до Управління Житлово-комунального господарства Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 28 від 5.04.2011р.);

від відповідача: не з’явились.

В судовому засіданні 17 листопада 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Фармація"(позивач, Продавець або Постачальник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (первісний відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 51 548,68 грн. з них основного боргу –45 000,00 грн., 3% річних –1 409,18 грн. та втрат від інфляції – 5 139,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що первісний відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання, зокрема, не сплатив грошових коштів за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № 2-00002932 від 6 листопада 2009 року, внаслідок чого у первісного відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач уточнив (збільшив) свої позовні вимоги та просить суд стягнути заборгованість в сумі 51 995,17 грн. з них основного боргу –45 000,00 грн., 3% річних –1 553,42 грн. та втрат від інфляції –5 441,75 грн.

Первісний відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що Святошинська районна у місті Києві державна адміністрація не може бути належним відповідачем по справ, оскільки товар за видатковою накладною № 2-00002932 від 6 листопада 2009 року був отриманий Управлінням Житлово-комунального господарства Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, а тому, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 5.09.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5.09.2011 року розгляд справи, у зв’язку з неподанням позивачем витребуваних судом доказів та у зв’язку з неявкою представників первісного відповідача було відкладено до 19.09.2011 року.

Ухвалами Господарського суду міста Києві від 19.09.2011р. здійснено заміну первісного відповідача –Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації на належного відповідача - Управління Житлово-комунального господарства Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код: 26089017) (належний відповідач або Покупець) та розгляд справи, у зв’язку з неявкою представників первісного відповідача було відкладено до 3.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3.10.2011 року розгляд справи, у зв’язку з неявкою представників належного відповідача було відкладено до 20.10.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 року розгляд справи було відкладено до 17.11.2011 року.

15 листопада 2011 року через канцелярію до суду від належного відповідача надійшли заперечення на позовну заяву в яких Управління Житлово-комунального господарства Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації просило суд у позові відмовити, а справу розглядати у відсутність уповноваженого представника.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

В листопаді 2009 року Продавець передав, а Покупець прийняв від Постачальника товар, що підтверджується видатковою накладною № 2-00002932 від 6 листопада 2009 року.

Позивач зазначає, що загальна вартість товару, що був поставлений Продавцем Покупцю становить –45 000,00 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець за наданий йому Продавцем товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у належного відповідача, за розрахунками позивача, утворилась заборгованість перед Продавцем в розмірі –45 000,00 грн.

З огляду на викладене, позивач, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, повинен довести суду факт прострочення належним відповідачем виконання грошового зобов’язання з оплати товару.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як вже було встановлено судом, 6 листопада 2009 року Продавець передав, а Покупець прийняв від Постачальника товар, що підтверджується скріпленою підписами сторін видатковою накладною № 2-00002932 від 6 листопада 2009 року на загальну суму 45 000,00грн. (належним чином засвідчена копія накладної міститься в матеріалах справи).

Зі змісту відповідної накладної вбачається, що товар отримав представник Покупця за довіреністю НОМЕР_1.

В матеріалах справи міститься довіреність НОМЕР_1 від 6.11.2009р., видана належним відповідачем на ім’я ОСОБА_2 для отримання останньою від позивача цінностей за видатковою накладною № 2932 від 6.11.2009р. (належним чином засвідчена копія довіреності міститься в справі).

Таким чином, належною особою, яка отримала товар від позивача за видатковою накладною № 2-00002932 від 6 листопада 2009 року є саме Управління Житлово-комунального господарства Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код: 26089017), який разом з позивачем створив правовідносини в сфері купівлі-продажу та поставки товарів, що відображається в укладеній між ними відповідної видаткової накладної.

З видаткової накладної № 2-00002932 від 6 листопада 2009 року слідує, що поставка товару відбувалася на підставі договору Е-23.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 3.10.2011 року позивача було зобов’язано надати письмові пояснення з приводу обставин посилання у видатковій накладній № 2-00002932 від 6.11.2009р. на договір № Е-23.

На виконання вимог ухвали суду від позивача через канцелярію 12.10.2011р. надійшли письмові пояснення в яких зазначено, що належним чином засвідчену копію договору Е-23 позивач надати не може у зв’яку з тим, що відповідний договір між сторонами укладено не було.

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, правова конструкція зазначеної статті виокремлює випадки за яких строк (термін) виконання боржником взятого на себе обов'язку може бути не встановлений сторонами або ж визначений моментом пред'явлення вимоги, у зв’язку з чим законодавець встановив, що у таких випадках, кредитор має право вимагати виконання такого обов’язку у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обставини щодо наявності вимоги кредитора до боржника у випадку прострочення останнім виконання грошового зобов’язання також кореспондує до положень статті 625 Цивільного кодексу України за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту наявної в матеріалах справи видаткової накладної № 2-00002932 від 6.11.2009р., на підставі якої належний відповідач отримав товар та повинен провести оплату за товар з позивачем, не випливає та сторонами не передбачено/не встановлено чіткого строку для здійснення Покупцем дій щодо оплати товару.

В матеріалах справи міститься вимога за № 1638/11-01 від 30.06.2010р. та лист № 240/11-01 від 26.01.2011р., які свідчать про звернення позивача до первісного відповідача щодо погашення заборгованості з оплати видаткової накладної № 2-00002932 від 6.11.2009р.

Однак, враховуючи те, що отримувачем товару за видатковою накладною № 2-00002932 від 6.11.2009р. є Управління Житлово-комунального господарства Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, позивач, на виконання ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України повинен надати до суду докази звернення про сплату заборгованості про оплату товару саме до належного відповідача.

В підтвердження звернення з вимогами щодо оплати товару до належного відповідача позивач до суду не надав та не надіслав.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що недоведеним з боку позивача є факт прострочення належним відповідачем грошового зобов’язання щодо оплати товару по видатковій накладній № 2-00002932 від 6.11.2009р. на суму 45 000,00 грн. та, враховуючи не надсилання вимог про виконання обов’язку щодо оплати товару належному відповідачу, про відсутність у позивача матеріально-правових підстав для стягнення з належного відповідача 3% річних та втрат від інфляції за невиконання останнім грошового зобов’язання.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

В позові відмовити повністю.

рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.