Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромаркет", м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ та Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Донецьк про припинення правовідносин між позивачем та відповідачем-2 за іпотечним договором №170/СМБ/І/301/4-1 від 08.06.2007р.; розірвання іпотечного договору №170/СМБ/І/301/4-1 від 08.06.2007р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на збільшення без його згоди обсягу відповідальності за оспорюваним правочином, що вважає законодавчо визначеною підставою для його припинення, у зв’язку з чим просить розірвати спірний іпотечний договір.

Ухвалою від 25.10.2011р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №19/111пд та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

07 листопада 2011р. від відповідача-1 надійшло клопотання про передачу справи №19/111пд за підсудністю до господарського суду м. Києва з огляду на відсутність у його відокремленого підрозділу повноважень представляти інтереси юридичної особи, яку зареєстровано у м. Києві.

За змістом ч.1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

З огляду на узгодження в іпотечному договорі №170/СМБ/І/301/4-1 від 08.06.2007р. взаємних прав та обов’язків як іпотекодержателя, так і іпотекодавця, оспорюваний правочин має двостороннєзобов`язувальний характер, відтак справа про визнання його недійсним може розглядатись господарським судом як за місцезнаходженням відповідача-1 (м.Києв), так і за місцезнаходженням позивача (м. Донецьк).

Враховуючи вищевикладені обставини, клопотання позивача про надіслання за підсудністю до господарського суду м. Києва справи №19/111пд не підлягає задоволенню.

Разом з цим, від відповідача-1 надійшла заява №701.6-121/85-2787 від 07.11.2011р. про застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності та відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог, посилаючись на відсутність законних підстав для розірвання оспорюваного правочину та помилкове застосування позивачем норм, які регулюють правові відносини поруки, до іпотечних зобов'язань.

В судовому засіданні 21.01.2011р. представник відповідача-1 заперечив проти позовних вимог з вищевикладених підстав.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з’явились, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, що підтверджується відбитком штемпелю канцелярії на ухвалах суду від 25.10.2011р., 07.11.2011р.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 27.10.2011р. фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, на яку їй надсилались процесуальні документи по справі №19/111пд.

Відповідно до роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ) без явки позивача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача-1 було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст. 22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 42, 43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача-1, господарський суд, -

08 червня 2007р. між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі – позичальник) бук укладений договір відновлювальної кредитної лінії №170/СМБ/301/4 (далі – кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Згідно з п.1.1.1, надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (траншами), зі сплатою 16,5% річних за кредитом та комісій, в розмірі та в порядку, встановленому Тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в Додатку №1 до цього договору, який є невід’ємною складовою частиною цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, який за цим договором та за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №170/19/М/102 від 30.03.2006р., укладеним між позичальником та кредитором, не може перевищувати 3 100 000,00 грн. з графіком зниження максимального ліміту заборгованості, встановленим в цьому пункті договору, та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 05.06.2010р. на умовах визначених цим договором.

В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також задоволення інших вимог кредитора за договором, кредитор укладає іпотечний договір №170/СМБ/І/301/4-1 від 08.06.2007р. з майновим поручителем ТОВ "Євромаркет" (п.1.3 кредитного договору).

26 грудня 2007р. сторонами укладено договір про внесення змін до кредитного договору, яким викладено в новій редакції п.1.1.1 та зменшено розмір процентної ставки за користування кредитом до 14,5% річних.

Додатковою угодою від 20.06.2008р. сторони внесли зміни до додатку №1 "Тарифи на послуги по наданню кредитів" до кредитного договору, який фактично доповнено комісією за використання ліміту кредитної лінії в розмірі 5%, що підлягають сплаті на рахунок №35782170110844 в ДОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 334011 у національній валюті за курсом НБУ на дату оплати до 05 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нарахована комісія. Вищевказана комісія розраховується за фактичну кількість днів в періоді (28-30-31/360) та згідно з фактичною заборгованістю за кредитом, щомісячно в останній день місяця, при розрахунку враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору, кредитного договору, 08.06.2007р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромаркет" (далі - іпотекодавець), що є майновим поручителем був укладений іпотечний договір №170/СМБ/І/301/4-1 (далі – іпотечний договір).

За змістом п.1.1, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов'язань фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за договором відновлювальної кредитної лінії №170/СМБ/301/4 від 08.06.2007р., укладеним між іпотекодержателем (як кредитором) та позичальником (далі – основне зобов'язання) наступне нерухоме майно: вбудоване приміщення площею 266,4 кв.м в цокольному поверсі житлового будинку літ.А-5 площею 265,9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання конкретизовані сторонами в п.1.5 іпотечного договору та відповідають п.п.1.1, 1.1.1 кредитного договору в редакції від 08.06.2007р.

Відповідно до п.1.3 іпотечного договору, вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 4 343 000,00 грн.

За умовами п.1.13, за цим іпотечним договором заставна не видається.

Статтею 2 сторони узгодили взаємні права та обов’язки, що випливають з іпотечного договору, статтею 3 встановлено підстави та обсяг їх взаємної відповідальності за належне виконання його умов.

В п.5.2 іпотечного договору міститься третейське застереження, за яким у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони домовились про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейськими суддями Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у цьому пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя визначається Головою Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного регламенту.

Відповідно до п.6.3, іпотечний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов'язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Іпотечний договір №170/СМБ/І/301/4-1 від 08.06.2007р. посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №2732.

За змістом абз.5 п.1.2 Статуту Публічного акціонерного банку "Укрсоцбанк", затвердженого рішенням Загальних зборів ПАТ "Укрсоцбанк" від 08.04.2011р., протокол №1, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", створеного у формі відкритого акціонерного товариства. Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" належать всі права та обов’язки, все рухоме та нерухоме майно, які належали Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк".

З огляду на вищевикладене, кредитором за договором відновлювальної кредитної лінії №170/СМБ/301/4 від 08.06.2007р. та іпотекодержателем за іпотечним договором №170/СМБ/І/301/4-1 від 08.06.2007р. виступає Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк".

Стосовно наявного в п.5.2 іпотечного договору третейського застереження суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (v008p710-02) , Конституція України (254к/96-ВР) гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.

Судом враховано, що відповідно до приписів ст. 124 Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції, до яких віднесені також господарські суди.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції. З аналізу положень Закону України "Про третейські суди" (1701-15) випливає, що третейські суди є недержавними незалежними органами захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин. рішенням у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (1701-15) (справа про завдання третейського суду)від 10.01.2008 № 1-рп/2008 (v001p710-08) Конституційний Суд України чітко зазначає, що третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції. Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України

В контексті вищевикладених норм логічним є висновок, що укладення до виникнення спірних правовідносин третейської угоди у вигляді третейського застереження у договорі або у вигляді окремої письмової угоди зумовлює виникнення у зацікавленої сторони права на звернення до третейського суду у випадку виникнення спору. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається.

Отже, звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно, на свій розсуд вибирає способи захисту порушених прав або оспорюваних інтересів. Третейська угода (третейське застереження) є обов'язковою і головною передумовою звернення особи з позовом до третейського суду, проте її наявність зумовлює право особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням до третейського суду та не тягне за собою позбавлення її права звернутись з позовом до господарського суду, відтак не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.

Враховуючи вищевикладені обставини та беручи до уваги, що сторони не заперечують проти вирішення в порядку господарського судочинства спору про припинення правовідносин між позивачем та відповідачем-2 за іпотечним договором №170/СМБ/І/301/4-1 від 08.06.2007р. та його розірвання, суд робить висновок про відсутність перешкод для судового розгляду справи №19/111пд.

Проаналізувавши зміст іпотечного договору №170/СМБ/І/301/4-1 від 08.06.2007р., суд дійшов висновку, що зазначена угода за своєю правовою природою є угодою про забезпечення виконання зобов’язань (в даному випадку - за кредитним договором) та підпадає під правове регулювання §6 Глави 49 Цивільного кодексу України (435-15) (далі – ЦК України (435-15) ) та Закону України "Про іпотеку" (898-15) (далі - Закон).

Відповідно до ч.1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Обґрунтовуючи вимоги про припинення іпотечного договору №170/СМБ/І/301/4-1 від 08.06.2007р. позивач посилається на збільшення без його згоди обсягу відповідальності за виконання кредитного договору, зумовлене укладанням 20.06.2008р. додаткової угоди до кредитного договору, яким встановлено комісійну винагороду за використання ліміту кредитної лінії в розмірі 5%, у зв’язку з чим застосовує положення ч.1 ст. 559 ЦК України.

Відповідно вищевказаної норми, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Проте, положення зазначеної статті не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки порука та іпотека як різновид застави є різними самостійними засобами забезпечення виконання зобов'язань, отже припинення договору іпотеки відбувається за наявності підстав, визначених ст. 593 ЦК України та аналогічної за змістом ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

Вищевказаний висновок суду про неможливість застосування положень ст. 559 ЦК України до іпотечних правовідносин відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній в постановах від 11.05.2011р. по справі №9/242пд, від 12.07.2010р. по справі №39/291пн; від 21.10.2010р. по справі №27/367-09, від 09.02.2011р. по справі №50/150-10.

Разом з цим, статтею 17 Закону України "Про іпотеку" встановлені наступні підстави припинення іпотеки: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її, а також з інших підстав, передбачених цим законом.

Оскільки в обґрунтування вимог про припинення іпотечного договору №170/СМБ/І/301/4-1 від 08.06.2007р. позивач не посилається на жодну з вищевикладених підстав та не доводить її належними та допустимими доказами, натомість наполягає на застосуванні приписів ч.1 ст. 559 ЦК України, позовні вимоги в цій частині не відповідають закону, тому не підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про розірвання іпотечного договору №170/СМБ/І/301/4-1 від 08.06.2007р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зі змісту викладених норм та з урахуванням положень ст. 33 ГПК України вбачається, що розірвання договору в судовому порядку потребує від позивача доведення належними та допустимими доказами порушення контрагентом умов договору, що призвело до порушення інтересів позивача внаслідок завданої таким порушенням шкоди.

Проте, визнаючи відмінність понять "розірвання договору" та "припинення договору", позивачем в порушення вимог ст. 651 ЦК України, не наведено та належним чином не доведено обставин, які відповідно до закону можуть бути підставою для розірвання іпотечного договору №170/СМБ/І/301/4-1 від 08.06.2007р. в судовому порядку, тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню як необґрунтовано заявлені.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромаркет", м. Донецьк про припинення правовідносин між позивачем та відповідачем-2 за іпотечним договором №170/СМБ/І/301/4-1 від 08.06.2007р.; розірвання іпотечного договору №170/СМБ/І/301/4-1 від 08.06.2007р. не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заяви відповідача-1 про застосування до позовних вимог позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом враховано правову позицію Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, висловлену в ухвалі від 24.05.2006р., за якою правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.

Отже, з огляду на висновок суду про необґрунтованість позовних вимог та враховуючи обов’язковий характер вказівок Верховного Суду України, визначений ст.11128 ГПК України (1798-12) , господарський суд не вбачає підстав для застосування за заявою відповідача позовної давності до вимог про припинення правовідносин між позивачем та відповідачем-2 за іпотечним договором №170/СМБ/І/301/4-1 від 08.06.2007р. та його розірвання.

Разом з цим, суд вважає за необхідне надати оцінку позовним вимогам, заявленим Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромаркет" до Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк".

За змістом ст.ст. 1, 21 ГПК України, господарською процесуальною правоздатністю наділені тільки юридичні особи. Згідно зі ст. 28 ГПК України, представником відповідача в господарському процесі може бути відокремлений підрозділ, як і інші представники, але ці особи не мають статусу юридичної особи, а лише діють від її імені, вони не наділені самостійною процесуальною правоздатністю, у зв’язку з чим вони не можуть ототожнюватися з позивачем.

Відповідно до ст.ст. 93, 95 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням.

Водночас, оскільки державній реєстрації підлягають саме юридичні особи, які, виходячи з приписів ст. 55 ГК України, є суб’єктами господарювання, лише юридичні особи, а не їх відокремлені підрозділи (в тому числі - філії), можуть набувати статусу сторони як у господарських відносинах так і у господарській справі. Суд враховує, що процесуальна правосуб’єктність юридичної особи в цілому кореспондується з її цивільною правосуб’єктністю, натомість структурні підрозділи юридичної особи не наділені ані процесуальною, ані цивільною правосуб’єктністю.

Разом з цим, виходячи з системного аналізу ст.ст. 1, 41, 12 ГПК України вбачається, в порядку позовного провадження підлягають розгляду господарськими судами справи, в яких склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно з п.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Отже, враховуючи приписи вищевикладеної норми та беручи до уваги неможливість самостійної участі відокремленого підрозділу юридичної особи в якості відповідача у господарській справі, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромаркет", м. Донецьк до Донецької обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" не підлягають розгляду господарським судом, провадження по справі №19/111пд в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст.92, 203, 207, 215, 241, 267, §6 Глави 49 Цивільного кодексу України (435-15) , Законом України "Про іпотеку" (898-15) , ст.ст.1, 4, 22, 27, 33, 34, 36, 38, 43, 49, 59, 80, 82-85, 11128 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , господарський суд, -

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромаркет", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м.Київ, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про припинення правовідносин між позивачем та відповідачем-2 за іпотечним договором №170/СМБ/І/301/4-1 від 08.06.2007р.; розірвання іпотечного договору №170/СМБ/І/301/4-1 від 08.06.2007р. – відмовити.