Мале приватне підприємство "ГАЛЕНІКА", м. Слов’янськ (далі – Позивач) звернулось з позовною заявою до Комунального лікувального закладу "Центральна міська лікарня", м. Дружківка (далі – Відповідач ) про зобов’язання укласти додаткову угоду до договору оренди нежитлового майна, яке знаходиться в комунальній власності № 4 від 29.03.2009р. строком на 3 роки.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на ухилення Відповідача від продовження строку дії укладеного між сторонами договору оренди нежитлового майна, яке знаходиться в комунальній власності № 4 від 29.03.2009р. після 28.03.2011р. попри звернення з відповідною пропозицією та відсутність підстав для правомірної відмови у її задоволенні.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди нежитлового майна, яке знаходиться в комунальній власності № 4 від 29.03.2009р. з угодою б/н від 28.03.2010р. про внесення змін до нього, докази листування між сторонами зі спірного питання, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст. 13, 17, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

13.10.2011р. Позивачем подавалась заява про залишення позову без розгляду на підставі ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, яка була відхилена судом у судовому засіданні 17.10.2011р. із посиланням на відсутність підстав для залишення позову без розгляду, передбачених вказаною статтею процесуального закону (а.с.43).

В перебігу розгляду справи Позивачем на обґрунтування своєї позиції були надані додаткові документи (а.с.а.с.62-64, 68-128), у тому числі – пояснення від 08.11.2011р. із запереченнями проти доводів Відповідача, які (заперечення) полягали у недотриманні вимог ч.3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо строків повідомлення орендаря про наявність намірів використання власником об’єкту оренди для власних потреб та наявності права Орендодавця укласти додаткову угоду про продовження дії договору оренди без відповідного рішення компетентного органу місцевого самоврядування.

Відповідач 17.10.2011р. надав відзив (а.с.а.с.25, 26), яким проти позову заперечив, вказуючи на: відсутність рішення виконавчого комітету Дружківської міської ради про продовження строку дії договору; своєчасне повідомлення Орендаря про потребу в орендованому приміщенні для медичних цілей самої лікарні; неотримання Орендодавцем листа Орендаря №327 від 12.01.2011р. та будь-яких додаткових угод до спірного договору оренди; неможливість подальшого орендного використання приміщення Відповідачем через проведення реорганізації стаціонарної служби.

На підтвердження своєї позиції та виконання вимог суду Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.27-40, 48-56).

У судовому засіданні 15.11.2011р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів її підтвердження. На запитання суду представники Позивача повідомили про відсутність доказів вручення Відповідачеві листа №327 від 12.01.2001р. (а.с.17), неотримання від нього листа №1075 від 24.12.2010р. (а.с.31) і не надсилання на його адресу жодної додаткової угоди про продовження орендних правовідносин, тоді як представник Відповідача заперечив отримання листа №327 від 12.01.2001р. та підтвердив отримання лише листа №343 від 27.01.2011р. (а.с.18).

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засідання представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

29.03.2009р. між Комунальним лікувальним закладом "Центральна міська лікарня", м. Дружківка (Орендодавець) та Малим приватним підприємством "ГАЛЕНІКА", м. Слов’янськ (Орендар) був укладений договорі оренди (надалі – договір оренди) нежитлового майна, яке знаходиться в комунальній власності № 4 від 29.03.2009р. (а.с.а.с.11-13), згідно п.п. 1.1., 9.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, а саме - нежитлове приміщення в будівлі терапевтичного відділення ЦМЛ, площею 18,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Дружківка, Донецька область, вул. Короленко, 12, яке знаходиться на балансі Центральної міської лікарні, вартість якого визначена згідно акту оцінки та складає 9 412,00 грн. з метою реалізації медикаментів, на період з 29.03.2009р. по 29.03.2010р. включно.

Відповідно до п.5.2. Орендар управнений ініціювати внесення змін і доповнень до договору, як за загальним правилом п. 9.2. здійснюють за взаємною згодою сторін, за винятком випадків, передбачених п.п.7.2, і 7.5. договору, у тому числі – у разі реалізації Орендодавцем права в односторонньому порядку розірвати договір через необхідність використання приміщення для медичних цілей (при реорганізації, реконструкції, капітальному ремонті, переплануванні, зміни профілю діяльності структурного підрозділу лікарні тощо).

Згідно із 9.3 договору оренди, дія цього договору припиняється зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Додатковою угодою від 28.03.2010р. (а.с.14), на підставі рішення Виконавчого комітету Дружківської міської ради № 296 від 17.03.2010р. (а.с.27), дію спірного договору оренди було продовжено по 28.03.2011р.

24.12.2010р. Орендодавцем був складений адресований Орендареві лист №1075 (а.с.31), доказів вручення/отримання якого не надано і останній заперечує, в якому наголошено про неможливість продовження після 28.03.2011р. договору оренди через реорганізаційні заходи і власну потребу в використанні орендованого приміщення і припинення договору 28.03.2011р. Разом із тим, позивач підтверджує отримання від Орендодавця листа аналогічного змісту за №45 датованого 20.01.2011р. (а.с.16)

12.01.2011р. Позивачем на ім’я Орендодавця був складений лист №327 (а.с.17) з проханням пролонгувати договір оренди №4 від 29.03.2009р. на 3 роки, однак докази надсилання/вручення такого листа відсутні, а факт його отримання Відповідачем заперечується.

Однак у подальшому Орендодавцем був отриманий лист №343 від 27.01.2011р. (а.с.18), яким Орендар, посилаючись на зміст отриманого листа Відповідача №45 від 20.01.2011р., просив пролонгувати договір оренди на 2 роки.

Як вбачається із складеного сторонами акту звіряння розрахунків від 10.11.2011р. (а.с.68) та платіжних документів і виписок з рахунків (а.с.а.с.84-122) Орендарем належним чином виконувалися грошові зобов’язання за договором оренди №4 від 29.03.2009р.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позов, вимагаючи зобов’язати Відповідача укласти додаткову угоду про продовження на 3 роки договору оренди №4 від 29.03.2009р., проект якої (додаткової угоди) навіть не виготовлявся Позивачем і на розгляд Відповідача не надсилався.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, приведених вище.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із зміст позовної заяви та матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до укладання додаткової угоди до договору оренди.

Зважаючи на статус сторін і об’єкту оренди, а також характер правовідносин, останні, згідно ст.ст. 1- 3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) і Цивільним кодексом України (435-15) .

Виходячи із спрямованості спірної додаткової угоди – продовження правовідносин за договором оренди №4 від 29.03.2009р. на 3 роки – така угода фактично опосередковує наміри в двосторонньому порядку змінити існуючий договір у розумінні ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України, що унеможливлює її кваліфікацію судом як окремої та самодостатньої підстави для виникнення орендних правовідносин між сторонами.

За таких обставин, запровадження змін до договору як правової підстави для виникнення відповідних правовідносин між сторонами згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України вимагає наявність та чинність такого договору на момент звернення до суду – що у повній мірі узгоджується із передбаченими ч.1 ст. 653 Цивільного кодексу України наслідками зміни договору, а саме – зміни зобов’язань сторін зокрема щодо строків виконання.

Таким чином, суд дійшов висновку про об’єктивну можливість внесення змін, зокрема – щодо продовження строку дії договору виключно у діючий (не припинений) станом на момент подання позову договір, оскільки змінювати можливо лише існуючи зобов’язання, а наявність порушення права і існування самого захищуваного права (в розглядуваному випадку – права на продовження договору) за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України визначається судом саме на дату подання позову (26.09.2011р.).

Відповідно до п. 9.3. договору оренди №4 від 29.03.2009р.сторони дійшли згоди, що його чинність припиняється зокрема по закінченню узгодженого терміну дії, що у повній мірі відповідає визначеним ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України підставам припинення договору оренди.

Як було встановлено судом, востаннє договір оренди нежитлового приміщення №54 від 02.02.2002р. продовжувався по 28.03.2011р., який і є останнім узгодженим сторонами днем дії договору.

Водночас, положення ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачають можливість продовження орендних правовідносин на такий же строк і на тих же самих умовах, у разі: продовження фактичного користування майном та відсутності заперечень або заяв про зміну договору з боку будь-якої із сторін. Слід зауважити, що законодавство визначає в цьому випадку визначає продовження орендних правовідносин автоматичним і не покладає настання наслідку від існування сукупності означених умов у залежність від укладання сторонами відповідної додаткової угоди.

Між тим, як було встановлено судом, листом №45 від 20.01.2011р. (а.с.16), відносно отримання якого між сторонами не має розбіжностей, Орендодавець висловив заперечення проти подальшого продовження орендних правовідносин, що унеможливило автоматичне продовження орендних правовідносин згідно ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та вказують на їх припинення 28.03.2011р.

При цьому, ініціація Орендарем питання про продовження таких правовідносин на інший строк – на 2 роки (згідно листа №343 від 27.04.2011р.) – також не створило підстав для укладання спірної додаткової угоди і в порядку ч.3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", адже означена норма встановлює лише переважне право Орендаря на укладання договору на новий строк, однак за відсутню доказів намірів передати це майно в оренду іншій особі, не має суб’єкту (іншого орендаря), по відношенню до якого таке переважне право має бути реалізоване – і положення укладеного між сторонами договору №4 від 29.03.2009р. не визначають іншого порядку реалізації вказаного переважного права.

Суд наголошує, що орендні правовідносини в розглядуваному випадку не були продовжені і в порядку ч.ч.4, 5 ст. 73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (діяв на момент настання визначеної дати припинення строку договору – 28.03.2011р.), оскільки вказані норми визначали можливість продовження орендних правовідносин на два роки, а не на 3 як вимагає Позивач, та не передбачали автоматичного продовження договору без укладання відповідної угоди про це згідно вимог ст. 654 Цивільного кодексу України.

Між тим, як було встановлено судом, Позивач не надсилав Відповідачеві проект угоди про продовження договору оренди на 3 роки – такого проекту не було надано навіть в перебігу розгляду справи, так само як доказів надсилання (отримання) листа №327 від 12.01.2011р. із такою пропозицією. Означені обставини дозволяють констатувати недотримання Орендарем встановленого ст. 188 Господарського кодексу України порядку зміни договору відносно продовження його строків і відсутність підстав для такої зміни у судовому порядку відповідно до положень ст. 652 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд відмовляє у задоволені позовних вимог через доказову недоведеність і юридичну неспроможність, зважаючи на що понесені Позивачем судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 21, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд -

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства "ГАЛЕНІКА", м. Слов’янськ, (ідентифікаційний код 21973675) до Комунальний лікувальний заклад "Центральна міська лікарня", м. Дружківка (ідентифікаційний код 01990462) про зобов’язання укласти додаткову угоду до договору оренди нежитлового майна, яке знаходиться в комунальній власності № 4 від 29.03.2009р. строком на 3 роки.

2. рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.