ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
За позовом
Комунального підприємства виконавчого органу
Київради (Київської міської державної адміністрації)
"Київреклама"
До
Приватного підприємства "Валтар"
Про
стягнення 20 991,63 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача Борисюк О.В.
від відповідача Стрішенець М.Ю.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Приватного підприємства "Валтар"15 397,32 грн. основного боргу, 1 517,42 грн. інфляційне збільшення, 481,93 грн. 3% річних, 1 285,36 грн. пені, 2309,60 грн. штрафу, а всього 20 991,63 грн. заборгованості за договором № 00324 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), від 29.08.2007р.
Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 01.11.2011р.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
29 серпня 2007 року між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"та Приватним підприємством "Валтар"було укладено Договір № 00324 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва.
Відповідно до п. 2.1 Договору Головне управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надало Відповідачу в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів на підставі оформлених належним чином дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
В свою чергу, Відповідач зобов'язався здійснювати оплату за користування місцями для розміщення рекламних засобів в порядку та на умовах Договору.
Відповідно до п. 3.6.15. Договору Відповідач зобов'язався щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, отримувати у Позивача рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів.
Відповідно до п. 4.3 розрахунки за Договором здійснюються Відповідачем щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця на поточний рахунок Позивача.
Відповідач порушив умови договору, а саме п.4.3., не здійснив розрахунку за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР згідно рахунків-фактур: №№ 1381 від 11.01.2010р., № 3676 від 10.02.2010р., № 5978 від 17.03.2010р., № 8415 від 12.04.2010р., № 10561 від 13.05.2010р., № 12877 від 15.06.2010р., № 14874 від 13.07.2010р., № 16997 від 09.08.2010р., № 19269 від 07.09.2010р., № 21178 від 12.10.2010р., № 23103 від 15.11.2010р., № 24950 від 13.12.2010р., № 26977 від 14.01.2011р.
Відповідно до п. 7.4. Договору за несвоєчасну та /або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 7.5. Договору за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення РЗ, що складає більше 1 місяця, Розповсюджувач зовнішньої реклами, додатково сплачує штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:
29 серпня 2007 року між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"та Приватним підприємством "Валтар"було укладено Договір № 00324 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва.
Відповідно до п. 2.1 Договору Головне управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надало Відповідачу в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів на підставі оформлених належним чином дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
Відповідно до п. 4.3 розрахунки за Договором здійснюються Відповідачем щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця на поточний рахунок Позивача.
Суду не надано доказів здійснення відповідачем плати за право тимчасового користування місцями для розміщення ОЗР, відповідно до п.4.3. договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з 11.01.2010р. по 14.01.2011р. відповідно до рахунків-фактур, які містяться в матеріалах справи становить 15397,32 грн., і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 7.4. Договору за несвоєчасну та /або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Отже, порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 4.3. договору № 00324 від 29.08.2007р., є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.
Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 1 285,36 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.
Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу відповідно до п.7.5. за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.
Відповідно до п. 7.5. Договору за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення РЗ, що складає більше 1 місяця, Розповсюджувач зовнішньої реклами, додатково сплачує штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків простроченої суми.
Тому, за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ, що склало більше 1 місяця, Відповідач повинен додатково сплатити штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми, у розмірі 2 309,60грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.
З огляду на наявність прострочення грошового зобов’язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 1517,42 грн. індекс інфляції та 481,93 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.
Прохання Відповідача щодо зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій суд не задовольняє з наступного.
Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України при порушенні зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплати неустойки.
Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Кодексі (436-15)
визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити при порушенні ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Статтями 233 ГК України, 551 ЦК України (435-15)
передбачено, що якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Посилання Відповідача в відзиві на позовну заяву на те, що стягненню відповідно до п. 7.4 та п.7.5 договору підлягає сплаті надмірно великі порівняно із збитками кредитора не заслуговують на увагу суду і й не відповідають положенням ст.ст. 233 ГК України, 551 ЦК України (435-15)
, згідно з якими розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог. Заперечення Відповідача викладені в відзиві на позовну заяву від 01.11.2011р. спростовуються матеріалами справи та судом не приймаються.
В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "Валтар"(04212, м. Київ, вул.. Тимошенка, 13-А, код ЄДРПОУ 30055546) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"(юр. адреса: вул. М.Коцюбинського, 12-А, м. Київ, 01030; код ЄДРПОУ 26199714) суму основного боргу в розмірі 15 397 (п’ятнадцять тисяч триста дев’яносто сім) грн., 1 285 (одну тисячу двісті вісімдесят п’ять) грн.. пені, 1 517 (одну тисячу п’ятсот сімнадцять) грн.. 42 коп. - індексу інфляції, 481 (чотириста вісімдесят одну) грн. 93 коп. –3% річних, 2 309 (дві тисячі триста дев’ять) грн.. 60 коп. штрафу, 209 (двісті дев’ять) грн. 92 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 28.11.2011р.