ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 32/12
22.11.11
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs24926733) ) ( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs23887359) )
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Європейська страхова компанія", м. Київ
про стягнення 189 044,63 грн.
за участю:
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - адвокат
від відповідача : Голуб В.А. –юрисконсульт
У судових засіданнях у справі з 14 год.00 хвил. 11.10.11р. по 14 год.00 хвил. 10.11.11р., з 14 год. 00 хвил. 10.11.11р. по 16 год. 00 хвил. 17.11.11р., та з 16 год.10 хвил. 17.11.11р. по 16 год.40 хвил. 22.11.11р. згідно частини 3 статті 77 ГПК України були оголошені перерви, що відображено у протоколах судових засіданнях по справі відповідно до вимог статті 81-1 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ:
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ОСТРА"звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Європейська Страхова Компанія"про стягнення з останнього суми страхового відшкодування в розмірі 93 640,60 грн., пені в сумі 61 349,57 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, інфляційних в сумі 23 972 грн. та трьох процентів річних в сумі 10 082,46 грн. за прострочення грошового зобов’язання згідно Договору №20/06-ФП від 01.11.06р. про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії).
Відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами, зокрема:
· надав суду клопотання про застосування строку позовної давності на стягнення суми заборгованості, оскільки позивачем цей строку пропущений без поважних причин. Так, відповідно до вимог пункту 7.2 Договору про перестрахування, в разі касового збитку Перестраховик сплачує Перестрахувальнику свою частку в сумі страхового відшкодування раніш, ніж Перестрахувальник здійснить виплату страхового відшкодування Страхувальнику. Згідно з пунктом 6 Ковер-ноти № 01066610-18 від 10.01.07р. розмір касового збитку становить 60 00000 грн. Тому спростовуються доводи позивача щодо дати перебігу позовної давності саме з 08.10.08р., у зв’язку з порушенням термінів позовної давності;
· матеріали справи не містять будь-які доказів того, що позивач направив на адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку за №209 від 08.04.07р., і тим самим виконав умови пункту 3.1.5 Договору №20/06-ФП від 01.11.06р. про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії), де передбачено, що Перестрахувальник зобов’язаний повідомити Перестраховика про настання страхового випадку по перестрахованому ризику протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту одержання інформації про його настання;
· позивачем було прострочено термін повідомлення відповідача про викрадення застрахованого транспортного засобу, який встановлено умовами Договору перестрахування, що кореспондується з вимогами пункту 5 статті 26 Закону України "Про страхування"та пункту 36 Правил надання поштового зв’язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.11р. за № 1155 (1155-2002-п) , що діяли на момент надіслання позивачем повідомлення про настання страхового випадку;
· нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за прострочення виконання зобов’язання суперечить вимогам частини 6 статті 232 ГК України, оскільки їх нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Долучений позивачем до матеріалів справи розрахунок пені не відповідає вказаним вимогам закону.
З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:
До прийняття рішення по справі, позивач згідно вимог статті 22 ГПК України уточнив свої позовні вимоги у частині стягнення з відповідача пені, яка дорівнює 11 688,86грн. за період прострочення з 08.10.08р. по 07.04.09р., та трьох процентів річних які складають 10 836,47 грн. за період з жовтня 2008 року по вересень 2011 року. Щодо решти частини вимог позивач залишив їх без змін та наполягає на задоволенні.
До початку розгляду справи по суті, у тому числі позовних вимог та відкриття судового засідання, роз’яснення прав та обов’язків учасникам судового процесу, від відповідача надійшло клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин сторін. У задоволенні клопотання відповідача слід відмовити за наступними обставинами:
Ш будь-яке порушене право підлягає захисту, з урахуванням строку позовної давності про застосування якого клопочуть учасники судового процессу;
Ш законодавець встановлює, що коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача про захист якого він просить відповідачем не порушено, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності;
Ш якщо буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд приймає рішення, яким відмовляє в позові у зв’язку із закінченням строку позовної давності, а у випадку визнання причин пропуску цього строку поважними - порушене право має бути захищене;
Ш з введенням нового ЦК України (435-15) 2003р. суд застосовує строк позовної давності тільки за заявою сторони у спорі (частина 4 ст. 267 ЦК України). Така заява стане підставою для відмови у позові, коли суд не визнає причину пропуску строку поважною. По старому ЦК України 1963р (1540-06) . суд був зобов’язаний застосувати строк позовної давності незалежно від заяв та волевиявлення сторін. Це прагнення наскільки можливо не втручатися у приватні відносини сторін на підставі статті 42 ГК України;
Ш виходячи із змісту вказаної правової норми, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов’язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій;
Ш до поважних причин також слід віднести причини, за якими кредитор проявляв належну дбайливість про захист свого порушеного права, але не міг своєчасно заявити позов з причин, які від нього не залежать та не знаходилися під його контролем;
Ш права позивача порушене, своїми діями він проявляв дбайливість щодо його захисту. Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог пункту 5 статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати ( страхового відшкодування);
Ш доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки обставини справи свідчать про те, що позивачем не пропущений строк позовної давності на стягнення з відповідача суми страхового відшкодування. Підпунктом 7.1 пункту 7 Договору №20/06-ФП від 01.11.06р. визначені умови виплати Перестраховиком на адресу Перестрахувальника частини страхового відшкодування, а саме протягом 10 ( десяти) банківських днів після одержання від Перестрахувальника наступного комплекту документів, а також документів, передбачених вказаним пунктом, якщо інше не передбачене конкретним договором перестрахування.
Ш позивач набув права вимоги страхового відшкодування до відповідача лише після десяти банківських днів, після одержання відповідачем документів зазначених у підпункті 7.1 пункту 7 вказаного Договору. 23 вересня 2008 року за вихідним №2192/100-08 позивач надіслав на адресу відповідача усі необхідні документи для виплати страхового відшкодування. Таким чином, право вимоги позивач отримав лише з 08.10.08р., тобто через 10 робочих днів, починаючи з дати: 23.09.08р., що відповідає приписам ст.ст. 252, 257, 264 ЦК України. Вказані обставини та докази на їх підтвердження надають право суду розглянути спір по суті;
Ш дослідження обставин пов’язаних з порушенням строків пересилання реєстрованих поштових відправлень, вручення поштових відправлень, поштових переказів, їх видачі особисто адресатові (одержувачу) чи його представникові, на що посилається відповідач вирішується за допомогою законодавства України, яке регулює поштовий зв'язок, можливістю звернення заінтересованих осіб, у тому числі суб’єктів господарювання до операторів зв’язку за отримання такої інформації, у тому числі порушення їх прав та охороню вальних законом інтересів інтересів;
Позов мотивовано тим, що 01.11.06.р. між Закритим акціонерним товариством "Європейська страхова компанія", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Європейська Страхова Компанія", далі Перестраховик, та Страховим акціонерним товариством "ОСТРА", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ОСТРА", далі Перестрахувальник, було укладено Договір №20/06-ФП від 01.11.06р. про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії), далі Договір.
Згідно пункту 1.1 предметом Договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих ( прийнятих) сторонами на факультативній (необов’язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов’язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні(ретроцесії).
На підставі пункту 1.2 Договору сторони мають право укладати договори перестрахування окремо по кожному ризику, з урахуванням конкретних умов. Форма і порядок укладення договору встановлено сторонами у підпункті 2.2.1 пункту 2.2 Договору за допомогою факсимільного зв’язку, який нарівні з оригіналом має однакову юридичну силу.
11 грудня 2006 року між Страховим акціонерним товариством "ОСТРА", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Остра", далі Страховик, та ОСОБА_2, далі Страхувальник, було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 01066610, далі Договір добровільного страхування, об’єктом страхування якого є автомобіль марки "BMW X5", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок дорожньої –транспортної пригоди. Згідно перестрахувального ковер-нота № 01066610-18 від 10.01.07р. ризик по Договору добровільного страхування був переданий у ретроцесію Приватному акціонерному товариству "Європейська Страхова Компанія".
Втім, 4 квітня 2007 року з автомобілем марки "BMW X5", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, стався страховий випадок, передбачений підпунктом 2.2.4 Договору добровільного страхування –незаконно заволодіння транспортним засобом (угон, крадіжка). Завдана шкода власнику транспортного засобу дорівнює 267 650,00 грн., але з вирахуванням франшизи вона становить 18 735,50 грн.,, що складає загальну суму страхового відшкодування в розмірі 248 914,50 грн.
На виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.03.08р., позивач на підставі розрахункових документів виплатив власнику транспортного засобу автомобіля марки "BMW X5", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 –ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 250 644,00 грн., яка складається із: суми страхового відшкодування в розмірі 248 914,00 грн., судового збору в розмірі 1700,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Підпункт 3.3.1 пункту 3.3 Договору №20/06-ФП від 01.11.06р. про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) передбачає, що Перестраховик зобов’язується перерахувати Перестрахувальнику свою частину страхового відшкодування, розмір якої розрахований відповідно до умов вказаного договору і конкретного договору перестрахування, у термін передбачений Договором, якщо інше не встановлено у конкретному договорі перестрахування. Частка відповідальності відповідача у разі настання страхового випадку, встановлено ковер-нотою № 01066610-18 від 10.01.07р. у розмірі 37,36%.
Порядок виплати частки відповідальності у разі настання страхового випадку узгоджений сторонами, а тому позивач намагається стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 93 640, 60 грн., яка розрахована виходячи із:
ь загальної суми страхового відшкодування в розмірі 250 644,00 грн. x 37,36% - частку відповідно до Ковер-ноти від 10.01.07р. за №01066610-18 : 100.
Повідомлення від 05.04.07р. за вих. №209 про настання страхового випадку було надіслано позивачем на адресу відповідача за вих. №2192/100-08 від 23.09.08р.
Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, позивач з посиланням на вимоги пункту 3.2.6 Договору №20/06-ФП від 01.11.06р. про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) намагається стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,05%, яка дорівнює 11 688,86грн. та нарахована за період прострочення з 08.10.08р. по 07.04.09р.
Виходячи із того, що мало місце прострочення грошового зобов’язання, позивач додатково з посиланням на приписи статті 625 ЦК України намагається стягнути з відповідача інфляційні в сумі 23 972,00 грн. та три процента річних в сумі 10 836,47 грн. за період з жовтня 2008 року по вересень 2011 року.
Надавши правову кваліфікацію правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного:
За своєю правовою природою між сторонами укладено договір перестрахування, сторони досягли всіх його суттєвим умов, а саме відносно предмету страхування, дотримали його письмову форму, визначили суттєві умови, у тому числі страхову суму, умови настання страхового випадку, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір стразового платежу і строки його виплати, а тому відповідно до вимог ст. ст. 12, 27 Закону України "Про страхування", приписів статей 627, 629, 979, 981, 982, 987, 991 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним.
Статтею 12 Закону України "Про страхування" встановлено, що перестрахування це –страхування одним страховиком (цементом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно законодавством України, в якій він зареєстрований.
За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна надати докази та підтвердження викладених обставин, на які вона посилається. Водночас законодавець визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов’язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:
· а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;
· б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);
· в) законні презумпції ( частина п’ята статті 35 ГПК України).
Як свідчать обставини справи згідно з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.03.08р. у справі №2-222/08, позивач на підставі платіжних доручень №2477 від 02.09.08р. та № 2474 від 01.09.08р. виплатив власнику викраденого транспортного засобу - ОСОБА_2 суму страхового відшкодування. Вказаний факт має значення до справи відносно нарахування частки виплати страхового відшкодування, передбаченого підпунктом 3.3.1 Договору №20/06-ФП від 01.11.06р. про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії), і надає право позивачу на відшкодування вказаних втрат.
рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Стаття 526 ЦК України та 193 ГК України (436-15) , визначають, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та припинятися виконанням проведеним належним чином згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України.
Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань за Договором перестрахування, у тому числі належним чином повідомлення відповідача про настання страхового випадку, правові підстави для виплати страхового відшкодування.
За такими обставинами позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА"до Приватного акціонерного товариства "Європейська Страхова Компанія"щодо стягнення з останнього суми страхового відшкодування в розмірі 93 640,60 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Докази у справі свідчать про несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов’язань за Договором №20/06-ФП від 01.11.06р. про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії), а наданий позивачем уточнений розрахунок пені відповідає вимогам пункту 6 статті 232 ГК України. Слід зазначити, що під час звернення з позовом пеня є засобом забезпечення виконання грошових зобов’язань, а на момент стягнення це вже міра відповідальності.
Факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань підтверджено матеріалами справи, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 11 866,86 грн. за період прострочення з 08.10.08р. по 07.04.09р., обґрунтовані та підлягають задоволенню. У задоволенні решти частини стягнення з відповідача пені в сумі 49 660,71 грн., слід відмовити, як необґрунтовано заявленої.
Оскільки мало місце прострочення грошового зобов’язання згідно вимог статті 625 ЦК України, а інший розмір не було встановлено сторонами в договорі, то позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 23 972, 00 грн. та трьох процентів річних в сумі 10 836,47 грн. за період з жовтня 2008 року по вересень 2011 року, також обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Витрати по державному та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі ст. 44, частини п’ятої статті 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 22.11.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 252, 257, 258, 264, пункт 5 ст. 268, 509, 526, 625, 627, 629, 979, 981, 982, 987, 991 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України, ст. ст. 55, 173, 193, 202, п. 6 ст. 232 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 35, 36, ч.3 ст. 43, ст. 44, частиною п’ятою ст. 49, ч.3 ст. 77, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА"до Приватного акціонерного товариства "Європейська Страхова Компанія"задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейська Страхова Компанія", 03061, м. Київ, вул. Постова, 56, код ЄДРПОУ 32825387, на користь:
- Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА", 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 13, р/р 26502000000594 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 16285602, суму страхового відшкодування в розмірі 93 640,60 грн., пеню в сумі 11 688,86 грн., інфляційні в сумі 23 972, 00 грн., три процента річних в сумі 10 836,47 грн., витрати по державному миту в сумі 1 401,38 грн. та забезпеченню судового процесу в розмірі 174,95грн., видавши наказ.
3. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА"до Приватного акціонерного товариства "Європейська Страхова Компанія"щодо стягнення решти частини пені в сумі 49 660,71 грн. –відмовити.
4. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя
Ю.О.Підченко
Повне рішення складено - 28.11.11р.