ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 319
РІШЕННЯ
Іменем України
16.11.2011
Справа №5002-12/4118-2011
( Додатково див. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду (rs21205578) )
За позовом публічного акціонерного товариства "Кримнафтопродукт" (95023, м. Сімферополь, вул. Ялтинське шосе, 12)
до відповідача публічного акціонерного товариства "Крименерго" (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)
Суддя Іллічов М.М.
Представники:
Від позивача – Іотковський А.Г., голова правління
Від відповідач – ОСОБА_1., юрисконсульт, довіреність №329-Д від 22.04.2011 р.
Суть спору: публічне акціонерне товариство "Кримнафтопрподукт" звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – публічного акціонерного товариства "Крименерго" про визнання недійсним договору про постачання електричної енергії № 4440 від 25.09.2007 р.
Позовні вимоги мотивовано тим, що після укладання договору товариству стало відомо про те, що воно не є власником майна — будинків по 12 км. Московського шосе в м. Сімферополі згідно протоколу зборів акціонерів № 10 від 07.10.1996р., тож договір про постачання електроенергії укладено під впливом помилки та має бути визнаний недійсним.
Відповідачем заявлені вимоги не визнаються, що аргументується недоведеністю викладених у позові обставин, відповідністю договору вимогам закону. Також наголошується, що помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону не є підставою для визнання недійсним вчиненого правочину.
07.11.11 р. позивачем надавались додаткові пояснення стосовно відсутності підстав для укладення спірного договору та необхідності визнання його недійсним на майбутнє.
Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
25 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Крименерго" - постачальником та відкритим акціонерним товариством "Кримнафтопродукт" - споживачем був укладений договір про постачання електричної енергії № 4440, пунктом 1 якого передбачено, що Постачальник поставляє електроенергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі відповідно до умов даного Договору.
Сторони визначали, що договір є чинним з дати підписання і діє до 31.12.2007 р. та вважається щорічно продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не заявить про його розірвання або його перегляд (п. 9.7 Договору).
Згідно статутів позивача та відповідача в редакції 2011 р. відповідно до вимог закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) було проведено перенайменування відкритих акціонерних товариств у публічні.
На час розгляду справи договір є чинним.
Суд звертає увагу, що з додатків до договору (а.с. 26-27) слідує, що він укладений не тільки стосовно постачання електроенергії до житлових будинків по 12 км. Московського шосе м. Сімферополя, а і щодо АЗС по пр. Вернадського (Ялтинське шосе), проте у позові ця обставина не обумовлена, позивач наполягав на визнанні недійсним договору у цілому.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що він не є власником житлових будинків по 12 км. Московського шосе м. Сімферополя, тож не мав підстав для укладання договору на забезпечення вказаних будинків електроенергією. При цьому наголошується про наявність помилки стосовно формування статутного фонду товариства "Кримнафтопродукт", внаслідок якої до березня 2011 р. вважалось, що позивач був власником житлових будинків.
рішенням Господарського суду АР Крим від 17.02.2011 р. у справі № 5002-11/348-2011 за позовом ВАТ "Кримнафтопродукт" до Фонду майна АР Крим було визнано недійсним наказ Фонду майна АР Крим № 103 від 27 серпня 1995р. у частині передачі об'єктів житлового фонду згідно "Акту приймання - передачі державного майна у власність спільного українсько-британського підприємства ВАТ "Кримнафтопродукт" від 03.12.1999 р. та визнано відсутність у ВАТ "Кримнафтопродукт" права власності та іншого речового права на об'єкти житлового фонду, зазначені в "Акті приймання - передачі державного майна у власність спільного українсько-британського ВАТ "Кримнафтопродукт"" від 03.12.1999 р. рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.
Суд вважає за необхідне зазначити, що питання щодо виключення зі статутного фонду товариства житлового фонду розглядалось та було вирішено ще на загальних зборах акціонерів (засновників) позивача 7.10.96 р., про що зазначено у протоколі за № 10. Про наявність вказаного протоколу позивач мав бути обізнаний.
З листа КРП "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" від 28.10.2011 р. вих. 11664/23 слідує, що є зареєстрованим лише право власності ряду фізичних осіб на квартири у житлових домах № 1-4 по 12 км Московського шосе у м. Сімферополі.
Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною 1 ст. 219 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
В п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) звертається увага на те, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Суд виходить з того, що при формуванні статутного фонду позивача відбулась фактична передача в його володіння у тому числі і житлових будинків, про що свідчить зокрема і акт прийому-передачі майна 1999 р., тож відповідний тягар з утримання майна було покладено і на нього.
Судове рішення у справі № 5002-11/348-2011 щодо недійсності наказу Фонду майна АР Крим № 103 від 27 серпня 1995р. у частині передачі об'єктів житлового фонду згідно "Акту приймання - передачі державного майна у власність спільного українсько-британського підприємства ВАТ "Кримнафтопродукт" від 03.12.1999 р., протокол зборів учасників товариства № 10 від 7.10.96 р. свідчать про те, що підстави, на яких було набуто майно товариством "Кримнафтопродукт", відпали, наслідком чого має бути повернення цього майна (ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Суду не було надано доказів щодо зворотної передачі майна Фонду майна АР Крим, чи-то прийняття житлового фонду до комунальної власності.
Слід зазначити, що Цивільним кодексом України (435-15) , зокрема ст. 1214 Цивільного кодексу передбачено право особи, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, на відшкодування зроблених нею необхідних витрат на це майно.
Отже, суд не приймає доводи позивача щодо неправильного розуміння обставин та те, що він би не став укладати договір на електропостачання із відповідачем з огляду на виключення зі статутного фонду об’єктів житлової інфраструктури.
Суд також враховує, що позивач, не позбавлений можливості звернутися до енергопостачальника з заявою про розірвання договору чи його перегляду в частині.
Виходячи зі встановлених обставин суд не знаходить підстав для задоволення вимог щодо недійсності договору.
Судові витрати виходячи з положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82- 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 21.11.2011 р.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим
Іллічов М.М.