ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2009 р.
№ 8/211
( Додатково див. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду (rs2527142) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйов О. В. -головуючий Полянський А. Г. Фролова Г. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні
скарги
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1та Українсько-німецького
товариства з обмеженою відповідальністю "Алтазар"
на рішення
та постанову
Господарського суду Полтавської області від 12.08.2008 року
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
13.10.2008 року
у справі
№ 8/211 Господарського суду Полтавської області
за позовом
Закритого акціонерного товариства "Юнікон"
до
про
1. Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю
"Алтазар" 2. Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1стягнення в сумі 86
481,15 грн.
За участю представників сторін:
від
позивача:
від відповідача - 1:
від відповідача - 2:
ОСОБА_2. -дов. від 03.02.09р. ОСОБА_3. -дов. від 02.02.09р.
ОСОБА_4. -дов. від 27.01.09р.
В С Т А Н О В И В:
Закрите акціонерне товариство "Юнікон" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Алтазар" та Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1про стягнення в сумі 86 481,15 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.08.2008 року по справі № 8/211 (суддя Плеханова Л. Б.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року по справі № 8/211 (головуючий суддя Агрикова О. В., судді Фаловська М. І., Разіна Т. І.), позовні вимоги задоволено: стягнуто з Українсько-Німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Алтазар" та Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1на користь Закритого акціонерного товариства "Юнікон" солідарно 86 481,15 грн. Стягнуто з Українсько-Німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Алтазар" на користь Закритого акціонерного товариства "Юнікон" 432,40 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1на користь Закритого акціонерного товариства "Юнікон" 432,40 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 12.08.2008 року, в якій стверджує про порушення судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить змінити оскаржені рішення, виключивши вказівку про солідарне стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1з відповідачем Українсько-німецького товариством з обмеженою відповідальністю "Алтазар" 86 481,15 грн. на користь позивача, залишивши посилання на таке стягнення, а також 864,82 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Закритого акціонерного товариства "Юнікон" тільки з Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Алтазар". Судові витрати покласти на відповідача.
У зв'язку з хворобою судді Фролової Г. М. для перегляду в касаційному порядку справи № 8/211, призначену до розгляду на 23.12.2008 року, розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 22.12.2008 року утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Коробенко Г. П.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.12.2008 року відкладено розгляд касаційної скарги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1до 03.02.2008 року.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.01.2009 року призначено спільний розгляд касаційних скарг Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1та Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Алтазар" на 03.02.2009 року.
В касаційній скарзі Українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю "Алтазар" стверджує про порушення норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанції, у зв'язку з чим просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 12.08.2008 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У зв'язку з виходом судді Фролової Г. М. з лікарняного для перегляду в касаційному порядку справи № 8/211, призначеної до розгляду на 03.02.2009 року, розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 02.02.2009 року утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий -Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г. М.
Відводів складу суду не заявлено.
У відзиві на касаційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Юнікон" проти вимог та доводів скаржника заперечує і просить залишити оскаржені рішення в силі.
За згодою представників сторін судовому засіданні 03.02.2009 року оголошені вступна та резолютивна частина постанови Вищого господарського суду України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, - 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Місцевим та апеляційним судом встановлено, що 02.11.2007 року між ЗАТ "Юнікон" та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1було укладено договір № 2/11-5 надання послуг експедирування з перевезення вантажів автотранспортом, згідно умов якого експедитор зобов'язувався організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом на умовах, визначених договором.
Згідно розділу 1 договору експедирування перевізником визначено УН ТОВ "Алтазар", перевезення здійснить водій ОСОБА_5на автомобілі Сканія з причепом. Договір експедирування містить підпис та відтиск печатки експедитора, що свідчить про прийняття останнім зобов'язань по договору експедирування до виконання в обсязі, визначеному вказаним договором.
Судами також встановлено, що на виконання своїх зобов'язань по договору експедирування, експедитором було подано перевізнику заявку-договір, згідно умов якої експедитор доручає перевізнику прийняти вантаж для замовника. Заявка-договір містить підписи та відтиски печаток експедитора та перевізника, що свідчить про прийняття ними зобов'язань по заявці-договору до виконання в обсязі, нею визначеному.
На момент виникнення спірних правовідносин, перевізник мав право надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування, що підтверджується ліцензією НОМЕР_1 від 07.06.2007 року, виданої Міністерством транспорту та зв'язку України.
03.11.2007 року перевізник в особі водія прийняв вантаж замовника в смт. Партизанське загальною масою 19,6 т. на загальну суму 62 406,23 грн. для доставки його в м. Полтава, що підтверджується товарно-транспортними накладними № ЮБ00000015 та № ЮБ00000016 та додатками до них.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що товарно-транспортні накладні не містять підпису уповноваженого представника отримувача вантажу ОСОБА_6тобто вантаж в пункті призначення не отримано.
В зв'язку з неотриманням вантажу 15.02.2008 року замовник звернувся до перевізника з претензією №232/УДиИ/Юро, в якій викладено вимоги про відшкодування вартості втраченого вантажу в розмірі 86 481,14 грн. Грошова оцінка вантажу замовником збільшена на підставі подорожчання собівартості втраченого вантажу.
В своїй відповіді № 16 від 06.03.2008 року перевізник відмовився виконати вимоги, викладені в претензії замовника, з посиланням на те, що між ним та замовником відсутні договірні правовідносини.
Судами встановлено, що згідно матеріалів справи на виконання умов договору експедирування замовник передав, а перевізник відповідно до заявки-договору експедитора прийняв до перевезення вантаж замовника.
Замовник вантаж у вказаний строк не отримав, оскільки перевізником вантаж замовника було втрачено, що не заперечується відповідачами у справі, тобто має місце невиконання експедитором та перевізником своїх зобов'язань по доставці вантажу замовника.
Враховуючи положення ст. ст. 614, 623 ЦК України та ст. 224 ГК України, місцевий та апеляційний суди дійшли висновку про те, що замовником понесені збитки (реальні збитки та упущена вигода), оскільки невиконання експедитором та перевізником своїх зобов'язань по доставці вантажу замовника, тобто протиправна поведінка стала наслідком неотримання замовником вантажу, тобто спричинення збитків.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Судами встановлено, що матеріали справи не містять доказів в порядку ст. ст. 33 та 34 ГПК України на підтвердження отримання замовником вантажу або грошового відшкодування завданих таким неотриманням збитків, а тому місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги.
Заперечення відповідача-2, викладені в касаційній скарзі, проти солідарного стягнення з експедитора та перевізника понесених замовником в результаті втраченого вантажу збитків, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між замовником та експедитором було укладено договір експедирування.
Частинами 2 та 3 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України (435-15) , іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
З урахуванням вищенаведеної норми колегія суддів не приймає твердження Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1про те, що відповідальність за забезпечення перевезення вантажу повинен нести перший відповідач.
Згідно ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Пунктом 3.4 договору експедирування замовник та експедитор визначили, що експедитор поручається за невиконання перевізником зобов'язань по перевезенню вантажу в повному обсязі, в тому числі несе відповідальність за втрату, недостачу, пошкодження вантажу в розмірі фактичних збитків.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного суду про застосування до експедитора цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов'язань по договору експедирування -правомірним.
Статтею 932 ЦК України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Судами встановлено, що матеріали справи містять заявку-договір експедитора на перевезення вантажу замовника, яка прийнята перевізником до виконання, що підтверджується прийняттям працівником перевізника ОСОБА_5. вантажу замовника до перевезення. Наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні містять відомості про прийняття вантажу замовника до перевезення, але не містять відомостей про прийняття вантажу останнім.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач 1 був залучений відповідачем 2 на виконання останнім умов договору експедирування №2/11-5 від 02.11.2007 року, що підтверджується заявкою-договором.
Заявка-договір має пункт, в якому зазначено, що перевізник несе відповідальність за зберігання вантажу з моменту його приймання, під час транспортування і до передання вантажу замовникові. В разі втрати, крадіжки або знищення вантажу з моменту навантаження і до моменту передання замовнику, перевізник зобов'язаний відшкодувати матеріальні збитки на протязі 10-ти банківських днів в повному обсязі.
Статтею 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного та місцевого судів про застосування до перевізника цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов'язань по перевезенню вантажу замовника -правомірним.
Відповідно до ст. ст. 540 та 541 ЦК України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що предметом зобов'язання є вантаж металопрокату замовника, який згідно договору експедирування та заявки-договору визначається сторонами у справі як один об'єкт із загальною масою та вартістю, тобто визначений неподільним.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність задоволення місцевим господарським судом позовних вимог саме шляхом солідарного стягнення понесених замовником збитків з експедитора та перевізника.
Посилання скаржників на безпідставну відмову апеляційного суду в задоволенні клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі колегією відхиляється з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Апеляційним судом встановлено, що відповідачем 1 не наведено належним чином підстав неможливості розгляду даної справи до вирішення Київським районним судом м. Харкова справи по обвинуваченню ОСОБА_7.
Наведені скаржником підстави клопотання про зупинення провадження по справі були предметом дослідження апеляційного суду, який дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зупинення провадження в господарській справі.
Твердження відповідачів про визнання позивача цивільним позивачем в кримінальній справі не спростовує висновків про обгрунтованість позовних вимог, оскільки саме по собі визнання цивільним позивачем в кримінальній справі не свідчить про задоволення вимог позивача про відшкодування збитків в повному обсязі. Також ця обставина не є підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності експедитора та перевізника відповідно до наведених вище норм Цивільного кодексу України (435-15) .
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки апеляційного та місцевого судів відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень не вбачається.
Керуючись ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю "Алтазар" залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року по справі № 8/211 та рішення Господарського суду Полтавської області від 12.08.2008 року по справі № 8/211 залишити без змін.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. М. Фролова