Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2011 р. порушено провадження у справі №18/252, справа призначена слуханням на 06.10.2011 р. У судовому засіданні 06.10.2011 р. оголошено перерву до 01.11.2011 р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2011р. розгляд справи відкладено на 15.11.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Деснянського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі позивачів з позовною заявою, в якій просить зобов’язати відповідача звільнити приміщення за адресою: м. Київ, вул. Жукова, 20, кв. 210, загальною площею 21,10 кв. м. та повернути дане приміщення Деснянській районній в м. Києві державній адміністрації за актом прийому-передачі з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судових засіданнях представники прокуратури та позивачів позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач —Публічне акціонерне товариство "Укртелеком"у наданому господарському суду відзиві на позов, додаткових письмових поясненнях до відзиву на позов та представник останнього у судових засіданнях просить у позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на наведене нижче:

—після закінчення строку дії договору відповідач неодноразово звертався з рекомендованими листами до Деснянської районної у м Києві державної адміністрації, як розпорядника майна Головного управління комунальної власності м. Києва, щодо продовження дії договору на новий строк;

—переукладення договору є тривалим процесом, попередження про виселення до відповідача не надходило, а тому відповідач зазначає про те, що договір відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", вважається поновленим на новий строк, на тим самих умовах та на той самий термін;

—рішенням Київської міської ради VІІ сесії VІ скликання від 14.07.2011 р. №402/5789 (ra0402023-11) "Про деякі питання оренди майна територіальної громади м. Києва"автоматично були продовжені всі договори оренди комунального майна м. Києва, в тому числі і договір №0426/892-34 від 01.01.2010 р., укладений між позивачем 2 та відповідачем;

—позивачі, визначені заступником прокурора Деснянського району м. Києва у позовній заяві, є неналежними позивачами у справі, оскільки право надання місць в будинках комунальної власності для розміщення телекомунікаційних мереж суб’єктами господарювання, належить лише КП "Житлоспецексплуатація".

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

01.01.2010 р. між сторонами укладений договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду №0426/892-34 (далі –договір №0426/892-34), за умовами якого позивач 2 на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.12.2009 р. №1229 (додаток №4 п. 8) передає, а відповідач приймає в оренду нежитлове приміщення (далі - об’єкт оренди) за адресою: м.Київ, вул. Жукова, 20, кв. 210, загальною площею 21,10 кв. м. для розміщення трансформаторної підстанції.

Пунктом 3.1. договору №0426/892-34 визначено, що за користування об’єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади Деснянського району м. Києва, затвердженої рішенням Х сесії п’ятого скликання Деснянської райради м. Києва №8 від 11.09.2008 р., що на дату підписання договору становить 10,00 грн. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому складає 211,00 грн.

Відповідно до п. 3.5. договору №0426/892-34 орендна плата сплачується відповідачем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі об’єкта оренди. При поверненні об’єкта оренди позивачу останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі.

Згідно з п. 3.6. договору №0426/892-34 орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності останнього щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок позивача.

Відповідно до п. 4.1.1. договору №0426/892-34 відповідач зобов’язаний прийняти по акту приймання-передачі об’єкт оренди не пізніше трьох днів після підписання договору оренди.

Пунктом 4.1.2. договору №0426/892-34 передбачено, що відповідач зобов’язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з п. 4.2.1. договору №0426/892-34 позивач зобов’язаний, передати відповідачу по акту приймання-передачі об’єкт оренди.

Відповідно до п. 6.2. договору №0426/892-34 за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідач на користь позивача сплачує пеню у розмірі 0,5 % за кожний день прострочки, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством України.

Пунктом 6.5. договору №0426/892-34 передбачено, що у разі звільнення відповідачем об’єкта оренди без письмового попередження, а також без складання акту про передачу об’єкта оренди в належному стані, відповідач несе повну матеріальну відповідальність за нанесені у зв'язку з цим збитки в повному їх розмірі та сплачує позивачу орендну плату та комунальні послуги за весь період користування.

Відповідно до п. 9.1. договору №0426/892-34 цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010 р.

Пунктом 9.3 договору №0426/892-34 передбачено, що після закінчення строку дії договору оренди орендоване приміщення має бути звільненим і переданим позивачу за актом. За час фактичного користування об’єктом оренди після припинення дії даного договору до передачі приміщення за актом відповідач зобов’язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі 100% орендної плати та комунальних платежів.

Згідно з п. 9.4. договору №0426/892-34 встановлено, що укладання повторного договору оренди на вказане приміщення проводиться на підставі нових розпорядчих документів (розпорядження) після звернення орендаря, поданого не пізніше як за місяць до закінчення строку дії договору.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої обов’язки, передбачені договором не виконав, орендоване приміщення після закінчення дії строку договору на користь позивача 2 не повернув.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 7 Житлового кодексу України непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів; непридатні для проживання жилі приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів може бути переобладнано в нежилі за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Частиною 1, 2 ст. 8 Житлового кодексу України передбачено, що переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу; переведення жилих будинків і жилих приміщень відомчого і громадського житлового фонду в нежилі провадиться за пропозиціями відповідних міністерств, державних комітетів, відомств і центральних органів громадських організацій.

З матеріалів справи вбачається, що спірне приміщення, квартира № 210, по вул. Жукова, 20 є житловою та до нежитлового фонду не переводилась, що підтверджується листом КП "Дирекції з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради" від 20.06.2011 р. за №08-1765 та листом Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 15.08.2011 р. за №04/03-3315. Відповідно до довідки ЖЕК 304 №637/11 від 24.06.2011 р. в спірному приміщенні ніхто не зареєстрований та ніколи не був зареєстрований.

Отже, спірне приміщення є житловим та в супереч нормам чинного законодавства України використовується для інших цілей та рішення відповідного органу про переведення даного приміщення у нежитлове не приймалось.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов та додаткових письмових поясненнях спростовується наведеним нижче.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру"визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (v003p710-99) (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК (1798-12) ), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищезазначені обставини, заступник прокурора Деснянського району м. Києва правомірно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а саме, Деснянську районну у м. Києві державну адміністрацію та КП "Житлорембудсервіс"Деснянського району м. Києва, які є позивачами у даній справі.

Твердження відповідача про те, що останній звертався з рекомендованими листами № 41-730 від 09.12.2010 р., №34-05-129 від 03.03.2011 р. та № 334-01-412 від 27.07.2011 р. до Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, як розпорядника майна Головного управління комунальної власності м. Києва, щодо продовження дії договору на новий строк, сприймаються судом критично, оскільки до матеріалів справи не додані докази про те, що договір оренди між позивачем 2 та відповідачем продовжувався.

Посилання відповідача на рішення Київської міської ради VІІ сесії VІ скликання від 14.07.2011 р. №402/5789 (ra0402023-11) "Про деякі питання оренди майна територіальної громади м. Києва"є безпідставним, оскільки пунктом 1 зазначеного рішення передбачено, що вважаються продовженими до 31.03.2012 р. договори оренди майна територіальної громади міста Києва та майна, що перебувало у власності територіальних громад районів у місті Києві, терміни дії яких закінчились, за умов:

—відсутності заяви однієї із сторін про припинення оренди майна протягом одного місяця після закінчення строку дії договору;

—фактичного користування майном на дату набрання чинності цим рішенням;

—відсутності у користувача (орендаря) заборгованості за фактичне користування майном та належного виконання інших умов договору.

Як вже було зазначено вище, п. 9.4. договору №0426/892-34 встановлено, що укладання повторного договору оренди на вказане приміщення проводиться на підставі нових розпорядчих документів (розпорядження) після звернення орендаря, поданого не пізніше як за місяць до закінчення строку дії договору.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, пунктом 9.4. договору №0426/892-34 сторони передбачили необхідні умови для укладення повторного договору оренди.

До матеріалів справи не додані докази звернення відповідача з проханням укласти договір оренди на новий строк, не пізніше як за місяць до закінчення строку дії договору.

Слід також зазначити про те, що рішення Київської міської ради VІІ сесії VІ скликання від 14.07.2011 р. №402/5789 (ra0402023-11) "Про деякі питання оренди майна територіальної громади м. Києва" прийняте після закінчення строку дії договору №0426/892-34, після спливу 6 місяців, а тому відповідач зобов’язаний був виконати умов договору належним чином.

Подане відповідачем до Господарського суду м. Києва клопотання про залучення Київської міської ради до участі у справі не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень. Відповідачем у зазначеній заяві не вказано в якості якої особи він просить залучити Київську міську раду до участі у справі, а тому у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення заявленого клопотання.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд,—

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укртелеком"(інд. 01030, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) звільнити приміщення загальною площею 21,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жукова, 20, кв. 210, повернувши зазначене приміщення на користь Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації (інд. 02660, м. Київ, пр. Маяковського, 29, код ЄДРПОУ 37415088) за актом прийому-передачі. Видати наказ.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"(інд. 01030, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в дохід Державного бюджету України 85 (вісімдесят п’ять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.