Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісервіс"(далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"(далі –відповідач) про стягнення 1930727,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором купівлі-продажу (постачання) теплової енергії за №ДГ-0003 від 1 лютого 2011 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 1930727,35 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 31 серпня 2011 року та призначено справу до розгляду на 20 вересня 2011 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях проти позову заперечував.

23 листопада 2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (№01-4-2/203 від 22 листопада 2011 року). Клопотання обґрунтоване тим, що повноважний представник відповідача не може бути присутній у судовому засіданні 23 листопада 2011 року у зв'язку з участю у судовому засіданні в апеляційному суді Сумської області.

Судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, представник Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", який зайнятий в іншій справі, не є єдиним можливим законним представником, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

23 листопада 2011 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісервіс"(за договором –постачальник) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (за договором - споживач) 1 лютого 2011 року укладено договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії за №ДГ-0003.

Згідно пункту 1 договору постачальник бере на себе зобов’язання постачати споживачеві (за місцезнаходженням: вул. Кірова, 1 с. Косарі Камянський район Черкаська область), теплову енергію у вигляді пари (надалі –теплова енергія) в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді пари та технологічної потреби споживача.

У відповідності до пункту 3.1 договору постачальник постачає теплову енергію споживачеві за тарифами (цінами), що зазначені в додатку 2 до цього договору.

Згідно пункту 3.3 договору загальна сума даного договору складається із місячних сум вартості проданої (поставленої) теплової енергії.

Відповідно до пункту 4.1 договору оплата за теплову енергію проводиться споживачем на розрахунковий рахунок постачальника згідно затвердженого тарифу (ціни) та за чіткого дотримання пріоритетності оплати за першої за часом поставленої теплової енергії.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що споживач зобов’язується за 5 днів до початку звітного місяця провести попередню оплату постачальнику у розмірі 100 (сто) відсотків від вартості очікуваної у звітному місяці поставленої теплової енергії. Остаточний розрахунок за фактично поставлену у звітному місяці теплову енергію проводиться споживачем до 10-го числа місяця наступним за звітним, відповідно до облікових документів, зазначених у пункті 5.3 даного договору, та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Не виставлення або несвоєчасне виставлення рахунків за продану теплову енергію не є підставою для затримки чи відмови від розрахунку.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за попередні звітні періоди кошти, що надходять від споживача, у першу чергу спрямовуються на погашення заборгованості і лише після цього в рахунок поточних платежів.

Відповідно до пункту 5.3 договору обсяг фактично спожитої теплової енергії оформляється актом приймання-передачі спожитої теплової енергії, який підписується та скріплюється печатками постачальника та споживача до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно пункту 7.2.5 договору споживач зобов’язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію відповідно до умов цього договору та правил.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2014 року.

Відповідно до додатку 2 до договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії за №ДГ-0003 від 1 лютого 2011 року вартість 1Гкал з урахуванням ПДВ становить 729,00 грн.

Додатком 1 до договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії за №ДГ-0003 від 1 лютого 2011 року встановлено, що постачальник постачає споживачеві в період з 1 лютого 2011 року по 31 грудня 2011 року теплову енергію в кількості Q = 55000 Гкал.

31 березня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії за №ДГ-0003 від 1 лютого 2011 року.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди сторони домовились, що з 1 березня 2011 року постачальник постачає теплову енергію споживачеві за тарифом (ціною) –540,00 грн. за 1 Гкал (в тому числі ПДВ).

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі теплової енергії від 28 лютого 2011 року за спожиту теплову енергію у лютому 2011 року, акт приймання-передачі теплової енергії від 31 березня 2011 року за спожиту теплову енергію у березні 2011 року, акт приймання-передачі теплової енергії від 30 квітня 2011 року за спожиту теплову енергію у квітня 2011 року, акт приймання-передачі теплової енергії від 31 травня 2011 року за спожиту теплову енергію у травні 2011 року та акт приймання-передачі теплової енергії від 30 червня 2011 року за спожиту теплову енергію у червні 2011 року, всього на загальну суму 13351367,70 грн.

Судом встановлено, що акт приймання-передачі теплової енергії від 30 квітня 2011 року за спожиту теплову енергію у квітня 2011 року, акт приймання-передачі теплової енергії від 31 травня 2011 року за спожиту теплову енергію у травні 2011 року та акт приймання-передачі теплової енергії від 30 червня 2011 року за спожиту теплову енергію у червні 2011 року зі сторони відповідача підписані Панковим Віктором Анатолійовичем.

В матеріалах справи наявні копії банківських виписок, з яких вбачається, що відповідач розрахувався з позивачем на загальну суму 11215006,00 грн.

10 серпня 2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Частиною 3 ст. 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Припинення грошових зобов’язань на суму 205634,35 грн. обумовлено тим, що у позивача наявна сума боргу у розмірі 205634,35 грн. перед відповідачем на підставі договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за №ДГ-0027/116, укладеного між позивачем та відповідачем 6 квітня 2011 року.

Судом встановлено, що зараховані зустрічні вимоги є зустрічними (позивач за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а відповідач за першим зобов'язанням є кредитором за другим) та однорідними (грошові кошти).

Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором купівлі-продажу (поставки) теплової енергії за №ДГ-0003 від 1 лютого 2011 року не виконав належним чином, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 1930727,35 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у поясненнях по справі №23/120-11, проти позову заперечував.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) .

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не виконав умов договору. Зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у відповідача через порушення умов договору в розмірі 1930727,35 грн. підлягає задоволенню.

Відповідач посилається на те, що акт приймання-передачі теплової енергії від 30 квітня 2011 року за спожиту теплову енергію у квітні 2011 року, акт приймання-передачі теплової енергії від 31 травня 2011 року за спожиту теплову енергію у травні 2011 року та акт приймання-передачі теплової енергії від 30 червня 2011 року за спожиту теплову енергію у червні 2011 року не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки, керівник підприємства відповідача в.о. генерального директора А.Ю. Дмітрієв їх не підписував. Як встановлено судом, зазначене спростовується наявною в матеріалах справи довіреністю №15-03-02 від 15 березня 2011 року, виданою в.о. генерального директора Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"Дмітрієвим А.Ю. щодо повноважень заступника генерального директора з юридичних питань Панкова Віктора Анатолійовича.

Оригінал вищезазначеної довіреності двічі витребовувався судом у відповідача ухвалами суду від 26 жовтня 2011 року та від 9 листопада 2011 року, але відповідач ухилявся від виконання вимог ухвал суду, витребувані документи та письмові пояснення з приводу предмету спору не подав, в судові засідання не з’являвся.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, код 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс"(03179, м. Київ, вул. Чорнобильська, 22, код 30108000) –1930727 (один мільйон дев’ятсот тридцять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 35 коп. заборгованості та судові витрати: 19307 (дев’ятнадцять тисяч триста сім) грн. 27 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.