- визнати недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 8 477,96га 1-КМ №004762, виданий 12.02.1997р. першим відповідачем - Ленінською районною Радою АР Крим другому відповідачу – Військовому радгоспу "Азовський".

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що:

- спірне рішення не приймалось на засіданні Ленінської районної ради, про що свідчать протоколи засідання ради від 14.12.94р., тому є незаконним;

- спірний акт видано на підставі відповідного рішення Ленінської районної ради, яке є незаконним.

При цьому, мотивуючи звернення до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що частина відповідної земельної ділянки щодо якої другому відповідачу – Військовому радгоспу "Азовський" видано спірний акт, надана у користування позивачу – ПП "Грант" на підставі розпорядження Ленінської районної державної адміністрації від 05.05.2004р. №383, до якого внесені зміни розпорядженням відповідної держадміністрації від 27.10.2004р. за №928, у відповідності з якими укладено договір оренди від 09.11.2004р. (т.1 а.с.4-5)

Відповідач у справі – Ленінська районна рада АР Крим у письмовому відзиві позов визнав. Відповідно до наданого відзиву відповідач просить задовольнити вимоги позивача в частині визнання недійсним державного акта, а в частині визнання недійсним спірного рішення провадження у справі припинити, оскільки таке рішення не приймалось.

Визнаючи заявлені вимоги, відповідач зазначає, що Ленінською районною радою не приймалося рішення щодо надання в оренду земельної ділянки на 10 років Військовому радгоспу "Азовський" (а.с.72).

До початку розгляду справи по суті позовних вимог позивачем подане клопотання, відповідно до якого, позивач не пред’являє ніяких позовних вимог до Військового радгоспу "Азовський" та просить виключити останнього з числа відповідачів у даній справі, залучивши його до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки рішення зі спору може вплинути на права вказаної особи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 03.10.2011р. Військовий радгосп "Азовський" виключено із складу відповідачів та залучено його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (а.с.106-107).

Третя особа – Військовий радгосп "Азовський" письмово висловила думку щодо того, що позивач у даній справі не є особою, якій належить право вимоги, оскільки земельна ділянка в оренду надавалась іншій особі – ПСГП "Грант" (т.1 а.с.119-120).

Під час розгляду даної справи, у справу вступив прокурор Феодосійського гарнізону, про що повідомив суд листом від 16.11.2011р. за №3365вих-11, який отриманий судом 17.11.2011р. (т.1 а.с.132).

До розгляду справи по суті третьою особою заявлено про неможливість розгляду спору у даній справі в частині вимог про визнання недійсним спірного акту, вказуючи, що спір щодо такого акту вже розглядався судом і ухвалою господарського суду АР Крим від 05.05.2011р. припинено провадження у справі №5002-11/1366-2011, яка порушена за позовом Ленінської районної ради до Військового радгоспу "Азовський", третя особа – Ленінська районна державна адміністрація про визнання недійсним державного акту (т.1 а.с.116-117).

Однак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення провадження у даній справі, зважаючи на наступні обставини.

В силу ч.2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Сторонами у справі, за змістом ст. 21 ГПК України, є позивач та відповідач.

Сторонами у справі №5002-11/1366-2011 є Ленінська районна рада та Військовий радгосп "Азовський", між тим, сторонами у даній справі є ПП "Грант" та Ленінська районна рада. Отже, склад сторін у даній справі та вказаній не є тотожним, у зв’язку з чим припинення провадження у справі №5002-11/1366-2011 не виключає можливість порушення провадження у спорі між іншими сторонами з того ж предмету.

Крім того, в судовому засіданні прокурором усно заявлені клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду в апеляційному порядку:

- Севастопольським апеляційним господарським судом рішення господарського суду АР Крим від 23.09.2011р., яке прийнято у справі №5002-26/2247-2011 за позовом Військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військового радгоспу "Азовський" МО України до Ленінської районної державної адміністрації, ПСГП "Грант", третя особа – Чистопільська сільська рада про визнання недійсним розпоряджень, договору оренди землі та спонукання до повернення земельної ділянки, яким відмовлено у задоволені позову прокурора (т.1 а.с.90-95);

- Севастопольським апеляційним адміністративним судом постанови Ленінського районного суду АР Крим від 15.08.2011р. у справі №2а-9-2917/2011 за позовом ПП "Грант" до Ленінської районної ради, третя особа – Військовий радгосп "Азовський" про визнання дій незаконними та за зустрічним позовом Військового радгоспу "Азовський" про визнання дій законними, яким задоволено первісний позов та визнано незаконними дії Ленінської державної адміністрації щодо надання Військовому радгоспу "Азовський" державного акту серії І-КМ №004762Ю, виданого 12.02.1997р., на право постійного користування земельною ділянкою (т.2 а.с.5-7).

Відповідні клопотання відхилені судом, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Отже, підставою для обов’язкового зупинення провадження у справі є наявність у сукупності наступних обставин:

- розгляд іншої справи іншим судом;

- взаємозв’язок такої справи з справою, що розглядається;

- неможливість розгляду такої справи до вирішення пов’язаної з нею справи іншим судом.

Між тим, сам по собі розгляд судом іншої справи, пов’язаної із справою, що розглядається, не є підставою для зупинення провадження у справі, оскільки обов’язковою умовою зупинення провадження є наявність ще однієї умови – неможливість розгляду справи до вирішення пов’язаної з нею справи іншим судом і лише наявність у сукупності всіх відповідних умов тягне за собою обов’язок суду зупинити провадження у справі.

Разом з тим, перегляд відповідних рішень судами апеляційної інстанції не унеможливлює розгляд даної справи по суті заявлених у ній вимог.

Крім того, слід зазначити, що факти, встановлені рішенням у справі №5002-26/2247-2011, у разі набрання ним чинності, не будуть преюдиційними для даної справи, зважаючи на різний склад сторін (якими є лише позивач та відповідач згідно ст. 21 ГПК України) у справі (з огляду на вимоги ч.4 ст. 35 ГПК України). При цьому, рішенням у відповідний справі, яке не набрало законної сили, у задоволенні позову про визнання недійсними розпоряджень та договору оренди, на підставі яких позивачем набуто право користування та володіння земельною ділянкою, на захист яких подано даний позов, відмовлено, а у даній справі не доведено недійсності таких актів та договору належними та допустимими доказами.

Обставини, встановлені постановою Ленінського районного суду від 15.08.2011р. у справі №2а-2917/2011, можуть доводитись у даній справі у загальному порядку, під час розгляду переданого на вирішення суду спору.

Також, в судовому засіданні прокурору відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку вирішення спору. Так, заявляючи відповідне клопотання, прокурор, мотивуючи необхідність продовження строку вирішення спору посилався як на виняткову обставину – необхідність огляду оригіналу оспорюваного акта, який не надав представник третьої особи, що в судове засідання не з’явився.

У задоволенні відповідного клопотання судом відмовлено, зважаючи на те, що суд неодноразово (ухвалами від 22.09.2011р. /т.1 а.с.1-2/, від 14.10.2011р. /т.1 а.с.113-114/, від 31.10.2011р. /т.1 а.с.125-126/ та в судовому засіданні 17.11.2011р.) просив третю особу надати для огляду оригінал державного акта серії І-КМ №004762 про право постійного користування землею. Між тим, відповідні вимоги суду третьою особою виконані не були з посиланням на різні обставини, наявність яких нею, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається (треті особи згідно ч.4 ст. 27 ГПК України несуть процесуальні обов’язки сторони), не надані. Також, учасниками процесу не доведено невідповідності копії такого акта, яка засвідчена позивачем, його оригіналу.

Зважаючи на вказані обставини, суд вважає недоцільним продовжувати строк вирішення спору, враховуючи, що неподання оригіналу відповідного акту третьою особою не є винятковою обставиною, з огляду на яку строк вирішення спору, встановлений ст. 69 ГПК України, має бути продовжено.

Також, в продовженому судовому засіданні – 22.11.2011р. від третьої особи надійшла телеграма, у якій викладено клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на неможливість участі у ньому повноважного представника Військового радгоспу "Азовський" з причин виклику його у прокуратуру Феодосійського гарнізону.

В судовому засіданні представники сторін щодо задоволення відповідного клопотання заперечували, прокурор – його підтримав.

У задоволенні відповідного клопотання відмовлено, враховуючи наступне:

- обставини, викладені у ньому, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не підтверджені доказами;

- суд не визнавав обов’язковою явку певного представника Військового радгоспу "Азовський", у зв’язку з чим третя особа мала можливість, у разі неможливості явки відповідного представника, уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у суді;

- представник третьої особи надав пояснення по суті спору і мав можливість подати докази на підтвердження своїх заперечень і доводів;

- строк вирішення спору закінчується 22.11.2011р. і підстав для продовження відповідного строку не має.

Крім того, в силу ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватись наданими їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. При цьому, згідно ч.3 ст. 27 ГПК України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору користуються правами та несуть обов’язки сторони, крім визначених вказаною нормою прав.

Неодноразове ненадання з різних причин витребуваних документів та звернення з відповідним клопотанням суд розцінює як намагання третьої особи затягнути вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та недобросовісне користування процесуальними правами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним вимоги, представник відповідача позов в частині вимог про визнання недійсним спірного державного акту позов визнав, в іншій частині – просив провадження у справі припинити; прокурор – посилався на необґрунтованість заявлених вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Вислухавши пояснення представників сторін, третьої особи, думку прокурора, вивчивши матеріали справи, суд вважає заявлені вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з припиненням провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним спірного рішення, враховуючи наступне.

Під час розгляду спору у даній справі по суті заявлених у ній вимог встановлені наступні обставини.

12.02.1997р. Військовому радгоспу "Азовський" Ленінською районної Радою народних депутатів видано державний акт серії І-КМ №004762 на право постійного користування землею для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказаний державний акт, копію якого долучено до матеріалів справи і дійсність якої оригіналу (вилучений під час обшуку та долучений до матеріалів кримінальної справи) засвідчена позивачем, видано щодо користування земельною ділянкою площею 8 477,96га у межах згідно плану землекористування (т.1 а.с.10-12, 65).

У відповідному акті зазначено, що його прийнято на підставі рішення Ленінської районної Ради народних депутатів від 14.12.94р.

Дійсність вказаних рішення та акту є предметом спору у даній справі.

Вимоги позивача у даній справі обґрунтовані порушенням його прав як особи, якій у встановленому порядку надано земельну ділянку, яка є частиною земельної ділянки щодо якої відповідачем третій особі – Військовому радгоспу "Азовський" видано вищевказаний державний акт на право постійного користування.

Перевіряючи наявність у позивача права, на захист якого ним подано позов, судом встановлені наступні обставини.

05.05.2004р. розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації №383 "Про надання земельної ділянки в оренди для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ПСГП "Грант", вирішено надати вказаній особі земельну ділянку площею 200га ріллі із земель запасу Чистопільської сільської ради для введення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 15 років (т.1 а.с.15,86).

У подальшому, розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації від 27.10.2004р. №928 "Про внесення змін до розпорядження Ленінської райдержадміністрації від 05.05.2004р. №383 "Про надання земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ПСГП "Грант" до вищевказаного розпорядження внесені зміни, відповідно до яких ПСГП "Грант" надається земельна ділянка площею 200,3504га ріллі із земель запасу Чистопільської сільської ради (т.1 а.с.15,87).

На підставі вказаних розпоряджень, між Ленінської районною державною адміністрацією та ПСГП "Грант" укладено договір оренди землі, за умовами якого ПСГП "Грант" надано у тимчасове строкове користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 200,3504га, яка розташована за адресою: АР Крим, Ленінський район, землі запасі Чистопільської сільської ради. Відповідний договір зареєстровано у Ленінському відділі Кримської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що здійснено запис від 29.11.2004р. за №000401100001 (т.1 а.с.52-54).

Відповідні розпорядження та договір не визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Межі земельної ділянки, яка надається в оренду, встановлені у натурі, про що складено акт (т.1 а.с.57); відповідна земельна ділянка передана за актом прийому-передачі від 02.12.2004р. (т.1 а.с.58).

В силу ст.93 ЗК України право користування земельною ділянкою - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Частиною 8 цієї норми визначено, що відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ч.2 ст.125 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення договору, його реєстрації та визначення меж земельної ділянки у натурі), право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації; згідно ч.3 цієї норми, приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Отже, ПСГП "Грант" набуло право на оренду відповідної земельної ділянки з моменту укладення договору оренди та його державної реєстрації.

На підставі рішення засновника ПСГП "Грант" від 14.05.2005р. №1, внесені зміни до статуту підприємства шляхом викладення його у новій редакції (т.1 а.с.31-37). Відповідні зміни зареєстровані державним реєстратором Ленінської районної державної адміністрації 17.0.2005р., про що здійснено запис 112910500010000081 та видано нове свідоцтво на заміну раніше виданого свідоцтва (т.1 а.с.38.39).

Таким чином, є необґрунтованими твердження третьої особи, висловлені у судовому засіданні про те, що позивач не довів наявність у нього права користування відповідною земельною ділянкою, яка надана ПСГП "Грант", оскільки, як встановлено, за рішенням власника підприємства, відбулась зміна його найменування на ПП "Грант" і відповідні зміни зареєстровані у встановленому порядку.

Отже, позивач як особа, якій належить право володіти та користуватись відповідною земельною ділянкою має право на захист такого свого суб’єктивного матеріального права.

Одним із предметів спору у даній справі є дійсність рішення Ленінської районної ради народних депутатів від 14.12.94р, яке визначено як підстава видачі третій особі спірного акту.

До матеріалів справи додану копію рішення Ленінської районної Ради народних депутатів від 14.12.94р., дійсність якої оспорюється позивачем, яка засвідчена представником ПП "Грант" (т.1 а.с.13). Однак, в судовому засіданні 22.11.2011р.на запитання суду представник позивача пояснила, що оригінал відповідного рішення вона не бачила, а засвідчила вірність копії з копії, яка долучена до матеріалів кримінальної справи. При цьому, відповідач – Ленінська районна рада повідомила, про те, що таке рішення не приймалось. Відповідна обставина підтверджується долученими до матеріалами справи письмовими доказами, які оцінені судом відповідно до ст. 43 ГПК України, у сукупності з іншими доказами, зібраними у справі.

Так, з наданої копії протоколу 15 сесії 21 скликання Ленінської районної ради народних депутатів Кримської області від 14.12.94р. вбачається, що на відповідному засіданні рішення про надання Військовому радгоспу "Азовський" земельної ділянки у тимчасове або постійне користування не приймалось (т.1 а.с.24-29, 75-85).

Відповідно до довідки архівного відділу Ленінської районної ради від 29.03.2011р. №67/07-27, у документах фонду №1 "Ленінська районна рада" у протоколах сесії та виконавчого комітету Ленінської районного ради рішення про передачу земель військовому радгоспу "Азовський" в 1995-1997рр не має (т.1 а.с.19)

Згідно довідки архівного відділу Ленінської районної державної адміністрації від 25.02.2011р. №39-12/07-27, у протоколі 15 сесії 21 скликання від 14.12.1994р. Ленінської районної ради народних депутатів рішення про надання Військовому радгоспу "Азовський" в постійне користування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не має (т.1 а.с.20).

При цьому, листом від 11.05.2011р №109-1/07-27 Ленінська районна державна адміністрація, направляючи архівну копію рішення 14 сесії 21 скликання від 13.04.94р. Ленінської районної ради народних депутатів "Про передачу земельних ділянок у тимчасове користування строком на 3 роки Військовому радгоспу "Азовський", повідомила, що у документах фонду №1 "Ленінська районна рада" у протоколах сесії Ленінської районної ради інших рішень про передачу землі у постійне або тимчасове користування військовому радгоспу "Азовський" у 1994р. не має (т.1 а.с.22).

Зазначеним рішенням Ленінської районної ради народних депутатів від 13.04.94р. "Про передачу земельних ділянок у тимчасове користування на три роки Військовому радгоспу "Азовський", третій особі – Військовому радгоспу "Азовський" відмовлено у наданні у тимчасове користування земельних ділянок площею 9 800га, у зв’язку з відсутністю узгодження сільськими та селищними радами: Белінського, Войковського, Багеровського, Октябрського, Чистопільського (т.1 а.с.14, 74).

Крім того, листом від 08.06.2011р. Ленінська районна рада повідомила, що землі запасу Багровської, Чистопільської, Октябрської сільських рад сформовані відповідно до Закону України "Про земельну реформу" (563-12) та затверджені рішеннями відповідних рад. Також, на підставі рішення Ленінської районної ради 15 сесії 21 скликання від 14.12.94р. припинено право користування земельними ділянками в/ч 32922 площею 16300га та в/ч 0289 площею 340га як такі, що не використовуються для потреб оборони та передані до складу земель запасу. При цьому, землі в/ч 32922 та в/ч 0289 розташовувались на території Багеровської, Чистопільскої, Октябрської, Белінської, Войковської сільських рад. Також, згаданим листом, Ленінська районна рада повідомила, що у 1994-1997рр радою не приймались рішення про видачу Військовому радгоспу "Азовський" земельної ділянки із земель запасу, якими раніше користувались відповідні військові частини (т.1 а.с.23).

Також, довідкою архівного відділу Ленінської районної державної адміністрації від 15.08.2011р. №197/07-27 підтверджується, що у документах фонду №3 "Багерівська селищна рада", фонду №11 "Чистопільська сільська рада" та фонду №14 "Октябрська сільська рада" у протоколах сесії і засідань виконавчого комітету за період з 1994р. по 1997р. рішень про надання (про узгодження надання) у постійне або тимчасове користування земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Військовому радгоспу "Азовський" не має (т.1 а.с.21).

Таким чином, зважаючи, що відповідне спірне рішення не приймалось, провадження у справі в частині визнання такого рішення недійсним підлягає припиненню на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України, зважаючи на відсутність предмету спору у цій частині.

Досліджуючи питання про те, чи приймалось відповідне спірне рішення, судом не взяті до уваги надані позивачем копію рішення господарського суду АР Крим від 23.09.2011р. у справі №5002-26/2247-2011р. за позовом військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військового радгоспу "Азовський" Міністерства оборони України до Ленінської районної державної адміністрації, Приватного сільськогосподарського підприємства "Грант", третя особа – Чистопільська сільська рада про визнання недійсним розпоряджень, договору оренди землі та спонукання до повернення земельної ділянки (т.1 а.с.90-95). Так, відповідне судове рішення прийнято у справі, склад сторін у якій не є тотожним складу сторін у даній справі (у даній справі не є стороною Міністерство оборони України, при цьому, стороною у справі є Ленінська районна рада), тому факти, які встановлені вказаним рішенням, не є преюдиційними для даної справи.

Так, за змістом ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, лише у тому разі, якщо у них беруть участь ті самі сторони.

Крім того, відповідне рішення не набрало законної сили, оскільки на нього подано апеляційну скаргу, яка на момент прийняття рішення у справі не розглянута.

Також, судом не приймались до уваги факти, встановлені постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.08.2011р. у справі №5002-24/630-2011 за позовом прокурора Ленінського району АР Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим до Ленінської районної державної адміністрації в АР Крим, ПСГП "Грант", третя особа – Військовий радгосп "Азовський" МО України про визнання недійсним розпорядження, договору оренди земельної ділянки та спонукання до виконання до повернення земельної ділянки (т.1 а.с.96-101).

Факти, встановлені відповідним рішенням, також не є преюдиційними, зважаючи на нетотожний склад сторін у вказаній справі і тій, яка розглядається.

Зважаючи на вказані обставини, встановлення фактів, з’ясування наявності або відсутності яких входить до предмету доказування у даній справі, здійснювалось у загальному порядку.

У даній справі заявлені вимоги щодо визнання недійсним державного акту серії 1-КМ №004762, на право постійного користування земельною ділянкою, який видано Ленінською районною радою12.02.1997р. Військовим радгоспу "Азовський".

Вимоги у цій частині є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, як це визначено ст.23 ЗК України (у редакції, чинній на момент видачі відповідного акту та на дату 14.12.1994р.), право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

При цьому, відповідне право постійного користування землею, на посвідчення якого видавався відповідний акт виникало згідно з ст.22 ЗК України (у відповідній редакції), після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право, а сама земельна ділянка, за змістом ст.19 ЗК України, надавалась за погодженим проектом на підставі рішення відповідної ради.

В силу ст. 18 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (який був чинний на момент видачі спірного акта та станом на 14.12.94р.), до функцій рад народних депутатів у межах їх компетенції належало самостійне вирішення питань місцевого значення, виходячи з інтересів громадян, які проживають на їх території, та державних інтересів, забезпечення виконання Конституції та законів України, комплексний соціально-економічний розвиток на своїй території, здійснення керівництва підприємствами (об'єднаннями), організаціями і установами, які є їх комунальною власністю.

В силу ст.19 Закону, до правомочностей Рад народних депутатів належав розгляд питань, віднесених законодавством України до їх відання. При цьому, п.17 ч.2 цієї норми визначалось, що виключно на пленарних засіданнях Ради народних депутатів вирішуються питання, зокрема, регулювання земельних відносин відповідно до законодавства.

При цьому, ст.20 Закону встановлювалось, що Рада народних депутатів проводить свою роботу сесійно; сесія Ради складається з пленарних засідань, а також засідань постійних комісій Ради. Порядок роботи сесії визначався ст.21 Закону, із змісту ч.3 якої вбачається, що під час проведення засідань сесії ведеться протокол, який підписується головою Ради або його заступником і секретарем сесії.

Отже, допустимим доказом розгляду певного питання на засіданні сесії Ради та прийняття з такого питання певного рішення є саме протокол засідання відповідної сесії Ради.

Між тим, як з’ясовано шляхом дослідження протоколу засідання 15 сесії 21 скликання Ленінської районної ради народних депутатів Кримської області, яке відбулась 14.12.1994р., рішення, яке зазначено у спірному державному акті як підстава його видачі, а саме про надання у постійне користування земельної ділянки Військовому радгоспу "Азовський", не приймалось.

Таким чином, спірний акт видано безпідставно, за відсутності відповідного рішення ради, прийнятого у встановленому порядку.

Між тим, в силу ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, слід зазначити, що згідно відповіді Відділу Держкомзему у Ленінському районі АР Крим від 31.10.2011р. №1880/10-09, відповідний акт не зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею (т.1 а.с.131).

Про можливість визнання недійсними як рішення ради, на підставі якого видано відповідний Державний акт, так і Державного акта визначено у п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справі у спорах, що виникають із земельних відносин" (v0006600-11) .

За таких обставин, вимоги в частині визнання спірного Державного акту недійсним є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв’язку з оплатою позову державним митом та сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення; повний текст рішення складено 28.11.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п.11 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 8 477,96га серії І-КМ №004762, виданий Ленінською районною Радою народних депутатів 12.02.2007р. Військовому радгоспу "Азовський".

3. В іншій частині позову провадження у справі припинити.

4. Стягнути з Ленінської районної ради на користь Приватного підприємства "Грант" в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову державним митом, 85грн. та 236грн. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.