Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3", згідно зміни позовних вимог за заявою від 10.12.2008 року, про стягнення вартості частини майна товариства пропорційно його частці в статутному фонді ТзОВ "ОСОБА_3", що складає 40% від експертної оцінки майна товариства –613 014 грн. Від решти позовних вимог позивач відмовився.

рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2008 року у справі №2-29/08 позов задоволено, стягнуто з ТзОВ "ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 вартість частки майна товариства в сумі 613 014 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2009 року у справі №2-29/08 рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2008 року залишено без змін.

ТзОВ "ОСОБА_3"звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2008 року у справі №2-29/2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15 квітня 2009 року повністю та передати справу на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Постановою від 13 серпня 2009 року у справі №2-29/08 Вищий господарський суд України касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3"задовольнив. рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду у справі №2-29/08 скасував. Справу №2-29/08 передав до господарського суду Львівської області на новий розгляд.

За розпорядженням заступника голови господарського суду Львівської області справа №2-29/08 передана на новий розгляд судді Кітаєвій С.Б.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.02.2010 року прийнято справу №2-29/08 до розгляду і призначено їй новий №14/26(2-29/08). Розгляд справи №14/26(2-29/08) призначено в судовому засіданні на 16.04.2010 року. З підстав, вказаних в ухвалі від 12.04.2010 року розгляд справи відкладено на 22.04.2010 року. Ухвалою від 22.04.2010 року, за клопотанням сторін строки вирішення спору продовжено понад строки, встановлені ч.1 ст. 69 ГПК України, а розгляд справи відкладено на 12.05.2010 року. З підстав, наведених в ухвалі суду від 12.05.2010 року розгляд справи відкладався на 16.06.2010 року. Судом з власної ініціативи вжито заходів до витребування документів ( у відповідності до ч. 1 ст. 38 ГПК України), необхідних для вирішення спору, зокрема Дрогобицького управління статистики Головного управління статистики у Львівській області; Головного управління статистики у Львівській області. В судовому засіданні 16.06.10 року оголошувалась перерва до 07 липня 2010 року, про що до відома представників сторін було доведено в письмовій формі, під розписку. Розгляд справи відкладався ухвалою від 07.07.2010 року на 17.08.10 року для надання можливості сторонам ( у відповідності до ч.2,3 ст. 41 ГПК України, надати перелік питань, які мають бути роз"яснені експертом під час проведення судової експертизи. Сторонам надано можливість надати пропозиції стосовно компетентної організації, якій вони вбачають за доцільне доручити проведення судової експертизи.

В судовому засіданні 17.08.2010 року, заслухавши представників сторін, розглянувши їх пропозиції стосовно питань, які вбачають за доцільне поставити перед експертом, пропозиції щодо компетентної організації, якій вбачали б за доцільне сторони довірити проведення судової експертизи, враховуючи зауваження Вищого господарського суду України, висловлені у Постанові від 13 серпня 2009 року у справі №2-29/08, суд ухвалив :

Призначити по справі №14/26(2-29/08) судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручити кваліфікованим експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м.Львів, пл.Соборна,7) та направити до інституту матеріали судової справи №14/26(2-29/080. Питання, які поставлено перед експертом, висвітлені в п.3 зазначеної ухвали. Експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, який безпосередньо проводитиме експертизу, попереджено про відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України за відмову від виконання покладених на нього обов"язків або за дачу завідомо неправдивого висновку. Зобов"язано позивача та відповідача у разі необхідності подавати на вимогу особи, що проводить експертизу, необхідні документи та вчиняти певні дії. Витрати на проведення експертизи попередньо покладено на позивача по справі. До одержання результатів експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 05.10.2011 року, оскільки обставини які обумовили зупинення провадження у справі відпали, суд поновив провадження у справі та призначив судове засідання на 09.11.2011 року. Судове засідання 09.11.2011 року відбулось за участю представника відповідача.

Права та обов"язки, згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України, представнику відповідача суд роз"яснив. Заяви про відвід судді не надходили.

Представник позивача, який попередньо ознайомився із висновком судової експертизи, не висловив заперечень щодо висновків експерта. Доповнень до відзовів не подав, однак в усній формі визнав суму 11 760,00 грн, яка експертом визначена як вартість частки учасника ТзОВ "ОСОБА_3"ОСОБА_1 у вартості чистих активів товариства, виходячи з його частки в статутному капіталі товариства 40% станом на 01.01.2008 року –дату складання фінансової звітності звітного періоду на який припадає 11.12.2007 року, та як зазначено експертом у висновку, підтверджено документально.

Однак, оскільки позивач в судове засідання не прибув, не забезпечив і явку повноважного представника в судове засідання, представник відповідача висловився про доцільність відкладення розгляду справи. Ухвалою від 09.11.2011 року розгляд справи відкладено на 22.11.2011 року.

В судове засідання 22.11.2011 року прибув представник відповідача. Із врахуванням висновків експертизи, визнає позовні вимоги ( за заявою позивача від 14.06.2010 року про Зміну позовних вимог) частково, в сумі 11 760,00 грн.

Позивач в судове засідання не прибув, не забезпечив і явку повноважного представника.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами по заяві позивача від 14.06.2010 року про Зміну позовних вимог.

Судом встановлено .

Вищий господарський суд України у постанові від 13 серпня 2009 року №2-29/08, прийнятій за результатами розгляду касаційної скарги ТзОВ "ОСОБА_3"на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 р у справі №2-29/08, вказав на передчасність прийнятих судовими інстанціями у зазначеній справі рішень; погодився з доводами касаційної скарги ТзОВ "ОСОБА_3", що суд мав витребувати та дослідити баланс ТзОВ "ОСОБА_3"станом на дату виходу позивача з товариства та його річний звіт, які відображають вартість чистих активів товариства.

Окрім того, ВГСУ вказав у постанові, що спірне питання визначення вартості частки учасника при виході з товариства потребує спеціальних знань і має вирішитися з призначенням судової бухгалтерської експертизи в порядку ст. 41 ГПК України.

ВГСУ вказав у постанові, що проведення лише судової будівельно- технічної експертизи в даному випадку замало. Крім того, у постанові вказано, що суди не звернули увагу на коло відповідачів з урахуванням зміни позовних вимог та не вирішили процесуальні питання щодо їх участі в даній справі.

За встановлених обставин суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції вказавши, що при новому розгляді справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене у постанові, дослідити належним чином наявні та додатково витребувані матеріали справи, зокрема, баланс товариства, складений на дату виходу учасника та його річний звіт, призначити судову бухгалтерську експертизу для точного визначення частки позивача як учасника товариства при його виході з товариства, вирішити належним чином процесуальні питання у даній справі, всебічно, повно і об"єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та прийняти відповідне законне рішення.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, створивши сторонам у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

18.10.1995 року угодою засновників ТзОВ "ОСОБА_3"- ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було прийнято рішення про створення ТзОВ "ОСОБА_3"та затверджено статут ТзОВ "ОСОБА_3", який зареєстровано виконкомом Дрогобицької міської ради народних депутатів 31.10.1995 року, реєстровий номер НОМЕР_2.

Відповідно до копії угоди засновників від 18.10.1995 року, директором товариства призначається ОСОБА_3

Статутний фонд товариства складає 2345517,00 крб, при цьому частка ОСОБА_1 становить 40%, а ОСОБА_3- 60%.

Згідно статті 50 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 року товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Пунктом 8.1 Статуту визначено, що вищим органом товариства є збори учасників, які складаються з учасників або призначених ними представників, збори обирають голову зборів строком до 1 року.

Згідно п.4.1 Статуту кожен з учасників товариства має право брати участь в управлінні справами товариства, розподілі його прибутку та отримувати частину прибутку від товариства, ознайомлюватись з даними бухгалтерського та статистичного обліку і звітності та вийти з товариства у встановленому порядку, а пунктом 4.4 Статуту передбачено, що в разі виходу учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна товариства пропорційно його частці з статутного фонду.

Згідно статті 54 Закону України "Про господарські товариства"при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Пунктом 28 Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 року (v0013700-08) "Про практику розгляду судами корпоративних спорів"встановлено, що відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) та Закону про господарські товариства учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов"язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв"язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв"язку.

11 грудня 2007 року позивач вручив відповідачу нотаріально посвідчену заяву від 27.03.2007 року про вихід з числа учасників ТзОВ "ОСОБА_3". У заяві просив виділити належну йому частину майна ТзОВ "ОСОБА_3"в натурі прпопорційно його частці 40% в статутному фонді ТзОВ "ОСОБА_3".

Директор ТзОВ "ОСОБА_3"підтвердила, що зазначену заяву отримала від позивача 11.12.2007 року. Стверджує, що 11.12.2007 року відбулись збори учасників ТзОВ "ОСОБА_3", на яких було прийнято рішення вивести зі складу учасників товариства ОСОБА_1; у зв"язку із судовим спором не було прийнято рішення про виплату частки в грошовому виразі, оскільки відповідач вважав, що розмір частки визначається по балансовій вартості майна.

В процесі розгляду справи позивач подав Зміни позовних вимог, відповідно до яких просить стягнути на його користь з ТзОВ "ОСОБА_3" вартість частини майна товариства пропорційно його частці в статутному фонді.

За пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Враховуючи визначення поняття майна, наведене в ст. 190 ЦК України, під час оцінки вартості частини майна, еквівалентної частці учасника в статутному фонді, беруться до уваги виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства, а також майнові права та обов"язки.

Експерту для проведення експертизи були надані баланс, фінансовий звіт ТзОВ "ОСОБА_3"станом на 01.01.2008 року, витребувані судом від Головного управління статистики у Львівській області, в порядку ст. 38 ГПК України.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законодавчими актами.

Вартість частки позивача на дату його виходу 11.12.2007 року визначена не була.

Встановивши, що дата виходу позивача з товариства є дата вручення нотаріально посвідченої заяви директору ТзОВ "ОСОБА_3"(11.12.07 р), суд відповідно до вимог ст. 54 Закону України "Про господарські товариства"для визначення частки позивача у вартості майна товариства призначив судову бухгалтерську експертизу, у якій поставив експерту запитання, зокрема, щодо вартості майна відповідача (ТзОВ "ОСОБА_3") станом на 01.01.2008 року та щодо вартості частки учасника ТзОВ "ОСОБА_3"ОСОБА_1 у вартості чистих активів товариства, виходячи з його частки в статутному капіталі 40%, станом на 01.01.2008 року, тобто, станом на якнайближчу дату до моменту виходу позивача зі складу ТзОВ "ОСОБА_3".

Згідно висновку судової експертизи №2994, проведеної під час розгляду справи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, чиста вартість активів (власного капіталу) ТзОВ "ОСОБА_3", а відповідно й показник балансової вартості майна ТзОВ "ОСОБА_3", що підлягає розподілу між учасниками, підтверджено документально в сумі 29400,00 грн.

Чисті активи –активи підприємства за вирахуванням його зобов"язань.

З огляду на зазначене, на момент виходу позивача зі складу засновників товариства виплаті позивачу підлягала сума 11 760,00 грн., яка розрахована експертом щодо вартості чистих активів за даними, зокрема балансу, фінансового звіту на 01.01.2008 року, як найближчу дату до моменту виходу позивача зі складу учасників ТзОВ "ОСОБА_3".

Вимоги позивача за Заявою про зміну позовних вимог від 14.06.2007 року підлягають до задоволення частково, в сумі 11 760,00 грн.

Згідно ст. 12 ГПК України до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов"язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Згідно з ч.1 ст. 167 ГК України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У разі якщо суб"єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справам, що виникають із корпоративних відносин, суди враховують, що відповідно до статті 1 ГПК господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб ( у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Як вбачається, позивач первинно звернувся до суду з позовом про визнання незаконним рішення зборів учасників товариства, визнання незаконною бездіяльності голови зборів учасників, виділення частки майна товариства, визначивши в статусі відповідачів : громадянку ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3".

10.12.2008 року позивач подав Зміни позовних вимог, в яких покликаючись на те, що ТзОВ "ОСОБА_3" відмовило виділити Позивачу частку майна в натурі після подання заяви про вихід з товариства, просив стягнути з ТзОВ "ОСОБА_3"на його користь вартість частки майна, пропорційну його (позивача) частці в статутному капіталі товариства, що складає 40% від експертної оцінки майна товариства –613 014 грн. ( т.1, а.с.221).

Від решти позовних вимог позивач відмовився.

Саме про такі обставини вказав ВГСУ у постанові 13 серпня 2009 року №2-29/08.

В процесі розгляду справи №14/26(2-29/08), а саме 14.06.2010 року, позивач подав Зміни позовних вимог, просить стягнути на його користь з ТзОВ "ОСОБА_3" вартість частки майна товариства, пропорційну його (позивача) частці в статутному капіталі товариства, в розмірі 613014,00 грн.

Зі змісту поданих Змін позовних вимог від 14.06.2010 року вбачається, що вони адресовані відповідачу : ТзОВ "ОСОБА_3", АДРЕСА_1.

Відмову від позовних вимог до громадянки ОСОБА_3, позивач не відкликав . Відтак, зважаючи на коло відповідачів з урахуванням змін позовних вимог, виходячи із поняття "корпоративне право", справ підвідомчих господарському суду (ст. 12 ГПК), відмову позивача від позовних вимог до громадянки ОСОБА_3, суд вбачає за необхідне вирішити процесуальне питання щодо участі ОСОБА_3, як відповідача, у даній справі.

Суд дійшов висновку, що в частині заявлених вимог до відповідача ОСОБА_3, про стягнення на користь позивача вартості частки майна товариства, пропорційної частці позивача в статутному фонді ТзОВ "ОСОБА_3", спір є непідвідомчим господарському суду. В такому випадку провадження у справі підлягало б припиненню, відповідно до п.1 ч.1 ст. 80 ГПК україни.

Однак, відповідно до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення у справі, зокрема, відмовитись від заявлених вимог повністю або частково про що, відповідно до приписів ст. 78 ГПК, подає письмову заяву.

Відповідно до поданих змін позовних вимог ( що вказав у постанові від 13.08.2009 р і ВГСУ) позивач відмовився від решти вимог, тобто від вимог до відповідача ОСОБА_3, просячи у змінах позовних вимог стягнути на його користь з ТзОВ "ОСОБА_3" вартість частини майна товариства пропорційно його частці в статутному капіталі товариства.

В даному випадку, відмова позивача від вимог до ОСОБА_3 не порушує чиїх -небудь прав та законних інтересів, не суперечить нормам чинного законодавства. Суд вбачає за можливе прийняти в цій частині відмову позивача від позовних вимог та припинити провадження, у справі, згідно п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Судові витрати - це витрати, пов"язані з розглядом і вирішенням справ у судочинстві, що покладаються на сторони, третіх осіб із самостійними вимогами з метою їх відшкодування державі, спонукання зацікавлених осіб до врегулювання спорів відповідно до закону без втручання суду.

Сплата державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд позовної заяви господарським судом є обов"язком для позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов"язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, чи частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою суду від 17.08.201 (п.6) витрати на проведення експертизи попередньо покладено на позивача по справі, ОСОБА_1.

03.08.2011 року Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз скерував позивачу рахунок №1021 від 03.08.2011 року на оплату вартості експертизи на суму 3384,00 грн та повідомив, що у випадку відсутності оплати експертизи протягом місяця з дня одержання зазначеного рахунку, відповідно до ч.4 п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом МЮ України №53/5 від 08.10.98 р (z0705-98) ( в чинній редакції) матеріали справи будуть повернуті без виконання ухвали.