кВт (ТП 1411) з силовими транформаторами 250 кВа, розташовану за адресою: м.Севастополь, вул. Лазаревська, 13/1, власником якої являється приватне підприємство "Адепт".
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, б. 44, м. Севастополь, 99040) на користь Приватного підприємства "Адепт" (вул. Гражданська, буд. 3а, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 25149890) 85,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя
підпис Погребняк О.С.
рішення оформлено згідно
з вимогами ст. 84 ГПК України
та підписано 25.11.2011