за позовом: Державного сільськогосподарського підприємства "Октябрьское" управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, м.Єнакієве, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Донагроальянс", м.Горлівка, Донецька область

про розірвання договору про спільну діяльність без створення юридичної від 11.04.2008р.

Суддя Мальцев М.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Прокудов В.К. – директор, згідно наказу №42о/с від 26.04.2010р.

ОСОБА_1, за довіреністю №125 від 21.10.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 31.10.2011р.

У судовому засіданні 31.10.2011 р. оголошено перерву до 15.11.2011р. для надання сторонами додаткових документів

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне сільськогосподарське підприємство "Октябрьское" управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, м.Єнакієве, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Донагроальянс", м.Горлівка, Донецька область про розірвання договору про спільну діяльність без створення юридичної від 11.04.2008р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копію договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 11.04.2008р., копії додаткових угод, копію спільного рішення №1 від 09.07.2009р., копії листів, ст.ст. 203, 651, 652 Цивільного кодексу України.

21.11.2011р. відповідач надав відзив на позовну заяву, яким проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки з боку відповідача відсутнє істотне порушення умов спірного договору. Також відповідач зазначив, що умови спірного договору були належним чином погоджені між сторонами, позивачем не додержано порядок зміни/розірвання договору та на момент подання позову відповідач не має жодної заборгованості перед позивачем.

21.11.2011р. позивач надав уточнення до позовної заяви, якими підтримав позові вимоги у повному обсязі.

21.11.2011р. позивач надав пояснення по справі, якими зазначив, що відповідачем були порушені умови спірного договору та вважає, що договір б/н від 11.04.2008р. повинен бути розірваний відповідно до норм Цивільного кодексу України (435-15) .

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська промисловоаграрна група" та позивачем було укладено договір про спільну діяльність без створення юридичної особи від 11.04.2008р. (надалі Договір), згідно з яким, Сторони за цим Договором зобов’язуються шляхом об’єднання своїх зусиль та майна, що належить Сторонам та/або яким вони розпоряджаються на відповідних правових засадах в межах чинного законодавства України, спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення господарських цілей, а саме: вирощування, переробка та реалізація насіння всіх категорій; вирощування та реалізація товарної сільськогосподарської продукції; підвищення ефективності та економії використання майна; впровадження сучасних технологій вирощування. (п. 1.1. Договору).

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що Договір вважається укладеним з дати набрання чинності та діє до 2018 року.

Згідно п.1.1 Додаткової угоди №1 від 09.07.2009р. до "Договору про спільну діяльність без створення юридичної особи від 11.04.2008р.", Сторона 1 (ТОВ "Українська промислова група" передає майнові права на Частку у спільному майні, які належать Стороні 1 за Договором, - Товариству з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарському підприємству "Донагроальянс").

Відповідно до п.1.2 Додаткової угоди №1 від 09.07.2009р., участь Сторони 1 у спільній діяльності припиняється.

Укладений між сторонами Договір про спільну діяльність без створення юридичної особи від 11.04.2008р. за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, який регулюється главою 77 Цивільного кодексу України (435-15) .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на п.2 ст. 651, ст. 652 Цивільного кодексу України, які передбачають підстави для зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.

Оцінивши в сукупності представлені в обґрунтування заявлених позовних вимог докази та викладені обставини, господарський суд вважає, що позовні вимоги Державного сільськогосподарського підприємства "Октябрьское" управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, м.Єнакієве, Донецька область не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що відповідачем порушуються пункти спірного договору, зокрема, п.4.1.4 – стосовно зобов’язання учасників взаємно обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з питань, що становлять взаємний інтерес сторін; п.7.3 – стосовно підбиття підсумків і розподілу прибутку між сторонами, а також передання балансу відповідачем позивачу; п.2.6 – стосовно того, що майно та грошові кошти створені, одержані або придбані в процесі спільної діяльності складають спільну часткову власність учасників, які не мають права розпоряджатися своєю часткою в спільному майні без згоди один одного; п.3.1 – стосовно того, що учасники мають право приймати участь у вирішенні питань управління та отримання інформації по спільній діяльності. Але, зазначене посилання позивача не може бути прийнято судом до уваги, оскільки не доводить істотності порушення відповідачем умов спірного договору в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Надані позивачем до матеріалів справи докази не свідчать про те, що відповідачем взагалі було завдано позивачу шкоду, внаслідок чого позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору.

Крім того, позивачем надано довідку про нарахування та оплати згідно договору, якою позивач підтверджує виконання відповідачем умов спірного договору щодо перерахування грошових коштів позивачу.

Факт відсутності заборгованості відповідача за спірним договором також підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних документів.

Крім того, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 652 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору та за наявності одночасно таких умов, як: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Але позивачем необґрунтовано істотності зміни обставин, якими сторони керувались при укладанні договору та не надано доказів в підтвердження одночасної наявності умов, з якими чинне законодавство пов’язує розірвання спірного договору за рішенням суду у даному випадку.

Таким чином, дослідивши матеріали справи суд робить висновок, що позивачем не надано переконливих та допустимих доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору ані за умовами самого договору, ані за приписами діючого законодавства, на яке він посилається.

Щодо посилань позивача на ст. 203 Цивільного кодексу України та на ч.2 ст. 13 Закону України "Про управління об’єктами державної власності", то вони не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Для визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Посилання позивача на невідповідність спірного договору ч.2 ст. 13 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" в редакції Закону України №3322-VI від 12.05.2011р. (3322-17) , яким зазначено, що вартість майна, що вноситься у спільну діяльність, учасником якої є державне підприємство, установа або організація, визначається на підставі незалежної оцінки із застосуванням бази оцінки, що відповідає ринковій вартості, згідно з вимогами законодавства про оцінку майна, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зміни до Закону України "Про управління об’єктами державної власності" (185-16) були внесені після укладання спірного договору.

Таким чином, суд робить висновок, що спірний договір в частині визначення вартості об’єктів державної власності не суперечить нормам законодавства, оскільки на момент укладання спірного договору ст. 13 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" не була доповнена новою частиною згідно Закону України №3322-VI від 12.05.2011р. (3322-17)

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд робить висновок, що позивачем не надано доказів в підтвердження наявності підстав для визнання спірного договору недійсним у розумінні норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, слід зазначити, що предметом спору є саме розірвання спірного договору, а не визнання його недійсним.

Судові витрати підлягають стягненню в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 77, 82 – 85 Господарського процесуального Кодексу України (1798-12) , ст. ст. 203, 204, 205, 207, 215, 626, 627, 651, 652 Цивільного кодексу України, Законом України "Про управління об’єктами державної власності" (185-16) , господарський суд, -

У задоволенні позовних вимог Державного сільськогосподарського підприємства "Октябрьское" управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області, м.Єнакієве, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Донагроальянс", м.Горлівка, Донецька область про розірвання договору про спільну діяльність без створення юридичної від 11.04.2008р. - відмовити.