( Додатково див. постанову Одеського апеляційного господарського суду (rs20831278) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs22225593) )

За позовом: Відділення гідроакустики Морського гідрофізичного інституту Національної Академії Наук України;

до відповідача: Фізико-Хімічного інституту захисту навколишнього середовища і людини МОН і НАН України;

про розірвання договору оренди, виселення, визнання недійсним пункту договору оренди та стягнення 101897,88 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –довіреність № 78/ог-307 від 07.09.2011р.; ОСОБА_2 –посвідчення № 175 від 30.09.1998р.

від відповідача: ОСОБА_3 –довіреність № 209 від 5.10.2011р.; ОСОБА_4 –наказ № 589-к від 21.06.07р.;

В порядку ст. 77 ГПК України в судових засіданнях оголошувались перерви до 16.11.2011р. о 11:00 год. та до 21.11.2011р. о 10:45 год.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Відділення гідроакустики Морського гідрофізичного інституту Національної Академії Наук України (надалі –Відділення гідроакустики МГІ НАНУ) звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача –Фізико-Хімічного інституту захисту навколишнього середовища і людини МОН і НАН України (надалі –ФХІЗНС і людини МОН і НАН України), в якій просить суд визнати договір оренди між позивачем та відповідачем розірваним; стягнути з відповідача борг за договором оренди в сумі 101897,88 грн.; зобов’язати відповідача звільнити орендовані приміщення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.09.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, їй присвоєно №12/17-3778-2011 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Позивачем, позовні вимоги неодноразово уточнювались, згідно останніх уточнень вих. №78/ог-378 від 14.11.2011р. (Т.2, а.с. 1-4), позивач просить суд визнати договір оренди укладений між сторонами 31.12.2009р. –продовженим до 31.12.2011р.; стягнути з відповідача борг за договором оренди від 31.12.2009р. в сумі 101897,88 грн.; визнати незаконним та нечинним п.10.4. договору оренди від 31.12.2009р.

В задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів від 16.11.2011р. судом відмовлено, з підстав його недоцільності та невідповідності матеріалам справи.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вих. №258 від 15.11.2011р. (Т.2, а.с. 98-100).

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

31 грудня 2009 року між Відділення гідроакустики МГІ НАНУ (Орендодавець) та ФХІЗНС і людини МОН і НАН України (Орендар) було укладено договір оренди № 1 ( далі - Договір), відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно.

Зазначений договір укладений на підставі дозволу Бюро Президії НАН України (постанова №316 від 12.12.2008р.).

Орендна плата за Договором складає 1 грн. на рік.

31 грудня 2009 року між сторонами було укладено Додаток 2 про відшкодування витрат Орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю.

Відповідно до п. 10.1. Договору, Договір укладено строком на 1 рік та діє з 01.01.2010р. до 31.12.2010р. включно.

Згідно пункту 10.4. даного Договору строк дії договору не може бути продовжений автоматично. Фактичне використання майна після закінчення дії Договору не є продовженням Договору на новий строк. Продовження терміну дії Договору відповідно до ст. 3 ЗУ "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", оформлюється в порядку, встановленому в НАН України, на підставі дозволу Бюро Президії НАН України.

Згідно пункту 10.6 даного Договору чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Позивач зазначає, що строк дії договору сплинув 31.12.2010р., однак оскільки орендар продовжує користуватись орендованим майном та від жодної зі сторін не поступало заяв щодо припинення дії договору, позивач вважає Договір продовженим на той самий строк на тих самих умовах на підставі ст. 284 ГК України та ст. 764 ЦК України.

Крім того, позивач стверджує, що починаючи з 01.01.2011р. по дату подачі позову, відповідач не здійснив жодного платежу з відшкодування витрат Орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю, як передбачено Додатком 2 до договору оренди. У зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 101897,88 грн.

Вважаючи п.10.4. Договору, таким, що суперечить закону та враховуючи нездійснення відповідачем жодного платежу з відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та комунальних послуг відповідачу, як передбачено Додатком 2 до договору оренди, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду Одеської області для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) . Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 283 цього Кодексу за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Крім того, частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Наведені вимоги Закону сторонами були виконані.

Більш того, статтею 3 Цивільного кодексу України визначені загальні засади цивільного законодавства, до яких відноситься і свобода договору.

Частиною 3 статті 6 цього Кодексу також передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони за Договором передбачили, що Договір діє до 31.12.2010р. (п. 10.1.), та те, що чинність Договору припиняється внаслідок закінчення строку на який його було укладено (п. 10.6.).

Пунктом 10.4. Договору, передбачено, що спірний договір оренди може бути продовжений лише за наявності дозволу Бюро Президії НАН України.

Приймаючи до уваги, що приміщення, яке виступає предметом договору, належить до державного майна яке перебуває на балансі у позивача, який перебуває у віданні Національної академії наук України, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" (3065-14) .

Відповідно до ст. 3 ЗУ "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", Національна академія наук України надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

Отже, посилання позивача на незаконність пункту 10.4. Договору, що, за його думкою, свідчить про його недійсність, є необґрунтованими, безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Щодо вимог, позивача про визнання Договору продовженим до 31.12.2011р., суд, зазначає наступне.

В матеріалах справи відсутній дозвіл Бюро Президії НАН України на продовження дії Договору. Крім того, в судовому засіданні 21.11.2011р. сторони повідомили суд, що Бюро Президії НАН України дозвіл на продовження строку дії спірного Договору не надавало.

Проаналізувавши приписи спірного Договору та матеріали справи, суд, дійшов до висновоку, що Договір припинив свою дію з 01.01.2011р.

Враховуючи, що позивач просить стягнути з відповідача 101897,88 грн. заборгованості по Договору за період з 01.01.2011р., в той час коли договір припинив свою дію з 01.01.2011р., суд, вважає ці вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки, заборгованість яку позивач просить стягнути з відповідача за користування приміщеннями відповідача, виникла не за Договором, а по іншим правовим підставам.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, як необґрунтовані, не підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід віднести за рахунок Позивача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.